Статті

МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Освіта (Микола Хвильовий Твори в п’ятьох томах ТОМ 1)

загрузка...

Щодо освіти М. Хвильового, то відомості теж дуже
скупі, суперечливі й плутані. У «Хрестоматії нової україн­
ської літератури» М. Плевако (Харків, в-во «Книгоспілка»,
1925), як і в біо-бібліографічному збірнику А. Лейтеса і М.
Яшека, **) що були опуоліковані ще за життя письменника,
подано, що після початкової школи освіту здобув самотуж­
ки. Це — напівправда. Коли йде мова про широку універ­
ситетську освіту, то він справді здобув її самотужки. Ко­
ли ж мова йде про середню освіту, то тут справа виглядає
інакше. На підставі фактів, що їх подав О. Ган, свідчень
кузинки (двоюрідної сестри) М. Хвильового Л. Смаковсь-
*) О. Ган. «Трагедія Миколи Хвильового», стор. 16.
**) А. Лейтес і М. Яшек. «Десять років української літератури» (1917-
1927), том 1-ий, біо-бібліографічний довідник, Харків, ДВУ, 1927,
стор. 526-34.
24
кої*) та спогадів товариша юнацьких років П. І. Шигима-
ги **) про середню освіту Хвильового на сьогодні можна
стверджувати таке: заходами матері й при матеріяльній
опіці дядька М. Смаковського Микола закінчив початкову
школу в селі Калантаєві. Це було близько від Зубівки. То­
му Микола жив у Смаковських і звідси його щодня вози­
ли до Калантаєвської школи. Після початкової школи йо­
го віддали до вищепочаткової школи в місті Красний Кут.
Чому саме сюди віддали Миколу, залишається не з’ясова­
ним. О. Ган мотивує це матеріяльною скрутою матері.
Мені видається, що не це було головним. Адже ж М. Сма­
ковський, а згодом і Савич продовжували опікуватися ці­
кавим і спраглим знання юнаком. Чи не головну ролю тут
зіграло те, що саме тоді в Краснокутській ремісничій шко­
лі викладав Миколин батько Григорій Фітільов. Можливо
саме він настояв і переконав Єлисавету Іванівну віддати
Миколу до вищепочаткової школи в Красному Куті. Ми
не маємо, на жаль, жодних даних про його контакти з
батьком у Красному Куті. Але неймовірним було б, щоб
він не зустрічався з батьком. Можна навіть припускати,
що саме в ці роки батько не тільки зустрічався з сином, а
й брав його з собою на полювання, яке було невід’ємною
частиною його життя. Саме в ці роки від батька ще юна-
ком-підлітком Микола запалився пристрастю мисливця,
яка не покидала його до кінця життя. І чи не про ці виїзди
з батьком на полювання пізніше Хвильовий-письменник у
своїх «мисливських» творах так тепло і ніжно згадував.
«Тоді надходить задум, і переді мною виро­
стає наш посьолок, батько мисливець і той пре­
красний вечір, коли я в перший раз поїхав з ним
на полювання. Пам’ятаю, ми приїхали на луки
вночі… Наша підвода зупинилась у комишах. Ко­
билу випустили на пашу, а самі лягли на віз. Я
*) О. Ган. «Трагедія Миколи Хвильового», стор. 16.
) П. І. Шигимага. Факти до біографії Миколи Хвильового. «Вперед»,
український робітничий часопис, Мюнхен, листопад 1955, стор. 5-6.
25 довго не спав. Були міріяди зір, і я довго мріяв і
дивився в небо. Потім я заснув. Сон був корот­
кий і тривожний. А розбудив мене постріл.
Батько вже стояв у комишах і зустрічав враніш­
ній переліт. Парувала ріка й десь загорався сві­
танок. Пам’ятаю, я хотів тоді умерти — так
прекрасно було й так билось моє молоде сер­
це».*)
Після закінчення краснокутської вищепочаткової шко­
ли Микола, під опікою й за допомогою дядька М. Сма-
ковського, вступає до богодухівської гімназії. Тут він вчив­
ся до п’ятої кляси включно. По закінченні п’ятої кляси, з
причин досі ще мало з’ясованих, його виключили з гімна­
зії. О. Ган твердить, що виключили Миколу з гімназії за
його активні зв’язки з нелегальною групою соціялістів-ре-
волюціонерів, розповсюджування серед шкільної молоді і
робітництва нелегальної протидержавної літератури та за
неслухняність і зухвальство перед гімназійним началь­
ством. Можливо. В тих умовах це було явище закономір­
не. Імперсько-російська русифікаторська атмосфера гімна­
зії дуже сприяла цьому. Тим більше, коли ми знаємо, що
українська стихія родини діда Тарасенка ще з дитячих ро­
ків позначилася на свідомості Миколи, а остаточно офор­
мили її відкритий і відразу вивчений майже напам’ять
«Кобзар» Шевченка та впливи свідомих тогочасних україн­
ських діячів: учителя калантаївської школи О. Л. Сільван-
ського та викладача російської мови і літератури красно­
кутської вищепочаткової школи А. Кривохатського. Тож
Микола Фітільов вже прийшов до богодухівської гімназії з
опозиційним, критичним настроєм. Але які б здогади чи
припущення ми тут не робили, незаперечним є одне: по
закінченні п’ятої кляси Микола змушений був покинути
гімназію. Повернувшись до матері на хутір Дем’янівку, він
*) Микола Хвильовий. «Твори», т. 1-ий, Харків, 1927, ДВУ, На озера,
стор. 195-196.
26
незабаром влаштовується на працю писаря Рублівської
волосної управи. Був це правдоподібно 1911 рік. Цим по­
чався новий період у біографії Миколи Хвильового. Про
цей період його життя маємо, на щастя, згадувані вже на­
ми спогади вчителя П. І. Шигимаги, що вчителював у селі
Бриґадирівці, за три кілометри від Дем’янівки і близько
волосного центру села Рублівки. П. І. Шигимага свідчить,
що Микола, працюючи писарем Рублівської волосної у-
прави, одночасно, поза працею дуже багато читав, пильно
вчився з гімназійних підручників далі й одночасно брав
активну участь у драматичному гуртку, що його заснували
молоді вчителі й діти місцевої інтелігенції. Драматичний
гурток ставив переважно українські побутові драми: «Не-
вольник», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Наталка
Полтавка» та інші. Микола в цьому гуртку відзначався не
абияким драматичним талантом. І що важливо, пише Ши­
гимага, «Микола вже в цей час (1913-1915 — Г. К. ) вияв­
ляв глибоку національну свідомість».
Наприкінці 1915 року П. І. Шигимага дістав посаду вчи­
теля в Богодухові, де з того часу й оселився. На початку
1916 року приїхав туди й Микола Фітільов. П. І. Шигима­
га не говорить ясно, чого саме приїхав тоді до Богодухо-
ва Микола. Але декілька його зауважень (що Микола ще в
Рублівці й Дем’янівці пильно студіював середньошкільну
підручну літературу, що в Миколи були далекі родичі,
збіднілі поміщики Савич і Смаковський, які «допомагали
Миколі матеріяльно, коли він ходив до школи», про нову
дружбу щойно прибулого Миколи з гімназистом Маліком
тощо) наштовхує нас на таке припущення: виключений з
п’ятої чи шостої кляси гімназії Микола повернувся до ма­
тері на хутір Дем’янівку. Влаштувавшись на працю писаря
Рублівської волосної управи, він поза тим не тільки бага­
то читав, не тільки брав активну участь у культурно-освіт­
ніх гуртках молоді (драм, гурток тощо), але й мріяв про
закінчення гімназії бодай екстерно. І він до цього пильно
готувався. Підготувавшись, він весною 1916 року вирушив
До Богодухова складати екстерно гімназійні іспити. Не ви-
27 ключено, що для цього ґрунт перед гімназійною адмі­
ністрацією йому підготував хтось із його впливових ро­
дичів: Смаковський або Савич. До речі, як свідчить Шиги­
мага, Микола тоді зупинився і жив у домі Савичів. Склав­
ши екстерно іспити й діставши гімназійний диплом (ате­
стат зрілости), Микола восени 1916 року пішов добровіль­
но до війська. Складати екстерно гімназійні іспити було
тоді дуже розповсюдженим засобом для дітей бідніших со-
ціяльних верств. Саме тоді так зробили майбутні його най­
ближчі друзі: М. Куліш, І. Дніпровський, О. Досвітній і ба­
гато інших. Найулюбленіші герої багатьох творів Хвильо­
вого, які часто є його альтер еґо, переважно молоді люди
з гімназійною освітою: і редактор Карк із одноіменної по­
вісти, і Стефан, Вероніка, Демо (з «Силюетів»), і Вадим, і
Марія з «Синього листопаду» і, нарешті, Дмитрій Карама-
зов із «Вальдшнепів». Це численна ґалерія типів, що всі
вони поспіль «вискочили з гімназійних штанців». Цей тип
людини доби революції Хвильовий любив і знав найкра­
ще.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.