Статті

ПРИМІТКИ (Микола Хвильовий Твори в п’ятьох томах ТОМ 1)

загрузка...

ВСТУПНА НОВЕЛЯ
Написана спеціяльно до першого видання творів М. Хвильового.
Вперше опублікована: М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ,
1927.
«Сєді» — драма відомого англійського письменника, драматурга, есе­
їста Вільяма Сомерсета Моема (\У. 8. Мои^Кат; 25. І. 1874 — 16. XII.
1965), що Йшла в театрі «Березіль», у сезоні 1927-1928, в Харкові.
Ужвій Наталія — (3. X. 1898) — акторка театру «Березіль», що з ве­
ликим успіхом тоді виконувала головну ролю в «Седі» — дівчини Седі,
ім’ям якої й названа драма.
«Березіль» — український модерний театр, заснований і керований та­
лановитим Лесем Курбасом (1885-1942?). Від 1922 до 1926 року «Бере­
зіль» працював у Києві. Від 1926 — в Харкові. Після арешту Леся Курба-
са (26 грудня 1933), театр «Березіль» фактично перестав існувати. За нака­
зом відповідних урядових чинників (правдоподібно в березні 1934), саму
назву «Березіль» було скасовано. На його руїнах постав Харківський дер­
жавний український драматичний театр ім. Шевченка на чолі з колишнім
актором «Березоля» М. Крушельницьким.
Лопань — несудоплавна річка в Харківській області, на березі якої ле­
жить місто Харків.
Шпол Юліян (спражнс прізвище — Михайло Яловий; 1895-1934) —
прозаїк, драматург, поет і громадський діяч. Близький друг і однодумець
М. Хвильового. Автор збірки поезій «Верхи» (1923), роману «Золоті лисе­
нята» (1929), драми «Катина любов, або будівельна пропаганда» (1928) та
інших. Колишній «боротьбіст», перший президент ВАПЛІТЕ (Вільної А-
кадемії Пролетарської Літератури), головний редактор ДВУ (Державне
Видавництво України). Заарештований правдоподібно у квітні 1933 року,
перебував під слідством більше року, де при невияснених обставинах, лі­
том 1934 року й загинув.
Проф. Канашкін — сатиричне зображення активного тоді в Харкові
професора Анатолія Машкіна (1883-?), який у своїх статтях і рецензіях
зайняв був вороже становище до ВАПЛІТЕ й до М. Хвильового особи­
сто.
419 Каварня Пока — на Сумській вулиці в Харкові була в 20-ті роки улю­
бленим місцем зустрічей мистецького, літературного та артистичного сві­
ту тодішньої столиці України.
Досвітній Олесь — справжнє прізвище Олександер Скрипаль (8. XI.
1891 — 23. XI. 1934) — письменник, автор низки оповідань, повістей, рома­
нів: «Новели» (1920), «Тюнгуй» (1924), «Американці» (1925), «Гюлле»
(1927), «Нас було троє» (1929), «Кварцит» (1932) та багато ін. Друг і одно­
думець М. Хвильового. Перед революцією 1917 року, за викриту активну
діяльність в армії проти російського самодержавства, був засуджений вій-
ськово-полевим судом до розстрілу (1916). Пощастило втекти й добрати­
ся до США. Жив у Сан Франціско і співпрацював у тодішній українській
американській пресі. В революцію 1917 року вернувся в Україну. Заареш­
тований у червні 1933 року, під час довгих допитів у НКВД, як і Яловий,
був замордований 23 листопада 1934.
Усі ці нісенітні сплетення (на стор. 110-111) зовсім різних імен, пріз­
вищ та літературних творів різних авторів, різних націй, ба, навіть, різ­
них епох, мали на меті висміяти примітивізм і верхоглядство А. Маши­
на.
Семенко Михайло — (31. XII. 1892 -24. 9.1937) — поет, засновник у-
країнського футуристичного напрямку в літературі. Цей напрямок у тво­
рах М. Семенка, Ґео Шкурупія та інших прихильників футуризму, вия­
вив себе в журналах: «Семафор у майбутнє» (1922), «Жовтневий збірник
панфутуристів» (1923), «Гольфштром» (1925), «Нова генерація» (1927). Під
час літературної дискусії (1925-1931) М. Семенко виступив гостро проти
ВАПЛІТЕ, М. Хвильового та його поглядів на мистецтво. Заарештова­
ний 1934 року, загинув у невідомому концентраційному таборі 1937 р.
«Зустріч трьох» — М. Хвильовий мав на увазі відомий тоді памфлет
«Зустріч на перехресній станції; Розмова трьох». Михайло Семенко,
Ґео Шкурупій, Микола Бажан.
Репейне масло — розповсюджена в Східній Україні російськомовна
назва ріпакової олії.
А§гітопіа еираіогіит — старовинна середньовічна латинська назва ко­
ноплі.
Ьарра — лопух. Навмисне бавлячись незрозумілими ширше словами і
латинськими назвами, М. Хвильовий мав тут на увазі найпоширеніший
на Україні вид Лопуха великого (Агсііит Ьарра), корень якого (Й олія з
нього) в народній медицині вживається як сечогінний засіб, а також при
шкірних захворюваннях, ревматизмі тощо.
420
Аркадій Любчено (7. III. 1899 — 25. II. 1945) — прозаїк, автор пові­
стей, оповідань, драм: «Буремна путь», «Вертеп», «Образа», «Земля го­
рить» та інших. Близький співробітник і однодумець М. Хвильового.
Член Гарту, ВАПЛІТЕ, ПРОЛІТФРОНТУ, ВУСПП (Всеукраїнської спіл­
ки пролетарських письменників). Редактор худож. літератури ДВУ, неод­
мінний секретар ВАПЛІТЕ. Під час Другої світової війни, при евакуації
всіх радянських організацій, в тому й спілки письменників, залишився в
Україні й відразу ввійшов у нелегальний національний рух спротиву. Во­
сени 1943 року заарештований Ґестапом. Весною 1944 року звільнений,
але вивезений до Німеччини. Тут помер у Бад-Кісінґені після тяжкої опе­
рації шлунку.
Пилипенко Сергій (10. VIII. 1891 — II. VII. 1943?) — поет-байкар, публі­
цист і громадський діяч. Автор збірки байок «Байківниця» (1922) збірки
оповідань «Скалки життя» (1925) та багато інших Організатор і довголіт­
ній голова спілки селянських письменників Плуг, директор ДВУ, один з
головних і перших опонентів М. Хвильового під час літературної диску­
сії (1925-1928). Заарештований НКВД 1934 року, згинув трагічно в невия-
снених обставинах і в невстановлену точно дату.
«Малоросія» — такого роману С. Пилипенко не писав. Це звичайний
жарт М. Хвильового, що натякає на невдалу Пилипенкову дискусію про
шляхи розвитку української літератури.
Азарх Раїса (30. IV. 1897 — ) — письменниця, публіцистка, мемуа­
ристка, писала переважно рос. мовою. Впливовий член дирекції ДВУ,
член ком. партії з 1917 року, активна учасниця громадянської війни, наго­
роджена орденом, близька до командира дивізії Червоного козацтва Ві­
талія Примакова. У 20-ті роки на керівній партійній і культурно-видавни­
чій роботі в Україні. Грала ролю меценатки українських письменників,
зокрема М. Хвильового та його групи. У 30-ті роки була звинувачена в
троцкізмі (після арешту і розстрілу В. Примакова 1937). Чи була репресо­
вана — даних нема. Після смерти Сталіна, в добу «відлиги», появилося
кілька її нових праць.
Пільняківщина — форма й мистецько-стилеві особливості, пов’язані з
творчістю тогочасного російського письменика Бориса Пільняка (1894-
1937).
«Серапіонові брати» — літературно-студійна група рос. письменників,
що заснувалась на початку 1921 року в Петрограді, при в-ві «Світова літе­
ратура». Назву цю запозичено з книжки німецького письменника Е. Т. А.
Гофмана (1776-1822), що мала той самий наголовок. На чолі групи стояв
відомий тоді критик і теоретик-формаліст Віктор Шкловський. Група ста­
вила собі за завдання «оволодіти технікою письменницького ремесла», ек-
421 спериментування і шукання нових форм та засобів поборювання примі­
тивізму і спрощення в літературі.
Мова. М. Хвильовий мав на увазі статтю М. Сулими «Фразеоло-
лія Миколи Хвильового» («Червоний шлях», 1925, ч. 1-2, стор. 263-290).
Вальдшнепи — лісові птахи з родини куликів, темно-рудавого ко­
льору з довгими дзьобами і довгими носами.
«Вальдшнепи» — новий роман М. Хвильового, що його він тоді саме
писав і сподівався швидко опублікувати. Восени 1927 року цей роман вже
був закінчений і М. Хвильовий передав його до друку в журналі «Ваплі-
те». Перша половина роману була опублікована в 5 числі «Вапліте» за
1927 рік. Друга частина була видрукована в 6 числі, де одночасно було
опубліковано і статтю І. Сенченка «Де хвилі», роман І. Дніпровського
«Наяда» та ін. Ці гостро критичні й відважні новою поставою національ­
ного питання твори, а особливо «Вальдшнепи», викликали негайну конфі­
скацію і знищення 6 числа «Вапліте». До цього часу другої частини «Вальд­
шнепів» не знайдено.
Автор «Ударів молота і серця» — Василь Блакитний-Еллан (справжнє
прізвище — Елланський; (12. І. 1894 — 4. XII. 1925). Поет, публіцист і куль­
турно-політичний діяч. Колишній провідний член УПСР (боротьбістів). Пі­
сля влиття в КП(б)У — член ЦК КП(б)У і редактор щоденного органу
ВУЦВК «Вісті». Один з організаторів української революційної літератури,
організатор і голова спілки пролетарських письменників Гарт. Перша його
збірка поезій «Удари молота і серця» вийшла 1920 року. У роки терору, вже
посмертно, був засуджений, як український націоналіст, а пам’ятник йому в
Харкові, на проти будинку, де він жив, був підступно знищений. В добу «від­
лиги» — реабілітований.
ЖИТТЯ
Вперше було опубліковане в журналі «Шляхи мистецтва», ч. 2, 1922.
Вдруге — у збірнику М. Хвильового «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923.
Втретє — окремим виданням, Харків, ДВУ, 1925. Вчетверте — М. Хви­
льовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927. Вп’яте — М. Хвильовий.
Вибрані твори, т І. Харків, в-во РУХ, 1932.
Продподаток — продовольчий податок з селянських господарств
(зерном, городиною, садовиною, М’ясом), що, згідно з постановою над­
звичайної сесії ВУЦВК від 27. НІ. 1921, прийшов на зміну продрозвер-
стки доби воєнного комунізму і ліг новим тягарем на селянство.
422
КОЛОНІЇ, ВІЛЛИ
Етюд цей вперше друкований у збірці оповідань М. Хвильового «Си­
ні етюди», Харків, ДВУ, 1923. Вдруге — окремим виданням, Харків, Кни-
госпілка, 1925. Втретє — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків,
ДВУ, 1927.
Соцвосниця — скорочення з російської мови «социальная воспита-
тельниця», українською мовою — соціяльна вихователька.
Август Бебель (Аи§и5І ВеЬеІ; 1840-1913) — один з основників німець­
кої соціял-демократичної партії, автор книжки «Жінка і соціялізм» (Біе
Ргаи ипсі сіег 8осіа1І5ти5, 1879), яка під час революції в Росії 1917 року в
перекладі була широко читана й дискутована.
Колонтай Александра (1872-1952) — російська революціонерка, пись­
менниця і діячка жіночого руху. Належала до комуністичної партії. Писа­
ла багато про становище жінки в суспільстві, в родині, в тому й про ста­
теве й сексуальне життя жінки. Найпопулярніші її твори на ці теми: «До­
рогу крилатому еросові», «Кохання бджіл трудових», «Велика любов».
У цих творах вона обстоювала «свободу кохання», «багатострунність і
багатогранність душі» і право жінки на «любов-полігамію».
Ліліна — політична діячка, співробітниця і дружина Григорія Зінов’є­
ва ще до революції 1917 року. Перебувала в еміграції в Цюріху (Швайца-
рія), належала до більшовицької групи В. Леніна. З цією групою, у квітні
1917 року, в «запльомбованому вагоні» через Німеччину, повернулася в
Росію. Під час сталінського терору 30-их років, після арешту й розстрілу
Г. Зінов’єва, її доля невідома.
Г. Зінов’єв (Радомислський; 1883-1936), давній член більшовицької
партії, багаторічний співробітник Леніна, з яким разом повернувся з емі­
грації. З 1919 по 1926 — член Політбюра ЦК партії і голова ВККІ (Вико­
навчого Комітету Комуністичного Інтернаціоналу). За опозицію до лінії
Сталіна був виключений з партії, а пізніше притягнений до судової відпо-
відальности і після процесу «Троцькістсько-зінов’євського терористично­
го центру», в серпні 1936, розстріляний.
Голова Вуцвику — голова Всеукраїнського Центрального Виконавчо­
го Комітету.
Леонтович Микола (1877-1921) — визначний український компози­
тор. Загинув трагічно від кулі невідомого вбивника під час гостювання в
хаті своїх батьків у селі Марківці на Поділлі.
РЕДАКТОР КАРК
Оповідання це вперше друковане в збірці оповідань М. Хвильового
423 «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923. Вдруге — М. Хвильовий. Твори, т. І
(Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Калита Іван І, князь Московського великого князівства (1325-1340).
Ввійшов в історію, як перший московський князь, що зброєю і насиль­
ством почав «збирати» і прилучувати до Московського князівства краї і
землі сусідніх народів.
ЧеКа — скорочення російської назви «Чрезвьічайная Комиссия».
Створена за ухвалою радянського уряду в роки революції і громадянсь­
кої війни, ЧеКа була протягом кількох років безконтрольним органом
масового терору.
Госпуп — теж скорочення з російської мови: «Государственное поли-
тическое управление» (Державне політичне управління), орган, що діяв
рівнобіжно з ЧеКа, але з більшим натиском на шпигунство й політичну
розвідку.
Ангел — отаман українських повстанських з’єднань, що діяли проти
російсько-комуністичних окупантів України 1919 р.
Луганське — обласне місто, розташоване в півн. — схід, частині Дон­
басу. Великий індустріяльний центр, що в революцію відогравав поважну
ролю.
ЦК есерів — Центральний Комітет партії Соціялістів-революціонерів.
Центральна Рада — український революційний парлямент, створе­
ний на конгресі українських політичних, культурних, професійних, госпо­
дарчих та кооперативних організацій у Києві 6-8 квітня 1917 року. Прого­
лосивши державну незалежність Української Народньої Республіки 22 січ­
ня 1918 року. Центральна Рада припинила своє існування 28 квітня 1918
року, коли стався організований німецькими генералами гетьманський
переворот і багато членів ЦР були арештовані.
Трудовий Конгрес відбувся в Києві 23 січня 1919 року, коли повстан­
ням українського народу під проводом Директорії було повалено геть­
манську владу й вигнано німців з України. Конгрес прийняв багато важ­
ливих соціяльно-економічних і правно державних ухвал, а серед них істо­
ричну ухвалу про об’єднання всіх земель Східньої і Західньої України в є-
дину соборну Українську Народню Республіку.
Губ-трамот — точний сенс цього скорочення, популярного в перші
пореволюційні роки (воно навіть фігурує в тогочасному міщанському
фолкльорі), вже загубився. Правдоподібно це означало російською мово-
ю: «Губерн. транспортно-моторизированньїй отдел» — відділ при губені-
424
яльному виконавчому комітеті, що відав моторизованим транспортом.
Рабіндранат Тагор (1861-1941) — визначний індійський письменник
(поет, драматург, романіст, публіцист), активний діяч та ідеолог націо­
нально-визвольного руху народів Індії, Нобелівський лавреат (1913). Пи­
сав бенгальською мовою.
Гаршин Всеволод (1855-1888) — російський письменник, гуманіст, на­
родник. Захворів нервово й закінчив життя самогубством.
Рспін Ілля (5. VIII. 1844. — 29. IX. 1929) — російський маляр (худож­
ник). Родом з України (Чугуїв, Харківської обл.). Картини на історичні,
соціяльні й побутові теми. Багато творів присвятив Україні та її історії:
«Портрет Т. Шевченка», «Гетьмани», «Запорожці пишуть листа до турець­
кого султана», «Вечорниці» та ін.
Бельше Вільгельм Воеїзпе МШеІт; 1861-1941) — німецький письмен­
ник, історик л’тератури, природознавець, популяризатор вчення Дарвіна.
Губпечать — скорочення російського вислову: «Губернская печать»,
тобто — губерніяльне управління справами друку.
РКП — Російська Комуністична Партія.
КП(б)У — Комуністична Партія (більшовиків) України.
КП — Комуністична Партія.
Робфаки — робітничі факультети. Загальноосвітні чотирирічні (іноді
трирічні) школи для дорослих, з ущільненою програмою, яка дорівнюва­
ла до курсів нормальних повних середніх шкіл. Засновані були 1920 року
спеціяльно для робітничої і селянської (незаможницької) молоді, щоб по­
легшити їй вступ до всіх вищих шкіл УРСР.
Волинці й ізмаїлівці — Волинський та Ізмаїлівський запасні полки,
що стаціонували в Петрограді, перші з військових частин прилучилися в
березні 1917 року до повсталих народних мас і це вирішило падіння са­
модержавства й перемогу революції.
/ Стор. 150. Слова Т. Шевченка з поеми «Сон» («Гори мої високії…»).
425 Рагуепи — (фр), вискочень, людина, що з нижчого стану доскочила
вищого, привіліиованого чи заможного стану і вдає з себе вродженого
пана.
КІТ У ЧОБОТЯХ
Вперше опубліковане в збірнику «Дочери Октября», Харків, 1922.
Вдруге — у збірці оповідань М. Хвильового «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Втретє — окремим виданням: «Кіт у чоботях», Харків, в-во «Шлях
освіти», 1924. Учетверте — окремим виданням, Харків, ДВУ, 1925. Вп’я­
те: М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927. Вшосте: М.
Хвильовий. Вибрані твори, т. І, Харків, РУХ, 1932.
Тьср Адольф (ТНіег АгіоІГ; 1797-1877) — французький державний діяч
та історик. Був прем’єр міністром і міністром закордонних справ (1836-
1840). З 1871 — перший президент Третьої республіки. Придушив пов­
стання Паризької комуни 1871 року й жорстоко розправився з учасни­
ками повстання.
Подиви — скорочення з російського — «Политические отдельї диви-
зии».
ЮРКО
Вперше друковане в російському журналі «Зори грядущего», ч. 5, Хар­
ків, 1922. Вдруге — у збірці: М. Хвильовий. «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Втретє — окремою відбиткою, Харків, ДВУ, 1925. Вчетверте — М.
Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Перекоп — так зветься Перекопський перешийок, вузька смуга сухо­
долу, що сполучає Кримський півострів з українським півднем, на якому
в 1918-1920 рр. відбулися тяжкі бої червоної армії з військами російських
білих генералів, спочатку — Денікіна, а пізніше Врангеля.
Фабзавком — скорочення від «фабрично-заводський комітет».
Троцький Лев (1879-1940) — тоді народний комісар військових справ,
пізніше за непогодження з Сталіном вигнаний за кордон (1929) і підступ­
но вбитий агентом Сталіна в Мехіко-Сіті 21 серпня 1940 року.
Райриба і раисіль — скорочені назви районових установ, що заготов­
ляють і забезпечують населення рибою і сіллю.
Пуанкаре Раймонд (Рошсаге КаутопсІ; 1860-1930) — президент фран­
цузької республіки (1913-1920).
426
НА ГЛУХІМ ШЛЯХУ
Вперше опубліковане в журналі «Шляхи мистецтва», ч. 5, Харків,
1923. Вдруге — у збірці оповідань М. Хвильового «Осінь», В-во «Черво­
ний шлях», 1924. Втретє — окремим виданням, Харків, ДВУ, 1925. Вче­
тверте — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Наробраз — скорочення з російського: Отдел народного образова-
ния (Відділ народної освіти).
СОЛОНСЬКИЙ ЯР
Вперше друковане в збірці М. Хвильового «Сині етюди», Харків,
ДВУ, 1923. Вдруге — разом з оповіданням «В очереті» окремим видан­
ням, в-во «Шлях освіти», Харків, 1924. Втретє — Харків, ДВУ, 1926. Вче­
тверте — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), окреме видання, Харків,
ДВУ, 1927, Вп’яте — М. Хвильовий. Вибрані твори, т. І, Харків, РУХ,
1932.
Холодний Яр — місцевість у лісі, недалеко від Чигирина, де за пере­
казами, у другій половині XVIII сторіччя, збиралися повстанці-гайдама-
ки і святили ножі перед повстанням проти польських панів.
Ріжа — прогалина поля чи луки, що врізується клином у ліс.
Комнезам — Комітет незаможних селян.
СИЛЮЕТИ
Вперше опубліковане в журн. «Червоний шлях», ч. І, 1923. Вдруге — у
збірці М. Хвильового «Осінь», Харків, в-во «Червоний шлях», 1924. Втре­
тє — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, 1927.
Мане, факел, фарес — вислів запозичено з Біблії, але трохи перефра­
зовано. У Біблії (Книга пророка Даниїла, гл. 5. 25) цей вислів звучить
так: «Мене, мене, текел, упарсин (пересЬ. За біблійним переказом, ці віщі
слова-символи написала рука Божа на стіні палацу царя Вальтасара, си­
на Навуходоносора, саме в момент його богохульного балю з своїми ду­
ками та наложницями. Значення цих слів таке: мене (мане) — Бог прирі­
кає кінець царювання Вальтасара; текел (факел) — гріхи Вальтасара зва­
жено на вазі Всемогутнього; перес (фарес) — царство Вавилонське буде
розділено і віддано мідіям і персам.
Раднаргосп — тут у розумінні будинку, де міститься Рада народного
господарства.
427 Виконкоми — скорочення від «виконавчі комітети» (адміністративні
радянські установи).
Ресефесер — народна етимологія складної абревіятури РСФСР —
Российская Советская Федеративная Социалистическая Республика.
Асі Іііегат — буквально, точно.
Парком — скорочення від — партійний комітет.
«Золотий гомін» — поема Павла Тичини із збірки «Соняшні клярне-
ти», в-во «Сяйво», Київ, 1918.
Чулки наділа — навмисний русизм з міщанського говору, що його
часто використовує М. Хвильовий для підкреслення особливостей героїв і
обставин. По-українському — панчохи надягла.
ШЛЯХЕТНЕ ГНІЗДО
Вперше друковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Вдруге — в збірці М. Хвильового «Злочин», Харків, ДВУ, 1926.
Втретє — М. Хвильовий. Твори т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Жлукто — посудина, видовбана в стовбурі дерева, в якій золять бі­
лизну.
Ревко — переробка в народній мові малозрозумілого, нового слова
«ревком» — революційний комітет.
«Нова рада» — щоденна газета, виходила в Києві від березня 1917 ро­
ку до січня 1918, як продовження забороненої царським урядом 1914 ро­
ку єдиної тоді щоденної газети «Рада». Редакторами були: С. Єфремов,
А. Ніковський та ін.
Сполкомщики — народна переробка російського нового слова
«исполкомщики», тобто члени виконавчого комітету.
СИНІЙ ЛИСТОПАД
Вперше друковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
428
1923. Вдруге — окремою відбиткою. Харків, ДВУ, 1926. Утретє — М.
Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Фігнер Віра Миколаївна (1852-1942) — російська революціонерка з
групи «Народної волі». Брала участь у підготуванні й здійсненні кількох
терористичних актів. 1883 року заарештована і засуджена до смертної
кари, яку замінено на досмертне ув’язнення. 20 років просиділа в одиноч­
ній камері Шліссельбурзької фортеці. 1904 року її перевезли в Архангель­
ську губерню на поселення. 1906 року втекла за кордон. Після революції
1917 року до смерти в політиці не брала участи. Жила з літературної пра­
ці.
Колхіда — в античній літературі Колхідою називали кавказьке узбе­
режжя Чорного Моря.
Шаміль (близько 1798-1871) — провідник національно-визвольної бо­
ротьби горців Дагестана і Чечні проти російської колоніяльної політики
на Кавказі. Від 1834 до 1859 року Шаміль вів героїчну боротьбу з росій­
ськими окупаційними військами, виявивши надзвичайну відвагу і талант
провідника. 1859 року підступно схоплений і вивезений до Петербургу, як
полонений. 1870 року Шамілеві вдалося виїхати до Мекки, поблизу якої
(в Медіні) він і помер.
Чіиіков — герой повісти М. Гоголя «Мертві душі».
Домбровський, Росель, Делеклюз (Лагозіа* ВотЬго«<$кі 1836-1871);
ЬоиІ8-Шіпапіе1 Ко8$е1 (1844-1871); Ьоїш-Спагіез Оеіесіїш: (1809-1871) — уча­
сники паризької комуни, 1871.
ЧУМАКІВСЬКА КОМУНА
Вперше опубліковане в збірці «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923. Вдру-
— М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Чумак Василь (1901-1919) — поет і революційний діяч. Схоплений і
розстріляний денікінцями під час їх короткої окупації Києва, 1919 року.
Добчинський і Бобчинський — герої комедії М. Гоголя «Ревізор».
Упродком — скорочення з російського — уездньїй продовольствен-
ньій комитет (повітовий продовольчий комітет).
‘Ш Завжінвідділом повпаркому — завідувачка жіночим відділом повіто­
вого партійного комітету.
Молоння — правдоподібно це перекручене російське слово «молния»
— блискавка.
Гекел Ернст (1834-1919) — німецький природознавець, дарвініст, су­
часник Ф. Енгельса.
Мах Ернст (1838-1916) — австрійський фізик і філософ.
«Анти-Дюрінг» — праця Фрідріха Енгельса, вперше опублікована
1878 р., спрямована була проти тогочасного німецького філософа й еко­
номіста Карла Дюрінга (1833-1921).
НА ОЗЕРА
Опубліковане вперше в журн. «Всесвіт», ч. 15, 1926 (?). Вдруге — М.
Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927. Втретє — М. Хви­
льовий. Вибрані твори, т. І, Харків, РУХ, 1932.
Осоння — незатінене місце, що освітлюється сонцем.
Сеіа уа зап$ (ііге (франц.) — це самозрозуміло.
«Бежин луг» — оповідання російського письменника І. С. Тургєнєва
(1818-1883).
Дон Квізадо — перекручена еспанська мова Дон Кісадо, що є синоні­
мом Дон Кіхота — головного героя роману Сервантеса (1547-1616) за
тією ж назвою.
БАРАКИ, ЩО ЗА МІСТОМ
Вперше опубліковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Вдруге — окремим виданням, Харків, ДВУ, 1926. Втретє — М.
Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
СВИНЯ
Вперше друковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
430
1923. Вдруге — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Совбарин — скорочення з російського вислову: «советський барин»
(пан).
Нарком — скорочення від — народний комісар.
Совнаркомка — на тодішньому жаргоні радянської службової бюро­
кратії це означало закритий ресторан для відповідальних працівників
Ради народних комісарів і збільшені пайки харчів.
Співав московський Пірогов: У вокальному світі того часу були відо­
мі два брати Пирогови: Александер і Григорій. Можна припускати, що
Хвильовий мав на увазі Григорія Пирогова, який був найпопулярніший
серед тогочасних російських співаків. Він був солістом у Большому Теа­
трі 1910-1920 рр.
КІМНАТА Ч. 2.
Вперше опубліковане в журн. «Шляхи мистецтва», ч. 1, Харків, 1922.
Вдруге — в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923. Втретє —.
М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Мах Ернст (1838-1916) — австрійський фізик і філософ. Найважливі­
ші праці: «Аналіза відчувань» (1885), «Пізнання і помилки» (1905), Праці
Маха обгрунтували філософську теорію пізнання, що відома під назвою
емпіріокритицизму. Проти цієї філософської течії гостро виступив В. Ле­
нін у книжці «Матеріялізм і емпіріокритицизм» (1909).
ЛЕГЕНДА
Вперше друковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Вдруге — у збірці «Злочин», Харків, ДВУ, 1926. Втретє — М. Хви­
льовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927. Вчетверте — М. Хвильо­
вий. Вибрані твори, т. 1, Харків, РУХ, 1932.
Приймак — так в українських колах звали Примакова Віталія (1898-
1937). Був це військовий більшовицький діяч українського походження. З
юнацьких років — друг Юрія Коцюбинського, пізніше одружений з його
сестрою Оксаною (померла 1920 року від пологів). Як і Юрій Коцюбин­
ський, дев’ятнадцятирічним хлопцем, втягнений вихром революції 1917
431, року в більшовицький рух. У Червоній армії, 1918-1920, очолив корпус
Червоного козацтва, з яким пройшов усі роки війни. Пізніше закінчив
військову академію й посідав високі командні та дипломатичні пости. Під
час сталінського терору, після арешту Ю. Коцюбинського, був також а-
рештований, звинувачений в приналежності до «українського-троцькіст-
ського-націоналістичного бльоку» — і 1937 року — розстріляний.
Буденний — Будьонний Семен (1883-1973) — військовий більшовиць­
кий діяч, фельдфебель царської армії, у Червоній армії — командир Пер­
шої кінної армії (1918-1920).
ЗА УЛОК
Вперше друковане окремим виданням у бібліотеці «Гарт», Харків,
1923. Вдруге — у збірці оповідань М. Хвильового «Осінь» (Етюди), в-во
«Червоний шлях», Харків, 1924. Втргетє — М. Хвильовий. Творїг; ТТ»Г»ГЕГ
тюди), Харків, ДВУ, 1927.
Раковський Християн — старий більшовик. Народився в Болгарії
(13. VIII. 1873 — дата смерти не відома). До революції жив і працював у
Румунії. За освітою — лікар. З 1917 року в Росії, де брав активну участь у
революції. З 1919 по 1924 роки — голова Ради Народних Комісарів УР-
СР. Під час середпартійної дискусії став на бік Л. Троцького. За це був
позбавлений становища в партії, а згодом заарештований і на процесі
«Правотроцькістського бльоку» в березні 1938 року засуджений на 20 ро­
ків ув’язнення. Дальша його доля невідома.
ЕЛЕГІЯ • •
Вперше друковане в альманасі «Квартали», ч. 1, Харків, 1924. Вдруге
— в збірці оповідань М. Хвильового «Осінь» (Етюди), в-во «Червоний
шлях», Харків, 1924. Втретє — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди) Хар­
ків, ДВУ, 1927.
ДОРОГА І ЛАСТІВКА
Вперше опубліковане в збірці «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923, Вдру-
— М. Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.’
ПУДЕЛЬ
Вперше друковане в журналі «Червоний шлях», ч. 2, Харків, 1923.
Вдруге — в збірці «Осінь» (Етюди), Харків, в-во «Червоний шлях»’, 1924.
432
Втретє — окремим виданням, разом з оповіданням «Лілюлі», Харків,
Книгоспілка, 1926. Вчетверте — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Хар­
ків, ДВУ, 1927. Вп’яте — М. Хвильовий. Вибрані твори, т. І, Харків,
РУХ, 1932.
Ріжа — прогалина поля чи луки, що врізується клином у ліс.
«ЛІЛЮЛІ»
Вперше опубліковане в журналі «Червоний шлях», ч. 6-7, 1923. Вдру­
ге — у збірці оповідань «Осінь» (Етюди), в-во «Червоний шлях», Харків,
1924. Утретє — у збірці оповідань «Пудель», Харків, в-во Книгоспілка,
1926. Учетверте — М. Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), ДВУ, 1927.
Каесему — скорочення від — Комуністична спілка молоді України.
Капебеу — скорочення від — Комуністична партія (більшовиків) У-
країни.
Уесесер — народна вимова російськомовної назви УССР — Украин-
ская Советская Социалистическая Республика.
Пролеткульт — тут мова йде про клюб пролетарської культури. Але
ці клюби належали до організації, що носила назву пролеткульту. Були
це культурні, літературно-мистецькі гуртки-студії,- організовані в Росії
1917 року, спочатку при Наркомосвіті, а пізніше при Всеросійській цен­
тральній раді професійних спілок. З опануванням червоною армією шир­
ших теренів національних республік, пролеткульт поширював впливи і
закладав там свої осередки. В Україні пролеткульти постали наприкінці
1920 року. Журнал «Зори грядущего» (1921-1922) був органом українсь­
кого пролеткульту. Пролеткульти поставали з ініціятиви деклясованої
міщанської інтелігенції на базі фантастичної теорії (А. Богданова, В.
Плєтньова, частково й А. Луначарського) «лябораторним шляхом ство­
рити самостійну духову культуру пролетаріяту» силами самого пролета-
ріяту, відкидаючи цілковито вікові надбання старої літератури й мистец­
тва. Ця аварґардистська вульгаризація духової творчости швидко вияви­
ла своє безсилля і десь 1922 року почала занепадати і незабаром зовсім
занепала.
Ромен Ролян (1866-1944) — французький письменник, публіцист і вче­
ний. Автор епопеї «Жан-Крістоф», романів: «Коля Бруньон», «Очарована
433 душа» та багатьох сатиричних і героїчних драм. Драматична сатира «Пі­
люлі» (1919), що мала гостре антивоєнне спрямування, написана була в
стилі лубочного (тандитного) народного видовища, в перші пореволюцій-
ні роки в російському перекладі зазнала великої популярности. В пролет-
культівських клюбах її переробляли, пристосовували до радянських об­
ставин, а інколи на її сюжет писали власні пародії. Цей вульгарний спо­
сіб пролеткультівської діяльности і мав на увазі м. Хвильовий, пишучи
новелю «Лілюлі».
Прелість — перекручене російське слово — прелесть, по-нашому —
краса, чарівність, принадність. Такі перекручені російські слова, схоплені
в живій дійсності, М. Хвильовий вживає часто, щоб яскравіше підкресли­
ти мізерність і обмеженість своїх героїв-міщан.
Мінестрелі — співці, музики при царських чи князівських дворах за
середньовіччя.
Дафнії- і Хлоя — «Дафніс і Хлое» — грецький пасторальний роман,
авторство якого приписують софістові Лонґові. Написаний у 3-му сто­
річчі до Христа. Це розповідь про хлопця Дафніса й дівчину Хлою, яких
покинули їхні батьки, й вони виховувалися серед чабанів. Кінчається роз­
повідь одружінням Дафніса і Хлое.
Роман «Дафніс і Хлое» був дуже популярний у Европі в часи Відро­
дження. Він також послужив матеріалом для Шекспірової «Зимової каз­
ки» (1623) і для музичних творів Равеля й Оффенбаха.
Боккачіо Джованні (1313-1375) — італійський письменник, автор ві­
домої книжки «Декамерон». «Амето» — твір Боккачіо, написаний у ран­
ню добу його творчости (1342).
Огсіге гїе Ьаіаіііе — (франц.) плян бою, бойовий порядок.
Артемівці — студенти Комуністичного університету ім. Артема, за­
гальноосвітньої й політосвітньої школи для підвищення знань ком­
сомольського й партійного активу. Існував у Харкові в першій половині
20-их років.
Мануель (Емануель) Сведенборг (1688-1772) — шведський учений,
письменник, теософ-містик. Мав великий вплив на багатьох мистців і
письменників світу романтичного спрямування (мистець У. Блейка, ан­
глійський письменник С. Колрідж, американський Р. У. Емерсон, фран­
цузький О. Бальзак, шведський Ю. А. Стрінберґ та багато інших).
434
АРАБЕСКИ
Вперше опубліковано в — М. Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), Хар­
ків, ДВУ, 1927.
Мартінес Сісрра ( Магііпег Зіегга; 1881-1947) — видатний еспанський
поет, новеліст, драматург, режисер і видавець. Його п’єса «Пісня про ко­
лиску» (1911) здобула світову славу й ішла в усіх театрах Европи й Аме­
рики. Як режисер модерного театру він активно виступив 1917 року.
У Хвильового написано помилково Карейл. Правильно Карлейль То-
мас (Сагіуіе Тпотаї; 1795-1881) — англійський публіцист та історик. У
своєму великому творі «Французька революція» (1837), визнавши істо­
ричну зумовленість повалення абсолютизму, він уперше в історичній на­
уці розгорнув і мотивував концепцію «культу героїв», що творять історію.
Редвидат — правдоподібно, редакційно-видавничий відділ.
Сливки — русизм, по-українському — сметанка, вершки, в розумінні
найкращі, найповажніші.
Заводь — невеличка затока або закрут річки з з уповільненою течією,
мілке місце, затон.
Кводлібет (циой ІІЬеІ — що хочеш (лат.).
Мандрагора — північна багаторічна трав’яниста рослина, використо­
вується в медицині.
Шеллі (Зпеїіеу) Персі Біш (1792-1822) — англійський поет і філософ.
Жив у Італії. Молодим (30 років) утопився під час бурі на Середземному
морі.
Кайора — легкий плоскодонний човен.
Верцадло — дзеркало, люстро.
Баклани — водоплавні птахи, що живляться рибою, переважно чор­
ного кольору з металічним відблиском.
435 Чайма — вітрило. Маловживане слово. Вжите чи не вперше було в
фальсифікованій думі про похід князя-поганина (ЗОЮР, І, 176).
Бісер — дрібне, різнокольорове скляне намисто. Взагалі визначення
якогось різнокольорового, грайливо-рухомого предмета.
Зиб — русизм. По-українському — бриж, дрібні тремтливі хвилі.
РІПІ8 — кінець.
Квакери — від англійського слова циакегї — дрижачі, тремтячі. Хри­
стиянська протестанська секта, заснована в Англії 1650 року, під час ан­
глійської революції 17 сторіччя. Зазнавши переслідування, змушені були в
другій половині 17 сторіччя переселитися до Північної Америки, де вони
мирно живуть і досі.
ЬіЬегит агЬіігіит — ВІЛЬНИЙ вибір.
Капаблянка-і-Ґранперра Хозе Рауль (1888-1942) — чемпіон світу гри в
шахи.
Реті Річард (1889-1929) — представник модерної гри в шахи. Реті
переміг Капаблянку в турнірі 1924 року.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.