Микола Хвильовий Твори в п'ятьох томах ТОМ 4

ДО ЧИТАЧА

Що з більшими поспіхами й темпами розгортається
соціялістичне будівництво, то гостріше постає опір клясо-
во-ворожих пролетаріятові сил, виявляючись також і на
ідеологічному фронті, виявляючись до того ж часто в за­
маскованих малопомітних і тим паче небезпечних для
пролетаріяту формах і способах. Отже, боротьба з ми­
стецтвом буржуазним, з ворожою нам ідеологією, в явних
і прихованих формах, боротьба з фашистівською ідеоло­
гією, як, наприклад, з донцовщиною, з ідеологією, давно
викинутою на смітник історії, з націоналістичними проя­
вами всякого ґатунку (хвильовізм тощо) є перше бойове
завдання ПРОЛІТФРОНТу.
Поклавши в основу своєї роботи пролетарську ідеоло­
гію і програмові постуляти комуністичної партії, ПРОЛІТ-
ФРОНТ, проте, не забуває, що цю ідеологію і ці постуляти
беруть за гасло тепер всі існуючі на Радянській Україні
літорганізації.
Нині, коли героїчний пролетаріят скупчив всі свої си­
ли і можливості навколо ще незнаного в історії соціялі-
стичного будівництва, нині, коли озвірілий куркуль нама­
гається тероризувати наймитські та бідняцько-середняцькі
маси своїм традиційним обрізаном й веде запеклу бороть­
бу проти колективізації, нині в часи ліквідації глитайні,
як кляси, — нині свою боротьбу за світовий Жовтень, за
дальший розвій соціялістичної країни та нової української
пролетарської культури ми можемо розуміти тільки як
самомобілізацію переважної більшости своїх творчих сил
на службу сьогоднішньому пролетарському дневі.
Шлях до комуністичного завтра лежить через соціялі­
стичне сьогодні, через повне і своєчасне виконання найак­
туальніших завдань, поставлених перед нашою країною
комуністичною партією більшовиків. Тож ми вважаємо
за свій обов’язок як мога міцніше зв’язатися з робітничо-
селянською масою, з її будівництвом держави — комуни.
Ми не мислимо пролетарського письменника без зв’яз-
595 ку з працюючими масами, відірваного від виробництва, від
індустріяльного пролетаріяту, від колгоспників. Додер­
жання такого зв’язку збагачує письменника темами, наси­
чує його твори змістом нашої реконструктивної доби і ро­
бить його справжнім виразником дум, бажань, надій, по­
глядів і вимог пролетаріяту. Саме через цей зв’язок пись­
менник дістає можливість виконувати найактуальніші зав­
дання, поставлені нашою компартією.
Та не гастрольні виступи по робітничих районах ми
вважаємо за такий зв’язок, а систематичну працю серед
робітництва й колгоспників, — там, де буде розв’язано
проблему письменницьких кадрів, відкіля пролетарська лі­
тература буде рости новими творчими одиницями.
От приблизно те головне, що ми хотіли сказати, роз­
починаючи перший номер свого журнала. Звичайно, ми,
скажімо, будемо боротися за підвищення художньої яко-
сти пролетарського мистецтва, будемо боротися з безо­
глядною, скажімо, побутовщиною і примітивізмом нашої
художньої літератури («культурно-політичний рівень ро­
бітників гіганськи виріс» — Л. Каганович). Чималу ува­
гу ми будемо приділяти боротьбі проти реставраторів і
творців кустарних та дрібнобуржуазних теорій, зокре­
ма в питаннях стилю нашої доби, але все це в такій мірі,
щоб ця боротьба не перетворювалась на кабінетні, нікому
непотрібні, відірвані від життя, змагання.
Коротенько про стиль. Про стиль перш за все тому,
щоб суспільство не плутало нас із різними «спіралістами»,
«пролетреалістами», «конструктивістами», «романтиками»,
«панфутуристами» тощо, які рекомендують свій «ізм», як
стиль епохи.
Стиль — це не тільки сума художніх способів, це й
певний світогляд, певне світовідчування певної кляси. Ли­
ше монізм форми й змісту дає певний стиль. Пролетарсь­
кий стиль ми мусимо утворити й творимо, та прийде він
у всякому разі не на початку першого п’ятиріччя, бож
утворення його (стилю) обумовлене не стільки темпами
нашого економічного розвитку, скільки остаточною пере-
5#«
будовою головних масивів нашої економіки, психіки й по­
ступу.
Отож всяку спробу реставрувати й канонізувати будь-
який із стилів попередньої буржуазної кляси, хоч би той
же реалізм чи то романтизм, з додатком «пролетарський»
чи «монументальний», ми будемо розглядати, в кращому
разі, як спробу штовхнути наше мистецтво не до стилю,
а до стилізації, до рабського наслідування прийомів одно­
го із стилів буржуазії, в гіршому — як спробу протиснути в
те ж таки нове пролетарське мистецтво (свідомо чи несвідо­
мо) буржуазний світогляд.
Ми допускаємо і навіть вважаємо за потрібне існуван­
ня багатьох формальних «ізмів», бо це, поперше, дає мож­
ливість письменникам скоріше намацати шлях до стилю
нашої епохи, подруге, дає їм же таки не меншу можли­
вість більше дбати за зміст, як би вони дбали за нього,
обмежені тим чи іншим «ізмом», канонізованим в стиль
нашої доби. Але розуміємо ми ці «ізми» не як стилі, а як
суми художніх прийомів.
Цими принципами (активною участю нашою в соціялі-
стичнім будівництві, боротьбою з буржуазним мистец­
твом та всякою іншою ворожою ідеологією, боротьбою
за підвищення соціяльної та художньої якости пролетар­
ського мистецтва, за правдиве розуміння й творення сти­
лю нашої доби тощо) визначається й наше ставлення до
інших літературних організацій та угруповань. Відзнача­
ємо це ставлення в загальних рисах.
1) ВУСПП ми розцінюємо так, як можуть розцінюва­
ти цю літорганізацію її ж таки політичні однодумці. ВУ­
СПП є справді в основі своїй пролетарська організація.
Боротьбу з ВУСППом ми вважаємо за шкідливу, але це
не значить, що ми, закликаємо вусппівців до співробіт­
ництва, не будемо способом товариської критики й само­
критики викривати їхні хибні погляди та тенденції (напри­
клад — неправдиве розуміння стилю, тематики, вульгари­
зація завдань марксівської критики й літературознавства,
ототожнювання себе з компартією тощо).
2) Плуг ми розцінюємо, як організацію революцій-
597 них селянських письменників. Деякий нальот просвітян­
ства стоїть йому на дорозі досадною спадщиною минуло­
го і тяжить на його корисній роботі. Взагалі щодо селян­
ських письменників ми поділяємо погляди Бескіна й Ба­
трака (див. їхню полеміку з Полонським) і у всякому ра­
зі будемо боротися з тими «лівими» справа «футуро-хуто-
ристами», що намагаються зробити із Плугу непотрібну
організацію.
3) Молодняк ми гаряче вітаємо, як молоде пролетарсь­
ке об’єднання, але ми дуже шкодуємо, що це об’єднання
пройшло на своєму першому з’їзді під знаком не зовсім
грамотного і зовсім нетактовного «пролетарського реаліз­
му», цебто під знаком узурпації прав і доброї волі тих
комсомольців, що не хочуть стилізуватися під вищеназва­
ний реставрований буржуазний стиль.
4) ЗУ ми гаряче вітаємо. Ми вітаємо в особі цієї орга­
нізації тих українських письменників із Західньої України,
що стали до активної боротьби з усіма покидьками укра­
їнського фашизму, який пішов на службу до польської дефен­
зиви (Донцов, Маланюк і К°); ми вітаємо письменників,
що віддають свою творчість на визвольну боротьбу захід­
ньо-українського пролетаріяту та селянської бідноти. Про­
летарські й революційні письменники Західньої України
будуть завжди мати нашу гарячу підтримку у всіх своїх
заходах, скерованих на визволення трудящих Західньої
України.
5) Групу «А» ми розцінюємо, як групу мистців міської
революційно-радянської інтелігенції. Куди ця група піде
— сказати зараз важко. Це покаже її продукція.
6) Авангард. На цю організацію ми дивимось, як на
організацію попутницьку, що за останній час загрузла в
порнографії та міщанських подекуди контрреволюційних
афоризмах.
7) Лівоміщанську «Нову генерацію» ми теж вважаємо
за попутницьке угруповання і саме заіугруповання футуро-ху-
тористичного ґатунку. Від померлого «Авангарду» воно від­
різняється хіба тільки тим, що мало не за той же останній час
598
поволі почало котитися до дрібнобуржуазного хвильовізму
й заспівало панегірики «Йвану Степановичу Мазепі».
Пам’ятаючи, що реконструктивна доба ще більш за­
гострила клясові противенства поміж пролетаріятом та
ворожими йому клясами (куркуль, непман), що, натураль­
но, повинно відбиватися і в царині ідеологічній, ми, як один
з передовіших загонів пролетарського літературного фрон­
ту, ставимо категоричне перед усіма попутниками питан­
ня про їхнє чітке ідеологічно-творче самовизначення, бож
в період загострення клясових змагань аж ніяким попут­
ником є той, хто не змагається за передові пролетарські
позиції поруч з лавами літератури пролетарської, хто сто­
їть збоку від того колосального культурного процесу, що
знаменує собою перехід від повалення культури буржуаз­
ної до створення пролетарської.
Діяпазон літератури попутницької досить широкий.
Ідучи від правих націоналістично зафарблених хуторян, во­
на кінчається в лівоміщанському т. з. футуро-хутори-
стичному закуті. Ставлення наше до неї — активно набли­
жати її до ідеології пролетаріяту, допомагати їй перебо­
рювати в собі лишки старого світогляду, борючись якнай­
рішучіше проти всіляких в ній ворожих нам буржуазних
і дрібнобуржуазних проявів.
Оце покищо і все, шановний читачу, що ми хотіли ска­
зати, розпочинаючи перший номер свого журналу.
З товариським привітом —
ПРОЛІТФРОНТ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.