Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

ВІД РЕДАКТОРА

Цей том виповнюють не тільки біо-бібліографічні ма-
теріяли, але й рідкісні, забуті або недавно знайдені в архіві
документи. Всі вони стосуються умов політичного, куль­
турного і громадського життя, творчих проблем, органі­
заційних форм і конфліктів доби Миколи Хвильового. Нам
видавалось, що потрібно в підсумковому томі подати бо­
дай найважливіші документи і матеріяли тієї неспокійної,
але творчо активної доби. Вони (ці документи і матері­
яли), з одного боку допоможуть сучасному читачеві краще
зорієнтуватися в творчій спадщині Хвильового, а з дру­
гого — стануть у пригоді майбутнім дослідникам, як пер­
ші стежки до основних джерел. Це, треба сподіватися,
штовхне їх до відкриття нових джерел, які допоможуть ще
глибше і правдивіше вивчити Хвильового та його добу.
Ми зібрали й подали переважно повністю всі спогади
сучасників про життя, смерть і похорон Хвильового. З цих
спогадів читач збагне, яке непевне, суб’єктивне людське
бачення подій і фактів, і яка неточна людська пам’ять,
коли вона не базована на документах. Ніхто з авторів
спогадів не був у Хвильового в момент його самогубства.
Кожний переказує, що він чув. І майже кожний, виявляє­
ться, чув інакше. Більше того, навіть ті сучасники, які
твердять, що були на похороні, на диво, про окремі деталі
похоронної процедури свідчать інакше. Найближче до по­
дії 13 травня 1933 року стояла Антоніна Іллівна Куліш.
Тому її свідчення, як і тих, що свідчать подібно, найближчі
до правди.
Але нас ця строката суперечливість свідчень про одну і
ту ж подію не дуже турбує. В юрисдикції існує правило: з
багатьох різкосуперечливих свідчень вдумливий і досвідче-
•ш ний суддя повинен зробити правдивий об’єктивний висно­
вок. Віримо, що майбутній дослідник біографії Хвильо­
вого з цих суперечливих свідчень сучасників зробить ко­
рисні і правдиві висновки. На відстані часу йому легше
буде відокремити полову від зерна, вигадку від правди.
Настав також час спокійного, об’єктивного, обпертого
на документи, факти й вірогідні свідчення, вивчення біо­
графії Хвильового. Міти та вигадки, що з доброї чи злої
волі на протязі шестидесятип’яти років поналипали до його
біографії, пора відкинути. В цьому аспекті подаємо першу
спробу нового трактування біографії Хвильового.
Виступи Хвильового, як прозаїка і полеміста, збурили
від основ всю українську інтеліґенцію. І не тільки в Укра­
їні, а й поза Україною сущу. В цьому герці зіткнулися
представники різних світоглядових груп і різного рівня
мистецьких поглядів: від визнавця основних догм компар­
тії Самійла Щупака до їхнього антипода, емігранта Дми­
тра Донцова; від примітивного і випадкового в літературі
Гр. Яковенка до блискучого літературного критика, вчено­
го, поета і перекладача Миколи Зерова; від історика і до­
слідника літератури Олександра Дорошкевича, до пристра­
сної еміграційної поетеси Олени Теліги. Тому, найважли­
віші матеріяли, що відтворюють тогочасний зудар цих
різних думок навколо проблем Хвильового, читач знайде
в двох розділах (IV і V) цього тому.
Але виступи Хвильового збурили не тільки інтелігент­
ські прошарки. Вони внесли заколот і занепокоєння в най­
вищі сфери партійної гієрархії. У проблеми, поставлені
Хвильовим, втрутились активно провідні особи партії й
уряду: від Сталіна починаючи, й українським комуністом
О. Шумським кінчаючи. Стався заколот в комуністичній
партії України. Опозиція піднесла голос. КПЗУ — Кому­
ністична Партія Західньої України — стала на бік опози­
ції. ЦК КП(б)У та його Політбюро присвятили справі
Хвильового багато пленарних засідань і ухвал. Читаючи
тепер стенограми виступів різних партійних достойників
на тих пленумах ЦК і Політбюра КП(б)У, бачимо, яка то
в тому всеукраїнському синедріоні, в більшості своїй, си­
діла психологічно і духовно чужа, чорносотенно-ворожа
8
до українського народу, його історії і культури сила. Як
вона, прикриваючись фальшивим інтернаціоналізмом, на­
магалась пристосуватись до виниклих несподівано для неї
обставин, і як, хитруючи, шукала зовні льояльних засобів,
щоб накинути намордника на розбурхану Хвильовим укра­
їнську національну стихію. В цій ролі особливо відзначав­
ся український зрусифікований елемент, отой хижий без­
принципний тип малороса, — як його називав О. Шум-
ський, — який вже давно духовно відірвався від україн­
ського пня і йому ніяк на старість не хотілось повертатись
до забутої матірньої мови. Серед них варто відзначити
самого «всеукраїнського старосту» Григорія Петровського,
голову Всеукраїнської Ради профспілок Андрія Радченка,
члена Політбюра Гулого та багатьох інших. І тільки зав­
дяки великому авторитету М. Скрипника, В. Чубаря та
при підтримці завжди хитливого В. Затонського вдалося
розбурхані пристрасті втихомирити й запропонувати до
ухвали примирливі «Тези ЦК КП(б)У про підсумки укра­
їнізації», як керівний компромісний документ часу. В тезах
була, звичайно, данина всім тим російським централістам і
малоросам, що мали ще перевагу в партії, але основна
частина тез свідчила, все ж таки, про перемогу української
національної опозиції. Не випадково на ці тези в 60-х —
70-х роках залюбки посилались українські дисиденти. Тепер
в офіційних публікаціях цих тез нема. Ніби їх ніколи партія
не ухвалювала. їх замовчують.
Щоб наблизити сучасного читача до тодішньої політич­
ної атмосфери ми вважали за потрібне подати в окремому
розділі деякі ухвали ЦК КП(б)У про культурну й націо­
нальну політику компартії в Україні та думки видатніших
вождів компартії про Хвильового й ті проблеми, що він їх
ставив у своїх статтях.
На нашу думку було потрібно й корисно подати мате­
ріяли про побут і особисті стосунки в середовищі Хвильо­
вого. Хотілося бодай деякими документами насвітлити
перші організаційні кроки того літературного середовища
й відтворити документально, хоч до певної міри, те під­
соння, в якому довелося діяти і творити йому, та показати
справжню причину так званої самоліквідації. Документи з
9 архіву покійного Аркадія Любченка, що їх видобув і ласка­
во передав нам до використання Юрій Луцький, стали нам
у найбільшій пригоді.
З власних творів М. Хвильового вдалося знайти лише
три речі, які подаємо наприкінці цього тому. Це переклад
поезії російського поета Григорія Петнікова «Осінній про­
мінь», підписаний псевдонімом М. Хвильового С. Кароль
(«Червоний шлях», ч. 6-7, 1923); поезія «На верхів’я» та
акростих «Літературна загадка» з журналу «Арена» 1922
року.
Бібліографія М. Хвильового, яку зібрав Олег Ільниць-
кий, публікується зі значними додатками Марти Скоруп-
ської й Осипа Зінкевича та в його остаточній системати­
зації. Це вперше бібліографія М. Хвильового систематизо­
вана й зібрана найповніше. Скласти вичерпно повну біблі­
ографію М. Хвильового в умовах закордоння майже не­
можливо. Для цього треба було б попрацювати в архівах і
книгосховищах України і Росії.
* * *
Закінчуючи цю далеко не легку працю над повною збір­
кою творів Миколи Хвильового, хочемо висловити глибо­
ку подяку колегам, що з доброї волі своєю співпрацею
(віднайдення потрібних текстів, архівних матеріялів чи рід­
кісних документів, писання передмов, коментарів, поради
тощо) дуже допомогли нам. За це подяка: Юрію Шеве-
льову, Святославові Гординському, Юрію Луцькому, Ар-
кадію Жуковському, Мирославові Шкандрію, Віктору Сво­
боді, Олегові Ільницькому, Петрові Голубенкові, Марті
Скорупській, Олексі Веретенченкові, Василеві Гришкові,
Юрію Бойкові, Оксані Соловей, Олександрові Воронину,
Дмитрові Штогрину, Данилові Струкові, Михайлові Ба-
жанському, А. Ґосподину. Без їхньої дружньої й жертвен-
ної співпраці здійснити це видання було б набагато важче.
Окрема подяка належить Осипові Зінкевичу — ініціято-
рові й ентузіястові видання спадщини Миколи Хвильового,
без самовідданої праці якого таке видання не могло б
появитися.
10
Ми свідомі того, що це перше видання творів Хви­
льового не досконале. Словник, своєрідні синтаксичні кон­
струкції, історичні події, сюжетні ситуації, інколи й дійові
особи в творах і статтях М. Хвильового потребують до­
кладніших і продуманіших фахових коментарів. Але умови,
в яких доводилось нам працювати, не сприяли цьому. То
було понад наші можливості. Не зважаючи на це, все ж
таки щиро скажемо: ми радіємо, що при всіх труднощах,
нам таки вдалося зібрати й систематизувати все основне з
творчої спадщини М. Хвильового й по змозі скоментувати.
Нашим наступникам, якщо такі знайдуться, буде напевно
тепер легше. Вони мусять доповнити наше видання тільки
тим, чого нам не пощастило знайти. Закінчити цей вступ
дозволимо собі словами давніх латинян: Ресі яиоа роїиі,
Гасіапі теїіога роїепіев — ми зробили, що могли, хто може,
хай прийде і зробить краще.
* * *
Колись, коли Микола Хвильовий досягав верховин
своєї мистецької сили, коли, за його словами, він випливав
«м’ятежний і радісний до нових невідомих берегів», у сво­
єму чарівному етюді «Арабески» він писав:
«Товаришко Маро, ще раз і ще раз: воістину прекрасне життя.
І, коли я вмру й на моїй могилі ви положите пучок чебрецю
— знайте: я воскрес».
Ця перша повна збірка творів Миколи Хвильового, що
вийшла в 90-річчя з дня народження й 50-річчя з дня його
трагічної смерти, хай буде тим символічним «пучком че­
брецю», який стверджує його безсмертя.

Категорія: Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.