Вп. Проф. Ю. Луцький, Відень, 11/IX 61
в Торонто, Канада.
Високоповажаний Пане Професоре!
З Хвильовим я справді бачився у Відні і провів з ним
кілька годин у розмовах, у присутності студента Роздоль­
ського, який звів мене з Хвильовим. Діло було пізнім
вечором, в каварні, напроти тої камениці, в якій я меш­
каю. Точно дня не можу подати, бо мусів би за цим десь
шукати, а на це не маю в даний момент змоги. Виходило,
що це побачення сталося на бажання Хвильового, який
хотів дістати у мене щось до читання з видань закордон­
них, зосібна цікавився він «Літ. вісником» і я йому позичив
кілька нових чисел цього журналу, яких він мені не повер­
нув! Увесь час цього побачення говорив Хвильовий, ін­
формуючи про відносини на Україні на культурному фрон­
ті взагалі, зосібна на літературному вітинку, ніби зовсім не
цікавлячись тим, як ці справи стоять на еміграції, зглядно,
як еміграція оцінює ситуацію щодо цих справ на самій
‘ Цього листа передав нам до публікації проф. Юрій Луцький, за що
йому щиро дякуємо. За вийнятком кількох листів Хвильового до Арк.
Любченка, це єдиний об’єктивний документ, що кидає трохи світла на
зацікавлення і контакти Хвильового під час його перебування за кордоном
від грудня 1927 до 1 березня 1928 року. Цей лист цікавий ще й тим, що
вказує на тісні зв’язки Хвильового з Романом Роздольським, тоді студен­
том Віденського університету і членом тої більшости КПЗУ, що перейшла
в опозицію до КП(б)У, і підтримувала ідейно О. Шумського й М. Хви­
льового. Варто буде знайти і переглянути архів Р. Роздольського (помер
У 50-х роках у Детройті) і пошукати за матеріялами про Хвильового.
85 Україні. Я сподівався, що Хвильовий сам до мене зайде,
повертаючи випозиченого «Вісника», але цього не сталося,
а через якийсь час я з великим здивованням прочитав
покаянного листа Хвильового в большевицьких газетах і
про його поворот на Україну!
Оце і все, що я можу сказати про мою припадкову
зустріч з Хвильовим.
Прошу передати поклін від моєї дружини і від мене
Вашій мамі і сестрі, щиро Вас здоровлю і бажаю Вам
всього найкращого.
Ваш А. Жук