Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

ДЕЩО ПРО М. ХВИЛЬОВОГО

Зустрівшись із Степаном Марковичем, завжди почуєш
від нього щось цікаве. Так було й цього разу.
Привітавшись, Степан Маркович почав:
— Прочитав я в «Українських вістях» лист М. Доро­
шенка про Хвильового, де він пише, що Хвильовий був
чекістом і розстрілював українських патріотів. Я певний,
що Дорошенко ніколи не знав, не бачив Хвильового. Мо­
же, прочитавши оповідання Хвильового «Я», вирішив, що
Хвильовий писав про самого себе. Я особисто добре знав
Хвильового і запевняю, що ніякого зв’язку з ЧеКа Хви­
льовий не мав. Я народився і жив у тій самій Великій
Рублівці, де працювала вчителькою мати Хвильового.1
Приїхала вона до нас уже без чоловіка. Не знаю, чому
вона залишила свого чоловіка Фітільова. Чув я, що він
був п’яниця. Крім сина Миколи, в матері ще було три
доньки. Меншого брата Миколиного, Льошу, якого згадує
пані Д.Г. (в «Нових днях»), я не пам’ятаю, може тому, що
він був в армії в ті часи. Матеріяльно матері з такою
сім’єю було дуже важко. їй допомагав її брат Смаковсь-
кий.2 Він же допомагав і Миколі вчитися. Смаковський до
більшовицької влади був богодухівським земським началь­
ником, а потім мировим суддею.
В 1918 році в нашій хаті часто збиралась молодь, в
тому числі і М. Хвильовий. Говорили, сперечалися про
політику. Я був тоді ще хлопцем і не встрявав у їхні
суперечки, але з цікавістю слухав і пам’ятаю, що мені не
подобалися дуже вже ліві погляди Хвильового. Не подо-
‘Не точно. В Рублівці учителювала сестра Хвильового — Людмила
Фітільова.
2
М. Смаковський був шваґер, а не брат матері М. Хвильового.
124
балися вони і моїм батькам, хоч до Хвильового вони ста­
вилися з пошаною за його розум і освіту. Коли встано­
вилась радянська влада, Хвильовий якийсь час працював у
нашому райвиконкомі. Часто заходив до нас, обідав, а
часом і заночовував. Згодом Хвильовий виїхав із Рублівки.
Під час хлібозаготівель селяни чинили спротив, а потім
учасникам спротиву довелося довгі роки ховатися в лісах,
аж поки влада оголосила амнестію. Люди повернулися до
своїх сімей. Між ними пригадую приятелів мого батька —
Семена Кобу і Гармаша. Перші роки їх не чіпали, а коли в
1929 році почалася кампанія «ліквідації куркуля як кляси»,
то хоч ні Коба, ні Гармаш і не були куркулями, їх теж
заарештували, бо пригадали їхнє антирадянське минуле. їх
чекало або вічне заслання, або навіть і смерть. Люди, в
тому числі і мій батько, не знали, як їх визволити. Згадали
про Хвильового, він же там, близько коло влади, член
Верховної Ради,3 може, він допоможе. Звернулися до нього.
Хвильовий приїхав у Рублівку. Поговорив із місцевою вла­
дою і взяв із собою Кобу і Гармаша. Хвильовий виїхав
разом із ними, і з того часу і слід їх пропав. Ніхто не
знав, що з ними сталося. Минули роки за роками, їхні
діти повиростали, жінки, гадаючи, що їхні чоловіки заги­
нули, повиходили заміж.
Під час німецької окупації довелося мені знову побувати
в моїй рідній Рублівці. Одного дня, бачимо, заходять у
наш двір якось нерішуче два невідомі нам старі діди з
бородами. Батько вийшов із хати назустріч їм. Бачу з
вікна — батько й діди цілуються й плачуть. Заходять у
хату. Це були Семен Коба і Гармаш, ті самі, яких у 1929
році забрав із собою і вивіз Хвильовий. І розповіли вони,
що Хвильовий дістав їм пашпорти на інші прізвища, відвіз
їх у Гутянські ліси, де влаштував їх на працю. Там вони й
працювали лісничими, а тепер прийшли подивитися, як
тут у них удома…
Де вони тепер і що з ними сталося, як прийшли знову
совіти, того не можу знати. Знаю тільки, що, якщо Хви-
3
М. Хвильовий не міг бути членом Верховної Ради, бо за його життя
Верховної Ради ще не було. Але в уяві селян, що його знали, він мусів
бути чимось великим. Тому й таке порівняння.
125 льовий, ризикуючи своїм життям, урятував тих людей, які
боролися проти совітів, то це доказ, що він не міг бути
чекістом і розстрілювати черниць чи ще когось».
Так закінчив Степан Маркович спогади про Хвильового.
І я цілком погодився з його висновком. Не може людина
однією рукою рятувати людей від смерти і тим самим
підставляти під загрозу і своє власне життя, а другою
розстрілювати ні в чому невинних людей.
[Свідчення Степана Маркевича Кітта4 записав
О. Ярошівський (Австралія)].
«Нові дні», січень, 1982

Категорія: Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.