Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

ПРОМОВИ НА ПОХОРОНІ М. ХВИЛЬОВОГО

До вчорашнього дня був з нами, жив і працював член
комуністичної партії більшовиків, видатний радянський
письменник, співредактор наших літературних журналів і
член Всеукраїнського і Всесоюзного Оргкомітету письмен­
ників Микола Григорович Хвильовий. Він дав молодій
літературі Радянської України й цілого Союзу чимало пре­
красних художніх творів, що з’явилися не лише українсь­
кою мовою, а й мовами братніх республік народів СРСР
та перекладались на мови західньоевропейські.
У цих творах він відбивав героїку громадянської війни,
відтворював образи революціонерів, овіяних духмяною
романтикою.
З ім’ям Миколи Хвильового зв’язана ціла течія в укра­
їнській радянській літературі, течія романтична, якої він
був основоположником і запальним пропагандистом. Ще
недавно він повідомляв читачів через комсомольську пресу
про те, що працює зараз коло нового роману з життя
комсомолу. Ще вчора він розмовляв з своїми друзями, а
сьогодні — ми стоїмо перед його прахом. Микола Хви­
льовий раптом вирішив кінчити свою літературну й гро­
мадсько-політичну діяльність важкою олив’яною крапкою.
Цей непотрібно-трагічний, безглуздий розрахунок Хви­
льового з своїм життям повис над нами саме тоді, коли
робітнича кляса, колгоспне селянство й радянська інтелі­
генція Союзу за проводом партії здобувають нові вирі­
шальні перемоги на своїх ділянках соціялістичного будів­
ництва; розрахунок письменника Хвильового з своїм жит-
137 тям повис над нами саме тоді, коли вся літературна гро­
мадськість інтенсивно працює коло нових художніх полот­
нищ, коли ми готуємось до всеукраїнського й всесоюзного
з’їзду письменників, на якому сотні кращих представників
літератури Радянського Союзу мають підсумувати свою
успішну роботу у виконанні історичної ухвали ЦК ВКЩб)
з 23 квітня. Тяжко говорити над цією домовиною. Після
того, як смерть сказала своє останнє слово, всі інші слова
здаються зайвими, бо вони нічого не можуть допомогти,
вони безсилі поправити те, що сталося. Ще тяжче говорити
про цей безглуздий вихід, який обрав для себе Микола
Хвильовий, нам однопартійцям Хвильового, бож нашу сві­
домість цієї хвилини крає гострий біль важкої втрати, жаль
за товаришем і одночасно — осуд цього кінця, що не має
нічого спільного із званням члена комуністичної партії.
Та хоч як важко, але ми повинні сказати кілька слів над
цією свіжою могилою.
Ці слова потрібні не лише для того, щоб висловити
наш жаль, скласти нашу останню шану, на яку заслугував
Микола Хвильовий, що вніс значні скарби в радянську
літературу; ці слова потрібні нам одночасно й для того,
щоб одверто й прямо, по-більшовицькому заявити про
наше ставлення до цього безглуздого вчинку, до тієї крап­
ки, яку Хвильовий поставив між собою і нами.
Так, Микола Хвильовий ні з якого погляду не мав
права вчинити те, що він учинив.
Ми знаємо, що свій літературний шлях Микола Хви­
льовий пройшов не без вагань. На цьому шляху він робив
значні політичні помилки, що перетворилися були на сис­
тему шкідливих, ворожих партії поглядів на шляхи роз­
витку української радянської культури й літератури. Ці
погляди стали потім зброєю проти партії і з цієї націо­
налістичної зброї три роки користувалася разом із Хви­
льовим певна група українських письменників, організована
Миколою Хвильовим у ВАПЛІТЕ.
Партія розбила й знищила цю зброю. Хвильовий зрікся
своїх помилок, взяв участь у ліквідації ВАПЛІТЕ і вступив
до лав пролетарських письменників.
Ми знаємо також і те, що повернений дбайливою, уваж-
138
ною рукою партії на правдиві, партійні позиції, Микола
Хвильовий, намагаючись перебороти й виправити свої по­
милки, всі подальші роки своєї діяльности зустрічав по­
стійну підтримку й увагу від партії, від робітничої кляси.
Ми знаємо, як піклувалася наша партія дальшим розвит­
ком літературної творчости письменника Хвильового, яко­
го вона завжди високо цінувала і якому завжди допомагала
виплутатись із тенет старих помилок і старого ото­
чення й піти вперед шляхом комуністичного розвитку.
Вказівки Л.М. Кагановича про дбайливе ставлення до
тов. Хвильового, талант якого т. Каганович завжди ціну­
вав; вказівки т. С.В. Косіора на XI з’їзді КП(б)У; вказівки
й допомога т. П.П. Постишева нав’язати зв’язки з проле­
тарями харківських велетнів; нарешті висунення Хвильо­
вого Центральним комітетом партії на керівну роботу в
Оргкомітеті та в редакції наших друкованих органів після
ухвали ЦК ВКП(б) — все це факти, що яскраво свідчать
про створення всіх умов для продуктивної творчої праці:
партія найширше забезпечила їх не лише Хвильовому, а
всім нашим літературним кадрам.
Адже радянська література на цьому етапі переможного
будівництва соціялізму розквітає, як ніколи. Раз-у-раз з’я­
вляються нові й нові художні твори, що підносяться що­
разу на вищий ідейний і художній рівень. Радянська літе­
ратура стала найзначнішою в світі літературою. Насна­
жена ідеями Маркса і Енгельса, Леніна, перейнята великим
історичним патосом будівництва соціялізму, запліднена до­
бре робітничою героїкою і ентузіязмом, наша література,
наше мистецтво приваблюють до себе найкращі інтелек­
туальні й мистецькі сили цілого світу.
Зокрема українська радянська література за проводом
партії збагатилася за останній рік цілою низкою нових
видатних творів, що є відповідь на історичну ухвалу ЦК
ВКЩб) з 23 квітня. Цей великий розвиток нашої літе­
ратури й мистецтва відбувається в обстановці клясової бо­
ротьби, що точиться ще в країні, де ліквідовано куркульню
як клясу, але ще не добито остаточно контрреволюційну
куркульсько-петлюрівську наволоч, буржуазні рештки та
їхніх аґентів, що діють хитро й підступно.
139 Цього не міг не знати, не бачити, не почувати член
партії Хвильовий. Наша дійсність прекрасна, але складна
й бурхлива. В ній треба міцно тримати стерно комуніс­
тичного, пролетарського прямування, щоб не збитись із
шляху, щоб не заплутатись і не стати в тупець перед
якимсь питанням. Але Хвильовому забракло революцій­
ного гарту: минулі помилки цілий час тяжіли над ним,
рецидиви ідеалістичних помилок ослабили волю радянсь­
кого письменника, комуніста. Коли у Миколи Хвильового
могло виникнути якесь ускладнення чи якесь питання твор­
чого чи політичного порядку, то розв’язати це питання,
з’ясувати його Хвильовому, як і кожному членові партії,
як і кожному радянському письменникові завжди допо­
могла б партія. Та заплутавшись, він не повертається до
партії, втрачає мужність, заходить у глухий кут індивідуа­
лізму, з якого вирішує знайти «вихід» у небуття. Такий є
сумний і безглуздий підсумок багатьох помилок і плута­
нини Хвильового.
Пролетарська і вся радянська літературна громадсь­
кість, яка чесно й віддано йде за партією, яка разом з
робітничою партією і колгоспним селянством будує новий
світ, творить велике соціялістичне мистецтво, — не може
не ставитись з осудом до вчинку Миколи Хвильового.
Ми ставимось з осудом до цієї смерти тому, що в
Радянському Союзі кожна здібна до творчої праці людина
— на обліку, тим паче член партії. Тим то наша відповідь
на недоречно трагічний постріл Хвильового і на спробу
клясового ворога використати цей постріл проти нас, —
наша відповідь буде одна: ще міцніше злютувати лави
пролетарських і всіх радянських письменників навколо
партії та її ленінського Центрального комітету на чолі
з проводирем партії тов. Сталіним, ще інтенсивніше взя­
тися до великої творчої роботи.
Ще бадьоріше, упевненіше й сміливіше йти під пра­
пором партії вперед, ще ширше й повніше жити великим
творчим життям нашої соціялістичної батьківщини.

Категорія: Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.