Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

ПЛЯТФОРМА Й ОТОЧЕННЯ ЛІВИХ

«Нова генерація». Орган лівої формації української
культури.
— Ваше обличчя?
— Ваші завдання?
— Ваша плятформа?
Ми кажемо: ми маємо
цілком певне обличчя. Ви не переплутаєте нас ні з ким
іншим.
Наш журнал УКРЛІФу не є початок, — він є
продовження:
«Семафор у майбутнє»,
«Катафальк мистецтва»,
«Гонг Комункульту»,
«Бумеранг» і ін.
Позиція лівої формації в цілому її процесі декому може
й не ясна, наче суперечна (в наших складних обставинах —
низький культурний рівень відсталої країни), але вона є
найвикристалізованіша мистецька позиція нашого часу
в своєму глибокому й логічно окресленому змісті,
починаючи від наївного кверофутуризму, через безглуз­
до осміяний, а потім використаний і звульгаризований пан-
футуризм і Комункульт — і до «Нової генерації».
Глибокою траншеєю на полі боїв за
комуністичну культуру
ми просували вперед свою роботу. Ми проводили її
крізь неуцтво й провінціяльну слину жартів або обурення,
через мовчання й боягузтво «друзів», —
1
Із збірника А. Лейтеса і М. Яшека «.Десять років української літе­
ратури», т. II, стор. 255-259.
239 ми посували свою збройну валку з гармат, кінноти й
аеропланів аж до сьогодні, коли ми, регулярним журналом
своїм «Новою генерацією» приєднуємо партизанські сили
лівого фронту на Україні до армії робітників
соціалістичного будівництва.
Будемо думати, що скінчилися бої за територію, за
пляцдарм, за визнання де-юре.
Припинимо нарочите нерозуміння нас. Наш лівий фронт
молодої української культури там, де йде клясова бороть­
ба, боротьба
за комунізм.
Ми були там,
там ми є,
там ми будемо.
Наша база:
індустріалізація,
раціоналізація —
з неї виходить і нею живиться наша творча, будівнича,
пропаґаторська робота, ідеологічно зв’язана з політичними
завданнями комуністичної партії.
Наше оточення — пролетаріят.
Десять років Жовтневої революції — багато десятиріч
повільного процесу. Нові шари людства видобуває життя
з своїх надр.
Нова інтернаціональна раса
шикує свої лави з вулкану безмежних нашарувань СРСР.
Триває далі переходова доба — і все ж до комунізму.
Але багато тих, що були зневолені йти в переможному
поході революції. Тепер вони виглядають того темного
завулку, куди можна було б непомітно юркнути.
Ми говоримо про тих, що колись «прийняли» револю­
цію, перетравивши нове на швидку руку, — про
занепадників,
що зневірилися в ній, бо «прийняли» її гасла, її порив і її
романтику і спіткнулися об її систематику.
Вилазять минулі гріхи — а скільки було революційних
фраз і «універсалів» до пролетаріяту! Революція пред’являє
тепер свої рахунки й вимагає
назад аванси.
240
Переходова доба до комунізму через соціялістичне бу­
дівництво в культурі й житті триває далі.
Ми хочемо
вирівняти здорові культурні процеси
рішучим усуненням занепадницьких настроїв.
Коли здача позицій у соціялістичному будівництві зна­
менує собою політичну капітуляцію, то здача позицій
соціялістичної культури приводить у сутички національної
обмежености.
Коли великодержавний шовінізм є шовінізм абсолют­
ний, а «колоніяльний» шовінізм є лише шовінізм функціо­
нальний, то великодержавний шовінізм за радянського роз­
в’язання національної проблеми можна перебороти радян­
ськими способами, «колоніяльний» же шовінізм
неминуче випадає з радянської системи,
переходячи в іншу політичну систему, в систему анти-
радянську.
От чому ми боремося з хвильовизмом, що по інерції
ще зараз дише і в такій організації, як ВАПНІТЕ.
Хвильовизм проходив під знаком абстрактної змички
України з «европами», з медіюмом — «неоклясики» й теорі­
єю — «азіятський ренесанс», що являє собою передусім
велике дилетантство й хуторянський еклектизм.
Коли ВАПЛІТЕ відмовилося від такої своєї «надбудо­
ви», то, очевидно, тому, що частина академіків зрозуміла,
куди хилять такі «европи». А коли не зрозуміла, то й ми
їм скажемо:
Геть з кам’янець-подільськими европами!
Ось чому лівий фронт української культури, що стоїть
на засадах і в перспективі комунізму, може бути лише
інтернаціональним, бо інакше йому дорога — в «ліве мис­
тецтво для лівого мистецтва», в «лівомистецьку школу», в
станковізм, у нову дегенерацію, а політично —
В ФАШИЗМ.
Так ми ставимося до ВАПЛІТЕ.
Наші часи характеризуються величезною плутаниною
традицій, звичаїв і смаків. Багато з них пережило свій вік,
але в наші неусталені щодо мистецьких шляхів часи, за
загального упрощенства й низького культурного рівня, часто-густо цей переплутаний процес узагальнюється з по­
літичних міркувань, не даючи процесові знайти ті щілини
диференціяції, яка відкине гниле й синтезує здорове.
Це приводить до того, що в угрупованнях пролетарсь­
кого способу організування процесів, які переходять через
найбільший контроль, дуже часто спостерігається іноді
просто контрреволюційний своїми наслідками зміст.
У нас в УСРР це буває тоді, коли «пролетарські» кри­
тики почувають себе «виразниками опінії пролетарської
громадськосте», іменем пролетаріяту, не маючи ніякого
керівництва з боку тієї літорганізації, членами якої вони є,
часто-густо спираючись лише на своє міщанське пузо, по­
чинають аналізувати й «критикувати» «во славу комуніз­
мові», якому вони роблять ведмежу послугу. Це буває й
тоді, коли «пролетарський письменник», підпертий «проле­
тарським критиком», усяке «створене» своє оповідання чи
вірш, без якогось стримного центру, підносить як «проле­
тарську творчість».
Отже,
треба викривати безпринципність і неуцтво, щоб не
втирати один одному очків, щоб не було непорозумінь на
революційному фронті, щоб відмежувати контрреволюцій­
не «пролетарське» й розібрати, де ліве під правизною й
праве під лівизною.
Треба оголяти процеси, як оголяють їх речі. Треба
скеровувати процеси в певному напрямі.
От чому ми
за ВУСПП, за МОЛОДНЯК, за БЕРЕЗІЛЬ
принципово, як за своїх союзників у боротьбі. Але ми
також
за диференціяцію процесів,
бо лише через диференціяцію буде видно, які процеси
ведуть уперед, а які, кінець-кінцем, поведуть назад, хоч
на які б гасла й фірми вони зараз озивалися.
Ми хочемо, щоб наш журнал «Нова генерація» був
журнал напрямковий і в цьому розумінні — журнал прин-
ципіяльний, який чіткою лінією допомагатиме диференція­
ції сучасного процесу культури на Україні, в пляні ідеоло­
гічних вимог інтернаціональної установки на комунізм.
242
Ми проти аморфности й еклектизму, бо вони є велике
гальмо економного просування до комуністичної культури.
«Нова генерація», як і весь процес розвитку лівого руху,
має й буде оберігати свою мистецьку концепцію, що спи­
рається на
універсальну установку
в справі організації й взаємовпливу культури, мистец­
тва й побуту (життя).
Така універсальна установка завжди перешкоджала нам
розчинятися й розпливатися в оточенні — вона поєднувала
наші гасла з нашою практикою й нашою боротьбою.
От чому ми завжди маємо своє обличчя, от чому ми
ніколи не втратимо перспективи.
«Нова генерація» мусить об’єднати ті ліві сили на Укра­
їні, що виявилися й кваліфікувалися в цьому пляні, і мусить
викристалізувати далі лівий рух пролетарських країн.
Але вона відкине тих «лівих», з якими їй не по руці, —
вульгаризаторів лівої ідеї й практики, лівих хуторян, що
заспокоїлися на свойому лівому хуторку з уже покинутими
лівими гаслами, поки хвиля скине їх до того центру, до
якого вони об’єктивно тяжать, — до фашизму.
Ліва тенденція глибоко увійшла в будівничий процес
соціялістичної культури, але, не маючи свого регулярного
органу, не сконцентрувала своїх сил — і ця розпорошеність
б’є по лівому рухові.
Отже,
концентрація лівих сил на засадах
комуністичної ідеології під політич­
ним керівництвом комуністичної пар­
тії —
наше завдання.
Ліва формація, стоячи на межі мистецтва й життя, твор-
чости й будівництва, мусить позначити свій рішучий вплив
на всіх ділянках культури, скеровуючи її в культуру союзу
боротьби й будівництва міжнародного пролетаріяту.
Реалізація гасел лівого руху на Україні, як і скрізь,
після необхідних аероплянних наскоків деструкції й експе­
риментальної лябораторної роботи технічного винахідниц-
243 тва, вимагає мирного застосування їх у всій практиці со-
ціялістичної культури.
Поязія, малярство, театр — ось аванґард, могутні нау­
кові й військові лябораторії, які створили асортимент до­
сконалих чинників нового соціялістичного виховання й но­
вих соціялістичних зразків.
З них пішли сучасні методи фабричного оформлення й
раціоналізації нової психіки, побуту, будування міст.
Ліве кіно, ліве оповідання, лівий роман — це новіші
форми лівого фронту, які після необхідного експеримен­
тального й винахідницького етапу увійдуть у нове життя й
нове будівництво.
Останнє слово — до наших читачів.
Коли для кваліфікованих мистців і самих себе ми є
наукові робітники мистецтва із своїми лябораторіями й
експериментами, із своєю методологією, то для своїх чи­
тачів ми мусимо бути
організаторами
нової психіки, нової зростаючої людини, нової раси.
Наші читачі, інструктори універсальної культурної уста­
новки, мусять просувати разом із нами нові засади й прин­
ципи і бути конденсатором тієї
культурної революції,
яка відбувається на наших очах.
ЗА БОРОТЬБУ І БУДІВНИЦТВО —
наш журнал.
«Нова генерація», ІЧо. 1, 1927, стор. 39-43

Категорія: Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.