Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

(Стенограма диспуту 24 травня 1925 р. при місцкомі УАН)
Стенограму скорочено й спопуляризовано.
ВІД ПОПУЛЯРИЗАТОРА
Стенограма диспуту мало зрозуміла масам, а то навіть
і співучасникам диспуту. Хіба, напримір, може Меженко
зрозуміти власну доповідь? Звичайно, ні! А коли так, то
популяризувати треба.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Це добре зрозумів і академічний загал від 60 до 100
років віку — приперлося, не шкодуючи, милиць, костилів і
старих кісток аж 900 штук.
І все то — відомі літератори!
Довелося, звичайно, пустити й де кого з чужих, бо
нічого не вдієш…
Диспутувати, власне кажучи, давно свербіло, та не було
за що зачепитись. А ось М. Хвильовий «дунув» статтю.
Зачеплено в тій статті такі питання, що дурні ми б були,
не скориставши з нагоди.
ДИСПУТ
Голова зборів Дорошкевич: Просимо пробачити, але
доповідачем буде Меженко… Кращого не знайшлося… цей
три пародії: Д. Загула «Греко-римські мотиви», В. Атаманюка «С. Пили-
пенко» і О. Буца «Шляхи розвитку української літератури». Взято із збірки
«Літературні пародії, шаржі й епіграми», уклав В. Атаманюк. Київ,
«Маса», 1927 р.
480
день років двадцять тому у мене померла бабуня (втирає
сльози) двоюрідна.
Так, от недаремно, кажу, ми сьогодні зібралися. Слово
належить доповідачеві.
Меженко: Я не погоджуюся з т. Хвильовим. Про яку
Европу мова мовиться? Европа є західня, східня, південна,
північна й, нарешті, центральна. Не можу ж я з усіми
Европами погодитись?! У нас, звичайно, все ні к чорту. І
театр, і фільми, і малярство і загалом все мистецтво. Наші
письменники вульгарні, на кожній сторінці лаються… А
скажіть, прошу вас, почім я знаю, лаючись, на кого вони
натякають?
(Сходить з трибуни. Присутні жваво вітають улюбле­
ного критика, не шкодуючи калош).
Коваленко: Я бачу, що тут один проти всіх. Ну, якого
чорта дискутувати, коли все-одно ні до чого не договори­
тись? Ну, коли вже «диспут», так диспут… Я зараз прочи­
таю вам статут «Гарту» (читає, але голова швидко перево­
дить стрілку годинника наперед).
Голова: Ваш час вичерпано! Слово належить Зерову!
Зеров: Меженко промовляє, як той сморгонський вед­
мідь, танцює на розпаленій плиті — весело чи сумно, а
танцює, бо знизу пече.
О, темпора! О, морес! Меженко не розуміє досі, що
Европа — це я, і я — Европа! (Б’є себе в груди). Омнія
меа мекум порто! Коваленко узурпує моє право висати
халтурну критику! Коваленко грабує мене!.. Караул…
пробі!!!
(Промовцю дають понюхати томик Горація видання
1581 року й він заспокоюється).
Десняк: Стара це все історія! Настогидла, як Зеров зі
своїм Гибулом та латиною. Чого хоче Зеров? Витягти все
старе ба…
Старицька-Черняхівська (з місця, перебиваючи): Я тут
(плаче).
Десняк: Критики в нас на понюх табаки, а критиків і за
тиждень не перевішаєш! Задаються тільки! Заждіть, бра-
тіки, незабаром ми вас по зашийку наладимо!
Геть Европа й Бенуа!
481 Під могильний’. Що ми все література, та література! Це
дрібниці. Гляньте на владу… (зобачивши загрозливий рух
Коваленка, замовкає). Не коли література то й хай!.. Лізе
всяка шпана в літературу, а ми цвіт української нації, ги­
немо завчасно не давши плоду… А! Навіщо ж ми учились?
Навіщо наші батьки грошики на наше вчення марнували?
(Зомлілого промовця виносять).
Щупак: Я дозволю собі, коли ви не образитесь, висло­
вити свою, так би мовити думку… Я, як старий діяч, почу­
ваю потребу висловитись… Так от ви тільки не ображай­
тесь… (Академічні дами посилають промовцю «воздушні»
поцілунки).
Одним словом, я з усіма погоджуюсь, а коли не зго­
джуюсь, так вибачте (сходить з трибуни).
Могилянський: Я за Хвильового… Один Хвильовий
пожалів нас… Я старий революціонер… Ще за студентства
я мав товариша з Кавказу, що Канта читав і нічого не
розумів… Я й портрета Маркса раніше од вас усіх бачив…
Знов таки, й людина од Дарвіна походить… то пак
Дарвін од людини… тьфу, малпа од Дарвіна, чи пак Дарвін
од малпи!.. Одним словом: «не єдиним хлебом жив будет
человек»… Гадаю, що джеролом я користався авторитет­
ним?..
Филипович: Дозвольте вам продеклямувати Пушкіна.
Хороший поет був!.. (Деклямує).
Коли вже вся авдиторія заснула під деклямацію, голова
оголосив:
Голова: Резюме я не робитиму, бо тут сам чорт не
зробить резюме! Хіба можна із самозакоханого ґелько-
тання зробити якесь резюме?
Що я вам, асенізатор, чи що?
(Присутні протирають очі, позіхають і розходяться).
Омелько Буц

Категорія: Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.