Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

ПОЛІТИКА ПАРТІЇ В СПРАВІ УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ (ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У)

1. Стоячи на ґрунті резолюції ЦК ВКП(б) у справі ху­
дожньої літератури в червні 1925 р., ЦК КП(б)У вважає,
що:
Будівництво соціялізму в нашій країні, що одною з
своїх передумов ставить творення української радянської
культури, в цьому процесі на чільне місце висовує творення
й розвиток української художньої літератури.
Будучи величезним знаряддям культурного піднесення
робітничо-селянських мас, виявляючи творення нової со-
ціялістичної культури, українська художня література вод­
ночас стає одним із наймогутніших засобів зміцнення со­
юзу робітництва й селянства — знаряддям для пролета-
ріяту в ідейному керуванні цілим українським культурним
процесом.
Тому перед пролетаріятом стоїть завдання активної і
органічної участи в цій галузі й передусім широкого озна­
йомлення з українським літературним мистецтвом і орга­
нізації пролетарської суспільної думки наколо цих питань
(поширення і побільшення української художньої книги
серед робітництва в профспілчанських і інших книгозбір­
нях, студіювання в різних формах цієї літератури в робіт­
ничих клюбах, у радпартшколах, у комсомолі — літера­
турні диспути, вечірки з участю робітництва й т. інш.)
Треба скласти суспільне пролетарське оточення укра-
1
Ухвалено 10 вересня 1926 р. Передрук із збірника «Будівництво
Радянської України». Випуск І, «За ленінську національну політику».
Харків, ДВУ (рік не позначено), стор. 115-118.
ш їнському художньому письменству, впливати на нього і
таким чином, соціяльно ним керувати, водночас виявляти
нові літературні сили з лав робітництва.
2. Провадячи роботу, скеровану на підвищення соціяль-
ної і художньої якости літературного мистецтва, партія
поборює всякі контрреволюційні, буржуазно-ліберальні ви­
явлення в літературі. В той же час партія висловлюється
за вільне змагання різних угруповань та течій у цій царині:
«Підтримуючи матеріяльно й морально пролетарську й
пролетарсько-селянську літературу, допомагаючи попутни­
кам і т. інш. партія не може надати монополії якійсь із
груп, навіть самій найпролетарській по-свойому ідейному
змісту; це значило б загубити перш за все пролетарську
літературу» (3 постанови ЦК ВКП(б) у червні 1925 р.).
Тому жодна з літературних груп, що існують на Україні
не може претендувати на монополію і на пріоритет.
3. Мистецькі шукання і змагання в українській літера­
турі, що стоять на ґрунті пролетарської революції, відбу­
ваються в соціяльній площині, наміченій резолюцією чер­
вневого пленуму ЦК КП(б)У, яка говорить, що на ділянці
творення соціялістичної культури йде боротьба за її ідейну
чистоту з ворожими силами буржуазії.
Щодо шляхів української культури. «Партія стоїть за
самостійний розвиток української культури, за виявлення
всіх творчих сил українського народу. Партія стоїть за
широке використання українською соціялістичною культу­
рою, що будується, всіх цінностей світової культури, за
рішучий її розрив із традиціями провінціяльної обмеже­
носте та рабського наслідування, за створення нових куль­
турних цінностей, гідних творчости великої кляси.
Але партія це робить не шляхом протиставлення укра­
їнської культури культурам інших народів, а шляхом брат­
нього співробітництва робітників та трудящих мас усіх
національностей у справі будівництва міжнародної проле­
тарської культури, в яку українська робітнича кляса зможе
вкласти свою частку» [Червневий пленум ЦК КП(б)У].
Творення молодої української пролетарської літератури
може йти лише шляхом свого удосконалення, виявлення
нових мистецьких вартостей, збагачення культурним над-
510
банням усього людства. Але українському пролетарському
письменству слід підходити до всіх джерел буржуазної лі­
тератури з відточеною марксівською зброєю, щоб не по­
трапити в лабети чужої ідеології.
4. Справжнє творення української пролетарської літера­
тури може відбуватися тільки на базі постійного зв’язку з
робітничими й селянськими масами з виявленням істотних
пролетаріяту художніх вартостей, з постійним взаємовпли­
вом письменства й маси.
Відрив поодиноких осіб від цієї бази, розрив із нею
зв’язків, самозакохування й самозамикання, бодай під гас­
лом «кваліфікації», давав би явище соціяльного й мистець­
кого занепадництва.
5. Одним із таких шляхів зв’язку літератури з масою є
вживання літературно-художніх образів, властивих робіт­
ництву чи селянству, що, зрозуміло, жодним чином не
може доводити до літературного хвостизму, цебто до від­
мовлення від світових мистецьких досягнень і до вульга­
ризації літературного твору. Гасло боротьби проти «хуто­
рянства», правильне в розумінні протесту проти хуторянсь­
кої обмежености й проти впливу на літературу хуторянсь­
кого куркульства, безумовно, неправильне й шкідливе,
оскільки воно визначає цілковите відмовлення від власти­
вого селянству літературно-мистецького матеріялу. «Зав­
дання полягає в тім, щоб переводити на рейки пролетарсь­
кої ідеології їхні (селянських письменників) кадри, що зро­
стають, ні в якім разі не витравляючи з їхньої творчости
селянських літературно-художніх образів, що є необхідна
передумова для впливу на селянство» [Постанова ЦК
ВКП(б)].
6. Щоб відповідати завданню пролетаріяту перетворити
ціле соціяльне буття, українська художня література, що
стоїть на ґрунті пролетарської революції, має охопити й
виявити в свойому мистецькому перетворенні всі відтінки
суспільного життя. Зменшує сили пролетаріяту та його
творчездатність усяка обмежена зосередженість письмен­
ства виключно у вузькому життєвому колі села чи на ві-
Дірванні від цілого пролетарського комплексу в робітни­
чому побуті, чи, навпаки, повна відірваність од життя тру-
т дящих або відхід од життя взагалі — перехід до містики,
екзотики, занепадництва та індивідуалістичної самоаналізи.
Занепадництво, що спостерігається по окремих ділянках
літератури, заводить її до безперспективности й збиває її з
шляху активного чинника соціялістичного будівництва.
Всі ці прояви зменшують соціяльну вартість літератур­
ного твору й водночас, хоча й різними шляхами, стають
містками, що ними в наше письменство проходять чужі
впливи ворожих пролетарському будівництву клясових
прошарувань.
7. Останніми часами буржуазні елементи в літературі
виявляють себе не лише в «ідеологічній праці, розрахованій
якраз на задоволення потреб української буржуазії, що зро­
стає» [резолюція червн. пленуму ЦК КП(б)У], але за кор­
доном Радянської України серед українських письменників
фашистського націоналістичного табору складається похід
на літературному терені проти соціялістичної України в
спілці з фашистською Польщею.
Відблиски цього виявляються й у літературі на Радянсь­
кій Україні («Убивство» Могилянського та інш.). Ці анти-
пролетарські течії відбилися в роботі українських буржуаз­
них літераторів типу «неоклясиків», не зустріли опору й
навіть були підтримані деякими попутниками й ВАПЛІТЕ
на чолі з Хвильовим та його групою.
8. Все це вимагає від українських пролетарських пись­
менників щовиразнішого їхнього соціяльного самовизна­
чення творчости, щобільшого відмежування від усяких бур­
жуазних впливів, щоуважнішого відношення їх, як і всієї
партії, до поставленого партією завдання боротьби з анти-
пролетарськими й антиреволюційними елементами, побо­
рювання формованої в літературі зміновіховськими попут­
никами ідеології нової буржуазії, водночас «Терпляче від­
носитися до проміжшарових ідеологічних форм, терпляче
допомагати цю неминучу велику кількість форм уживати в
процесі все тіснішого товариського співробітництва з куль­
турними силами комунізму» [Резолюція ЦК ВКП(б)].
9. Ці завдання можна виконати остільки, оскільки пар­
тія зможе скласти кадри української марксівської критики.
Українська марксівська критика повинна поставити сво-
512
їм завданням, підходячи з клясовим соціяльним поціну­
ванням кожного літературного твору, відзначити мистецькі
досягнення, до якої б літературної школи не належав той
чи інший твір (Молодняк, ВУСПП, Плуг, УкрЛЕФ, ВА­
ПЛІТЕ, «Неоклясики», група Хвильового, Марс та інш.).
Сприяючи виявленню і розвиткові молодих літератур­
них сил, зокрема з лав пролетаріяту, марксівська критика
повинна по-товариськи допомагати окремим письменникам
та літературним групам, що виявляли помилки та збочення
з певного пролетарського шляху й стали перед загрозою
націоналістичного полону, що перед ними стоїть завдання
визнати ті помилки та виправити їх у практичній літера­
турній роботі.
Критика повинна виявляти розходження в таборі пись­
менників попутників, поборюючи буржуазні виявлення, від­
значаючи наближення до пролетарського письменства, втя­
гаючи найближчих до нас попутників у соціялістичне бу­
дівництво.
10. Ідейні розходження в галузі літературних форм і
напрямів, що стоять і хотять стояти за завданням соція­
лістичної культури, не можуть набирати форм ворожнечі,
повинні проходити на об’єднуючім ґрунті пролетарської
солідарности, що висуває перед усіма літературними угру-
пуваннями завдання їхнього об’єднання у Всеукраїнську
Федерацію Організацій Радянських Письменників, яка має
об’єднати в собі також літературні групи національних
меншостей на Україні (групи: єврейська, руська з журналом
«Красное слово» тощо).
11. Виходячи з того, що велика частина українських
робітників і трудящих закордону перебуває в занадто
скрутному стані щодо культурної творчости, до того ж на
Радянській Україні перебуває чимало письменників Захід-
ньої України — сприяти групі літературних сил Західньої
України (з Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії) в утво­
ренні асоціяції західньо-українських революційних пись­
менників.
12. Єдність завдання будування соціялістичної культури,
що стоїть перед трудящими кожної радянської республіки,
вимагає ще тіснішого зв’язку в культурно-визвольній праці
всіх народів СРСР.
513 Об’єднання пролетарських письменників України повин­
но увійти в товариські стосунки з такими ж письменниць­
кими об’єднаннями Росії, Білорусії, Грузії та всіх інших
союзних та автономних радянських республік. Це повинно
йти до їхнього об’єднання у всесоюзну спілку літературних
федерацій всіх народів СРСР на засадах пролетарського
інтернаціоналізму, з поборюванням всяких національних
протиставлень або претенсій на гегемонію чи зменшенням
самостійної культурної творчости кожного народу. В той
же час ця робота повинна проходити на ґрунті товарись­
кого співробітництва, співвпливу в участі художньої літе­
ратури у виконанні завдання будівництва соціялізму.
13. Щоб перевести це в життя, треба вжити, а також
підтримати всі заходи для побільшення і поширення зв’язку
українського письменства з письменством інших народів
СРСР (побільшення перекладів на українську мову творів
письменників інших народів СРСР, а також із-за кордону
СРСР, обмін письменницькими відрядженнями між Украї­
ною, Росією, Білорусією, Грузією та іншими радянськими
республіками, обов’язкова участь українських письменників
у різних мистецьких та літературних відрядженнях із СРСР
за кордон, що мають союзний характер).
ЦК ставить перед усіма партійними і радянськими ор­
ганами завдання виказати всіляку моральну й матеріяльну
допомогу українським письменникам та їхнім організаціям.
ЦК доручає Наркомосу на основі зазначених пропози­
цій розробити конкретні заходи щодо покращання стану
революційних письменників України (авторське право, жит­
ловий стан, лікування, видавнича справа).
14. Політбюро ЦК КП(б)У доручає відділу преси намі­
тити конкретні заходи до виконання зазначених постанов і
пильно стежити за їхнім переведенням у життя.

Категорія: Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.