Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

ПРОМОВА КУЛІША

Я хотів сказати кілька думок, можливо не зв’язаних
покищо, але до певної міри продуманих. Про драматур­
гію, репертуар і так звану репертуарну кризу. Про драма­
турга тут багато згадувалося, але з трикутника драматург
випав. До речі, я би запропонував трикутника відкинути, а
внести п’ятикутник, де були б драматург, актор, режисер,
художник і глядач.
Так от нам треба надавати великого значення драма­
тургії, бо хоч культура не починається з драматургії, але
та культура і кляса, яка не вершиться в драматургії, буде
квола культура, не мужня, не вольова. Отже, значить, на
драматургію треба звернути нам більше уваги, аніж на неї
звертали до цього часу.
Я теж приєднуюся до основних думок мистецького ке­
рівника „Березоля»,27 щодо двох ліній, двох напрямків в на­
шій театральній справі. Я приєднуюся в тому розумінні,
що в драматургії у нас теж виявилися дві лінії, дві уста­
новки, дві позиції.
Я приєднуюся якраз в тій частині, що драматургія му­
сить весь час непокоїти, збуджувати, загострювати, навіть
можливо інший раз занадто загострювати деякі моменти і
26
На театральному диспуті в Харкові, травень 1929. Текст узято з
«Ваплітянського збірника», стор. 129-130.
27
Мистецький керівник театру «Березіль», Лесь Курбас, висловив такі
думки в тій же дискусії про підсумки театрального сезону: «Тут справа не
в ухилі, а справа в тому, що ми ще глядача не відучили за часи грома­
дянської війни, коли треба було кричати і треба було давати дуже яскраві
плакати і лозунги, треба було бити на психологію мас, і на волю, а на
волю мас можна впливати тільки динамікою зовнішньою, — це для нас
зараз шкідлива річ. Що було добре кілька років тому, зараз, коли перед
нами стоїть потреба культурної революції, стоїть поглиблення роботи, а
не агітація, не пропаганда, нам треба давати п’єси таким чином, щоб
примушувати глядача думати, прощупувати, вносити в своє життя, що
він бачить в театрі… Революційний театр починається тільки там, де він
робить революцію, якийсь переворот, певне просунення, продвижку впе­
ред, там, де він іде попереду глядача, де він рахується з глядачем, як з
законом сприймання, щоб знати закон, щоб з ним до глядача підійти». —
«Література і мистецтво», („Вісті ВУЦВК»), 22 червня 1929.
626
взагалі не пристосовуватися до глядача. Це основна мис­
тецька установка і політична установка театру Курбаса.
Вона цілком відповідає моєму поглядові, як драматурга.
Написати похвалу в драматичній формі ми ще встигнемо.
Ми зараз у боротьбі, а раз боротьба, то треба боротися,
треба нащупувати, ворогів легко не побачимо. Ось де треба
розкривати, відкритою є межа і через межу видно ворога.
А от у нас — цих ворогів легко не побачимо. Ось де треба
розкривати, відкривати і бить по них. Чим пояснити кризу?
Тут є кілька причин. Перша причина це загальний стан
нашої літератури. Він відбивається до певної міри і на
загальному стані драматургії. Завжди між драматургією,
прозою і поезією є до певної міри взаємодіяння. І от я
характеризую стан літератури останніх \1/г-2 років. В літе­
ратурі, в якій нема титанічних поривань, в якій нема навіть
проблематики, але є талановиті, але тематично звужені,
розраховані тільки на сьогоднішній день літературні твори,
й оця саме кволість літературного фронту його, просто
відбивається до певної міри і на драматургії, щодо кіль­
косте й якости. Далі, обминання в нашій літературі важ­
ливих пекучих проблем, припустимо такої навіть проблеми,
як національна проблема в літературі. Я питаю тут, як
питав в Москві на нашій нараді літературній: будь ласка,
покажіть мені на ті твори, де відбито, роз’яснено у нас
національну політику на Україні? Де ті твори? Я беру
смілість і заявляю тут, що очевидно в літературі є настрій
обійти цю проблему, бо вона, так би мовити, з точки зору
літературного поспіху, або грубо кажучи, кар’єри, не без­
печна. І коли мені т. Рабічев закидає, що я, так би мовити,
прикипів до цієї самої проблеми — то це до певної міри
правильно. Я, як член партії і громадянин, не хочу обійти
цієї проблеми і брати її в білих рукавичках теж не хочу, і
заявляю, що надалі в п’єсах які я напишу, а я їх напишу за
пляном, за комплексними темами — все одно буду відби­
вати національну проблему і проблему культурного будів­
ництва.
Далі друга причина це — наше неуміння підносити дра­
матургію. Перші спроби у нас зустрічають таку жорстоку,
до того ще неграмотну критику, таких ударів зазнають, що ці рослини, які підводяться з ґрунту, як під ударом
суховію в’януть і прикипають знов до землі. Будувати і
вирощувати драматургію, це не значить бити її. Можна їй
перебити хребет.28

Категорія: Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.