Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

Лист Ол. Досвітнього до М. Куліша

Славний друже Гуровичу! Пересилаю тобі листа, щой­
но я його одержав, за звичаями нашої пошти, точнісінько
на дев’ятий день після того, як він був кинутий у скриньку.
Коли б про це знали колишні чумацькі воли, я певен, вони
б важко зідхнули, а згодом поремиґавши, проказали: не
розуміємо! Навіщо нас обшитовано? Адже ми не гірше
приставляли пошту на місце призначення!
А втім хай їм цур! Ви пізнали, славний Гуровичу, що
лист той від славного друга Грицька Даниловича Епіка.
Тож я не насмілюся йому відповісти, оскільки моменти,
які він виставляє, досить складні, — доки не одержу вашої
ясної думки — і про лист Григорія Даниловича і взагалі…
Я гадаю, що Григорій Данилович даремно накидається
на Пушкіна за його необ’єктивний твір «Полтава», де він,
небіжчик, русько-український поет, дав належну оцінку
Петрові І. Не пригадую, чи поет написав той твір ще до
«персиків», чи після того, як винищував сарану «на Юге
28
У своєму кінцевому слові Курбас не менш рішуче заявив: «Я
працюю для мас, але працюю по-новому, й шукаю нових шляхів, щоб не
було сплячки, щоб не було стабілізації, щоб революція йшла далі, в
масах і формами і засобами, якими ми робимо. Оскільки природа мис­
тецтва така, що притуплюється, то весь час треба рухатися вперед.
«Товариші, дозвольте мені бути революціонером, це моє право страж­
дати, це моє право бути незрозумілим, це моє право приймати оплеухи,
моє право боротися уперто на своєму фронті, так, як я розумію, чесно і
послідовно, для того, щоб на один-два дні приблизити нашу мету кому­
нізму. Дозвольте це робити, дозвольте мені не йти по лінії найменшого
опору, бо робити, те, що ви хочете, мені нічого не стоїть. Це значить,
покласти ноги на стільця — і більш нічого, і ставити п’єси» (там же).
29
Взято з місячника «Літературний ярмарок», книга 9. Харків, ДВУ,
1929, серпень, стор. 59-69.
628
Росії». Відомі психологи і рефлексологи-марксисти, здаєть­
ся, визначають, що коли людина їсть персики, то в неї в
організмі відбуваються різні метаморфічні процеси, що й
призводять шляхом обміну крови до лагідніших думок і
надзвичайно кметливого пристосовання. Як ви на це? Що
ж тичиться до припущень шановного друга Грицька Да­
ниловича з приводу «пролетарської критики», так я вже
нічого не розумію. Коли, скажімо, Божко30 галасує проти
Вражливого31 — я ще розумію: людина така твар, що аж
ніяк не позбавлена «культурою» наданої фанаберії. Коли
деякі академіки голосують проти поета Тичини — теж
розумію, та це й для кожного ясно… Хоч, для мене не
зовсім зрозуміло, що таке академік. Академік, на мою
думку, це людина, що дала, дає людству хоч краплинку
якихсь знань, науки, світового досвіду, але витвореного
його, академіка, власним розумом. Коли ж це тільки пере­
писувач чужих думок, уривків, то попри всіх коментарів,
доданих до цих списаних матеріялів, — то він не суть
вчений і всі такі твори не є наука. Я кажу це тому, бо коли
б за такими принципами уквітчували людям голови ака­
демічними віночками, тоді деяким критикам, що посіли
тепер почесне місце в сучасній літературі, треба давненько
вже сидіти на академічних парнасах. В цих останніх, при­
наймні, є стільки «оригінальних» теорій, що їм пра… да­
ремно Григорій Данилович сікається до них. Мене нещо­
давно запитував один студент: «Скажіть мені, будь ласка,
як можуть наукові кола, а особливо урядові освітні закла­
ди, такі от, як Головнаука, Наросвіта тощо дозволяти
людям, у творчості яких переплутано мароїзм з одсебень-
ківським ідеалізмом — ідеологічно виховувати студенство,
нашу молодь?» Я спитав, що товариш саме має на думці.
Але він не відповів і лише згодом пробурмотів: «І такій
людині доручається „складати» „наукові твори», що за ни­
ми наші юнаки, та де там, навіть учительство, мають
підвищувати свої кваліфікації і нести їх у життя!»
Так, він не відповів, бо хіба ж можна було йому вголос
30
Божко Сава — прозаїк і прискіпливий критик, належав до проводу
селянських письменників Плуг.
31
Вражливий Василь — повістяр, колишній член В АПЛІТЕ.
629 з непошаною назвати ті твори, що їх наші освітні заклади
рекомендують, як марксівське критичне «євагеліє». Хоч ме­
ні й дивно було, з такої боязкости товариша-студента,
проте обміркувавши справу і згадавши подію з Ф. Яку-
бовським,32 я вирішив, що все має свій резон-детр. Хто ж
Гарантований від Коваленка33 з підручними?
Між іншим, славний Гуровичу, коли ви будете відпо­
відати на листа мого друга, будь ласка писніть мені свою
думку ось про що: у творах, спеціяльних статтях зачіпа­
лися, висовувалися на суспільне світло цікаві питання і
проблеми. Я щось пригадую про Анищенка, Маєва, про
«Без ґрунту» і шерегу інших поважних проблем у «Літе­
ратурному ярмаркові», «Гарті», «Молоднякові», «Мині Ма-
зайлі» й т. ін. Чи чули ви щось про те, щоб все вище­
згадане, якось зацікавило ті науково—дослідчі кола і за­
клади, котрих завданням є стежити і виловлювати цінні
матеріяли часу й епохи, щоб на основі їх, чи після досліду
їх, якось пляново впливати на реконструкцію культурного
процесу, як скажім це прекрасно робить Статуправління,
Сейсмографічна станція, ВРНГ,34 Стазра (станція захисту
рослин НКЗему)35 і т. ін. Я зовсім не хочу, щоб ви чіпали у
відповіді відділ мистецтва НКО,36 бо знаю і переконаний,
що він до цих питань недотичний з тих зрозумілих причин,
що там є Вольський, який, як довів нам театральний дис­
пут, зробив усе, щоб на майбутній сезон до РСФРР на
гастролі поїхали студії наших театрів і щоб вони також
чудово провели час по численних містах Росії, як РСФР’е-
рівські студії роблять це у нас, в УСРР.
Обминаючи запитання Григорія Даниловича про «Літе­
ратурну газету», що так і залишила без відповіді ляпаса
другої «Літературної газети», я ще хотів запитати вас, слав­
ний Миколо Гуровичу: чи не знаєте ви, коли ми вже ма-
32
Якубовський Фелікс — літерат. Критик з Київського літературного
середовища.
33
Коваленко Борис — літерат. Критик з середовища ВУСПП, що
неперебірливо боровся проти середовища «Літературного ярмарку» і ко­
лишніх ваплітян.
34
ВРНГ — Вища Рада Народного Господарства.
35
НКЗему — Народного Комісаріяту Земельних Справ.
36
НКО — Народний Комісаріят Освіти.
630
тимемо українську велику, або хоч маленьку енциклопедію,
чи принаймні будь-які поганенькі (павленківського штибу)
словники?
Іще прошу вас, добрий Гуровичу, не відмовте відпо­
вісти, як буде зватися Дніпрельстан, ще до того як його
буде збудовано, бо його «Харківський пролетарій» зве
«Днепрострой», а інші газети «Дніпробуд». Мені це по­
трібно для ясности термінології, бо колись, пригадую я,
ми на Україні не спромоглися свого часу перекласти «Вол-
ховстрой», а тепер от і не знаємо, як же вживати це слово
в літературі. Авжеж, хотілося б мені ще запитати про
«Южно-руську — овчарку» і містечко Олешки, але зараз
мушу ладнатися на полювання (між іншим, згадана «Южно-
руська овчарка» так дуже нагадує звичайного українського
вовкодава з Херсонщини (теж Юг Росії), що я, право, не
знаю що й думати. Хто ж кого пожер? Чи південно­
український чабанський вовкодав, «южно-руську» овчарку,
чи южно-руська овчарка, навпаки, пожерла південно-укра­
їнського вовкодава (правда, цікава проблема?). Так от я
про полювання. В кількох кілометрах звідси є рудня, де
50% робітників прекрасні мисливці і полювання для них є
єдиною розвагою після важкої праці. Приїзди, коли хочеш,
сюди і ти ще раз і ще переконаєшся, які вони чудові
стрільці і качатники! — зовсім не такі аскети, як про них
белькотять наші звуспізовані критики.
До речі, коли будеш на Пушкінській вулиці, то зайди
до редакції «Комуніста» і скажи, що переїздивши сюди на
південь я ні на одній станції не зміг купити «Комуніста».
Хто керує залізничими кіосками? Також, коли знаєш, чер­
кни мені, чи й на цей рік обрано такий склад центрального
ВУСМР, що буде в стороні від загально-культурного про­
цесу на Україні?
Твій Олесь Досвітній
Р.8. По лінії Товариства драматургів і композиторів
можу лише одно зауважити. Читав постанову ВЦВК СРСР
про можливість припущення нашої агентури по збору ав­
торських в РСФРР, а РСФР’-ерівської агентури у нас. На
631 мою думку, наші обмежені авторські кошти товариства
не дадуть можливости заснувати своєї агентури в РСФРР
в той час, як товариствам РСФРР ця матеріяльна можли­
вість дозволить у нас заснувати. Як ти гадаєш? О. Д.

Категорія: Микола Хвильовий. Твори в п'ятьох тома. ТОМ 5

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.