Загнітко А. П. Український синтаксис: навчально-практичний комплекс. Хрестоматія.

II. СХЕМА АНАЛІЗУ ПРОСТОГО НЕУСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ

загрузка...

II. СХЕМА АНАЛІЗУ ПРОСТОГО НЕУСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ
1. За метою висловлювання: розповідне, питальне чи спонукальне.
2. За емоційно-експресивним забарвленням: окличне чи неокличне.
3. За характером вираження відношення до дійсності: стверджувальне,
заперечне чи стверджувально-заперечне.
4. За членованістю: членоване чи нечленоване.
5. За способом вираження предикативності: односкладне чи двоскладне (якщо
односкладне, то: означено-, неозначено- чи узагальнено-особове; безособове;
інфінітивне; ґенітивне; номінативне).
6. За поширеністю: поширене чи непоширене (якщо поширене, то чим:
прислівними поширювачами (другорядними членами) чи приреченнєвими
(детерм і нантам и).
7. За наявністю / відсутністю необхідних членів для розкриття його змісту:
повне, неповне (контекстуальне чи ситуативне), еліптичне, парцельоване,
приєднувальна конструкція.
8. Назвати предикативну основу (якщо наявна, то: групу підмета, групу
присудка двоскладного речення; групу головного члена односкладного речення).
9. Характеристика головних і другорядних членів: а) підмет — 1) за структурою
(простий (неускладнений чи ускладнений), складений); 2) за морфологічним
вираженням; 3) за місцем розташування щодо присудка (препозитивний /
постпозитивний); 4) за типом синтаксичного зв’язку з присудком (координація,
співвияв, співположення); б) присудок — 1) за структурою (простий (неускладнений
чи ускладнений), подвійний, складений (дієслівний чи іменний), складний (двох-,
трьох- чи чотирьохчленний); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем
розташування щодо підмета (препозитивний, постпозитивний); 4) за типом
синтаксичного зв’язку з підметом (координація, співвияв, співположення); в)
єдинийголовний член односкладного речення — 1) за структурою (простий
(неускладнений чи ускладнений), складений; 2) за морфологічним вираженням; г)
додаток — 1) за структурою (простий чи складений); 2) за морфологічним
вираженням; 3) за місцем розташування щодо головного компонента (препозитивний
/ постпозитивний); 4) за типом підрядного зв’язку; 5) прямий чи непрямий; ґ)
означення — 1) за поширеністю (поширене чи непоширене); 2) за морфологічним
вираженням; 3) за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента
(препозитивне / постпозитивне): 4) за типом підрядного зв’язку; 5) за узгодженістю /
неузгодженістю з головним компонентом (узгоджене чи неузгоджене); д) прикладка
— 1) за поширеністю (поширена чи непоширена); 2) за морфологічним вираженням; 3)
за місцем розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивна /
постпозитивна); 4) за типом підрядного зв’язку; є) обставина — 1) за поширеністю
(поширена чи непоширена); 2) за морфологічним вираженням; 3) за місцем
розташування щодо означуваного (головного) компонента (препозитивна /
постпозитивна); 4) за типом підрядного зв’язку; 5) за значенням; є) детермінант — 1)
за поширеністю (поширений чи непоширений); 2) за морфологічним вираженням; 3)
16
Розділ II. Схеми аналізу
за місцем розташування щодо предикативної основи; 4) за формою синтаксичного
зв’язку..

загрузка...
загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.