СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

БЕРТОЛЬД БРЕХТ — ЖИТТЯ ГАЛІЛЕЯ

Драма

Дійові особи

Галілео Галілей

В і р д ж и н і я, дочка Галілея

Андреа Сарті

Пані Сарті, економка Галілея,

мати Андреа Лодовіко Марсілі,

багатий молодий чоловік Пан П р у і л і,

куратор Падуанського університету С а г р е д о,

друг Галілея Федерцоні,

шліфувальник скла, помічник Галілея Дож

Радники

Казімо де Медічі, великий герцог Флорентійський

Управляючий двором

Богослов

Філософ

Математик

Придворна дама трохи старша

Придворна дама трохи молодша

Лакей великого герцога

Дві монахині

Два солдата

Стара жінка

Товстий прелат

Двоє вчених

Двоє монахів

Двоє астрономів

Дуже старий монах

Дуже старий кардинал

Отець Кристофер Клавій, астроном

Маленький монах

Кардинал-інквізитор

Кардинал Барберіні, згодом Папа Урбан VIII Кардинал Беллармін Два секретарі Клірики

Дві молоді дами Філіпо Муцій, вчений

Пан Тафоне, ректор Пізанського університету


51
БЕРТОЛЬД БРЕХТ. ЖиттяГклілея


Співець, виконавець балад Його дружина Ванні, виливальник Чиновник

Високопоставлений чиновник

Дехто

Монах

Селянин

Стражник на кордоні Писар

Чоловіки, жінки, діти

І

1609 рік. Небагатий кабінет Галілея в Падуї. Ранок. Галілей вми­вається. Андреа приносить склянку молока і булочку. Хлопець пере­дає прохання своєї матері сплатити за молоко, бо молочник скоро буде обходити їхній дім. Галілей показує Андреа модель сонячної системи Птоломея, яка втілює уявлення про нерухомість Землі. Проте Галілей впевнений, що нічого нерухомого немає ні у Всесвіті, ні в свідомості людей, що починають піддавати сумніву старі істини, перевірити які можна за допомогою науки. Переміщуючи по кімнаті стілець, на яко­му сидить Андреа, Галілей показує, як рухається Земля відносно Сон­ця. Заходить пані Сарті, вона просить не забивати голову її сина дур­ницями, бо до неї прийдуть священики скаржитися, що він несе єресь. Пані Сарті сповіщає про прихід багатого молодого чоловіка, що бажає брати уроки у Галілея, і просить вченого не відмовлятися від учня, бо інакше їм не буде з чого жити. Входить Лодовіко Марсілі. Він з багатої родини, мати послала його подивитися світ, у Голландії він почув про Галілея. Виконуючи бажання матері, яка вважає, що наука йому не завадить, Лодовіко приїхав навчатися до Галілея, хоча, щиро кажу­чи, його цікавлять більше коні, ніж наука. Далі Лодовіко розповідає про дивовижну трубу з двома лінзами, яку він бачив у Голландії. Га­лілей одразу збагнув принцип її будови і накидав креслення. Галілей хотів було відмовитися займатися з цим учнем, але, помітивши пані Сарті, яка увійшла до кімнати, призначає урок на вівторок. Входить куратор університету. Галілей позичив в нього грошей і посилає Анд­реа до оптика. Куратор говорить, що прийшов з приводу клопотання Галілея про підвищення його платні до тисячі скудо. На жаль, він не може підтримати його перед університетською радою, бо математика не дає доходу університету. Галілей скаржиться, що він не може жити на п’ятсот скудо, що весь свій час, який би міг присвятити науковим 52

БЕРТОЛЬД БРЕХТ. ЖиттяІклілея


дослідженням, він змушений витрачати на платні уроки. Куратор на­гадує, що республіка, яка платить менше деяких князів, забезпечує (свободу досліджень, що у них, на відміну від інших міст, не панує інк­візиція. Галілєо заперечує, що мало користі від свободи науки, якщо пін не має часу, щоб нею скористатися, і пропонує кураторові заплати­ти йому за дослідження про закони падіння. Куратор відповів, що цей визначний закон здобуває університету славу, а не гроші, і пропонує Галілею зробити щось таке, що б мало прикладне значення. Галілей дивиться на креслення підзорної труби і говорить, що, можливо, він незабаром винайде щось подібне. Куратор сказав, що це був би гарний вихід і, назвавши Галілея великою людиною, залишив його. Через де­який час з’являється Андреа, приносить лінзи. Галілей просить хлоп­ця не розповідати нікому про вчення Коперника і пропонує подивити ся крізь лінзи у вікно. Андреа вражений тим, що всі далекі предмети стали такими близькими, що він може прочитати навіть напис на цер­ковному дзвоні.

II

У Великому арсеналі в гавані Венеції зібралися радники на чолі з дожем, друг Галілея Сагредо, дочка Галілея Вірджинія, яка тримає на оксамитовій подушці підзорну трубу. Галілей, стоячи на помості, ви­голошує промову, в якій запевняє, що завжди намагався дати користь Республіці Венеції, і як доказ цього пропонує новий прилад — підзорну трубу, або телескоп, виготовлений у славнозвісному арсеналі на основі найвищих наукових і християнських принципів, плід його сімнадця­тирічної роботи. Галілей під оплески спускається з помосту, стає по­руч з Сагредо, якому тихо говорить, що це марне витрачання часу, на що той, також тихо, заперечує, що завдяки цьому він зможе заплати­ти різникові. На поміст підіймається куратор і говорить про величез­не значення цього приладу у військовій справі. Вірджинія під музику передає кураторові трубу, яку потім встановлюють на штативі. Дож та радники дивляться в трубу. Вони в захопленні від того, що можуть роздивитися, чим обідають у далекому човні та як умиваються дами на даху свого будинка. Галілей в цей час розповідає Сагредо, що він учора дивився крізь телескоп на місяць і побачив, що той світиться, не випромінюючи світла. Він настільки захоплений цією розмовою з дру­гом, що навіть не чує, як до нього звертаються радники. Зніяковілому Лодовіко вчений говорить, що він вдосконалив голландський винахід. На що Лодовіко відповідає, що помітив це: Галілей зробив футляр чер­воним, а в Голландії був зелений. Підходить дож, він вітає Галілея з новим винаходом, за який йому виплатять п’ятсот скудо.


53

БЕРТОЛЬД БРЕХТ. Життя Гапілея


III

10січня 1610 р. Кабінет Галілея в Падуї. Ніч. Галілей і Сагредо в теплих плащах стоять перед телескопом. Вони дивляться на Місяць

і    бачать, що Місяць світиться нерівно, на ньому, як на Землі, є гори і долини. Галілей запевняє, що Місяць і Земля — зірки, які відбивають світло Сонця. Але це суперечить надбанням астрономії за дві тисячі ро­ків — заперечує Сагредо і нагадує про долю Джордано Бруно, якого за подібні твердження спалили на вогнищі. Та Галілей радісно говорить, що цього дня людство може записати у своєму літописі: неба немає. Сагредо жахається. Вбігає схвильований куратор, він говорить, що те­лескоп Галілея можна викинути геть, бо цієї миті в гавані вивантажу­ють п’ятсот точнісінько таких самих підзорних труб, але зроблених у Голландії, які можна буде купити на будь-якому перехресті за декіль­ка скудо. Марно Сагредо намагається заспокоїти куратора тим, що Га­лілей за допомогою цього телескопа зробив значне відкриття в зоряно­му світі. Марно Галілей намагався розповісти про нові можливості, які відкриває телескоп у мореплавстві, про нові зоряні карти. Розгніва­ний куратор, грюкнувши дверима, вибіг геть. Сагредо запитав друга, чи чув він про винахід голландців. Галілей зізнається, що чув, та його прилад набагато досконаліший, але його замучили борги, бо за лекції з математики платять менше, ніж візникові, який возить винні діжки. Він мріє про п ять років вільного часу для своїх досліджень. Галілей показує Сагредо в телескоп зірки, що оточують Юпітер. Учора їх було чотири, а сьогодні — три, одна сховалася за Юпітер, отже, на небі не­має нічого постійного, все рухається, не існує ніяких кришталевих ку­полів, до яких прикріплюються зірки. Галілей надзвичайно збудже­ний своїм відкриттям. Сагредо тремтить від страху. Він запитує, а де ж тоді Бог? Галілей відповідає, що в кожному з нас або ніде. Сагредо кри­чить, що так сказав той, кого спалили майже десять років тому. Га­лілей заперечив, що цього б не сталося, якби у Джордано Бруно були докази, які тепер за допомогою телескопа можна знайти. Галілей ви­словлює свою віру в людину, могутність її розуму. Коли заходить Вір- джинія, Галілей повідомляє їй про можливість переїзду до Флоренції, якщо великий герцог захоче взяти його на посаду придворного матема­тика . Сагредо відмовляє друга від такого кроку: у Флоренції дуже силь­на позиція церкви. Та Галілей не хоче прислухатися до його поради.

IV

Дім Галілея у Флоренції. Пані Сарті готує кабінет Галілея до при­ходу гостей і говорить сама до себе, що з того часу, як вони живуть у Флоренції, нема кінця підлабузництву, все місто проходить перед тру- 54

БЕРТОЛЬД БРЕХТ.Життя Галілея


Пою, а їй доводиться потім мити підлогу. І сьогоднішній огляд навряд чи дасть щось добре, завтра вона знову не посміє підвести очей на мо­лочника. Чути стукіт у двері, заходять гості: великий герцог Флорен­ції Казімо Медичі, управитель двору, дві придворні дами. Галілей ще в університеті. Казімо іде у кабінет Галілея, де займається Андреа. Казі­мо дивиться на телескоп, але Андреа забороняє навіть торкатися його.

И годом між хлопчиками виникає сварка: юний герцог не розуміє, на- піщо Андреа дві моделі Всесвіту. В цей час приходить Галілей з універ­ситетськими професорами. Галілей шанобливо вітає Казімо і запрошує всіх подивитися у телескоп на відкриті ним зірки, супутники Юпітера, які він назвав на честь герцога Казімо де Медичі. Та філософ розпочи­нає дискусію на тему: чи можуть взагалі існувати такі зірки. Галілей марно вмовляв професорів, які весь час посилалися на авторитет Аріс- тотеля, довіритися власним очам і переконатися, що ці зірки є. Ніхто а гостей не підійшов до телескопа. Управитель двору робить знак, і ве­ликий герцог розкланюється, придворні поспинають вийти. Управи­тель двору запевняє, що неодмінно запитають думку Кристофера Кла- нія, головного астронома папської колегії у Римі, про це відкриття.

V

А

У місті спалахнула епідемія чуми. Галілей наказує пані Сарті ра­зом з дітьми покинути місто. Сам же він залишається, бо його тримі­сячні записи можна буде викинути, якщо він не продовжить свої спо­стереження ще дві-три ночі. А чума тепер скрізь. Посадивши дітей у карету, прислану великим герцогом для Галілея, пані Сарті поверта­ється в дім: хтось має готувати їжу вченому.

Б

Галілей виходить з дому на вулицю, він не знає, куди поділася його економка, запитує про це у чоловіка, який носив у дім хліб. На­проти відчиняється вікно, звідки висовується жінка і кричить, що в домі Галілея чума, що його економка хвора і через це пішла на за­ражену вулицю, аби врятувати життя і спокій Галілею. Солдати на­тягують мотузку поперек вулиці. Біля мотузки несподівано з явля­ється Андреа. Він втік дорогою, вранці стукав у двері, але йому не відчинили, люди сказали, що його мати в монастирі, він пішов туди, але його не пустили до матері, бо вона дуже хвора. Галілей, безпорад­ний перед сльозами хлопця, розповідає йому про своє відкриття: Ве­нера обертається навколо Сонця. На вулиці з’явились чоловіки, які за допомогою жердини передають людям у вікна хліб. Галілей про­сить їх принести наступного разу.


55

БЕРТОЛЬД БРЕХТ. ЖиттяІклілея


VI

1616 рік. Зал у Римі, де засідає «Колегіум Романум» — дослід­ницький інститут Ватикану. Ніч. У залі верховне духовенство, мо­нахи, вчені. Осторонь стоїть Галілей. Атмосфера невимушена, ще до початку сцени чується веселий сміх. Товстий прелат, учений, монах сміються і блазнюють з теорії Галілея. З’являються два астрономи монах весело запитує, невже вони ще досі досліджують, на що один з астрономів гнівно відповів, що досліджують не вони, а головний астроном Клавій, який сидить перед телескопом. Всі приголомше­ні цією звісткою, монахи цитують Біблію і запитують: хіба ж святе письмо говорить неправду? Старий кардинал обурюється, каже, що з такою дрібницею нічого довго розбиратися, Земля — нерухома, і він, кардинал, твердо ступає по твердій Землі. Не скінчивши своєї промови, кардинал непритомніє. Цієї миті розчиняються двері, і ви­ходить у супроводі астрономів великий Клавій. У гробовій тиші він проходить через залу і вже виходячи говорить одному монахові, що все правильно. Всі розгублено виходять. Маленький монах пошепки передає Галілею слова Клавія: хай тепер богослови думають, як ви­правити вивихи на небесах. Отже, Галілей переміг. Галілей виправ­ляє монаха ні, це перемога розуму. Галілей прямує до виходу, на­зустріч йому — кардинал-інквізитор, який іде до телескопа.

VII

v 5бер®ЗНЯ 1616Р- Дім кардинала Белларміна у Римі. Бал урозпалі.

У вестибюлі двоє монахів-секретарів сидять за шахами і ведуть запи­си про гостей. Входить Галілей у супроводі Вірджинії та її наречено­го Лодовіко Марсілі, їх зустрічають оплесками. Галілей залиша­ється у вестибюлі чекати кардинала. Входять кардинал Беллармін і кардинал Барбеї ні, що прикривають свої обличчя масками ягняти та голуба. Вони заводять з Галілеєм, за словами Барберіні, наукову бесіду друзів (навіть секретарям звеліли не записувати її), в ході якої з ясовується, що, якщо зоряні карти, складені на основі нової теорії полегшують морякам плавання, то хай вони користуються ними, але теорії, які суперечать Святому Письму, не подобаються церкві. Кар­динали намагаються переконати Галілея, що церква сприяє розвит­кові доброчинності, а він хоче піймати Бога на хибах в астрономії.

І  алілеи відповідає, що людина може помилятися в міркуваннях не тільки про рух зірок, а й про Біблію. Беллармін говорить, що краще залишити тлумачення Біблії богословам, потім робить знак секрета­рям і говорить, що Святійша канцелярія ухвалила вважати вчення Коперника безглуздим і єретичним, тому йому пропонують відмови-

56

БЕРТОЛЬД БРЕХТ. Життя Галілея


тися від цих поглядів. Галілея турбує доля його подальших наукових досліджень, та кардинал запевняє, що ніхто йому не заважатиме, йому надається право користуватися своїм вченням як математич­ною гіпотезою. Кардинали знову надягають маски і ведуть Галілея до Пильної зали. Входить кардинал-інквізитор, бере у секретарів прото­кол і проглядає його. Потім з’являється Вірджинія. Кардинал лагід­но починає розмовляти з нею про її заручини, про те, що дуже добре, що вона завжди поруч з батьком, якому вона буде дуже потрібна.

VIII

Палац флорентійського посла в Римі. Галілей розмовляє з малень­ким монахом, який після засідання «Колегіуму» пошепки сповістив йому висновки папського астронома. Він теж займався астрономією, пле, осягнувши мудрість папського декрету, вирішив залишити ці за­няття. Маленький монах розповідає про своїх батьків, які все життя тяжко працювали, страждали, але вважали, що в такому житті є висо­кий зміст. Але теорія Галілея спростовує Святе Письмо, яке пояснює необхідність покірності у земному житті, і вони не матимуть навіть на­дії на Божу нагороду після смерті. Ось чому маленький монах вбачає у рішенні Святійшої конгрегації благородне материнське співчуття. І’алілей обурений таким поглядом. Він говорить, що церква ставить у центрі будови Всесвіту Землю, щоб у центрі Землі завжди стояв престол святого Петра, щоб виснажені селяни і далі гнули спини на полях. Га­лілей відкидає таку доброчинність, невже він повинен брехати людям? Маленький монах запитує: може, істина прокладе собі дорогу і без них. Але Галілей впевнений, що істини у світ виходить рівно стільки, скіль­ки її виводять, а перемога розуму може бути тільки перемогою розумних людей. Галілей вказує маленькому монахові на свої рукописи, в яких розкриті причини морських припливів і відпливів, монах не повинен цього знати, але фізик… Маленький монах заглиблюється у рукопис.

IX

Вісім років по тому. Дім Галілея у Флоренції. Учні Галілея Фе- дерцоні, маленький монах, Андреа — зібрались на експерименталь­ні заняття. Вірджинія і пані Сарті шиють білизну для посагу. Галілей уже вісім років не пише свої книги. Йому приходить багато листів, у яких запитують його думку щодо сонячних плям, які відкрили гол­ландські вчені, але він нікому не відповідає і стоїть осторонь дискусії з їх приводу. Учні Галілея теж розмірковують над їх природою, та Галі­лей не бере участі навіть у цій дружній розмові. Він проводить досліди з плаваючими тілами. Ці досліди, у яких Галілей та його учні спира-

57

БЕРТОЛЬД Б Р Е X Т. Життя Гклілея


ються на авторитет Арістотеля, переконливо доводять, що цей авто­ритет не непохитний: Арістотель не зміг навіть правильно пояснити, чому голка тоне у воді, а лід ні. Входить Лодовіко Марсілі, якого Га- лілей не одразу впізнав. Вірджинія радісно кидається нареченому на шию, потім біжить одягнути вінчальний наряд, щоб показати його Ло­довіко. Він привіз звістку про тяжку хворобу Папи Римського; якщо він помре, то його місце посяде кардинал Барберіні, який сам колись займався математикою і астрономією. Вісім років батьки не дозволя­ли Лодовіко одружитися з Вірджинією, бо Галілей був на підозрі в інк­візиції, але тепер все може змінитися. Лодовіко передає Галілею слова своєї матері, що вона задоволена поведінкою Галілея, який не втруча­ється у суперечки щодо сонячних плям. Але Галілей, який сподіваєть­ся, що новий Папа не буде чинити перешкод науці, негайно поверта­ється до своїх досліджень. Проте він вже давно таємно займався ними і від цих дослідів почав втрачати зір, тому і не впізнав одразу Лодовіко. Марсілі, впевнившись у тому, що Галілей збирається порушити свою підписку про невтручання у суперечки щодо обертання Землі навколо Сонця, наказує своєму слузі віднести речі у карету: він повертається додому. У розмову втручається пані Сарті і говорить Галілею, що вона мовчала, бачачи, як в’язне у гріхах дослідів її син, як він сам, незва­жаючи на застереження, потайки проводить дослідження, але він не має права розтоптати щастя своєї дочки. Але Галілей нічого не хоче слухати, він повертається до дослідів. Коли на екрані з’являється па­лаюче відображення сонця, вбігає Вірджинія у вінчальному вбранні і, зрозумівши, що батько прогнав нареченого, падає непритомною. Анд­реа і маленький монах кидаються до неї, а Галілей дивиться на екран і твердить: «Я повинен, повинен дізнатися!»

X

У наступному десятиріччі вчення Галілея поширюється у народі. Памфлетисти і співаки, що виконують балади, підхоплюють нові ідеї. Під час карнавалу 1632 р. багато міст Італії обирають астрономію те­мою для карнавальних процесій. Напівголодне подружжя бродячих співців з п’ятирічною дівчинкою і немовлям виходить на ринкову площу до натовпу, який чекає на карнавальну ходу, і починає співати пісню, яка називається «Страхітне вчення придворного фізика Галі- лео Галілея, або Провісник майбутнього». Зміст пісні такий: коли Бог утворив світила, він велів Сонцю ходити навколо Землі, як ходять слу­ги коло панів, на землі теж склалися такі порядки, але прийшов Галі­лей, взяв підзорну трубу і звелів Сонцю зупинитися, щоб тепер все було навпаки, щоб панич сам крутився, але яке ж майбутнє чекає тоді — всі

58

БЕРТОЛЬД БРЕХТ. ЖиттяКшілея


працюватимуть самі на себе. Потім за допомогою грубого зображення І^онця та гарбуза, що зображує Землю, жінка і дівчинка демонстру­ють, як Земля обертається навколо Сонця. Починається карнавальна хода, яка також обігрує тему Галілея та його супротивників.

XI

1633 рік. Передпокій і сходи палацу Медичі у Флоренції. Галілей

і його дочка чекають прийому у великого герцога. Вірджинія помічає чоловіка, який вже кілька днів всюди ходить за ними, і говорить про це батькові, але той заспокоює дочку, що вони серед корсиканських Іюзбійників. Проходить ректор Тафоне, він ледве киває головою, вї- тпючи їх. Підходить виливальник Ванні, якому Галілей зробив крес­лення плавильної печі. Він попереджає Галілея, що його вважають нинним за ті памфлети проти Біблії, які виконувалися під час карна- налу, і пропонує свою допомогу в разі небезпеки, він готовий зараз же відвезти Галілея у Венецію, де менше монахів. Але Галілей і слуха­ти не хоче, він сподівається на підтримку великого герцога, який був його учнем, та Папи. Сходами спускається кардинал-інквізитор, він ввічливо кланяється Галілею та його дочці. Слідом за ним спускається Казімо Медичі. Він зніяковів, коли Галілей підійшов до нього і, зро­бивши вигляд, що не помічає, як вчений подає йому свою нову кни­гу, пройшов мимо. Галілей говорить переляканій дочці, що зараз вони підуть не додому, а до скляра Вольпі, який у порожніх бочках з-під вина вивезе їх з міста. Але пізно: спускається ще один чиновник і ви­голошує наказ святої інквізиції доставити Галілея для допиту в Рим.

XII

Покої у Ватикані. Папа Урбан VIII (колишній кардинал Барберіні) приймає кардинала-інквізитора. Зовні чути шаркання багатьох ніг це зібралися професори всіх факультетів, представники всіх святих орденів і духовенства. Інквізитор говорить, що всі, хто зібрався за две­рима, чекають від Папи підтвердження того, що Святе Письмо є істин­ним. Він намагається переконати Папу, що жахлива смута, яка все більше охоплює суспільство, породжена інтересом навіть простих лю­дей до наукових відкриттів. Вся Італія під впливом цього флорентій­ця базікає про фази Венери. Поки що ніхто з них не замислюється про те, що їх чимало обтяжує в житті, чимало такого, що освячене церк­вою. Цей негідник знає, що робить, коли пише свої астрономічні праці не латиною, а мовою торговців рибою. Всі міста північної Італії вима­гають нових зоряних карт, але тут інквізитор ладен поступитися — це ділові інтереси. Папа зауважує, що ці карти якраз і побудовані на

59

БЕРТОЛЬД БРЕХТ. ЖиттяІклілея


противній Богу теорії, бо неможливо проклинати вчення, але корис­туватися тими картами. Чому не можна, дивується інквізитор, нічо­го іншого не залишається. Папа майже у відчаї говорить, що ця люди­на найвидатніший фізик їхнього часу, до того ж у Галілея є друзі: версальський двір і віденський двір, які скажуть, що свята церква ста­ла вигрібною ямою для гнилих забобонів. Інквізитор говорить, що да­леко заходити не доведеться, достатньо буде показати Галілею знаряд­дя катування — у знаряддях він розбирається добре.

XIII

22    червня 1633 р. У палаці флорентійського посла у Римі учні Га­лілея чекають новин. У кутку Вірджинія, стоячи навколішках, читає молитву. Учні Галілея впевнені, що їхній учитель не зречеться своїх поглядів. Входить дехто, що переслідував Галілея у Флоренції. Він повідомляє, що, як очікується, о п’ятій годині Галілей виступить на засіданні інквізиції зі зреченням, великий дзвін собору Святого Мар­ка сповістить про це і текст зречення буде прочитано привселюдно. Андреа несподівано починає говорити про всі відкриття учителя. Всі дивляться на сонячний годинник у саду, Андреа і маленький монах затуляють вуха. Годинник показує п’яту, але дзвону не чути. Учні ра­діють, обнімаються. Вони впевнені, що тепер почнеться нова доба — доба науки. І цієї миті лунає дзвін. Всі приголомшені, тільки Вірджи­нія рада її батько не проклятий. На сцені стає темно, коли сцену освітлюють, учні Галілея ще тут. Андреа говорить, що нещасна та кра­їна, яка не має своїх героїв. Входить Галілей, його важко впізнати, так він змінився за час перебування на допитах. Учні відступають від ньо­го. Андреа звинувачує Галілея у зраді, потім падає на стілець, йому по­гано. Галілей спокійно просить дати Андреа води. Учні йдуть до две­рей. Галілей промовляє: «Нещасна та країна, яка потребує героїв*.

XIV

З 1633 до 1642 року Галілей живе в передмісті Флоренції під на­глядом інквізиції. Велика кімната. Напівсліпий Галілей експери­ментує з дерев’яною кулею у кривому жолобі, сидячи за столом.

У  передпокої сидить монах на варті. Галілей продовжує у вигнанні працювати над своєю книгою «Бесіди про дві нові галузі науки: меха­ніка і падіння тіл », та писати самостійно він не має права, Вірджинія записує все під його диктовку, а потім віддає монахам. А ще він дик­тує дочці щотижневого листа до архієпископа, у якому дає відповіді на поставлені йому питання. Несподівано приходить Андреа Сарті. Він від’їздить до Голландії, щоб там займатися наукою, і прийшов

60

БЕРТОЛЬД БРЕХТ. ЖиттяІкділея


побачити Галілея, аби розповісти про нього в Амстердамі. Вірджинія гі.’Ж залишається у кімнаті, бо хоче почути, що розповідатиме гість. Лидреа стримано розпитує Галілея про справи, та той не хоче гово­рити про себе, а розпитує, яке враження на науковий світ справило його зречення. Андреа говорить, що воно відкинуло науку на кілька кроків назад, з того часу, як Галілей скорився, в Італії не було опуб- и і ковано жодної роботи з новими твердженнями, а Декарт у Пари­жі сховав свій трактат про природу світла. Галілей відсилає дочку пм кухню. Андреа збирається йти, але Галілей затримує його і спо- иііцає, що він працює над своїми «Бесідами» і все віддає монахам. Лидреа жахається: «Бесіди» в руках монахів в той час, як на них так чекають в Амстердамі, Лондоні, Празі. Проте Галілей, ризикуючи тратити останні зручності, використовував протягом багатьох мі­сяців кожну світлу ніч і знімав копію зі своєї праці й готовий відда­ти їх Андреа. Той у захваті і починає дорікати собі, що не зрозумів шідуму Галілея: він зберіг собі життя, щоб дописати книгу, яку міг створити лише він. Та Галілей сумно заперечує: він просто злякав- « II катувань. Далі Галілей сказав, що він багато думав над тим, що з

11 им сталося, і дійшов певних висновків щодо себе і світу науки взага- и: наукова діяльність потребує особливої мужності. Єдина мета на­уки — полегшити людині її існування. І якщо вчені, залякані корис- толюбивою владою, будуть задовольнятися знаннями заради самих

тань, то наука стане калікою і прогрес в науці лише віддалятиме її під людей. Галілей усвідомлює, що він мав неповторну можливість: ні обставин того часу стійкість однієї людини могла б викликати по­трясіння. Якби він тоді вистояв, то вчені могли б давати клятву на іразок Гіппократової — застосовувати свої знання на користь люд­ству. До того ж він переконався, що по-справжньому йому нічого не тгрожувало — він мав таку саму силу, що і влада, але він віддав їй свої знання, щоб вона використала їх у власних інтересах. Входить Иірджинія, Андреа прощається і виходить.

XV

1637 рік. Світанок в італійському прикордонному містечку. Біля шлагбаума граються діти. Андреа і візниця чекають, поки вартовий перевірить документи. Андреа сидить на скрині і читає рукопис Га­лілея. Вартовий запитує Андреа, чому той від’їздить з Італії, Андреа коротко відповідає, що він вчений. Починають перевіряти багаж. Вартовий запитує, що він читає. Андреа запевняє, що це книга Аріс- тотеля. Писар перевіряє, чи немає там чогось про релігію, і повертає рукопис. Потім запрошують Андреа у дім, де той повинен розписати —


61

 

БЕРТОЛЬД БРЕХТ. Життя Галілея


ся, що все перевірено. Повертаючись, він бере скриню і хоче йти, та прикордонник помічає скриню і запитує, що в ній. Андреа відпові­дає, що книги. Побачивши, що їх там багато, прикордонник з писа­рем вирішують, що великої біди від них не буде, а вони не встигнуть поснідати, якщо будуть всі їх перевіряти. Андреа перетинає кордон.

З  того боку кордону Андреа дає відповідь хлопчикам, які все нама­гались розпитати його про відьму, що на помелі у повітрі літати не можна, треба до нього приладнати машину. Але такої машини ще не­має і, можливо, ніколи не буде. Люди ще мало що знають. У них все ще попереду.

Категорія: СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.