СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

ЙОСИФ ОЛЕКСАНДРОВИЧ БРОДСЬКИЙ — ІЗ «ЛИСТІВ ДО РИМСЬКОГО ДРУГА»

В Марціала (Фрагменти)

Нині вітер дме і хвилі з перехльостом.

Скоро осінь, все міняється в окрузі.

Зміна фарб зворушливіша, Постуме, ніж обнова найгарніша на подрузі.

Лиш до певної межі нам діва мила — далі ліктя чи колін немає ради.

Яка ж радісна краса, що поза тілом: ні обійми неможливі, ані зрада!

Надсилаю тобі, Постуме, ці книги.

Що в столиці? М’яко стелять? Спати жорстко? Що там Цезар поробляє? Все інтриги?

Все інтриги, ймовірно, та обжерство.

Я сиджу в своїм саду, горить світильник.

Ні коханки, ні дітей, ані дорослих.

Замість слабих світу цього або сильних — лиш комах дзижчання суголосне.

Тут купець лежить із Азії. З тямкових був купець цей — діловий та невідвертий.

Від пропасниці помер. В торгових справах з Азії приплив, а не за смертю.

Поруч з ним легіонер під грубим кварцем.


65

 

ЙОСИФ БРОДСЬКИЙ.Із «Листів до римського друга»


В грізних битвах він Імперію уславив.

Скільки раз могли убити! Вмер він старцем. Навіть в цьому не існує жодних правил.

Справді, Постуме, хай курка — це не птиця, та з курячими мізками буде горе.

Якщо випало в Імперії родитись, краще жити у провінції, де море.

І від Цезаря далеко, й від наруги.

Лабузнитися не треба, і не лають.

Кажеш ти, що всі намісники — злодюги?

По мені, хай радше крадуть, ніж вбивають. Прожили життя ми більшу половину.

Як сказав старенький раб біля таверни: «Озираючись ми бачим лиш руїни».

Погляд, звісно, дуже варварський, та вірний. Був у горах, зараз пораюсь з букетом.

Вазу гарную знайду, і води наллю у неї…

Як там в Лівії, мій Постуме, — чи де там?

Та невже ми й досі там воюєм?

Пам’ятаєш у намісника сестриця?

Худорлява, але з повними ногами.

З нею спав ти… Віднедавна стала жриця.

Жриця, Постуме, — спілкується з богами. Приїжджай, вина хильнемо з свіжим хлібом.

Або з сливами. Новини перекажеш.

Постелю тобі в саду під чистим небом, всі сузір’я назову тобі й покажу.

Скоро, Постуме, твій друг, що любить додавання, відніманню давній борг свій сплатить.

Візьмеш гроші з-під подушки без вагання, там негусто, хоч на похорон і стачить.

Заверни на вороній своїй кобилі в дім гетер понад міськую нашу стіну.

Дай ціну їм, за яку вони любили, щоб за ту ж мене оплакували ціну.

Зелень лавра, небувалого заввишки,

Двері навстіж, запорошене віконце.

І стілець полишений, і ліжко з покривалом, що ввібрало промінь сонця.

Понт шумить за огорожею із піній.

І суденце б’ється з вітром біля мису.

 

На розсохлій лаві — Старший Пліній.

Дрозд теркоче в шевелюрі кипарису.

Переклад К. Шахової

 

Категорія: СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.