СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

ЧАРЛЬЗ ДІКНЕНС — ДОМБІ І СИН. Розділ 36-49

РОЗДІЛ XXXVI

Святкування новосілля

Після приїзду містера і місіс Домбі у палаці завжди було повно гоі тей. Це були хазяї компаній, східні магнати, директори банків. Щг дня приїздили майор, кузен Фінікс і містер Каркер, перед яким Фло- і ренс відчувала якийсь страх. В один із днів святкували новосілля, ні І якому Едіт обійшла своєю увагою гостей містера Домбі. Коли гості роз’їхалися, чоловік став докоряти дружині за це у присутності містг ра Каркера і тещі, але наштовхнувся на таке мовчазне презирство, не мов вона вважала для себе ницим і негідним суперечити йому.

РОЗДІЛ XXXVII

Декілька пересторог

Вранці наступного дня Флоренс, Едіт і місіс Ск’ютон збирались їхати на прогулянку, коли раптом із візитом з’явився містер Каркер Флоренс пішла з кімнати й на порозі зустрілася з ним. Містер Кар­кер заговорив до дівчини, та вона з незрозумілим їй жахом ухилила ся від розмови.

Місіс Домбі прийняла містера Каркера з гордим і неприступним ви глядом, але він, немов не помічаючи того, заговорив про інцидент, щ< стався вчора між містером Домбі і Едіт і свідком якого він був. Дал

224                                                                                                                                         ’

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісущ


Ни дпв зрозуміти Едіт, що знає, як вона ставиться до чоловіка і як міс- г«|і Домбі ставиться до дочки. Потім мова пішла про дружбу Флоренс і Уолтером, а така дружба може бути загрозою для доброго імені дому Домбі. Ця обставина може ще більше віддалити батька від дочки, а цім у місіс Едіт має уважно стежити за вподобаннями Флоренс.

Містер Каркер відкланявся.

Увечері містер і місіс Домбі дізналися, що місіс Клеопатру Ск’ю- гімі розбив параліч. Вона довго лежала нерухома, але поступово ста­лії мриходити до тями. Місіс Ск’ютон знову стала одягатися в яскраві і укпі, немов кокетуючи зі смертю. Вона вимагала, щоб Едіт частіше Купила з нею, але так і не навчилася думати про свою єдину дитину.

РОЗДІЛ XXXVIII

Міс Токс поновлює старе знайомство

Міс Токс, покинута свою подругою Луїзою Чік, не маючи можли- ■імпї бачити містера Домбі, дуже страждала. Та поступово вона по- мрнулася до старих звичок: грала на фортепіано, поливала свої кві- і и і Іроте міс Токс не могла забути людей, яких вважала друзями. їй иотілося дізнатися, як зараз живе містер Домбі, а тому жінка розшу-

нила родину Тудлів.

«Містер Тудль, чорний, покритий золою, знав лише три стадії існу- ■пнпя. Він або обідав серед дітей, або мчав по країні зі швидкістю п ят- іііч ■ пт миль за годину, або спав ». Він любив своїх дітей і завжди намагав-

ііі дати їм хоч по шматочку чогось смачненького. Єдиний, хто турбував

,|,0> — це старший син Роб Точильник, який жив у капітана Катля.

Міс Токс застала містера Тудля серед численного сімейства. Вони поговорили про здоров’я, про дітей, а потім мова зайшла про місте І,п Домбі. Міс Токс хотіла знати про життя містера Домбі, про благо­получчя і здоров’я його родини. Вона запропонувала Тудлям свої по

уги як вчителька їхніх дітей, що буде для неї великою втіхою. ^

Уже пізно ввечері, перецілувавши всю малечу, міс Токс зібралася йти додому. Роб зголосився провести її, а по дорозі розповів про своє життя.

Міс Токс була у захваті від чесності, чемності Роба, дала йому моне­ту, а той, попрощавшись, побіг до приятеля і програв гроші в орлянку.

РОЗДІЛ XXXIX

Подальші пригоди капітана Едуарда Катля, моряка

Минув рік, протягом якого капітан Катль не мав права розкрити

11        и нот, залишений старим майстром судових інструментів. Чесному морякові й на думку не спадало відкрити пакет раніше призначено­го тпрміну.


225

 

 

Ломбі і,


1


будинкумістераДоГбГадж?пГяосаЛЄ НЄ СШВ 1 близько піДІЙти до]

кером зрозумі . Що своїм втрАаГяТзТвяГУТРІЧІ 3                                       *

Відраді Серця.              •                           завдав більше зла, ніж добрі

тером Каркером зробилГкГтлГне’до ПЛЄ НЄД&ВНЯ пРиг°Да з міо
-ь свою дружбу А Хтеру^су,^ГбВуло Д° ЛЮДЄЙЯКІ
7ми Д° Фл°Р-с, і Він обрав для їього капіЗШТИСЯ СВ°ЇМИ «»І
Роб &л«ГГвГ                                              ^ ЛЄДЬ Р03бИРаЮ™ —

цього зробити без свідків. ЗаМОРЯк.ГвТнВ,бКРИТИ ПаКЄТаЛЄ Не МІ1

Бансбі, в присутності якого ппочиті ° давнього знайомо™
Джилса.                                   прочитав листа і заповіт від СоломоЯ

отпДЯД8ЧКО СОЛЬ ПИСаВЩО вирушає V В—Т-Інлію гтт •
отримати звістку про свого любого хлопчика А                      СП°Д1ваючиЯ

но, Що все майно пєоєйцр па племінний ’ заповіт1 було сказ,
шиться Неду Катлю, якщо хлопець загнув»140 ^ ЖИВИЙ° “Ч1

РОЗДІЛ хь

Сімейні стосунки

ЧЄ ВИЩа істот«- а томуТув даПеГСіГтеромДоГбі^Г“11 СЄбЄ’ ^3

шою за його. Броня, яку во™ «адяг ли на’гегГ * ЯК01                                                                                                                                                                                                            бІЛЬ‘1

почуттів, але вона не могла захистити — = — НЄ Пр°Пускала нія««х

Містеру Домбі здавалося, що
навидів за це дочку.

вернулася пізно від матері, містер До^ ^Гу її ^
чив, що дорогий одяг, коштовності лежать ш^гя г                         У * П°б1

демонструючи глибоку зневагу дружини ло то                     ■ШСЦЯХ> немо?|

Містер Домбі побачив п-езимивий„                         Щ° ВШ ЇИ ДаВ

гордо повернула голову в його бік Він затв^ ДРУЖИНИколи вона|
лежна поведінка суперечить його пим                     РИВ про те> Щ° її неза-1

їй змінитися. Містер Домбі попі П огама тому він вдруге наказує

г вРайтойі, 3.ПросТвг„^г:“’г„гг б“*»”1» б—1

Г»‘ *м1сіс Домбі лише


иід сердечних і душевних ран.

‘ між ним 1 Едіт стала Флоренс, і він неї

 

ЧАРЛЬЗ ДІК КЕН С. Донбіі син


Наступного дня місіс Ск’ютон, місіс Домбі і Флоренс виїхали у Нрийтон. Лікарі рекомендували напівпаралізованій Клеопатрі Ск’ю- П>» прогулянки, і кожного дня жінки ходили пішки. Одного разу ІСдіт побачила пару, яка була схожа на неї з матір’ю. Порівнявшись, жінки обмінялися поглядами. Стара попросила милостиню, місіс Ск ютон тремтячою рукою полізла в гаманець; жадібне нетерпіння і Пічшорадність майже зблизили їхні голови. Едіт згадала, що вже зу- іітрічала цю стару відьму.

РОЗДІЛ ХІЛ

Нові голоси у хвилях

З ніжною радістю Флоренс знову бачить знайомі місця, де разом з ніш слухали шепіт хвиль.

Містер Тутс, який поїхав сюди за Флоренс, теж чує реквієм ма- ‘іпіькому Домбі в шумі хвиль. Потім Флоренс і містер Тутс ідуть у имнсіон, де вчився Поль. їх зустрічають учителі і хлопчики, які ще мим’ятають братика Флоренс.

Едіт не відходить від матері. Та бачить у темряві якісь тіні, а не- «чюкійні хвилі набігають на берег і щось шепочуть. Розмальована Клеопатра лежить у подушках, а Смерть уже стоїть над її головою.

Повідомлення про те, що сталося, послано містеру Домбі, і він Пі’ре на себе всі неприємні турботи.

♦Мати Едіт лежить, забута своїми добрими друзями, які не чують кпиль, що шепочуть все ті самі слова, і не бачать… білих рук, що кли­чуть у місячному сяйві… в невидиму, далеку країну».

РОЗДІЛ ХІЛІ,

у якому розповідається про розмову і про нещасний випадок

Містер Роб Точильник, перевдягнений у солідну ліврею, служить Тіміер містеру Каркеру. «Хлопчина з такою силою відчував владу сво­го патрона, що це вимагало від нього сліпої покори». Але Роб не тіль- ііи боявся містера Каркера, він захоплювався ним як людиною, що повністю оволоділа мистецтвом зрадника.

«Роб служив уже декілька місяців, і ось одного разу, вранці, йому довелось розчинити двері перед містером Домбі…» Після обіду міс- I <»р Домбі заговорив про дружину і попросив містера Каркера переда­ти їй, що він незадоволений її почуттями і ставленням до Флоренс.

Після обіду Роб привів коней, і містер Домбі у супроводі містера Каркера поїхав у Сіті. Містер Домбі не стежив за дорогою і пропустив момент, коли його кінь спіткнувся об каміння, скинув його з сідла, упав сам і, зробивши зусилля піднятися, ударив хазяїна підкованим


227

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Ломбі і син


копитом. Непритомного, скривавленого містера Домбі перенесли |п
сусіднього будинку, викликали лікарів, які перев’язали рани і пора
комендували перевезти хворого додому пізніше.

Містер Каркер помчав до місіс Домбі. Дорогою він змінив лун.
вий, жорстокий вираз обличчя на стурбований і співчутливий.

РОЗДІЛ ХІЛІІ

Неспання вночі

Флоренс бачила, що прірва між її батьком і Едіт із кожним днем
розширюється. Це пробуджувало давнє горе, і тепер це горе було Я
важче переживати, ніж раніше. Дівчині здавалося злочинним те, щц
вона любить жінку, яка ворогує з її батьком, і що батько має вважат
дочку якимось виродком. Але перше ласкаве слово Едіт проганяло
думки. Вона готова була віддати своє серце обом, знаючи, що рідні П
люди глибоко нещасні. Та Флоренс здавалося, що її любов не дасі
нікому щастя, і дівчина часто заливала сльозами.ці гіркі думки.

Перед Флоренс постав образ пораненого, хворого батька, і во і

крадучись, підійшла до його дверей, що були не зачинені. «Еконо

ка, загорнувшись у ковдру, спала у кріслі». Флоренс підійшла
батька і завмерла: «його лоб був розсічений, вологе і сплутане вол

ся лежало на подушках. Одна рука була забинтована». Але дівчиї
найбільше вразило його спокійне благородне обличчя.

«Вона тихо підійшла до ліжка і, затамувавши подих, нахилила^В
тихенько поцілувала його в щоку, на хвилинку опустила голову
його подушку і, не сміючи доторкнутися до нього, обвила рукою Д
душку, на якій він лежав».

Флоренс хотілося поговорити з кимось, і вона пішла в спальню Едів

Жінка сиділа біля каміна, а її очі були спрямовані у простір. Побт,
чивши Флоренс, вона здригнулась і подивилась на дівчину із страха*

) ФЛ0Ренс кинулася на шию Едіт, риси обличчя якої поступив®1

’якшали. їй хотілося знати, що тривожить Едіт, і та пояснила, паї

бачила поганий сон про гординю, яка безсила перед добром і могу-;
перед злом, яка робить серце жорстоким і веде людину до загибелі!

Флоренс розуміла не все, але їй було жаль цю дорослу, красивуЯ
таку нещасну жінку.                                                                                                                                                                   ‘

РОЗДІЛ ХЬІУ

Розлука

Сьюзен Ніпер прокинулася рано і вирішила, що сьогодні воні*

звершить великий подвиг: піде до містера Домбі і поговорить з ні. Ч
начистоту наодинці. Діждавшись сприятливої ситуації, коли мі™
228


м


ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісуш


пішла перепочи-

Його


Ііпчін, яка начебто не спала біля хворого всю ніч,

» Гытри зайшла у кімнату містера Домоі.

Містер Домбі лежав у ліжку, ДИВЛЯ^^1ТнТрішиТабудь-Що

&”ЮЗйку, яка страждає від того, Щс батько я. о,


ИТь її, не знає своєї рідної дочки.


Піпчін. Сьюзен не злякалася гріз-


Раптом до кімнати зайшла місіс J

ого погляду економки і залишилася намісці^

іахабство служниць!                                                                                                     сЬттппрнс так розбалу-

Місіс Піпчін виправдовувалася, ніби це леді Флоренс так р                                                                   у

,ала Сьюзен, що вона нікого не слухає                                                                                  служби, і місіс

Містер Домбі наказав економці вигнати Сьюзен зі служо ,

Піпчін із                                                                                                                                                                     Р-УЛЬТаТ

Сьюзен -здалег,дь зібр^рецочувши про це,

.розмови 13 містеро Д                                                              й батька і не просити за неї.

рУСьюоен поїхала до свогс^брата у седо!» Флоренс Ще довто стояла
біля вікна і не стримувала сліз розпачу и горя.

РОЗДІЛ XLV

Довірена особа

I Того дня Едіт повернулася Д°Д™У ^д^расуня зїушІні була

і ІСаркер. Він поГрОСИ® ^уГкімнат.^^рш ніж вислухати завідувача,

ІіаПрОСИТИ ПроПДУ в ОДІ                                                                            „                  ; ——         Йлла ттог\\гс1йН~


Кдіт заборонила йому говорити про


містера Домбі і про його доручен-


»L


.я, які чоловік останн.м часом -І»»“*                                                                                                  між „іогс

Містер Каркер сказав, що 3““1‘                                                         деспотнчкою людиною,

пиляючи свої почуття, Едіт яе принесе Флоренс добра.                                                                                 ^


 

 

ЧАРЛЬЗ ДIКК ЕН С. Домбі і син


Після цих слів Каркера Едіт здалося, що земля розійшлася піДІІ ногами. Але жінка опанувала себе і попросила Каркера піти.

РОЗДІЛ ХЬУІ

Пізнання і роздуми

Містер Каркер дуже уважно вивчав справи фірми. Він не був ком паньйоном містера Домбі, але отримував відсоток з усіх операпД Так само уважно він продовжував стежити за своїм начальником, «залишаючись акуратним і зберігаючи всі свої звички».

Єдина різка зміна була в тому, що, проїжджаючи вулицею на біло ногому коні, він нікого і нічого не помічав.

Не помітив Каркер і двох жінок: місіс Браун і її дочку Еліс, ямі уважно дивилися на нього. Мати заговорила про Каркера, про йога гарний одяг і дорогого коня, але Еліс сказала, що нізащо не взяла! від нього жодної монети, а бідні вони тому, що не можуть відплатити йому за все те зло, яке він їм заподіяв.

Роб Точильник, який тепер служив Каркеру, зацікавив стару. ВоЛ заговорила з хлопцем, нагадала йому про те, як часто захищала йога від різних покидьків, допомагала красти все, що погано лежить. Пін реляканий Роб готовий був за її мовчання зробити все, але місіс Бра\« тільки розпитала про Каркера, про його життя, роботу і будинок.

РОЗДІЛ ХЬУІІ

Ударив грім

Час нічим не допоміг містеру Домбі і його дружині. їх з’єднувш ланцюг зобов’язань, але, дедалі більше розходячись, вони розтиралі цим ланцюгом тіло до кісток. їхня ворожість кресала іскри, і вогонь спалював їхні життя, а спільну подружню дорогу засипав попелом( Та містер Домбі хотів лише від дружини визнання її провини, а вона вважала його людиною, яка постійно принижувала її гордість.

Флоренс, яка колись мріяла про дружну сім’ю, із жахом поміти­ла, що Едіт уникає її. Якось дівчина вирішила поговорити з Едіт прА те, що сталося, але мачуха запевнила її у своїй любові і не пояснила свого відчуження.

«І знову Флоренс опинилася у цілковитій порожнечі, як це було раніше». Єдине, що її втішало, — це те, що тепер вона могла любити і матір, і батька, не розриваючись між почуттями і обов’язками, нм кривдячи ні того, ні другого.

Одного разу між подружжям знову виникло непорозуміння, свід-І ками якого стали Каркер і Флоренс. Містер Домбі вимагав від Едіт, щоб наступного дня вона прийняла його гостей, а дружина твердо за-І 230


і

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісин


Іівила, що в цей час її не буде вдома. Едіт намагалася поговорити з чо­ловіком наодинці, але містер Домбі заявив, що Флоренс має корити­ся волі батька і не брати приклад із мачухи.

[ Вони говорили одне одному в присутності свідків жахливі речі, іле ні голос, ні тон не видавали хвилювання чи занепокоєння ситуа­цією, що склалася. І тільки тоді, коли Едіт заговорила про розлучен- ІЯ, містер Домбі, сміючись, сказав, що ніколи не допустить, щоб їм я ІДомбі і Син» було на вустах недостойних людців, які будуть обгово­рювати подробиці сімейного життя хазяїна.

Едіт встала, спокійним, але сильним рухом зірвала з голови кош- [ ювну діадему, з рук прикраси, кинула їх під ноги і, посміхнувшись,

[іийшла з кімнати.                                                                   ….

І Із усього цього Флоренс зрозуміла одне: мама любить її. Але на­ступного дня, коли вони зустрілися, Едіт заборонила дівчині підхо­дити до неї і називати її матір’ю. Перелякана Флоренс знепритомні­ла і опам’яталася вже на ліжку у своїй кімнаті.

Едіт не повернулася додому. Пізно вночі містер Домбі зайшов у кімнату дружини і знайшов там усі коштовності і сукні, що подару- іав їй, дарчий запис, зроблений ним перед весіллям, і записку, в якій

ІКдіт повідомляла, що пішла від нього.

Флоренс усе бачила, а вранці пішла до батька, щоб висловити йому двою любов і відданість. Почувши легкі кроки доньки, містер Домбі »»йшов із кімнати, пішов назустріч Флоренс, «злісно підняв руку і І ідарив її з такою силою, що вона ледь не впала на мармурову підлогу».

І 11 цей момент Флоренс раптом «побачила всю жорстокість, байду- шість, зненависть», які знищили її мрії про любов батька. «Вона зро­зуміла, що немає в неї батька, і, осиротіла, вибігла із його будинку».

РОЗДІЛ ХЬУІІІ

Втеча Флоренс

Одинока дівчина бігла по вулиці, покинута, згорьована і переля- иііна. Флоренс бігла, не знаючи куди, аж поки опинилася перед Ста­ті м Мічманом. Капітан Катль був вражений, побачивши перед со­ві по не дівчинку, а прекрасну молоду жінку. Флоренс ледь стояла на ■огах. Капітан заспокоїв дівчину, нагодував її, провів у кімнату дя- дючка Соля і попросив відпочити.

РОЗДІЛ ХЫХ

Мічман робить відкриття

Флоренс, змучена тілесно і душевно, проспала цілий день. Про- Кпнувшись, вона намагалася заспокоїтися і подумати над тим, що їй

 

ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Домбі і син


робити далі. Вона вже бачила себе гувернанткою у сім’ї, де багато ток любитимуть її.

Капітан Катль не розпитував Флоренс про те, що сталось. Ста^| моряк просто робив усе, щоб молода леді заспокоїлась і почувала <^еОі у безпеці.

Коли Флоренс відновила сили, капітан став розповідати про загив бель корабля, на якому плив Уолтер. Він говорив довго і плутано,1Ш Флоренс зрозуміла, що Уолтер не тільки не втонув, а й повернувся і Англію. її щастю не було меж, коли вона побачила чоловічий сил!^| і впізнала друга. Дівчина кинулася йому на шию, обняла як братЛ Вони довго говорили про подорож Уолтера, а потім Флоренс розпоЯ’ ла, чому покинула батьківський дім.

Для Уолтера Флоренс стала ще дорожчою.

РОЗДІЛ ь

Нарікання містера Тутса

Наступного дня Уолтер запропонував капітану віддати Флоре найкращу кімнату. Туди вони занесли меблі, а після роботи, сто^^| на порозі будинку, заговорили про долю дядечка Соля. Уолтер не в|-1 рив, що дядечко загинув, і сподівався на його повернення. Далі моіі І зайшла про Флоренс. Юнак запропонував запросити до місіс ДомЛ компаньйонку. їхню розмову перебив містер Тутс, «який без усяк» церемоній забіг у кімнату» і став говорити про свої почуття до Флії ренс, про те, що предмет його кохання покинула дім містера ДомбЛ «ніхто не знає, де вона знаходиться і куди пішла». Дізнавшись, іЛ Флоренс у сусідній кімнаті, містер Тутс страшенно зрадів, кину^^И до дівчини, «схопив її руку, поцілував, випустив із своїх рук, зв< ву схопив, опустився на коліно і розплакався…» Коли він почув, іН Флоренс хоче бачити Сьюзен, то кинувся з кімнати виконувати її 5» жання. Його не було декілька днів. У ці дні Флоренс помітила, щ» Уолтер уникає її. Вона не розуміла причини такого ставлення і вирії/ шила відверто поговорити з юнаком. Розмова закінчилась освідче) ням молодих людей у взаємному коханні.

РОЗДІЛ ІЛ

Містер Домбі і вищий світ

Містер Домбі не хотів нічого чути ні про дружину, ні про дочке «Він іде своїм шляхом, приховуючи у своїх грудях всі думки і почуі тя і не розділяючи їх ні з ким». Але боротьба в його внутрішньому світі відбувається. Про це свідчать зморшки на щоках і чолі, що по крили їх густою сіткою.

232


ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісин


[ слуги, і сусіди, і представники вищого світу, і клерки в конто­рі обговорюють велику катастрофу в будинку містера Домбі. «Все, ГЦ0 говориться і робиться з цього приводу, робиться дружно усіма, |м оинятком містера Домбі. Містер Домбі перебуває наодинці з ви­щим світом».

РОЗДІЛ ІЛІ

Секретні відомості

, Добра місіс Браун і її дочка Еліс сиділи мовчки у своїй убогій кім­           1-і. Раптом почулися кроки і на порозі з’явився містер Домбі. Жін-

і и чекали гостя, адже стара сама запросила його, пообіцявши роз- доністи, де знаходяться люди, які цікавлять його. Але ці новини і’ичіинна розповісти невідома особа, яка от-от з’явиться.

Містер Домбі заходив по кімнаті, неначе не знав, залишатися йому ні піти геть. Коли в кімнаті з’явився Роб Точильник, місіс Браун го- І|на була кинутися йому на шию. У руках хлопець тримав клітку з Ііішугою містера Каркера. Хазяїн поїхав за кордон, а Роб мав опіку­ни ти птаха. Більше у нього не залишилося обов’язків, крім, хіба що, іиііитися в обидва ока за тим, що відбувається навколо.

Стара почала випитувати у Роба все, що він знає про місіс Домбі, і шіопець неохоче розповів про від’їзд красуні в Діжон, про її таємний Іп’язок з містером Каркером.

Під час цієї розмови містер Домбі був у іншій кімнаті і все добре ■іум. Він щедро заплатив жінкам за важливі новини. Провівши гостя,

І ніс сказала, що гордість містера Домбі не знає меж, і ніхто не знає,

5 к він вчинить, дізнавшись про негідну поведінку дружини і містера І.пркера.

РОЗДІЛ ІЛІІ

Нові свідчення

Містер Домбі, дізнавшись про вчинок Каркера, задумав покара­нії зрадника. І перше, що він зробив, — це звільнив Джона Каркера ні служби. Сестра, дізнавшись про цю новину, підтримала Джона, а •■>іі не засуджував містера Домбі, адже добре знав, скільки горя за- іщпв хазяїнові їхній брат.

Херієт і Джон не знали, як будуть жити далі, а допомога прийшла, фмідки на неї не чекали. Містер Морфін, який увесь час служив ра- иім з Джеймсом у фірмі, добре знав темні справи Каркер-завідувача,

■             мівчував Джону, а тому знайшов звільненому нову роботу.

Пізно ввечері, коли Херієт була сама, у вікно хтось постукав. Це tv.ua жінка з темним довгим волоссям, яка колись знайшла притулок

233

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбі ігмн


1

е з матір’ю, щоб пожбуаЦ

• Л ТТ а Фгчапіттттт» 4 —-________________ ; _


У цьому будинку і яка повернулася пізніше з матір’ю, щоб

ти в обличчя Херієт дрібну пожертву.

Херїет впустила Еліс у кімнату і вислухала трагічну і дивну
рію життя Цієї ще красивої, але згорьованої жінки.

Мати не цікавилася життям Еліс, аж поки та не перетвоои.

!оач—•• Міс;с Браун бУда СКУ™ і бідна і задумала викорис
Дочку. З неї зробили іграшку. Вона була замішана у грабунках

неЄн°найГЛа СВ0ЄЇ ЧаСТИНИ‘ * ПІЙМЙЛИ3аСУДИЛИа хто буї
єн найбільше, нічим не допоміг. І ось тепер Еліс повернулася

™иГлИоТМУ ВОРОð²ДЖЄЙМСУ КарКЄруАЛЄ давнє

не загинуло. Жінка приишла до його сестри, щоб та попередила в
™ «іствр д„„б1 знас, д. він ХОВМТЬСЯі і не зуптмться

. ю не хотіла, щоб містер Каркер постраждав з її вини. «Нехай йо
ворог розшукає його сам, але без її допомоги».

РОЗДІЛ ІЛУ

Утікач

Едіт си їла в номері французького готелю. Вона була так ся

раРКаокГп?0ШРНйаТаК°Ю * В°На залишалася 1 в присутності місі
™ «                                                   31ЯВ ДЛЯ НЄЇ Ц6Й Н°МЄрАле коли Каркер спрої

вав наблизитися до Едіт, вона схопила ніж і крикнула, що вб’є йог

якщо він посміє ступити ще крок. Жінка примусила Каркера сіс

полум’ям* ВСЮ СВ0Ю НЄНаВИСТЬ Д0 нього— Ь ««’ горіли ДИЯВОЛЬСЬКІ

полум ям, коли вона дивилася на Каркера, і він злякався.                                                                                                                                                                                                                 |

пі ЛГМУ ПЄРЄДП°К0Ї по^вся стукіт. Хтось гримав у зачинені дВ

^’ГШЛа У СПальню> і Каркер почув, як у замку повернув

ключ. Він здогадався, хто це може так несамовито стукати і

спал!ніУ И°,5Г СЄРЦЄКаркер’ напружуючи всі сили, висадив двя

ряне небо»0 ВИХ1ДУЗЯВ ЛаМПУ 1* скРаДаючись, вийшов під з,

РОЗДІЛ ЬУ

Роб Точильник втрачає місце

женнямЄіРйГЙШ0В На ВУЛИЦЮ У Тривозі> яка була викликана прищ,

Стоах Гсяг тяИЛ°Ю ЗЛ1СТЮН НЄ МІГ б°Р°тися 3 панічним жахом,
Страх досяг таких розмірів, що Каркер готовий був сліпо кинути

назустріч будь-якій небезпеці, тільки б не зустрітися з людиною, як

н дві години тому вважав такою, що не заслуговує на увагу» Гої

оДВ1АКИНуЛа ЙОГОяк черв’яка. Душу цієї жінки він повільні

РУ сподівався, що перетворить її на рабиню. Він хотів обду

рити, а сталося так, що сам залишився обдуреним

234                                                                                                                                                       ‘

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісин


І На станції Каркер замовив карету, і всю дорогу його переслідував Іах. Але коли він від’їхав від Діжона досить далеко, на пам’ять ста- [ііі приходити згадки про Едіт, яка затягла його у свої тенета і цим кімстилася за своє приниження. Потім він згадав, як заздрив дочці І синові містера Домбі, з якою майстерністю утримував на відстані ■сіх, хто був дорогий хазяїнові, «як обвів його колом, через яке ніх- щ, крім нього, не міг переступити». А зараз він мусив тікати. «Кар- іир ненавидів Едіт, ненавидів містера Домбі, ненавидів самого себе, іле він тікав і нічого іншого не міг зробити».

[ На одній зі станцій Каркер пересів у поїзд і поїхав у глиб країни. Іін спішив сховатися в маленькому будинку серед полів, щоб там іідпочити і подумати, що робити далі, але й тут не знайшов спокою. Інк-так перебувши ніч, Каркер купив квиток на ранній потяг, зі- 1|шв речі і пішов на платформу. Прогулюючись уздовж колії, зрад- >ик кинув погляд на станційний будиночок і раптом побачив чоло ііка, від якого так довго і безуспішно тікав. «Вражений до глибини душі, він похитнувся і впав на рейки». Швидко підвівшись, ступив дна кроки назад і не помітив, як позад нього з явився потяг. Коле ■її потягли його, відриваючи руки й ноги і, «висушивши своїм вог-

■ іним жаром струмочок його життя, кинули в повітря понівечені останки».

РОЗДІЛ LVI

Багато хто задоволений, а бійцівський Півень обурений

Містер Тутс привіз Сьюзен до Флоренс. Зустріч була дуже радіс- ■ою. Сьюзен без угаву говорила, цілувала руки своєї хазяйки, обі- «мала її. Бурхлива зустріч закінчилася тихою розмовою. Флоренс ІИЬналася Сьюзен, що любить Уолтера, виходить за нього заміж і го- гіша їхати з коханим хоч на край світу.

Сьюзен Ніпер готувала свою дорогу хазяйку до весільної церемо­нії. В останній день перед весіллям у кімнаті зібралися тільки свої, кішітан Катль, Уолтер, Флоренс, містер Тутс і Сьюзен Ніпер. Раптом днері відчинилися і на порозі з’явилися дядечко Соль і місіс Річардс. І’пдості друзів не було меж, а коли всі трохи заспокоїлися, дядечко ропповів про свої пригоди під час далекої подорожі.

Бійцівський Півень, чемпіон з мистецтва самооборони, який час­ти супроводжував містера Тутса, провівши хазяїна до його будинку, ■їв пропонував повідомити містера Домбі про завтрашнє весілля його дички. Містер Тутс прогнав Півня, але той випросив у хазяїна п’ят- ЦПГЯТ фунтів.


235

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбі і син



РОЗДІЛ ЬУІІ

Ще одне весілля

Флоренс попросила Уолтера, щоб перед весіллям вони сходиліН могили матері і брата. Повертаючись додому, молодята обійшли ву­лицю, на якій стояв будинок містера Домбі.

На вінчанні Уолтера і Флоренс були лише найближчі друзі. На< речена була вдягнена у просту сукню, але цей одяг не принижувів II краси і грації. Справжнє велике почуття зігрівало її серце, примущ вало очі світитися, а щоки полум’яніти.

«Ось вони повінчані, вони розписалися в одній із старих кн^г., уло вирішено, що Флоренс і Уолтер через декілька днів відпливів на кораблі в далекі краї.

РОЗДІЛ І,VIII

Через деякий час

Через рік фірма «Домбі і Син» збанкрутіла. Містер Домбі ніяк Я виявляв своїх почуттів, не з’являвся на людях, і суспільство не зни ло, що думати й говорити про банкрута. А ось для майора БегстокаИ банкрутство стало справжнім нещастям. «Він так довго вихваляв* перед членами клубу про свою дружбу з містером Домбі, так пршЯ жував усіх, хвастаючись його багатством, що члени клубу мстиліЗН майору», розпитуючи Бегстока про банкрутство.

Клерки розсіялися хто куди, брудна контора стояла покинут. Єдиною людиною, яка співчувала містеру Домбі, був містер Морф Я якии довгі роки ставився до хазяїна фірми з повагою. Він робив ус«і| щоб зберегти фірму, але містер Домбі не слухав його порад.

Якось після важкого дня містер Морфін відпочивав удома. Раї* том до кімнати увійшла міс Херієт. Вона носила жалобу по загибло му брату, але вираз її очей здався містеру Морфіну дивним. Вона рої питувала про банкрутство містера Домбі, але слухала неуважно і вес’ час посміхалася. Містеру Морфіну навіть здалося, що вона радіє заї гибелі фірми, — і він був розчарований. Але міс Херієт запропонуй вала клерку зробити так, щоб гроші Каркера-завідувача дістали з; містеру Домбі. Здивований такою щедрістю, містер Морфін пообіцяв зробити так, щоб містер Домбі не здогадався про походження цш грошей.

Після відвідин містера Морфіна міс Херієт поїхала в будинок, дЯ помирала Еліс Браун. Хвора попросила матір розповісти Херієт таЛ ємницю її народження, і стара місіс Браун сказала, що Еліс — дво юрідна сестра Едіт Домбі.


236

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісин


РОЗДІЛ ІЛХ

Покарання

Будинок, де пройшли дитинство і самотня юність Флоренс, досі тик само красивий, але в ньому з’являються якісь чужі люди, при- шачають ділові зустрічі, цікавляться ціною меблів. Слуги дізналися, р;о вже призначено аукціон. Натовпи обідраних вампірів наповню­ють будинок, розглядають дзеркала, картини, крісла, все оцінюють, розкуповують і вивозять чудові меблі та інші предмети. Нарешті бу­динок спорожнів.

Місіс Піпчін розрахувалася із слугами і залишилася в будинку гмма. Містер Домбі продовжував сидіти у своїх кімнатах, і жодна лю­дина не бачила його. Невдовзі місіс Піпчін від’їжджає, а замість неї в пудинку оселяється Поллі Тудль. Щури покинули збанкрутілого ха­тина, але міс Токс, щиро співчуваючи горю і забувши минулі образи, прийшла провідати містера Домбі. Та ні їй, ні місіс Чік, ні Поллі не щастить побачити збанкрутілого мільйонера.

А як почуває себе той, чиє життя розбите? У своїх кімнатах він

пдує дочку, і ці спогади мучать його. Тепер він знає, що означає гути самотнім, покинутим усіма. Тепер він розуміє, що лише Фло­рине ніколи не зраджувала його. «Його син у могилі, його горда дру­жина стала нечистою тварюкою, його друг виявився негідником, його багатство розтануло, навіть стіни, за якими він шукав притул­ку, дивилися на нього як на чужого; вона одна звертала на нього все той же ласкавий погляд. Так, до останньої хвилини».

Щодня містер Домбі приймав рішення виїхати з будинку завтра, яле наставав новий день, а збанкрутілий хазяїн залишався. Якось ми туалетному столику він узяв одну річ і довго роздумував, чи по­тече його кров у кімнату економки і чи рознесуть її чужі люди по шфкету порожнього будинку. Раптом він підвівся, рука стиснула цю річ, але цієї миті по будинку пролунав крик, і містер Домбі біля ■.’Моїх ніг побачив дочку. Вона не змінилася. Вона в нього просила пробачення. Вона обіймала його за шию, і він відчув на обличчі її ницілунки. Флоренс говорила про свою любов до батька, про те, що ■..на тепер сама стала матір’ю, що вона навчить свого синочка Поля любити і поважати дідуся, що вона кохає Уолтера, який теж без- мижно відданий їй.

Батько і дочка довго сиділи, обнявшись і проливаючи сльози. А ішанці Флоренс допомогла містеру Домбі одягнутися і повезла його до себе.

Цю сцену примирення бачили Поллі та міс Токс. «А потім вони і’уроотливо спакували одяг, книги містера Домбі і передали їх лю-

237

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕН С. Домбі і син_____________________________


дям ЯКИХ пРислала Флоренс». Увечері жінки сіли пити чай і мі. Токс запропонувала Робу Точильнику переїхати до неї, щоб бути И далі від «друзів», які збивали його з чесного шляху.                                            I


РОЗДІЛ ьх

Переважно про весілля


Містер Фідер, бакалавр мистецтв, і прекрасна Корнелія БлімЯ
»в»* усіх учн1в і в,ител1в школИі »

мГс^ Т™Г-УЛИР Р ^ ДРУЖИ,,ОЮ

містера і утса стала Сьюзен Ншер.

‘Ч’01’™*™» і« »улві аустрі. „о™ пр,-
теля капітана Бансбі під руку з грізною місіс Мпк-Стінджео V 6« ,
динку якої колись жив Катль. Вони йшлл до „ор„в„ ’”’2
пітанові Бансбі дужа хотілос» втек™, але всі іляхи *.£££

рекривали друзі, родичі і діти місіс Мак-Стінджер.

РОЗДІЛ ІаХІ

Вона поступається

в,„;с”™яла біля узголівя мі°тера дом61— ‘■“»“«о. ™1
1Н був раніше, залишилася тільки тінь». Він був не при собі і час

то безладно говорив про померлого сина, згадував свої торгові опера

ції, кликаї не пізнавав Флоренс. Але, приходячи до тями він дума,

лише про дочку, згадував ту ніч, коли вона прийшла до нІогоТча]

сом хвороба відступила, але містер Домбі був ще дуже слабкий. I
Одного дня Уолтер попросив Флоренс вислухати старого джентлі

прГ-вї^г КУЗЄН ФШШСР0ДИЧ ЕДІТКУЗЄН ДОВГО1 плУтано говор^і

ГажікГуТ0ЯКЄ ВТРаТИВПР° УЧаСТЬ У засіданнях парламен

У* ® ПОКИ УОЛТЄО НЄ ЯПГГПМіг й/лд«■ *» т>т»п тг/чп’г

Лондоні одну особу                             У ВИСЛОВИТЙ «Роханн. відвідати!

Біля під’їзду чекала карета. Кузен Фінікс, Флоренс і Уолтер ді

їхали до будинку, у якому святкувалося весілля містера Домбі М
Лоренс так і не випитала у чоловіка, з ким вона має тут зустрітися

Жінка пЬ 13 КШНаТ ФГРЄНС П°баЧИЛа ЛЄДІЯКЙ СИ*ла біі камін».

Жінка підвелася — це була Едіт. Флоренс була вражена цією зустрів

чю. Вона розповіла Едіт про батькову хворобу, про своє заміжжя і наї

Едіт, яка до цього слухала мовчки, раптом схвильовано сказала,
щ ні в чому не винна, що не згрішила з тим померлим. Потім воно
передала дочці пакет з паперами, де було написано все, що з нею ста-


238

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісин


Флоренс хотіла помирити Едіт з батьком, але це було неможливо. Ялти залишалася такою ж гордою, якою була й раніше. Єдине, що ■Л’єднувало містера Домбі з Едіт, — це любов до Флоренс.

Жінки обнялися і попрощалися назавжди.

РОЗДІЛ ЬХІІ

Кінцевий

«Пляшка, яка давно не бачила дня і посивіла від пилу і павутин­нії, була витягнута на сонячне світло, і золотисте вино в ній кидає щдблиски на стіл.

Це була остання пляшка старої мадери».

За столом сидять містер Домбі, капітан Катль, містер Тутс і п’ють міно за здоров’я Уолтера і його дружини.

«Містер Домбі — сивий джентльмен; турботи і страждання зали- ічили глибокий слід на його обличчі, але це лише відбиток бурі, за ■ікою настав ясний вечір… Єдина його гордість — це дочка та її чо- Ьпік».

Міс Токс, яку всі поважають, зрідка відвідує сім’ю.

Дерев’яний Мічман, як і раніше, стоїть біля лавки, яка тепер на­гинається «Джилс і Катль».

У містера і місіс Тутс народилася донечка. Містер Тутс продовжу- «нн любити Флоренс як сестру і був закоханий у свою дружину Сью- » I’. Він захоплювався її розумом і міг говорити про неї нескінченно, име Сьюзен першою помітила, що тепер закладаються перші підва- »Ііни величної споруди і нового дому «Домбі і Син».

♦ Стоять теплі дні, і морським узбережжям часто гуляють молода МЛ і і сивий джентльмен. З ними або десь поблизу двоє дітей — хлоп­чик і дівчинка».

«Старий джентльмен іде з хлопчиком, розмовляє з ним, бере участь у його іграх, дивиться за ним, не відводить від нього очей, не­мки у ньому все його життя». Але тільки Флоренс знає, ЯКОЮ вели­кою є любов сивого джентльмена до дівчинки. Він не може бачити її ‘і іічко похмурим, йому іноді здається, що вона покинута. Коли він ці- V*’ її, то не може стримати сліз. Дівчинка питає, чому дідусь плаче, и • він говорить тільки: “Маленька Флоренс! Маленька Флоренс”, — і Шіпдить кучері, що затіняють її серйозні очі».


239

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. ПригодиОлівераТвіста


ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА

РОЗДІЛ І

оповідає про місце, де народився Олівер Твіст, і про те, за яких обставин це сталося

У кожному місті Англії існує робітний дім. В одному місті ось у ті кому громадському закладі «народився смертний, чиє ім’я ви ба те у назві цього розділу». Якби у мить появи на світ його «оточув/ дбайливі бабусі, стурбовані тітоньки, досвідчені мамки й велемуд лікарі, то йому напевне й неминуче був би кінець». Адже декіль хвилин він не дихав. Але поряд з ним були лише п’яна старчихл парафіяльний лікар, тож Олівер і Природа боролися сам на сам. тільки він вдихнув повітря, чхнув і закричав, на металевому лі заворушилася молода мати, насилу підвелася з подушки, взяла мовля, «палко притисла холодні уста до його чола, … здригнула упала на подушку — і вмерла».

Лікар намагався щось зробити, але марно — серце зупинилося н завжди. Ідучи з кімнати, він запитав старчиху про молоду жінку, та не знала ні хто вона така, ні як потрапила в місто.

Баба убрала новонародженого в благеньку, пожовклу сорочину» одразу стало зрозуміло, що хлопчик — не син вельможі, а «парас’ яльний вихованець, сирота з робітного дому, безрідний, вічно голо, ний злидень, якому не судилося знати в житті нічого, крім стусав та штурханів, яким попихатимуть усі й не жалітиме ніхто».

РОЗДІЛ II

оповідає, як Олівер Твіст зростав, виховувався й харчувався

Протягом наступних восьми-десяти місяців Олівер перебував межі смерті. Потім парафіяльне керівництво відправило його на «феї му», де під материнським доглядом літньої жінки вовтузилися на під лозі два-три десятки малюків. Стара вихователька підтримувала та орію філософа-експериментатора «про те, що кінь здатен жити б корму, який успішно підтвердив її, довівши щоденний раціон св коняки до однієї соломини на день». Баский скакун здох за день того, як мав перейти на споживання самого тільки свіжого повітря.

Діти голодували, а помирали від нещасних випадків: то якесь диї падало у вогонь або примудрялося вчадіти, то перекидалася колиска чи ошпарювалось окропом. Іноді проводилося слідство з приводу за гибелі занедбаної парафіяльної дитини, але лікар і парафіяльний бі присягалися у тому, що хотіла почути від них парафіяльна рада.

Така система виховання давала свої плоди.


240

 

Ч А Р Л Ь З РІК К Е Н с. Пригоди Олівера Твіста


,У день евого дев’ятиліття Олівер Твіст був блідий, хирлявии

> ііпттчик, замалий на зріст і худий, як скіпка».                                                                                 , „

‘ Цього дня парафіяльний бідл містер Бамбл приишов на «ферму» Місіс Менн, щоб забрати Олівера. Господиня наказала відмити хлопчика, а сама заходилася щедро пригощати б їла джииом. М^ гіф Бамбл одним духом вихилив півсклянки і став розповідати ха ГйДТакладу, як він придумує прізвища підкидькам за абеткою.

Завели Олівера, який ладен був піти звідси з ким завгодно і куд «ивгояно Але він «здогадався прикинутись, буцімто страшенно н хочеться йти», тим більше, ЩО місіс Менн, стоячи за стільцем бідла,

, гукнув його раз ціпком по голові, щоб трохи розворушити, 1 раз по „ині.іпоб підбадьорити, …і завів його до великої

по силіло з десяток гладких джентльменів». Олівер відповідав на з мтгавя джентаьменів тихо, затинаючись, і члени ради вирнпили,

«‘“у нього зчитували, чи він знає, що в нього немає ні батьиа, ні мо- „І чиТсГться вій » всіх тих, хто його годує, в хлопчин тиьни

‘ Члени ради заявили, щоОліверужевеликий.атомумуситьвідроб-

,,„ти хліб. Хлопчик повинен був микати мички.

I Рада «дбала» про мешканців робітного дому. Вона ухвмила г ду пити бідняків тричі на день рідкою кашею, сама розлучала подруж ,кя і робила з чоловіків одинаків, ховала померлих злидарів. Від їм.™ життя трунар ніколи не був без роботи.

Хлопцям теж давали лише кашу. Її насипали в маленькі мисочк; Після того, як мисочки пустіли, діти «ретельно обсмоктували собі пальні сподіваючись, ЩО до них пристала бодай крупинка каші».

Хлопці зовсім здичавіли з голоду, і один з них заявив, що, чого доброго,Цз’ «ть сусіда. Очі в нього були такі дикі, що товариші безза-

І тгдйи —каш)-“™пів3 яесп°’

■Гетер’ ^^йГдмовТв’и^о» нараді, і джентльмен у біло- «V жилеті сказав, що Олівер Твіст скінчить життя на шибениці. Джентльмени обговорили цю нечувану пригоду і вирішили запроп кувати п’ять фунтів тому, хто візьме Олівера до себе.


241

 

ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Пригоди Олівера Твістд


РОЗДІЛ III

оповідає про те, як Оліверові Твісту мало не дісталося місце, І аж ніяк не райське «Цілий тиждень після того, як Олівер Твіст учинив свій блюзніАі ський і ганебний злочин — попросив дати ще каші, — його, згідно а мудрою і милосердною ухвалою ради, тримали під замком у темно­му карцері». Природно було б припустити, що він, відповідно до ві- ; щування джентльмена в білому жилеті, міг би повіситися на хусточ ці. Проте, по-перше, рада оголосила хусточки предметом розкоші, а,

по-друге, ще більшою перешкодою були його юний вік і дитяча недо- І свідченість.

Олівер щоночі гірко плакав, боячись темряви. А вранці в холодну погоду його обливали водою з помпи і привселюдно шмагали різками задля перестороги й прикладу іншим.

«Одного ранку, коли Олівер перебував у такому чудовому, блаі женному стані, містер Гемфілд, сажотрус, простував по головній ву­лиці містечка, напружено міркуючи про те, як би заплатити за квар­тиру…» Раптом він побачив оголошення на воротах робітного дому про п ять фунтів за хлопчика. Саме п’яти фунтів йому і бракувало. *

Сажотрус звернувся з проханням до ради віддати Олівера, бо йому якраз потрібен учень. Члени ради знали, що в містера Гемфілда було декілька хлопчиків, які задихнулися в димарях, але вирішили, що пропозиція сажотруса їм підходить.

Угоду було укладено, і містер Бамбл повів Олівера до суду щоб юридично оформити документи. Дорогою бідл пояснив хлопчикові, що Він повинен у суді радісно посміхатися, і прозоро натякнув: якщо лівер не згодиться йти в науку до сажотруса, «то його спостигне не­вимовно страшна кара».

У суді за конторкою сиділо двоє старих джентльменів. «Суддя дав­но вже втратив ясність зору й майже здитинів», але навіть він помітив|| мерзенну жорстоку пику Гемфілда і бліде перелякане личко О ера

Суд відмовився затвердити угоду, а «наступного ранку громадян міста знову сповістили про те, що Олівера Твіста «віддають у найми» і що п ять фунтів стерлінгів буде сплачено тому, хто схоче його забрати ».

РОЗДІЛ IV

Оліверові пропонують інше місце, і він починає працювати на користь суспільства

Члени ради замислили спровадити Олівера Твіста у моряки, щоб на якомусь суденці його або засікли на смерть, або втопили моряки, які полюбляють такі розваги. Але хлопчика взяв до себе містер Сау-

 

Ч ДРПЬЗ ДТККЕНС. Пригоди Опівера Твіста


„бері — парафіяльний трунар. «Це буя висоний, сухорля«»». Гакуватий чоловік, , обличчя» не для Устш°Х12‘“п^°^

“япожнльці. робітного дому, труни *-^ХІ.Г:«ноГО малого Олівера віддали Іня бідл Бамбл повів хлопчина до м.стер. СауерберЬ

;ГпчиТо“а^пГмиС ТоІ «бував би і собака. На ні, Олі.еро- ПІ постелили постіль у майстерні серед трун.

РОЗДІЛ V

Олівер „няйо.ал.ься а

„похороні у нього складається неприємне враження у  у

свого хазяїна

I Олівер страшенно боявся ^чу^вма^РНІ. *£££*£

ЕН=НЕ==г^^

тав хлопчика.                                                    Одсунувши важкий за*

Вранці Олівера розбудив грюкіт у д Р ‘                       притулку, ЩО си-

Е^:Н=і==“=.™

«°Швер виконував усі накази цього мордатого, гладкого незграби, I * ° у’кухнГшарлотта нагодувала Ноя гарним шматком шинки, а Олі-

аж до бітьків, які не могли


*Т„Г;?зСи» а^^=р,-иа. — — — V на-

„івзруйнованому будинку на околиці міста.                                             ^

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНГ Пригоди Опіврпа ТЧпг..


бурмотіла,                                померлої безглуздо посміхалася і щосц

Померлу жінку поховали у боатеккій могилі яе гто^тг •
трун, «ЩОвід вікаГОСІїІТН^т дповеохні;Г ’ Д0СТОЯЛО СТ1ЛЬК

_                                    РОЗДІЛ VI

Розгнгвании Ноееими глузуваннями Олівер починає діяти

й дуже його дивує

Минув термін випробування і Олінрп» я«™

УЧНІ. Смертей побільшало п™, Л1вера буЛ0 офіційно прийнято в

ЛЮСІ зі стрічкоюпо»ГЄСТЬ КОРУ КОСЙЛа ДІТЄЙ— °ЛІВеР У кап*

хват і розчулення усіх матерів ^ста ЖаЛ°бШ процесії 1 викликав за-,і

зм„™т.г 2їїїї£їг: протягом багаіь°хбез»м»»

ненавиділа Олівера бо її чолоні*ИМ 1льшещо місіс Сауербері люто

Одного дня Шй з^Гвся з^л^оГ

схочу позбиткуватися з хлопчика. Спочатку вТншикн^Т^ Д°’ І
чуба, за вухо обічнп» гті™.,.,                                      смикнув Олівера за 1

куваного результату Ной п шт ** К°ЛИ ВСІ ЦІ знущання не Дали очі- |
И пільондрою!                       ПОЧа» глуаувати 3 ■“»»* °*»Ч» і ннзв.,1

ледь і стіл, схопив Но^Ггорот’^угааув тк“'»”’ тфОТНуСТІ‘Я
клацнули, і, вклавши всю свою силу в^>дин удар’звалив’^ог“* I

ника з ніг». Від смеотел^п, „к* 1ппя1 Р’                                     свогокривд-И

‘Жй ГуГІ


перетворився на грізного месник

пади                                                                                                                               Г™ “і


І двері, що двигтіли під його ударами      ,

Но* д°                     1                                  при-


244

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Пригоди Олівера Твіста


РОЗДІЛ VII

Олівер бунтує далі

Ной стрімголов залетів у ворота робітного дому. Він притискав до синця під оком лезо ножика і волав, що Олівер хотів убити його, ха­зяйку і Шарлотту.

Коли містер Бамбл прийшов у будинок трунаря, Олівер усе ще гатив у двері льоху. Повернувся містер Сауербері і за комір витяг з льоху малого бунтаря. Взагалі він ставився до хлопця по-доброму, але сльози дружини розбудили його гнів і йому залишилося тільки

одне — відлупцювати Олівера.

До вечора той просидів під замком у льосі, а коли споночіло, ха­зяйка відправила його спати у майстерню. Усю ніч хлопчик то пла­кав, то молився, а на світанку відсунув засув і, вагаючись, вийшов на вулицю. Він пішов у бік робітного дому. У садку за решіткою Олівер побачив свого товариша Діка, який у цей ранній час уже полов гряд­ку. Він підвів бліде личко, підбіг до хвіртки і простяг Оліверу свою худеньку ручку. Хлопчики попрощалися, і Дік благословив Олівера. Це благословення малої дитини Олівер пам’ятав усе життя.

РОЗДІЛ VIII

Олівер іде в Лондон. Дорогою він зустрічає чудернацького юного

джентльмена

Олівер швидко йшов битим шляхом. За містом він побачив доро­говказ, на якому було написано, що звідси до Лондона рівно сімдесят миль. Хлопчик згадав слова старих мешканців робітного дому, що хлопець з головою в Лондоні може заробити великі грошь                     и

Першого дня Олівер прийшов двадцять миль. Він з’їв єдиний шматочок хліба, що був у його торбинці, і відчував страшенний го­лод. На ніч хлопчик зарився в копицю сіна серед поля, трішки зігрів­ся і заснув.

Наступного дня він ледве пересував ноги від утоми і голоду, а ніч пнову провів у холодному, вогкому полі. У селах Олівер намагався ііипросити окраєць хліба, але фермери в дев’яти випадках з десяти, побачивши простягнуту руку, кричали, що зараз спустять на нього

собак.                                                                      _

«На сьомий день після втечі Олівер рано-вранці пришкандибав до містечка Барнет». Містечко ще спало. «Брудний, запорошений хлоп­чик присів на чийсь поріг, щоб дати перепочинок скривавленим, по­битим ногам». Ніхто не звеитав на нього уваги. Раптом Олівер помі­тив, що на нього дивиться якийсь хлопець. «Він мав кирпатий ніс, плаский лоб… і замурзаний був так, як може замурзатися тільки не-

245

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Пригоди Олівера Твігта


доліток. Як на свій вік, він був невисокого зросту, ноги мав криві.

першим пТТ И ЗУХВ*ЛЬЦеЙ чванькуватий, самовпевнений ферт
ршимп [іишов до Олівера, розпитав про те, куди він іде нагоду]

р»мШовиГ 3 ХЛІбОМ 13аПрОПОНував і™ в Лондон разом. З подальшої
розмови Олівер довідався, що його приятеля звуть Джек Докінс вій

~ИЛЬ1 ЗТЬ ОДНОГО ШЙНО— стврого лондонського джентль

мена 1 зараз іде в столицю. Джек зізнався, що в колі друзів він більш
відомии під прізвиськом «Спритний Пройда».

ОП.Г„ЛОНДОН ХЛ0ПЦІ зайшли пізно вночі, проминули багато вулиць«

б         v л и mfv С ГТ У ВУЗЬКОМУ брудн<шусмеРДючому завулку біля якого.

kZZ’, Р Д*                                0лі«Р» » «WOP і завів у напівтемні

мнату з почорнілими від часу і бруду стінами. Перед каміном стоЧ
яв дощании стіл, над вогнем на дроті смажилася ковбаса, «а над нею
схилився з довгою виделкою в руці старезний зморщений єврей а

четвДепоМ °бЛИЧЧЯМ3ар0СЛИМ кошлатою бородою… За столом сиділо
еро чи п ятеро хлопців, віком не старших за Пройду. Вони кури-
ли довгі череп’яні люльки й попивали спиртне, на£е дорослі».                                                                                                             ‘

вЄра т’Хтя°К1НС НаЗВаВ СТаР°ГО ФеЙГІНОМ> представив компанії Олі-
вера Твіста. Усі міцно потиснули йому руки і посідали вечеряти]

випити ТИВ °Л1ВЄРУ 3 СКЛЯНКУ ДЖИНУ 3 зрячою водою, звелів усе

лежали ^ ПЧИКВ1ДЧУВЯК Й0Г° ПеРенесли на °Дпн із матраців, щЗ L
лежали на підлозі, і поринув у глибокий сон.

РОЗДІЛ IX

містить подальші відомості про приємного
старого джентльмена та його здібних вихованців
Олівер прокинувся пізно вранці і побачив лише старого єврея

ками ч°™Т СН1ДаНОКХлопчик лежав з напіврозплющеними пові-
ками, чув і бачив старого, але думками був далеко звідси. Фейгін по-
кликав Олівера, але той не озвався. Тоді старий замкнув двері, витяг-
нуб«зі схованки невеличку скриньку і став розглядати коштовності. I
НР <З ТИ Ве це’.стаРий поглянув на Олівера і побачив, що той
вія по ’1 3 ДВШ ШДСК0ЧИВ хлопчика, але потім ласкавГпере-

ВУ На ТЄ,’ Щ° ИОМуДОВОДИТЬся утримувати багатьох дітей, а
це майно він надбав на старість.

ВІЛЯЯ0ВЄГГЯ ПрОЙДа 1 Чарлі Бейтс> сіли снідати. Потім хлопці
віддали Фейгіну два гаманці і чотири кишенькові хустки, говорячи

між собою мовою, яку Олівер майже не розумів. Йому було невтям-
ки, коли і де хлопці встигли так добре попрацювати.

Через деякии час хлопці і старий затіяли цікаву гру: Фейгін по- I
ходжав по кімнаті, а Чарлі з Пройдою потай витягали з його кишень I


246

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. ПригодиОлівераТвіста

 

різне добро. Старий запропонував Оліверу непомітно витягнути з його кишені хусточку і похвалив за здібності.

До юних джентльменів завітали дві юні леді — Бет і Ненсі. «По­родилися вони дуже мило й невимушено, і Олівер вирішив, що вони чудові дівчата».

 

Категорія: СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.