СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

ЧАРЛЬЗ ДІКНЕНС — ДОМБІ І СИН. Розділ 50-62

РОЗДІЛ ь

Нарікання містера Тутса

Наступного дня Уолтер запропонував капітану віддати Флоре найкращу кімнату. Туди вони занесли меблі, а після роботи, сто^^| на порозі будинку, заговорили про долю дядечка Соля. Уолтер не в|-1 рив, що дядечко загинув, і сподівався на його повернення. Далі моіі І зайшла про Флоренс. Юнак запропонував запросити до місіс ДомЛ компаньйонку. їхню розмову перебив містер Тутс, «який без усяк» церемоній забіг у кімнату» і став говорити про свої почуття до Флії ренс, про те, що предмет його кохання покинула дім містера ДомбЛ «ніхто не знає, де вона знаходиться і куди пішла». Дізнавшись, іЛ Флоренс у сусідній кімнаті, містер Тутс страшенно зрадів, кину^^И до дівчини, «схопив її руку, поцілував, випустив із своїх рук, зв< ву схопив, опустився на коліно і розплакався…» Коли він почув, іН Флоренс хоче бачити Сьюзен, то кинувся з кімнати виконувати її 5» жання. Його не було декілька днів. У ці дні Флоренс помітила, щ» Уолтер уникає її. Вона не розуміла причини такого ставлення і вирії/ шила відверто поговорити з юнаком. Розмова закінчилась освідче) ням молодих людей у взаємному коханні.

РОЗДІЛ ІЛ

Містер Домбі і вищий світ

Містер Домбі не хотів нічого чути ні про дружину, ні про дочке «Він іде своїм шляхом, приховуючи у своїх грудях всі думки і почуі тя і не розділяючи їх ні з ким». Але боротьба в його внутрішньому світі відбувається. Про це свідчать зморшки на щоках і чолі, що по крили їх густою сіткою.

232


ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісин


[ слуги, і сусіди, і представники вищого світу, і клерки в конто­рі обговорюють велику катастрофу в будинку містера Домбі. «Все, ГЦ0 говориться і робиться з цього приводу, робиться дружно усіма, |м оинятком містера Домбі. Містер Домбі перебуває наодинці з ви­щим світом».

РОЗДІЛ ІЛІ

Секретні відомості

, Добра місіс Браун і її дочка Еліс сиділи мовчки у своїй убогій кім­           1-і. Раптом почулися кроки і на порозі з’явився містер Домбі. Жін-

і и чекали гостя, адже стара сама запросила його, пообіцявши роз- доністи, де знаходяться люди, які цікавлять його. Але ці новини і’ичіинна розповісти невідома особа, яка от-от з’явиться.

Містер Домбі заходив по кімнаті, неначе не знав, залишатися йому ні піти геть. Коли в кімнаті з’явився Роб Точильник, місіс Браун го- І|на була кинутися йому на шию. У руках хлопець тримав клітку з Ііішугою містера Каркера. Хазяїн поїхав за кордон, а Роб мав опіку­ни ти птаха. Більше у нього не залишилося обов’язків, крім, хіба що, іиііитися в обидва ока за тим, що відбувається навколо.

Стара почала випитувати у Роба все, що він знає про місіс Домбі, і шіопець неохоче розповів про від’їзд красуні в Діжон, про її таємний Іп’язок з містером Каркером.

Під час цієї розмови містер Домбі був у іншій кімнаті і все добре ■іум. Він щедро заплатив жінкам за важливі новини. Провівши гостя,

І ніс сказала, що гордість містера Домбі не знає меж, і ніхто не знає,

5 к він вчинить, дізнавшись про негідну поведінку дружини і містера І.пркера.

РОЗДІЛ ІЛІІ

Нові свідчення

Містер Домбі, дізнавшись про вчинок Каркера, задумав покара­нії зрадника. І перше, що він зробив, — це звільнив Джона Каркера ні служби. Сестра, дізнавшись про цю новину, підтримала Джона, а •■>іі не засуджував містера Домбі, адже добре знав, скільки горя за- іщпв хазяїнові їхній брат.

Херієт і Джон не знали, як будуть жити далі, а допомога прийшла, фмідки на неї не чекали. Містер Морфін, який увесь час служив ра- иім з Джеймсом у фірмі, добре знав темні справи Каркер-завідувача,

■             мівчував Джону, а тому знайшов звільненому нову роботу.

Пізно ввечері, коли Херієт була сама, у вікно хтось постукав. Це tv.ua жінка з темним довгим волоссям, яка колись знайшла притулок

233

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбі ігмн


1

е з матір’ю, щоб пожбуаЦ

• Л ТТ а Фгчапіттттт» 4 —-________________ ; _


У цьому будинку і яка повернулася пізніше з матір’ю, щоб

ти в обличчя Херієт дрібну пожертву.

Херїет впустила Еліс у кімнату і вислухала трагічну і дивну
рію життя Цієї ще красивої, але згорьованої жінки.

Мати не цікавилася життям Еліс, аж поки та не перетвоои.

!оач—•• Міс;с Браун бУда СКУ™ і бідна і задумала викорис
Дочку. З неї зробили іграшку. Вона була замішана у грабунках

неЄн°найГЛа СВ0ЄЇ ЧаСТИНИ‘ * ПІЙМЙЛИ3аСУДИЛИа хто буї
єн найбільше, нічим не допоміг. І ось тепер Еліс повернулася

™иГлИоТМУ ВОРОð²ДЖЄЙМСУ КарКЄруАЛЄ давнє

не загинуло. Жінка приишла до його сестри, щоб та попередила в
™ «іствр д„„б1 знас, д. він ХОВМТЬСЯі і не зуптмться

. ю не хотіла, щоб містер Каркер постраждав з її вини. «Нехай йо
ворог розшукає його сам, але без її допомоги».

РОЗДІЛ ІЛУ

Утікач

Едіт си їла в номері французького готелю. Вона була так ся

раРКаокГп?0ШРНйаТаК°Ю * В°На залишалася 1 в присутності місі
™ «                                 31ЯВ ДЛЯ НЄЇ Ц6Й Н°МЄрАле коли Каркер спрої

вав наблизитися до Едіт, вона схопила ніж і крикнула, що вб’є йог

якщо він посміє ступити ще крок. Жінка примусила Каркера сіс

полум’ям* ВСЮ СВ0Ю НЄНаВИСТЬ Д0 нього— Ь ««’ горіли ДИЯВОЛЬСЬКІ

полум ям, коли вона дивилася на Каркера, і він злякався.                                                                                                                                           |

пі ЛГМУ ПЄРЄДП°К0Ї по^вся стукіт. Хтось гримав у зачинені дВ

^’ГШЛа У СПальню> і Каркер почув, як у замку повернув

ключ. Він здогадався, хто це може так несамовито стукати і

спал!ніУ И°,5Г СЄРЦЄКаркер’ напружуючи всі сили, висадив двя

ряне небо»0 ВИХ1ДУЗЯВ ЛаМПУ 1* скРаДаючись, вийшов під з,

РОЗДІЛ ЬУ

Роб Точильник втрачає місце

женнямЄіРйГЙШ0В На ВУЛИЦЮ У Тривозі> яка була викликана прищ,

Стоах Гсяг тяИЛ°Ю ЗЛ1СТЮН НЄ МІГ б°Р°тися 3 панічним жахом,
Страх досяг таких розмірів, що Каркер готовий був сліпо кинути

назустріч будь-якій небезпеці, тільки б не зустрітися з людиною, як

н дві години тому вважав такою, що не заслуговує на увагу» Гої

оДВ1АКИНуЛа ЙОГОяк черв’яка. Душу цієї жінки він повільні

РУ сподівався, що перетворить її на рабиню. Він хотів обду

рити, а сталося так, що сам залишився обдуреним

234                                                                                                                                                       ‘

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісин


І На станції Каркер замовив карету, і всю дорогу його переслідував Іах. Але коли він від’їхав від Діжона досить далеко, на пам’ять ста- [ііі приходити згадки про Едіт, яка затягла його у свої тенета і цим кімстилася за своє приниження. Потім він згадав, як заздрив дочці І синові містера Домбі, з якою майстерністю утримував на відстані ■сіх, хто був дорогий хазяїнові, «як обвів його колом, через яке ніх- щ, крім нього, не міг переступити». А зараз він мусив тікати. «Кар- іир ненавидів Едіт, ненавидів містера Домбі, ненавидів самого себе, іле він тікав і нічого іншого не міг зробити».

[ На одній зі станцій Каркер пересів у поїзд і поїхав у глиб країни. Іін спішив сховатися в маленькому будинку серед полів, щоб там іідпочити і подумати, що робити далі, але й тут не знайшов спокою. Інк-так перебувши ніч, Каркер купив квиток на ранній потяг, зі- 1|шв речі і пішов на платформу. Прогулюючись уздовж колії, зрад- >ик кинув погляд на станційний будиночок і раптом побачив чоло ііка, від якого так довго і безуспішно тікав. «Вражений до глибини душі, він похитнувся і впав на рейки». Швидко підвівшись, ступив дна кроки назад і не помітив, як позад нього з явився потяг. Коле ■її потягли його, відриваючи руки й ноги і, «висушивши своїм вог-

■ іним жаром струмочок його життя, кинули в повітря понівечені останки».

РОЗДІЛ LVI

Багато хто задоволений, а бійцівський Півень обурений

Містер Тутс привіз Сьюзен до Флоренс. Зустріч була дуже радіс- ■ою. Сьюзен без угаву говорила, цілувала руки своєї хазяйки, обі- «мала її. Бурхлива зустріч закінчилася тихою розмовою. Флоренс ІИЬналася Сьюзен, що любить Уолтера, виходить за нього заміж і го- гіша їхати з коханим хоч на край світу.

Сьюзен Ніпер готувала свою дорогу хазяйку до весільної церемо­нії. В останній день перед весіллям у кімнаті зібралися тільки свої, кішітан Катль, Уолтер, Флоренс, містер Тутс і Сьюзен Ніпер. Раптом днері відчинилися і на порозі з’явилися дядечко Соль і місіс Річардс. І’пдості друзів не було меж, а коли всі трохи заспокоїлися, дядечко ропповів про свої пригоди під час далекої подорожі.

Бійцівський Півень, чемпіон з мистецтва самооборони, який час­ти супроводжував містера Тутса, провівши хазяїна до його будинку, ■їв пропонував повідомити містера Домбі про завтрашнє весілля його дички. Містер Тутс прогнав Півня, але той випросив у хазяїна п’ят- ЦПГЯТ фунтів.


235

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбі і син



РОЗДІЛ ЬУІІ

Ще одне весілля

Флоренс попросила Уолтера, щоб перед весіллям вони сходиліН могили матері і брата. Повертаючись додому, молодята обійшли ву­лицю, на якій стояв будинок містера Домбі.

На вінчанні Уолтера і Флоренс були лише найближчі друзі. На< речена була вдягнена у просту сукню, але цей одяг не принижувів II краси і грації. Справжнє велике почуття зігрівало її серце, примущ вало очі світитися, а щоки полум’яніти.

«Ось вони повінчані, вони розписалися в одній із старих кн^г., уло вирішено, що Флоренс і Уолтер через декілька днів відпливів на кораблі в далекі краї.

РОЗДІЛ І,VIII

Через деякий час

Через рік фірма «Домбі і Син» збанкрутіла. Містер Домбі ніяк Я виявляв своїх почуттів, не з’являвся на людях, і суспільство не зни ло, що думати й говорити про банкрута. А ось для майора БегстокаИ банкрутство стало справжнім нещастям. «Він так довго вихваляв* перед членами клубу про свою дружбу з містером Домбі, так пршЯ жував усіх, хвастаючись його багатством, що члени клубу мстиліЗН майору», розпитуючи Бегстока про банкрутство.

Клерки розсіялися хто куди, брудна контора стояла покинут. Єдиною людиною, яка співчувала містеру Домбі, був містер Морф Я якии довгі роки ставився до хазяїна фірми з повагою. Він робив ус«і| щоб зберегти фірму, але містер Домбі не слухав його порад.

Якось після важкого дня містер Морфін відпочивав удома. Раї* том до кімнати увійшла міс Херієт. Вона носила жалобу по загибло му брату, але вираз її очей здався містеру Морфіну дивним. Вона рої питувала про банкрутство містера Домбі, але слухала неуважно і вес’ час посміхалася. Містеру Морфіну навіть здалося, що вона радіє заї гибелі фірми, — і він був розчарований. Але міс Херієт запропонуй вала клерку зробити так, щоб гроші Каркера-завідувача дістали з; містеру Домбі. Здивований такою щедрістю, містер Морфін пообіцяв зробити так, щоб містер Домбі не здогадався про походження цш грошей.

Після відвідин містера Морфіна міс Херієт поїхала в будинок, дЯ помирала Еліс Браун. Хвора попросила матір розповісти Херієт таЛ ємницю її народження, і стара місіс Браун сказала, що Еліс — дво юрідна сестра Едіт Домбі.


236

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісин


РОЗДІЛ ІЛХ

Покарання

Будинок, де пройшли дитинство і самотня юність Флоренс, досі тик само красивий, але в ньому з’являються якісь чужі люди, при- шачають ділові зустрічі, цікавляться ціною меблів. Слуги дізналися, р;о вже призначено аукціон. Натовпи обідраних вампірів наповню­ють будинок, розглядають дзеркала, картини, крісла, все оцінюють, розкуповують і вивозять чудові меблі та інші предмети. Нарешті бу­динок спорожнів.

Місіс Піпчін розрахувалася із слугами і залишилася в будинку гмма. Містер Домбі продовжував сидіти у своїх кімнатах, і жодна лю­дина не бачила його. Невдовзі місіс Піпчін від’їжджає, а замість неї в пудинку оселяється Поллі Тудль. Щури покинули збанкрутілого ха­тина, але міс Токс, щиро співчуваючи горю і забувши минулі образи, прийшла провідати містера Домбі. Та ні їй, ні місіс Чік, ні Поллі не щастить побачити збанкрутілого мільйонера.

А як почуває себе той, чиє життя розбите? У своїх кімнатах він

пдує дочку, і ці спогади мучать його. Тепер він знає, що означає гути самотнім, покинутим усіма. Тепер він розуміє, що лише Фло­рине ніколи не зраджувала його. «Його син у могилі, його горда дру­жина стала нечистою тварюкою, його друг виявився негідником, його багатство розтануло, навіть стіни, за якими він шукав притул­ку, дивилися на нього як на чужого; вона одна звертала на нього все той же ласкавий погляд. Так, до останньої хвилини».

Щодня містер Домбі приймав рішення виїхати з будинку завтра, яле наставав новий день, а збанкрутілий хазяїн залишався. Якось ми туалетному столику він узяв одну річ і довго роздумував, чи по­тече його кров у кімнату економки і чи рознесуть її чужі люди по шфкету порожнього будинку. Раптом він підвівся, рука стиснула цю річ, але цієї миті по будинку пролунав крик, і містер Домбі біля ■.’Моїх ніг побачив дочку. Вона не змінилася. Вона в нього просила пробачення. Вона обіймала його за шию, і він відчув на обличчі її ницілунки. Флоренс говорила про свою любов до батька, про те, що ■..на тепер сама стала матір’ю, що вона навчить свого синочка Поля любити і поважати дідуся, що вона кохає Уолтера, який теж без- мижно відданий їй.

Батько і дочка довго сиділи, обнявшись і проливаючи сльози. А ішанці Флоренс допомогла містеру Домбі одягнутися і повезла його до себе.

Цю сцену примирення бачили Поллі та міс Токс. «А потім вони і’уроотливо спакували одяг, книги містера Домбі і передали їх лю-

237

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕН С. Домбі і син_____________________________


дям ЯКИХ пРислала Флоренс». Увечері жінки сіли пити чай і мі. Токс запропонувала Робу Точильнику переїхати до неї, щоб бути И далі від «друзів», які збивали його з чесного шляху.                                            I


РОЗДІЛ ьх

Переважно про весілля


Містер Фідер, бакалавр мистецтв, і прекрасна Корнелія БлімЯ
»в»* усіх учн1в і в,ител1в школИі »

мГс^ Т™Г-УЛИР Р ^ ДРУЖИ,,ОЮ

містера і утса стала Сьюзен Ншер.

‘Ч’01’™*™» і« »улві аустрі. „о™ пр,-
теля капітана Бансбі під руку з грізною місіс Мпк-Стінджео V 6« ,
динку якої колись жив Катль. Вони йшлл до „ор„в„ ’”’2
пітанові Бансбі дужа хотілос» втек™, але всі іляхи *.£££

рекривали друзі, родичі і діти місіс Мак-Стінджер.

РОЗДІЛ ІаХІ

Вона поступається

в,„;с”™яла біля узголівя мі°тера дом61— ‘■“»“«о. ™1
1Н був раніше, залишилася тільки тінь». Він був не при собі і час

то безладно говорив про померлого сина, згадував свої торгові опера

ції, кликаї не пізнавав Флоренс. Але, приходячи до тями він дума,

лише про дочку, згадував ту ніч, коли вона прийшла до нІогоТча]

сом хвороба відступила, але містер Домбі був ще дуже слабкий. I
Одного дня Уолтер попросив Флоренс вислухати старого джентлі

прГ-вї^г КУЗЄН ФШШСР0ДИЧ ЕДІТКУЗЄН ДОВГО1 плУтано говор^і

ГажікГуТ0ЯКЄ ВТРаТИВПР° УЧаСТЬ У засіданнях парламен

У* ® ПОКИ УОЛТЄО НЄ ЯПГГПМіг й/лд«■ *» т>т»п тг/чп’г

Лондоні одну особу                             У ВИСЛОВИТЙ «Роханн. відвідати!

Біля під’їзду чекала карета. Кузен Фінікс, Флоренс і Уолтер ді

їхали до будинку, у якому святкувалося весілля містера Домбі М
Лоренс так і не випитала у чоловіка, з ким вона має тут зустрітися

Жінка пЬ 13 КШНаТ ФГРЄНС П°баЧИЛа ЛЄДІЯКЙ СИ*ла біі камін».

Жінка підвелася — це була Едіт. Флоренс була вражена цією зустрів

чю. Вона розповіла Едіт про батькову хворобу, про своє заміжжя і наї

Едіт, яка до цього слухала мовчки, раптом схвильовано сказала,
щ ні в чому не винна, що не згрішила з тим померлим. Потім воно
передала дочці пакет з паперами, де було написано все, що з нею ста-


238

 

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Домбіісин

 

Флоренс хотіла помирити Едіт з батьком, але це було неможливо. Ялти залишалася такою ж гордою, якою була й раніше. Єдине, що ■Л’єднувало містера Домбі з Едіт, — це любов до Флоренс.

Жінки обнялися і попрощалися назавжди.

РОЗДІЛ ЬХІІ

Кінцевий

«Пляшка, яка давно не бачила дня і посивіла від пилу і павутин­нії, була витягнута на сонячне світло, і золотисте вино в ній кидає щдблиски на стіл.

Це була остання пляшка старої мадери».

За столом сидять містер Домбі, капітан Катль, містер Тутс і п’ють міно за здоров’я Уолтера і його дружини.

«Містер Домбі — сивий джентльмен; турботи і страждання зали- ічили глибокий слід на його обличчі, але це лише відбиток бурі, за ■ікою настав ясний вечір… Єдина його гордість — це дочка та її чо- Ьпік».

Міс Токс, яку всі поважають, зрідка відвідує сім’ю.

Дерев’яний Мічман, як і раніше, стоїть біля лавки, яка тепер на­гинається «Джилс і Катль».

У містера і місіс Тутс народилася донечка. Містер Тутс продовжу- «нн любити Флоренс як сестру і був закоханий у свою дружину Сью- » I’. Він захоплювався її розумом і міг говорити про неї нескінченно, име Сьюзен першою помітила, що тепер закладаються перші підва- »Ііни величної споруди і нового дому «Домбі і Син».

♦ Стоять теплі дні, і морським узбережжям часто гуляють молода МЛ і і сивий джентльмен. З ними або десь поблизу двоє дітей — хлоп­чик і дівчинка».


«Старий джентльмен іде з хлопчиком, розмовляє з ним, бере участь у його іграх, дивиться за ним, не відводить від нього очей, не­мки у ньому все його життя». Але тільки Флоренс знає, ЯКОЮ вели­кою є любов сивого джентльмена до дівчинки. Він не може бачити її ‘і іічко похмурим, йому іноді здається, що вона покинута. Коли він ці- V*’ її, то не може стримати сліз. Дівчинка питає, чому дідусь плаче, и • він говорить тільки: “Маленька Флоренс! Маленька Флоренс”, — і Шіпдить кучері, що затіняють її серйозні очі».

Категорія: СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.