СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

ГЕНРІК ІБСЕН — ЛЯЛЬКОВИЙ ДІМ (читати скорочено)

Дійові особи

Адвокат Хельмер

Нора, його дружина

Доктор Ранк Фру Лінне

Приватний повірений

Крогстад

Троє маленьких дітей Хельмерів

Анна-Марія, їхня нянька

Служниця

Хельмерів

Посильний

ДІЯ ПЕРША

«Квартира Хельмерів. Затишна кімната, обставлена зі смаком проте недорогими меблями». Між дверима до передпокою і кабіна’ ту стоїтьі аі , біля вікна круглий стіл, крісло, диванчик, біляка-! хельної грубки кілька крісел і качалка. На стінах гравюри. ЕтажеЛ ка з різними дрібничками, шафа з книгами в розкішних оправах на підлозі килим…

Зимовий день. У грубці вогонь.

До кімнати входить наспівуючи Нора з пакетами і пакунками! і передпокої стоїть посильний, який приніс ялинку. Нора розрахо­вується з ним, потім виймає з кишені печиво, з’їдає кілька, інше хо- ‘ ває в кишеню і старанно витирає губи.

« Це жайворонок заспівав, білочка вовтузиться? * — чується голіо Хельмера з кабінету. «Пташка знову літала смітити грішми?» — го-1 ворить чоловік, виходячи із кабінету.

«Торвальде, це перше Різдво, коли ми можемо так не обмежувати] себе. Ти ж тепер будеш заробляти багато-багато грошей», — веселої відповідає Нора.

Нора із задоволенням показує подарунки дітям на Різдво, заби- — рає подалі пакунок, у якому подарунок для чоловіка. Хельмеру те* І треба щось подарувати дружині, і Нора просить чоловіка дати їй гр шеи, а вона вже сама купить собі, що захоче.

Хельмер погоджується, але просить Нору не витрачати все на госЯ подарство і купити щось собі. Чоловік дивується, як багато вона виЯ трачає і часто не може пояснити, куди поділися гроші. Він вважає I дружину такою ж марнотратницею, яким був її батько. А втім, сьо-Я годні Різдво, добре вино вже замовлено, прийде доктор Ранк, і сім’я > радісно зустрічатиме свято. Норі вже не доведеться, як минулого!

року, три тижні самій готувати прикраси на ялинку, адже Хельмер досяг певного успіху, став директором акціонерного банку.Веселу бесіду подружжя перервав дзвінок. Служниця заводить у h імнату жінку, в якій Нора ледь упізнала давню подругу Кристину.
Вони не бачилися десять років. Фру Лінне овдовіла, і чоловік не нілишив їй ні статків, ні дітей.

Жінки сіли ближче до вогню, щоб зігрітися і розповісти, як вони і или увесь цей час. Нора почала вибачатися, що не писала подрузі, потім похвалилася своїм життям, дітьми, чоловіком. Звичайно, був час, коли і їй доводилося заробляти гроші різними дрібницями: шит- иом, в’язанням, вишиванням, переписуванням паперів, перед мину­щі ми різдвяними святами вона три тижні, зачинившись у своїй кім- іиїті, писала, а чоловік думав, що Нора лаштує прикраси на ялинки. Ти, на щастя, тепер вони мають статки.

Нора ще б продовжувала розповідати про своє життя, та раптом побачила сумні, змучені очі Кристини. їй стало трохи соромно, і вона попросила подругу розповісти про себе.

Кристина вийшла заміж за багатого нелюба, щоб мати змогу до­помагати хворій матері і двом меншим братам. Справи чоловіка були ін-надійними. «І коли він помер, все загинуло, нічого не залиши- юсь… їй довелося перебиватися дрібного торгівлею, маленькою шко- іою і взагалі — чим доведеться». Останні три роки тяглися для неї, як один довгий, суцільний день без відпочинку». Тепер мати помер- ііи, хлопчики стали на ноги і в її душі утворилася страшенна порож­неча: нема для кого і для чого жити. Ось тому вона покинула той вед­межий закуток, де жила, і приїхала в місто, мріючи «одержати якусь постійну службу, якусь конторську роботу».

Нора порадила Кристині поїхати кудись відпочити, але та тільки гірко посміхнулась: у неї немає тата, який дав би грошей на дорогу. Тоді Нора згодилася поговорити із чоловіком про роботу для подруги.

«Як це гарно, Норо, що ти так гаряче берешся за мою справу… Ндвічі гарно з твого боку, тобі самій так мало знайомі життєві тур- Гюти і клопіт», сумно відповіла Кристина. Вона думала, що подру­ги «нічого такого не зазнала в цьому важкому житті». І дійсно, Нора пула схожа на дитину: весела, жвава, красива, добре вдягнена, люба білочка і жайворонок» для свого чоловіка. І раптом Нора розповіла Кристині те, що не довірила б нікому.

Коли вона чекала на другу дитину, її коханий чоловік Торвальд і нжко захворів. Лікар сказав Норі, що він помре, якщо не поїде ліку- інітися до Італії. Нора не могла сказати про це чоловікові і намагалася исіляко виплутатися: говорила, що хоче поїхати на південь, «плакала і

просила, говорила, що тепер у її становищі треба їй всіляко догоджатЛ натякала, що можна позичити грошей». Та Торвальд сказав, що у наї вітер у голові і що його обов’язок як чоловіка не потурати її примхам Саме в ці дні помер тато Нори. Ось тоді їй і довелося зробити таке, прім що чоловік навіть не здогадується. Можливо, колись, коли Нора пера! стане подобатися Торвальдові, як тепер, коли його вже не будуть рої важати її «танцювання, переодягання, декламації», вона й розповість ^ йому, як рятувала його життя, як потім заощаджувала кожну копій ку, як купувала собі найдешевше вбрання. А поки що вона щасли^^ бо в неї чудові діти, коханий чоловік, достаток у домі.Раптом пролунав дзвінок. Служниця завела в кімнату адвоката КроЛ стада. «Фру Лінне, вражена, здригнувшись, відвертається до вікна».Я
Нора теж вражена цим візитом. Крогстад говорить, що обіймає ні величку посаду в акціонерному банку і прийшов у особистій спраї до Хельмера. Він заходить у кабінет. Кристина розпитує Нору про аді воката, дізнається про те, що він удівець і має маленьких дітей.

З кабінету виходить товариш Торвальда лікар Ранк. Він розповіді» жінкам, що Крогстад дуже погана людина. «У нього підгнило саме ко ріння», він завжди рознюхує, «чи не пахне де моральною гнилизною у, Ось і зараз він прийшов до Хельмера у своїх гидких справах.

Раптом Нора усвідомила, що її чоловік має великий вплив у бані КУ, і вона весело розсміялася. Коли Торвальд зайшов до них у кімнв ту, Нора звернулася до нього із проханням влаштувати Кристину на роботу, бо вона «якраз відмінна конторниця, і їй дуже хочеться прі цювати у тямущої людини, щоб підучитися ще більше…» ХельмЯ пообіцяв надати їй місце.

Фру Лінне і лікар Ранк прощаються і виходять, разом з ними йд^^ Хельмер, а в кімнату входить нянька Анна-Марія з дітьми. Нора кіЛ нулася до малюків, стала роздягати їх, не забуваючи розпитувати, щЛ вони бачили на вулиці. Потім починає гратися з ними в піжмуркЛ «Гра супроводжується сміхом, веселощами: ховаються і в цій кімна ті, і в сусідній… Цілковите захоплення». Ніхто не бачить, як з’явл: ється Крогстад. Якусь хвилину він спостерігає за грою, а потім зверт<^| ється до Нори. Жінка відсилає дітей до няньки, обіцяючи продовжит^И гру з ними пізніше, і обертається до адвоката. Вона впевнена, що віЛ повернувся за грошима, які вона в нього колись позичила. Але ж час 4 розрахунку ще не настав, то що ж він хоче? Адвокат розпитує про фр Л Лінне, і Нора з викликом говорить, що випросила у чоловіка місце длї подруги. Але Крогстад ніби чекав цих слів. Він порадив Норі викорис тати свій вплив на чоловіка, щоб Хельмер залишив йому посаду і не Ф виганяв з роботи за справу, яка не дійшла до суду. А ця справа була

не гіршою, ніж та, що зробила Нора. Він пояснив розгубленій жінці, що :інає про підроблений нею підпис батька на борговому зобов’язанні, під яке Нора отримала велику суму на лікування чоловіка.Нора намагалася пояснити, що в той час її батько помирав, а тому шиш не могла додати йому клопоту ще й хворобою свого чоловіка, що шиш порушила закон з великої любові до дорогих їй людей. Але ад­вокат сказав, що «закон не цікавиться причинами», а тому, коли він подасть цей документ, її засудять за законом.
Коли Крогстад пішов, Норі було вже не до гри з дітьми.

Прийшов Хельмер, став розпитувати, чого приходив Крогстад, «ного він бачив біля воріт, та Нора заговорила про костюмований Оми, попросила чоловіка допомогти їй підібрати костюм, а вже по- іім, ніби між іншим, заговорила про справи Крогстада. Хельмер су- »оро пояснив дружині, що той «завинив у підробці документів» чи то н (идності, чи то з легковажності, але це злочин. Звичайно, «інколи іпЙ, хто упав, може знову підвестися морально, якщо відверто ви­топ: свою провину і зазнає покарання», але Крогстад викручувався, П|к>хав до останнього. Він не має морального права не тільки працю- «іі ш в банку, а навіть виховувати власних дітей, адже «діти з кож­ним ковтком повітря сприймають зародки зла» із «отруєної брехнею т мосфєри домашнього життя».

Хельмер пішов у кабінет попрацювати над паперами, а вражена «т о словами Нора, бліднучи від жаху, повторювала: «Зіпсувати сво- I* мплят!.. Отруїти сім’ю! Це неправда. Не може бути правдою, ніко- чіі, ніколи у світі!»

ДІЯ ДРУГА

Тп сама кімната. У кутку стоїть ялинка, без іграшок, з обгорілими пічками. Нора сама; хвилюючись, ходить по кімнаті.

Жінка схвильовано поглядає на скриньку для листів, яка поки що порожня. їй не хочеться вірити, що Крогстад виконає свою погрозу иі;шовість чоловікові про її провину. Нора готується до маскараду.

Анна-Марія допомагає їй, і між жінками заходить розмова

іі|н> нчинок служниці, яка змушена була покинути дочку, коли стала Годувальницею у Нори. Але дочка не забула матір, писала їй.

До кімнати заходить фру Лінне і починає допомагати лагоди- іи костюм на бал. За шиттям заходить розмова про доктора Ранка,

І фру Лінне радить Норі порвати з Ранком, адже вона вирішила, що мімі» доктор — той багатий поклонник, який дає Норі гроші. Враже­нії Нора пояснює, що доктор завжди був тільки другом сім’ї, а гроші мпнм дістала іншим шляхом.

 

ГЕНРІК ІБСЕН. Ляльковий дім
З передпокою входить Хельмер із текою паперів. Нора лащ^| ся до нього, обіцяє співати жайворонком в усіх кімнатах, з обра­ти сильфіду, станцювати при місячному сяйві, якщо він залишиті Крогстаду його посаду в банку, адже адвокат може написати в газеті найогиднішу брехню про Торвальда. Але чоловік нагадує Норі, ЦЦ І він завжди був і залишається бездоганним чиновником, а тому не бЯ їться ніякої брехні. Більше того, Торвальда шокує те, що KporciSI говорить йому «ти», козиряючи їхнім давнім знайомством. Не вам ючись, Хельмер відсилає в банк наказ про звільнення адвоката. -Нора в розпачі. Вона заклинає чоловіка повернути листа, але і^Н лише поблажливо посміхається, розчулений, як йому здається, ту^В ботою дружини про його репутацію.
Дзвінок у передпокої. Нора йде відчиняти двері. У кімнату за дить доктор Ранк. Він дізнався, що помирає від невиліковно’ хворйк би, яку йому дав у спадок батько-гульвіса. Стоячи на порозі вічнов  доктор зізнається, що кохає Нору і готовий заради неї на все. Враж* Нора., яка хотіла попросити Ранка про послугу, дорікає доктору за | І зізнання, але запевняє, що буде ставитися до нього як до друга сім’ї.’

Служниця принесла Норі візитку. Доктор помітив занепокоєщ І молодої жінки, але вона запевнила, що нічого не сталося, і попрЛ| ла гостя затримати Торвальда в кабінеті.

Ранк виходить в одні двері, а в другі заходить Крогстад. Він говори^ І що заставний лист при ньому, але він не почне проти Нори судового пер слідування, якщо Хельмер створить для нього нову, вищу посаду і допо же звестися на ноги. Та Нора знає, що її чоловік нізащо цього не зроби

Крогстад добре розуміє стан жінки. Він повторює їй її власні дуі І ки, що в разі викриття вона змушена буде кинути сім’ю і дім чи ні віть вкоротити собі віку. Але спритний крючкотвор говорить, що пД він матиме владу вже не над нею, а над її пам’яттю. Щоб цього не лося, Хельмер мусить зробити Крогстада своєю правою рукою.

Адвокат виходить у передпокій і опускає листа в скриньку.  у розпачі зізнається фру Лінне, що позичила гроші у Крогстада, як Л шантажував її, а тепер вирішив погубити зовсім.

Кристина говорить, що колись добре знала Крогстада, який зарІН ди неї був готовий на все, і вмовить його повернути листа. А поки Нора упросила чоловіка відкласти всі справи, не читати листів, >“ він має допомогти їй відновити в пам’яті танець, який вона танцюі^| тиме завтра. Хельмер погоджується, сідає за піаніно і починає граїН Нора, сміючись і потрясаючи тамбурином, танцює запальніше, нір потрібно, і не слухає вказівок чоловіка. Вона танцювала так, немім ішлося про життя і смерть. Хоча так воно й було насправді.

 

ГЕНРІК ІБСЕН. Ляльковий дім
ДІЯ ТРЕТЯ

Та сама кімната. Біля стола сидить фру Лінне і чекає на Крогстада. І їм сходах чути тихі кроки, і адвокат обережно переступає через поріг.

Кристина і Крогстад не просто давні знайомі. Багато років тому вона нідмовила адвокату і вийшла заміж за старого багатія, щоб мати змогу утримувати хвору матір і молодших братів. А зараз ці двоє були схожі мм людей, що зазнали аварії в життєвому морі і випливли на уламках.

Кристина першою запропонувала подати один одному руки, адже дном, разом — на уламках бути все-таки надійніше, краще, ніж три- ммтися нарізно, кожному окремо».

Крогстад не міг цьому повірити, адже Кристина добре знала його минуле. Та вона хотіла «когось любити, про когось піклуватися, за­мінити комусь матір», а дітям адвоката потрібна була мати. Крогстад ттовий був діждатися Хельмерів, які зараз були на балу, і повернути шста, але фру Лінне зупинила його. Вона хотіла, щоб Хельмер про все «Ішіався, а «нещаслива таємниця нехай з’явиться на світ Божий».

Свято закінчилося, і Хельмери повернулися додому. Торвальд був «мхоплений красою дружини, її танцем. Він кохає її, пишається нею І готовий говорити про свої почуття ще й ще. Потік зізнань і комплі­ментів перериває доктор Ранк, що теж говорить про наступний бал, пм якому він з’явиться в костюмі невидимки. Він зробив досліджен­им і впевнився, що доживає останні дні. Але, прощаючись з подруж- ім, доктор говорить не про себе. Він називає Нору пестункою долі, имйкращою серед жінок.

Хельмер не забув про поштову скриньку, яка була вже геть пере- ішннена. Він своїм ключем відчинив її і зверху побачив візитки док­тора Ранка. Над ім’ям стояв чорний хрест, ніби картки повідомляли про смерть. Торвальд зрозумів, що доктор попрощався з ними наза- ініди, і гірко зітхнув. Та погляд його засвітився любов’ю, коли він поглянув на дружину. У захваті він промовив: «Не раз мені хотілося, щоб тобі загрожувало неминуче лихо і щоб я міг поставити на кар­ту своє життя і кров і все, все заради тебе». Нора відсторонилась і і иі’рдим голосом наказала чоловікові прочитати листи.

Торвальд пішов у кабінет, а Нора, блукаючи поглядом по кімнаті, врре маскарадний костюм чоловіка і збирається йти з дому. Раптом на порозі з’являється Хельмер з розкритим листом у руці. Нора намага- гп.ся вийти, але він зачиняє двері і починає ходити по кімнаті, говоря­чи, що вісім років його радість, його гордість, його любий жайворонок Пула лицемірна, брехлива… гірше, гірше… злочинниця! О, яка без­доганна прірва бруду, потворства! Тьху! Тьху!» Хельмер не дозволяв Морі слова вимовити і говорив про себе, про свою загублену кар’єру,

 

ГЕНРІК ІБСЕН. Ляльковий дім
знищене добре ім’я. Він не міг отямитися, але практичність у справі дозволила йому зосередитися на тому, як залагодити справу. ЗвичЯ но, про людське око в сім’ї має залишатися все так, як і раніше. АлеШ тей Нора не виховуватиме більше, бо він не довіряє їй.Запальну тираду Хельмера перебила служниця, яка принеЯ листа від Крогстада, у якому той пише, що розкаюється у своїх учиї ках і знищить доказ злочину Нори. Хельмер, прочитавши листа, по­чав знову говорити про свою любов, про те, що прощає Нору, адлї вона вчинила злочин з великої любові до нього. Завтра все забудет ся, пташка знову буде весело співати. Але тепер вона буде і дружі ною, і дитиною, а він стане її волею, її совістю.
Нора повільно скинула маскарадний костюм чоловіка, у який булі вбралася, і спокійно заговорила до Торвальда. Вона нагадала, що пр« тягом восьми років подружжя «ні разу не обмінялося серйозними ду> ками про серйозні речі». Спочатку батько, а потім чоловік гралися наї немов лялькою. Вона жила біля рідних людей, немов старець, яксЯ годують і одягають, а його справа — розважати, забавляти. Увесь Я ликий дім був тільки ляльковий дім, а Нора була тут донькою, лял1 кою. А діти вже стали її ляльками. їй подобалося, що чоловік граєіЛ ся, бавиться з нею, а дітям подобається, що мама грається і бавитье; з ними. Виявилося, що справжнє виховання дітей не під силу Норі, | вона вирішила покинути сім’ю і поїхати в місто, де народилася.

Хельмер нагадав Норі про її обов’язок матері і дружини, але воц тихо відповіла, що має ще обов’язок перед собою. Вона має стати лГ диною, має перевірити, чи правду казав пастор про Бога, чи правилі ні ті закони, за якими «жінка не має права помилувати свого вмв раючого старого батька, не-має права врятувати життя чоловіковії Вона хоче придивитися до суспільства, до життя. Поки що вона мЖ розуміє, але точно знає, що не любить Торвальда, бо він виявився 1 тим, за кого вона його вважала. Нора чекала дива: чоловік мав засЯ питися за неї і взяти всю вину на себе. А він думав тільки про свої кар’єру, яка буде знищена, і про свою честь, яка буде заплямовеа Проте, коли минув страх, Торвальд повівся так, ніби нічого й не стЛ лося. Ось цієї миті між подружжям і пролягла безодня.

Торвальд зовсім розгубився. Він обіцяв змінитися, але Нора заЛ вила, що це може статися лише тоді, коли в нього не буде ляльк. Вона віддала йому свою обручку, забрала його обручку і вийшлсИ дому з одним маленьким саквояжем.

Хельмер безсило падає на стілець, закриває обличчя рукамЛ У домі стало порожньо без Нори. Але він з надією згадує слова дрЯ жини, що шлюб може врятувати нове чудо — їхнє перетворення.

Категорія: СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.