СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС — СТАРИГАН З КРИЛАМИ

Дощ не вщухав уже третю добу, із напівзатопленого подвір’я Щ би заповзали до будинку. Пелайо тільки те й робив, що знищував У дитини всю ніч був жар, і батьки думали, що то в неї від смо( крабів.

З вівторка світ став похмурим, небо й море були однакового по( лястого кольору, тож коли Пелайо вранці повернувся з моря, він силу розглядів, що в глибині подвір’я ворушиться й стогне стар кий дід, який упав обличчям у грязюку і не може підвестися, бо й заважають величезні крила.

Наляканий Пелайо побіг по свою дружину Елісенду, яка саме вила хворій дитині компреси. Обоє з німим заціпенінням дивилися старого. Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, рот зубий, великі півнячі крила, обскубані та брудні, загрузли у бо вигляд його був кумедний і неприродний. Трохи отямившись, П йо та Елісенда наважились звернутися до нього. Той відповів яко звучною, але незрозумілою мовою, отож вони подумали, що він, буть, потерпів під час аварії якогось іноземного пароплава. Поклп на подружжям сусідка, яка багато всіляких див бачила у своєму л;* ті, одразу пояснила, що це ангел, який, мабуть, прилетів по дитч але сердега такий старий і немічний, що злива збила його на землю!

Наступного дня все село знало, що в будинку Пелайо є живий щ гел. Сусідка застерігала, що ангели о цій порі року дуже небезпе отож Пелайо цілий вечір не спускав зі старого очей, а на ніч замк У Дротяному курнику. Опівночі дощ вщух. Вранці дитина попро їсти, жар у неї спав. Подружжя вирішили, що вони відпустять а ла, дадуть йому прісної води та харчів на три дні й нехай летить у крите море. Проте вранці вони побачили перед курником юрму сідів, що розглядали ангела без ніякої святобливості й кидали йск крізь сітку їжу, немов цирковій звірині.

Почувши про приліт ангела, з’явився отець Гонзага. Всі разом чали міркувати, що робити з полонеником. Пропозиції були різ! призначити ангела головою всесвіту; зробити його генералом, я виграє всі війни; за допомогою ангела вивести новий рід крила™ людей, котрі б підкорили Всесвіт.

Отець Гонзага пробубонів молитву, а потім попросив відчин двері, щоб ближче придивитися до цього безпорадного діда, що с серед шкуринок від фруктів та недоїдків і скидався більше на вел» старезну курку, ніж на людське створіння.

Отець Гонзага зайшов у курник і привітався по-латині; стари байдужий до людей, неохоче буркнув щось своєю мовою. Священ 394

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ М А Р К Е С. Стариган з крилами


■□пі не сподобалося те, що ангел не розуміє божої мови й не вміє ша­ну пити божих слуг, до того ж від нього тхнуло болотом, велике пір’я Ну по посічене земними вітрами, і нічого в жалюгідній зовнішності ►шрого не свідчило про велич і гідність ангела.

Священик вийшов із курника і в короткій проповіді застеріг пара­фін п від зайвої наївності: крила ще ні про що не свідчать, їх мають і чігик, і яструб. Він нагадав, що диявол володіє неабиякими здібнос- мми перевтілюватися й дурити необережних людей. Отець Гонзага             біцяв написати листа єпископові і через нього отримати остаточ­но рішення від папи.

лвістка про ангела поширювалася з такою швидкістю, що через /К’и кий час у двір Пелайо набилася сила-силенна людей і довелося ті кликати військо, аби розігнати натовп, який трохи не розвалив бу­динок. Елісенді спало на думку брати з кожного, хто хоче подивити- ( Н на ангела, п’ять сентаво.

Л люди йшли і йшли. Прибув навіть мандрівний цирк. Прийшли її м пдією видужати химерні хворі: жінка, яка з дитинства лічила уда |ш серця і їй уже бракувало для цього цифр; чоловік, якому заважав (•мити шум зірок; сновида, який прокидався вночі й ламав усе, що ро- Пип удень, та багато інших. Серед усього безладдя Пелайо з Елісен- АШО несподівано виявили, що менш ніж за тиждень вони заповнили мідяками всі посудини, які були в домі, а бажаючим подивитися на нигела не було видно кінця-краю.

Очманілий від нестерпної спеки й смороду свічок, що їх вірую чі ставили перед курником, ангел намагався якнайдалі забитися у и у ток. З усіх страв, які ставили перед ним, він вибрав баклажанну тину. Здавалося, надприродне терпіння було найголовнішою чесно­тою ангела: його дзьобали кури, недужі висмикували з крил пір я, щоб доторкнутися ним до своїх болячок, безбожники кидали в нього ішмінням. Один навіть припік йому бік розжареною залізякою, ко­трою таврують бичків. Старий злякано підхопився, бурмочучи щось ічіопю мовою, очі його наповнилися слізьми. Побачивши, що ангел реагує на біль, натовп вирішив дати йому спокій.

Отець Гонзага закликав паству дочекатися вказівок від папи. Л той все з’ясовував, чи має це надприродне створіння пуп, чи схо­чи) його мова на арамейську, чи здатний він утриматися на кінчику голки. Листування з папою могло б тривати поки світу й сонця, якби одна подія не поклала край усій цій історії.

Мандрівний цирк серед інших див показував дівчину, яка пере- гпорилась на павука. Плата в цирк була менша, ніж у двір Пелайо. Діичині можна було ставити скільки завгодно запитань, розглядати

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ М А Р К £ С. Стариган з крилами


п з усіх боків, отож ця жахлива правда не викликала ні в кого найменшого сумніву. Павук-тарантул завбільшки з вівцю мав гої ву дівчини. Вона зі щирим смутком розповідала, як ще зовсім мо. дою втекла без дозволу батьків на танці, а коли поверталася додо] лісом, блискавка, що вилетіла з розколотого громом неба, обернулі, на павука. Живилася вона виключно кульками з січеного м’яса, ] їй милосердні душі кидали в рот.

Це правдиве й повчальне видовище відвернуло на якийсь час уи гу людей від ангела, що ледве удостоював своїм поглядом смертнЛ Крім того, чудеса, які приписували ангелові, були якимись сумнії ними: до сліпого не повернувся зір зате виросли три нових зуби; іЯ ралітик так і не почав ходити, але раптом виграв у лотерею велиЯ гроші; у прокаженого на уражених хворобою місцях виросли соняіЗ пики. Ці чудеса, схожі більш на жарт, похитнули репутацію ангелі а жінка-павук зруйнувала її остаточно. Отець Гонзага знову міг сп* кіино спати, а подвір’я Пелайо знову стало безлюдним.

Проте господарі не мали на що нарікати. За одержані гроші вона перебудували свій дім на двоповерховий, на вікна поставили зал Л ні ґрати, щоб не залітали ангели. Пелайо почав розводити кролін І відмовився від посади поліцейського. Елісенда накупила собі одяг| і вбиралася, мов багата сеньйора. Без змін залишився лише курнииі щоправда, іноді його мили з хлоркою й обкурювали всередині, ще позбутися гострого запаху курячого посліду.

Коли хлопчик почав ходити, батьки пильнували, щоб він не нм ближався до курника, та коли підріс, то став гратися в курнику. Аі гел до хлопчика ставився так само байдуже, як і до інших смертниЯ але покірливо терпів усі його примхи й витівки.

Одного дня хлопчик і ангел одночасно захворіли на вітряну віспі Викликаний лікар оглянув хворих і знайшов у ангела стільки хвореЯ що просто дивно було, як цей сердега ще живе на світі. Але найбільш^ лікаря здивували крила старого, які були такими природними в цьом» організмі, що виникало логічне запитання, чому їх не мають інші люМ Минуло кілька років, і хлопчик пішов до школи. Новий будинок устиг постаріти, курник розпався зовсім. Безпорадний ангел тиняЛ ся двором, повитоптував городину, заходив до будинку. Коли йог виганяли віником зі спальні, він миттю опинявся на кухні; подруж-» жя дійшло висновку, що він має здатність ділитися на безліч свої> особин. Елісенда у відчаї бідкалася, що їй уже несила жити в цьому! пеклі, повному ангелів.

За останню зиму ангел дуже постарів. Він ледь ворушився й май же нічого не бачив, а все пір’я з крил повипадало. Пелайо пожалії 396

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ М А Р К Е С. Сто років самотності

 

Сирого, загорнув у ковдру й відніс у повітку, де ангела щоночі труси- II пихоманка. Господарі занепокоїлись, щоб старий, бува, не вмер, №і піхто не знає, що робити з померлим ангелом.                                                                    (

Та ангел, навпаки, почав оклигувати. Спочатку він сидів нерухо-

11 у найвіддаленішому куточкові двору, потім у нього почало рости

і «і’рде й довге пір’я. Іноді, коли ніхто не чув, старий наспівував пісні ииіііх мандрівників.

Одного разу Елісенді, яка вибирала цибулю в городі, здалось, що гірський вітер зриває бляшаний дашок над балконом; вона пішла до удинку і, виглянувши з вікна, побачила, що це намагається злеті- і’іі мнгел. Рухи його були невправні. Нарешті йому таки пощастило »дійнятися вгору. Коли він промайнув над останніми хатинами, ви- пхуючи крилами, мов старий яструб, Елісенда полегшено зітхнула, нш ще довго дивилася вслід ангелові, який нарешті забрався від

их і полетів у бік моря, перетворившись на маленьку чорну цятку.

Переклад М. Жердинівської

 

Категорія: СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.