СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС — СТО РОКІВ САМОТНОСТІ — 1

Колись, через багато років, полковник Ауреліано Буендіа, стоячи ш ля стіни перед загоном, що мав розстріляти його, згадає той давній «р’іір, коли батько взяв його з собою подивитися на лід. Макондо було п ід і ще невеличким селом на два десятки ліплянок із глини та бамбу­ки па березі річки. Світ був іще такий незвіданий, що багатьом речам При кувало назви і на них доводилося просто вказувати пальцем. Що- і’* і су до села приходили цигани і приносили різні чудні речі — останні досягнення науки та цивілізації. Першого разу вони принесли магніт. ‘ тмрий циган на ім’я Мелькіадес продемонстрував, за його словами, ■оп.ме чудо світу: металеві бруски притягували казанки, сковорідки, цііяхи. Хосе Аркадіо Буендіа вирішив використати магніт для добу- иппня золота із земних надр. Мелькіадес чесно застеріг його, що маг­ії і для цього не годиться. Але Хосе Аркадіо тоді ще не вірив циганам, гмму виміняв магнітні бруски на свого мула і кількох козенят. Його дружина Урсула марно намагалася відрадити його, він пообіцяв за­кипати її золотом. Кілька місяців чоловік вперто намагався виконати сжою обіцянку, але нічого, крім укритого іржею обладунку п’ятнадця­ті н*о сторіччя, не знайшов. Потім цигани з’явилися знову і принесли момітні винаходи амстердамських євреїв — підзорну трубу і лінзу з до- прий бубон завбільшки. Побачивши, як під лінзою трава’спалахувала нп сонці, Хосе Аркадіо вирішив перетворити лінзу на бойову зброю, ■іп навіть власне тіло використав для доказу її могутності, і довго не


397

 

ГА БРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС. Сто років самотності


загоювалися на ньому виразки від сонячних опіків. Склав він і кері( ництво щодо використання зброї і надіслав уряду, але кілька ро марно чекав відповіді. Коли Хосе Аркадіо поскаржився Мелькіад? на свою невдачу, циган у найпереконливіший спосіб довів свою ч ність: забрав лізнзу, повернув дублони, якими колись Хосе Аркад заплатив за неї, та ще й подарував кілька португальських мореплаі них карт і різні навігаційні прилади, додавши до них власноручно з» писаний виклад праць ченця Германа, щоб Хосе Аркадіо навчився слутовуватись астролябією, бусоллю й секстантом. Геть занедбавії свої домашні обов’язки, Хосе Аркадіо довгі місця дощової пори прЛ сидів у маленькій кімнаті, де ніхто не заважав його дослідам. Коли вій навчився досконало послуговуватися приладами, то склав собі таї« точне уявлення про простір, що міг тепер плавати незнайомими море ми, не виходячи зі свого кабінету. До кінця днів пам’ятатимуть дітя, з яким величним виглядом їхній батько оголосив їм своє відкритії земля кругла, як помаранча. Урсула накинулася на нього: хай робитї що йому заманеться, але дітей хай не збиває з пантелику циганські! ми вигадками. Всі односельці не мали жодного сумніву, що Хосе АрИ кадю Буендіа схибнувся. Але знову прийшли цигани, і Мелькіаде підтвердив, що наукове відкриття Хосе Аркадіо вже давно перевіренг практикою. Того разу він подарував Хосе Аркадіо обладнання для ш хімічної лабораторії, яка справила вирішальний вплив на подальше долю села. Хосе Аркадіо привабив спосіб подвоєння золота, який прся понувала алхімія, і він умовив Урсулу дати йому для дослідів старо-] винні монети, які в результаті цих дослідів не тільки не подвоїлись,* а перетворилися на пережарені шкварки, що їх годі було відшкребти від дна казанка. Наступного разу цигани демонстрували надзвичайіМ відкриття: помолоділий Мелькіадес, якого всі пам’ятали без жодне го зуба у роті, бо вони випали від цинги, був здоровий, без зморщок,

з   новими блискучими зубами. Жах охопив усіх, коли Мелькіадес ви і йняв із рота усі зуби разом із яснами і на мить перетворився на старез^ ного діда, продемонстрував їх глядачам, а тоді вставив назад і всміх­нувся в повному розквіті своєї відновленої молодості. Навіть Хосі Аркадіо засумнівався, чи не вийшли знання Мелькіадеса за межі доі зволеного людині, але коли циган наодинці пояснив йому, як зроблЯ ні вставні зуби, заспокоївся і посміявся від усієї душі. Ця річ видала« йому такою простою й такою незвичайною водночас, що вже назавтра! він втратив будь-який інтерес до своїх дослідів з алхімії, засмутивсяі тинявся без діла по господі. Ті, хто знав його з часів заснування Макон-| до, дивувалися, як він змінився під впливом Мелькіадеса. Спочатку Хосе Аркадіо Буендіа, мов молодий патріарх, давав усім поради, допо ЗМ

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ М А Р К Е С. Сто років самотності


икгпв кожному, не цураючись фізичної праці, аби тільки гарно йшли нрави в громаді. Він так намітив вулиці Макондо, що нікому з його мшиканців не доводилось докладати більше зусиль, ніж іншим, щоб принести води з річки, хати поставили так, щоб сонце однаково світи­ло на кожну, його дім і його поле були зразком для всіх сусідів. У той Чпс Макондо було щасливим селом, де доти нікому не переступило за тридцять і де ще ніхто не помер. Вже в перші дні заснування Макондо Хосе Аркадіо почав майструвати сільця й клітки, а незабаром у кож­ному домі співали іволги, канарки, вільшанки. Плем’я Мелькіадеса, іиерше прийшовши до Макондо, розповіло, що знайшли селище, за­гублене серед просторів заболоченої долини, ідучи на пташиний спів. Тп потяг до діяльності задля громадського добра тривав у Хосе Арка­діо недовго, поступившись місцем магнітній лихоманці, астрономіч­ним дослідженням, мріям про добування золота і бажанню пізнати чу- дм:л світу. Він замислив прокласти з Макондо стежку в краї великих ■Ідкриттів. Буендіа зовсім не знав географії околу, але не мав сумніву, що йти треба у протилежному напрямі від того, яким прийшли колись ■■•■їй у долину, бо інакше це був би шлях у минуле. Хоча у селі вже дав­но вважали його божевільним, чоловіки, не роздумуючи, пішли з ним ип пошуки цивілізації, але шляху до нього вони не знайшли, а нато­мість натрапили на морський корабель, котрий невідомо як опинився ми суші далеко від моря. Хосе Аркадіо дійшов висновку, що Макондо (іч.’і ташували на півострові: воно звідусіль оточене водою. Тоді він ви­рішив, що якщо неможливо з Макондо знайти шлях до цивілізації, то тоеба перенести село в інше місце, і почав готуватися до нового пере- цоду, адже вони не були прив’язані до цього місця навіть могилами по- мврлих. Однак його дружина Урсула запевнила, що якщо їй потрібно пуде померти, щоб вони залишилися тут, вона зробить це. Вона звер­нула увагу чоловіка на їхніх дітей, покинутих батьком напризволяще.

1                   ‘тпршому, Хосе Аркадіо, який народився під час важкого переходу через гори, вже сповнилось чотирнадцять. Та хоч він був такий само гилач, як і батько, було очевидно, що йому бракує батькової уяви. Ау- реліано, першій людині, народженій в Макондо, скоро мало виповни­тися шість років. Він плакав, коли Урсула носила його в своєму лоні, і народився з розплющеними очима й дивився на всіх з цікавістю. Мати н ригадала цей погляд, коли три роки потому малюк увійшов на кухню

I,  подивившись на горщик із супом, що стояв нерухомо в центрі столу, несподівано сказав, що той зараз впаде. І дійсно, горщик почав руха­тись, доки не брязнув на підлогу, розлетівшись на друзки. Занепокоє­нії Урсула розповіла про цей випадок чоловікові, але той не зауважив у ньому нічого незвичного. Від того вечора, коли Урсула відмовилась

339

 

ГА Б РIЕЛ Ь ГАРСІЯ МАРКЕС. Сто років самотності


покинути Макон до, Хосе Аркадіо Буендіа став присвячувати с ид» свої найкращі години: навчав дітей читати, писати, рахувати й“? повідав їм про чудеса світу, не тільки в межах справді йому відомі знань, а й якнайширше використовуючи можливості своєї багатюцЯ уяви. Знов прийшли цигани, але це вже були цигани — молоді ж|3 ки й чоловіки, які говорили тільки своєю мовою і влаштували спра жній вертеп на вулицях Макондо. Яких тільки чудес вони не покази вали! Хосе Аркадіо шукав старого Мелькіадеса, але йому розповіла що той помер від малярії у болотах Сінгапура. Хосе Аркадіо був прї_ голомшений цією звісткою. Дітей же ця новина не зацікавила, і во«*і благали батька показати незвичайний винахід мудреців Мемфіса. Туф Хосе Аркадіо побачив справжнє диво, торкнувшись якого, забув пж все, навіть про Мелькіадеса. У величезній скрині лежала прозора брЯ ла льоду, від якої віяло пронизливим холодом. Поклавши руку на лу, як кладуть свідки у суді на Біблію, Хосе Аркадіо Буендіа аигу^И нув, що це найвизначніший винахід їхнього часу.

Коли в XVI ст. пірат Дрейк взяв у облогу Ріоачу, прабабка УрсуЛ Іґуаран, перелякана стріляниною, сіла на гарячу піч і так обпекласЯ що назавжди залишилася нездатною до подружнього життя, не моглЗ спати у кімнатах і всю ніч проводила у дворі, їй здавалося, що від наї 4 смердить горілим, тому вона відмовлялася від спілкування з людьми, її чоловік, араґонський купець, змушений був продати крамницю й з* везти родину якнайдалі від моря — в мирне індіанське селище. У цьг му глухому селищі жив тоді один креол-тютюнник, дон Хосе АркадИ Буендіа; Урсулин прадід увійшов з ним у прибуткову спілку, й за кілкі ка років кожен з них збив собі гарний статок. А через кілька столін праправнук креола одружився з правнучкою араґонця. Вони були двь юрідними братом і сестрою, тому батьки вперто не погоджувалися в. цей шлюб, залякуючи молодих тим, що у них можуть народитися іґу ани — діти з хвостами. Один такий жахливий випадок уже трапив«!! в їхньому роду. Але Хосе Аркадіо запевнив, що йому байдуже, нехаШ народжуються хоч поросята, аби вміли говорити. Відгуляли весілля проте Урсула, налякана материними пророцтвами, відмовилася заве Л шити одруження в належний спосіб. Селищем поповзли чутки, буції^И то Урсула, вже рік як одружена, і досі ще дівчина, бо її чоловік неспрг можний. Урсула і Хосе Аркадіо не дуже цим переймалися, аж докіЦ Пруденсіо Агіляр, півня якого переміг півень Хосе Аркадіо, не обра-| зив привселюдно останнього, сказавши, що може хоч півень зробит^И Урсулу щасливою. Хосе Аркадіо вбив Пруденсіо Агіляра, пробивнім \ йому горло дідівським списом. Тієї ж ночі Урсула віддалася чолові-1 кові. Односельці розцінили цей випадок як двобій честі, та в душа* і

400

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ М А Р К Е С. Сто років самотності


^пдружжя зосталися докори сумління. Покійний Пруденсіо постійно

11If ходив до їхньої оселі вночі, розшукував в ній воду, щоб змити кров І І іюєї рани. Хосе Аркадіо вирішив піти з цього села якомога далі.

І ‘(і.ка його друзів, такі ж молоді, як і він, страшенно охочі до пригод, ініїушили разом з жінками і дітьми у похід через гірський хребет до |Цп|ш. Майже два роки блукали вони джунглями, але до моря так і не и h і пли. За цей час в Урсули народився первісток, у якого всі частини Ями були цілком людські. Нарешті вони вийшли в долину ріки, вода .ті була схожа на застиглий потік рідкого скла. Вночі Хосе Аркадіо Нищилося, що на цьому місці виросло велике місто, де будинки були |и дзеркальними стінами. Уві сні він почув і назву цього незвичного ИІігш: Макондо. Назавтра він запевнив своїх супутників, що їм ніколи и» иийти до моря і що селище треба будувати на цьому місці. Хосе Ар- тідіо ніяк не міг витлумачити собі сон про будинки із дзеркальними игЦшми, аж доки не побачив лід, тоді він зрозумів, що треба налагоди- frti міфобництво льоду і будувати з нього прохолодні будинки. Цю ідею «їм не почав втілювати негайно у життя лише тому, що був тепер за- Ямитий вихованням синів. Ауреліано виявився дуже здібним до алхі­мії, а от Хосе Аркадіо майже не цікавився заняттями. Його заполони- і. кохання до Пілар Тернери. Ця жінка була набагато старша за Хосе Л|ікпдіо. Вона теж була учасницею великого виходу, що завершився ши нуванням Макондо: її взяли з собою батьки, щоб розлучити з од­ним чоловіком, котрий зробив її жінкою, коли їй було чотирнадцять,

І            до.и і жив з нею, але ніяк не наважувався вступити в законний шлюб, .<і оув чужаком. Пілар допомагала Урсулі, котра чекала вже третю ди- гішу, по господарству, була весела, вміла ворожити на картах. Хосе Аркадіо Буендіа разом з молодшим сином вдалося завдяки впертим ■інінттям алхімією вилучити золото з тих підгорілих шкварок, на які (тчись перетворилися монети Урсули. В сім’ї Буендіа народилася ді- гишка, котру назвали Амарантою. Знову прийшли цигани. На відмі­ну під Мелькіадесового племені, ці були не провісниками прогресу, а просто торговці видовищами. Пілар сказала Хосе Аркадіо, що чекає під нього сина. Через кілька днів юнак пішов разом з циганами з села. Хосе Аркадіо зовсім не збентежився, довідавшись, що їхній первісток кидався з циганами, зауваживши, що так він принаймні стане чолові­ком. Урсула ж кинулася на пошуки сина. Хосе Аркадіо тужив кілька тижнів, коли вона зникла, ходив, як мати, біля маленької Амаранти, миніть співав їй пісень, чого зовсім не вміла Урсула. А потім батько й молодший син і самі не зчулися, як знову опинилися в лабораторії, инову захопилися дослідами. Маленька Амаранта, лежачи в корзині и корбової лози, з цікавістю спостерігала за впертою роботою батька й

401

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС. Сто років самотності


ТР

*


брата. Через п’ять місяців повернулася Урсула, помолоділа, в нов

ошатному вбранні, якого в селищі зроду не бачили. Хосе Аркадіо м

не збожеволів від радості, бо під час свого тривалого затворницті^В

лабораторії він у глибині душі благав Господа, щоб сподіваним чу^^Ь
стало не відкриття філософського каменя, а повернення Урсули. В«ш/
привела з собою багато людей, які прийшли з другого кінця долі^Н
лише два дні ходи від Макондо, одначе там були міста, де одержувІ ці
пошту щомісяця й послуговувалися машинами. Урсула не наздогін
ла циган, але знайшла ту дорогу, якої не спромігся виявити її чоловік
марно ганяючись за великими відкриттями.

Сина Пілар Тернери принесли в оселю його діда й баби через
тижні після народження. Буендіа не міг допустити навіть думки іі|н

те, що паросток його роду буде кинутий напризволяще. Проте посі,

вили умову, щоб хлопчик ніколи не дізнався правди, чий він.

йому ймення Хосе Аркадіо, але зрештою стали називати просто А

кадіо, щоб уникнути плутанини. Під ту пору у селищі вирувало*

яльне життя. Урсула захопилася виробництвом льодяникових звір^^

ток. Опікуватися дітьми доручили Вісітасьйон, індіанці з племен
ґуахіро, котра потрапила до Макондо разом зі своїм братом, ряту

чись від страшної пошесті — безсоння. Так і вийшло, що Амаран’І^В
Аркадіо почали розмовляти мовою ґуахіро раніше, ніж іспанської^«
Люди, яких привела з собою Урсула, на весь світ розхвалювали
кондо з його родючими землями, і невдовзі скромне сільце пеоетга
рилося на пожвавлене містечко з крамницями, майстернями реміЛ
ників і постійним торговим шляхом. Хосе Аркадіо настільки
зачарований реальним життям, що утратив будь-який інтерес до ал
хімічної лабораторії, і знову зробився тим заповзятим чоловіком, кЯ
трий колись засновував Макондо. Нові поселенці почували до ньог*

глибоку повагу і радилися з ним, приймаючи будь-яке рішення. Зн^Н

ву прийшли цигани, але Хосе Аркадіо з ними не було, а їхній ярАііГ

рок перетворився на величезний заклад для азартних ігор, тому їм я
дозволили зупинитися в Макондо. Вони ж розповіли, що МелькіаЛ

сове плем’я було стерте з лиця землі за те, що зважилося переступи^

межі дозволених людям знань. Хосе Аркадіо випустив на волю усії
птахів, а замість них поставив у кожному будинку годинники з музи
кою, обсадив вулиці мигдалевими деревами. Ауреліано просиджув*
в занедбаній лабораторії, опановуючи, просто з цікавості, ювелірі

справу. Він уже перетворився на юнака, зробився мовчазним і віл

людкуватим, а в погляді знову з’явився той напружений вираз, щГ

був у нього, коли він народився. Якось він глянув на матір і сказав.!

що до них хтось іде і він уже в дорозі. У неділю з’явилася Ребека. 1^

402

 

____________ ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ М А Р К Е С. Сто років самотності


л<> щонайбільше одинадцять років; торговці шкірами, котрим було мучено доставити її разом з листом до родини Буендіа, не змогли Бати, хто та людина, яка опікувалася Ребекою, як не могли при- іпмти ні Урсула, ні Хосе Аркадіо її батьків, які, судячи з листа, до- Ьдилися їм родичами. їхні кістки прибули разом з Ребекою у полот- •имому мішку, звідки чулося «квок, квок, квок»; у листі ■вловлювалося прохання — поховати їх за християнським звичаєм. Кичина не говорила ні до кого, сіла у крісло-качалку, привезене з со­                                          засунула палець у рота і просиділа так весь день. Її залишили в

„оцині, охрестили Ребекою — так само, як звали, судячи з листів, її Мін ір, бо дівчина не відкликалася на жодне ім’я. Оскільки в Макон- мп і це не було цвинтаря, то мішок з кістками заховали до того часу, [ц|иі и з’явиться гідне місце для похорону. Спочатку Ребека відмовля- йііги від їжі, і було незрозуміло, як вона не помирає з голоду, аж поки ці, з’ясувалося, що Ребека їсть сиру землю і вапно зі стін. Урсула при- Кпунала гіркий напій, до якого довелося додати ще й кілька ударів |м’мінцем, і за кілька тижнів Ребека почала одужувати. Тепер вона Йшлася з Аркадіо і Амарантою, які сприймали її як старшу сестру, й »1 имаком їла, вправно послуговуючись виделкою та ножем. Згодом ни м пилося, що вона вільно розмовляє по-іспанськи і мовою ґуахіро, Цін неабиякі здібності до рукоділля й співає годинниковий вальс на , имшші слова. Якось уночі індіанка, що спала разом з дітьми, проки­ну міісь від дивного звуку. Вона побачила, що Ребека сидить у гойдал­ці , тримає пальця в роті, а очі світяться в неї, як у кішки. Вісітасьйон « жахом прочитала в цих очах ознаки хвороби, яка змусила її й брата полишити батьківщину. У дім прийшло безсоння. Хосе Аркадіо не «/цікався хвороби, він був певний, що, не засинаючи, можна більше .опити в житті. Але індіанка попередила, що хвороба знищує Ми м’ять. Через деякий час занедужала вся сім’я, а згодом і все місто, Пи Урсула необачно продовжувала продавати свої льодяники, і через них передавалося безсоння. Щоб запобігти поширенню хвороби за м<-жі Макондо, запровадили карантин, суворе дотримання якого Еко змогу ізолювати пошесть в межах міста. Макондці швидко зви­к чи до свого стану: життя йшло своїм плином, і ніхто не журився, що Л і |)п ти в непотрібну звичку спати. Коли почалися провали у пам яті, Ауреліано винайшов засіб боротися з ними: він написав назви всіх (м-мей у своїй майстерні й наклеїв відповідного папірця на кожну. Косе Аркадіо спочатку застосував цей метод у себе вдома, а потім і в місті. Наочне уявлення про те, як макондці силкувалися боротися з иііГіутливістю, дає табличка, повішена на шию корові: «Це корова, її погрібно доїти щоранку, щоб дістати молоко, а молоко треба кип’я-

403

 

Г^1ІЩ^ІАЩЯ_МАРКЕС. Сто рокіи пМптип


тити, щоб змішати з кавою й вийшла кава з молоком» Ось так

за™ И В ХИМЄРШЙ ДІЙСНОСТІЯКУ за Допомогою слова М уда» затримати на коротку мить і яка мала безповоротно зникнути,


ки-


ЛІТЄрХоСЄ Аркаді0 надумав побуд-……………………….

Ного ттпп                          П а ЯК01 мала ґрунтуватися на принципі що)Н

ного повторення всієї суми набутих у житті знань, й^ вдалої

повнити близько чотирнадцяти тисяч капток т,п* ™ вдало
ИЙШОВ гість, яконіхго

6у“,Г„сешГ™0 РОаПІЗН“- «,0 ЙОГ° 8а6УГО ” СКО^Н “X

Хосе Аркаліо .Г„°™ л“«!,”»» *0“™’’°»»»» “бУЛ» СРТІИв *•
гпрто „ * ““пити ліки 1 його пам’ять осяяло, він впізнав сяЗ

Фіксованими на металевій пластинпі тп                                                   ,                   * 1

побоювання, що зображення на „лас’тнні відбирає ГлюинГоилі

в                                                                ЖИТВ В СВОЄМУ дамі 1 ^лила зрЙІ

глид. Але воді він ще не почув „оклику долі. Він був тГьТ^лЗ
п“Г“’ ЯК0Г° *»телі Долини шанували за мистецьку роботу ямі
льоаяи Ту                                  * Гр°“ейні* заробляла У,„ ул., продажі!

жінки, че’ез кг„г„»св,гиі:”с„».;°“уд г ш знав Ж,,Д1^

Фраиоіско>ю,„Ва.ц.;“,^Г,™итеМс~^с^

яких із найменшими подробицями розповідалося Про падії шоІЛ
ЛИСЯ на пісняреві» дорозі. Всі „аконд,,, подалис^ «%х«т йо7 М
~~ого сподія,,ооя на світірввв” —
нок.прибула гладка жінка, яку несли на ношах чотири індіанці іЯ

до закладі КатаХИСНаВИГЛЯД МуЛатка‘ Ауреліано також вируш*
до закладу Катаршо, куди прибув Франсіско Людина. КатапіноМ

гувала тростиновим вином, надавала й інші послуги. АуреХно уД

—- ЙТИ                                          “ матРОна запросила його зайти у “З

УДИ весь вечір заходили й виходили чоловіки. У задушливій кімЯ
, де перед Ауреліано побувало шістдесят тооє чоловік- хлопеД

почув жахливу історію> яку розпов.ла                                                   І МОЛ ен ^’ ХЛО«Д

Два роки тому вона заснула, не погасивши свічки „і п ™ ^ ‘ тла будинок, де вони „опікали з бабусею. В™і’бХГодТлГ

 

І
ь____________ ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ М А Р К Е С. Сто років самотності

ніг тих та селах і за двадцять сентаво укладала в ліжко з чоловіками,
■lofi нідшкодувати спалений будинок. За підрахунками дівчини, вона
bum отак жити іще близько десяти років. Юнак вийшов із кімнати,
нічого й не зробивши й насилу стримуючи сльози. Після безсон-

ні»! мочі він вирішив одружитися з мулаткою, щоб визволити її від
f меншого деспотизму, та вранці дівчини в Макондо вже не було. Ау-

…. іано занурився в роботу і скорився долі бути чоловіком без жінки,

pflii приховати ганьбу своєї нездатності. Хосе Аркадіо захопила нова уичі: за допомогою даґеротипії знайти науковий доказ існування ІІиі м. Мелькіадес заглибився у вивчення Нострадамуса. Якось йому «дпнося, що він натрапив на пророцтво щодо майбутнього Макондо: пню перетвориться на чудове місто з будинками із прозорого скла, і в Bi.’imv не залишиться й сліду від роду Буендіа. Хосе Аркадіо не пові­рим пророцтву, запевняючи, що будинки споруджатимуть із льоду,

І             Du мін бачив уві сні, і тут завжди буде хтось із Буендіа. Урсула, з по­ки мом помітивши одного вечора, що її дівчата стали дорослими, за­шилася розширяти оселю. Незабаром новий будинок постав на ра- Вгп, і здивування усім. Урсула хотіла пофарбувати будинок у білий ри і ’і ір, та раптом отримала наказ від корехідора, начальника, при- иіого урядом, фарбувати фасад у блакитний колір. Хосе Аркадіо пішов до дона Аполінара Москоте і розповів йому, як вони заснували Ммісондо, висловив вдячність урядові за те, що не заважав їм жити інк, як вони жили, запевнив, що макондці мирні люди, але не дозво- ‘III ї ї, нікому наказувати, у якій колір фарбувати свої оселі. Якщо дон Мпскоте хоче жити в селищі як простий мешканець, то «ласкаво про­симо» , якщо ж він бентежитиме людей своїми наказами, то хай заби-

I… геть. У відповідь на зауваження корехідора, що він озброє­ний, Хосе Аркадіо взяв того за петельки, проніс вулицею і поставив ни дорогу, яка вела з Макондо. За тиждень дон Москоте повернувся з ніІі»рьма солдатами і своєю сім’єю. Старожили Макондо прийшли до Киги Аркадіо, сподіваючись, що він візьме командування на себе і ми кине непроханих гостей. Але Буендіа вирішив залагодити справу мирно, бо не личить ганьбити когось перед його ж власною родиною. Дуреліано супроводжував батька до корехідора. Хосе Аркадіо справу Нїіднав: солдати залишили селище, всяк мав право фарбувати свій /іім тим кольором, яким йому заманеться, порядок у місті гаранту­        макондці. Всі заспокоїлись, крім Ауреліано: він закохався у най­мем шу доньку дона Москоте Ремедіос, якій було лише дев’ять років.

  • • J нагоди закінчення нового будинку Урсула вирішила влаштувати Пи л. Вона назамовляла чимало рідкісних і цінних речей для прикраси

II                 упорядкування будинку, зокрема — піанолу. Торговельна компанія

 

^МтЛ^РСІЯ_МАрк ЕС. Сто років гампто^


прислала майстра — італійця — ТТ’р-тг. к™™,,; —

вТоГ— мавчити користуватися нею— СГЙ

аного чоловіка в Макондо ще ніхто не бачив. Ребека закохл ш,« Л ГО^Я .ід,»«, П’етро Креспі вона к1лью> д„Г»е “ше„ „Гк,.*

«еГю т 17аГ»»и °“го пла,уВова 3““* ™й“»» ”“^1

З         кінці

^П°Ск„НГ„» у“ «

сподобала’, дмаро, вода дозволила „всі до»«™^»

Дружба збудила у серці Ауреліано надію бачити маленьку РемЯ Як аакляття вів повторював собі, що вона „ас П^Гу ЗІ

ного разу вона Дійсно прийшла з сестрою Атоміяип

Н====ЕЕ==Ї

ЇЇЇЇЇЇЇИ -.4 ; зна^ПХ пошШ К7Я У^а Д«™аТогоЙ°«:

мУлі лише дв чГна мТсяпк 7 У У К°НД° пРивозил* на старої Ребека Тп        Ц К°ЛИ °ДНОГО разу пошта вчасно не приб>1

го ™ ^ тяжко захворіла і в маренні виказала таємницю, сн

к„“Гт0!Г«ГоГ„»“Тмокскрині 1 знайшла лиот» ■« П»™

. — — го вечора, коли Урсула силкувалася витягти Ребеку ч КвШ там ГННЯ’ ^УРЄЛШНО ЗНОВ пішов У заклаД Катерино, але жінк^Я

^аі’ГмїГя, ЯКУСЬ МИТЬ ^ ПОПЛИВЛ° -РЄД йогоГим^і

її аж другого дня у кімнатіІ^Р ТернерТд^^                                               ‘ ВІДНаґш«»

потрапив, але добре пам’ятав, що прийшов переспати з цкю • кшкЛ Вирушаючи в плавання кохання, юнак розплакавсяі пі ™2

шиГяУПілаПИТаЛаЯК ТУЧЄРЄЗ КОГ° ВІН ™ ^«ждає іЯ реліано’вий^ов^>кім1натаЯтозалішшв^аа Л°поогти ““V- «олЯ

дар ви ОЛОВ*4сил*’а й той гФкий^ягар^що леам^йол^н^серцГ1^

впептп ЯрЯНТа СТраждала від нерозділеного кохання. Але АуреліаЯ ЙС го                                                                              ^М^ГхГаЇЇХГ

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС. Сто років самотності


I  Гетро Креспі, а Урсула хай повезе Амаранту у головне місто про- ціі, щоб та могла там розвіятися. Найближчої суботи Хосе Аркадіо чідіа пішов до дона Москоте сватати Ремедіос. Батьки дівчини були жо здивовані, але дали згоду, хоча Ремедіос ще не вступила у діво-

II  пік. Та Ауреліано ладен був чекати скільки завгодно. У сім’ї Буен-

іі  »становився відносний спокій, який порушила смерть Мелькіаде- . І І,иган старів швидко і неухильно, з ним стало важко спілкуватися,

жп сліпнув і глухнув, плутав співрозмовників з людьми, яких він знав ‘ п ись, говорив на мішанині з різних мов. Коли дихання старого стало ЯИфдючим, Аркадіо почав водити його на річку, і Мелькіадес дивним «ииом орієнтувався у воду, минаючи глибокі місця. Але одного разу іііі увійшов у воді не туди, куди треба, і тіло його знайшли через кіль­ці днів. Хосе Аркадіо Буендіа заборонив ховати старого, стверджую- ІИ, що Мелькіадес безсмертний. Три дні він окурював тіло померлого Мірами ртуті, як заповідав Мелькіадес, але труп неухильно розпадав- иі. І ільки тоді вирішили поховати тіло Мелькіадеса. Це був перший ■пкорон в Макондо. П’єтро Креспі, викликаний листом Ребеки, ого­лив свій намір одружитися з Ребекою, відкрив у Макондо магазин «куничних інструментів і заводних іграшок. Амаранта відкрилася у Міиіму коханні П’єтро Креспі, та той не сприйняв серйозно її почут- tli- Амаранта відчула себе приниженою і з люттю пообіцяла зробити |Ш’, аби завадити весіллю сестри, тому Урсула відклала всі справи і ■ирушила з Амарантою у подорож. Через відсутність Урсули і незри- у присутність Мелькіадеса, який і далі робив загадкові прогулянки .*іпатами, будинок видавався величезним і порожнім. Хосе Аркадіо ипмагався вдосконалювати механічні іграшки, якими П’єтро Креспі ішиовнив дім. Ауреліано закинув роботу в майстерні й узявся навчати ■■■по наречену читати й писати. Нещасною почувалася тільки Ребека,

■іііі не могла забути Амарантової погрози. Повороживши на картах, <н пар Тернера сказала Ребеці, що вона не матиме щастя, доки її бать­ки ке будуть поховані. Стурбована Ребека поділилася неясним їй про­роцтвом із Хосе Аркадіо. Той розшукав мішок із кістками, який ко- ііі’-ь принесла у дім Ребека. Його знайшли замурованим в одній із стін ■удинку, бо він весь час плутався під ногами у мулярів. Хосе Аркадіо Виховав його в могилі без надгробка неподалік від Мелькіадеса. Друж- ■п ;і Ребекою відкрила двері для Пілар Тернери, вона знову почала до­помагати у господарстві, була ніжна до Аркадіо. Він відчував потяг до ціп жінки, не здогадуючись, що це його мати. Пілар чекала дитину

■                  ід Ауреліано, яку той пообіцяв визнати своєю. Хосе Аркадіо, приєд- итшіи до однієї з заведених танцівниць годинникового механізму, до- МН’ся того, що лялька танцювала три дні під власну музику. Цей вина­


407

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ М А Р К Е С. Сто років самотногті


хід настільки схвилював його, що він потрапив у стан безперервні

марення, якого вже ніколи не вдалося позбутися. Коли Хосе Арк*

впав у буйство, намагаючись знищити все, що не змінюється, віні

чав г мати щось урочистою і звучною, але геть незрозумілою мово^

Ауреліано покликав сусідів. Хосе Аркадіо Буендіа витягли на дві Я

міцно прив язали до великого каштана. Коли повернулися УрсуЯ

Амаранта, вони заговорили до нього, та він їх не впізнав і відповів .Г зрозуміле.                                                                                                                                            ™

Ауреліано Буендіа і Ремедіос Москоте обвінчалися. Ремедіос л гла зрілості раніше, ніж позбулася своїх дитячих звичок, наречЯ ледве встигли навчити самотужки вмиватися й одягатися, а також Я конувати найпростіші роботи в господарстві. Єдина нещаслива люЯ на на бучному святі була Ребека. З Урсулиного дозволу вона мала Ш ти шлюб того ж дня, але в п’ятницю П’єтро Креспі одержав листа/Я повідомлялося, що його мати при смерті, він виїхав до головного мі Д провінції і дорогою розминувся зі своєю матір’ю, котра їхала жив| здорова до Макондо. П’єтро загнав п’ятеро коней, поспішаючи встД нути на власне весілля, але повернуся в неділю вночі — якраз на кобрання. Невідомо, хто написав того листа, Амаранта клялася, щ<Я не вона. Дон Москоте запросив вінчати свою дочку священика з сусЯ нього міста падре Никанора Рейну. Після весілля він збирався повЯ нутися до своєї пастви, однак вжахнувся, коли довідався, що в МакЯ ДО не хрестили дітей, не визнавали церковних свят, у шлюбі живЗЯ невінчані, ] н вирішив залишитися на тиждень, щоб відправити в»- важливіші християнські обряди, та макондці і слухати його не хотілії Годі падре Никанор вирішив, що у Макондо необхідно збудувати храї і почав збирати пожертвування, аж скоро з’ясувалося, що тих грошІ не вистачить і на двері храму. Щоб заохотити макондців, падре НиЯ нор почав демонструвати незаперечний доказ безмежного всесиЛ

1                оспода Бога у дивнии спосіб. Священик випивав чашку гарячого ш. коладу і після цього піднімався на дванадцять сантиметрів над зеЯ лею. Це справило враження. Кілька днів священик ходив по місі повторював свій номер, а служка назбирав у мішок стільки гроше що менш ніж за місяць будівництво храму почали. Ніхто не взяв п> сумнів божественне походження продемонстрованого, крім Хосе Ай. кадю Буендіа. Одного разу, коли падре Никанор став підніматися р- зом зі стільцем над землею поруч із прив’язаним до каштану БуендХ той зауважив щось мовою, яку макондці не розуміли, і священик віЗ повів йому. Ось так і довідалися, що диявольська тарабарщина X« Аркадіо була латиною. Із завершенням будівництва храму було пов’1 зане майбутнє Ребеки: якось Амаранта сказала, що після закінченні 408

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС. Сто років самотності


! Іуді ішицтва храму найщасливіша буде Ребека, бо вона відкриє церкву Іио.м весіллям. Урсула радісно схвалила цю ідею й пообіцяла значний рмкгок для прискорення робіт. Та, за підрахунками Ребеки, чекати по- [т|ііГіно було ще кілька років. Вона запропонувала нареченому втекти з Микондо. Проте П’єтро Креспі не був авантюристом; вимучений по- И’іііністю будівництва, він дав падре Никанорові гроші, щоб довести Вудівництво до кінця. Амаранта мало не зомліла, побачивши Ребеку, ккп приміряла нову вінчальну сукню, і поклялася собі, що отруїть Ре­ймсу в останню п’ятницю перед весіллям. Однак весілля знову відкла- и н, бо за три дні до призначеного терміну померла маленька Ремедіос: иійнята застрягли в неї упоперек живота. Амаранту гризли докори (умління. Адже це вона палко благала Бога послати якесь лихо, аби їй мі’ довелося давати отруту Ребеці. Ремедіос принесла в будинок подих |ілдості. Вона була єдиною людиною, котра зважувалася втручатися в чипри між Ребекою й Амарантою. Вона взяла на свої плечі нелегку її І ні цю ходити коло Хосе Аркадіо Буендіа. Коли у дім принесли сина Ауреліано і Пілар Тернери, Ремедіос вирішила вважати його своїм рііршим сином. Ауреліано знайшов у Ремедіос виправдання власному Існуванню. Урсула оголосила сувору жалобу: позачиняла всі вікна й ДІН’рі, і нікому не дозволялося ні входити, ні виходити без крайньої по­треби, на стіну повісила даґеротип небіжчиці, а під ним — незгасну міімпаду. Ребека геть занепала духом і знову стала їсти землю. Але |шптом — коли від початку жалоби минуло вже чимало часу — хтось

ііі          такою силою штовхнув двері з вулиці, аж весь будинок задвигтів. Ип порозі постав велетень і пішов через весь дім, кидаючи всім: «До- Арий день», лише на кухні він зупинився, завершуючи подорож, поча­ту на другому кінці світу. Урсула подивилася йому у вічі й кинулася йпму на шию, кричачи й плачучи з радості. Це був Хосе Аркадіо. Він іишернувся таким само злиднем, яким і пішов. Урсулі навіть довелося тплатити за найнятого ним коня. На запитання, де він був, Хосе Ар- кпдіо відповів «там». Почепив гамак, ліг і проспав три дні. Прокинув­шись, попрямував до закладу Катаріно. Він замовив на всіх горілку і ііппропонував, щоб п’ятеро чоловіків разом спробували пригнути до столу його руку, рука навіть не поворухнулась, коли гурт навалився ми неї. У розпалі веселощів він поклав на стойку для загального огляду гпою чоловічу гордість. Жінки загорілися бажанням. Тоді Хосе Арка­діо розіграв себе у лотерею і поділив себе між тими жінками, які за­платили йому. З цього він і жив. Шістдесят п’ять разів ходив він ма­тросом у кругосвітнє плавання, все тіло його було вкрите татуюванням.

IIсім’єю він майже не спілкувався, вдень спав, уночі ходив до повій. І’іюека була скошена появою Хосе Аркадіо наповал, вона зрозуміла,


409

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРС Г Я МАРКЕС. Сто рокіягямпт»»^


Інрм ^                         УСЬОГ° ЛИШ ВИЧЄПурений дохляк поряд із оцим

уГйпгля ВГ ВТраЛа бУДь-яку владу над собою. Одного разу

ГЛ У иого кімнату, коли Хосе Аркадіо відпочивав він взів

потім пішов до П’єтро Креспі у магазин і сказав^ що одружТетЬСЯ і|

бекон, Урсула ніколи не простила їм цього шлю^у, заборонила^

реступати поріг її оселі. Для неї вони однаково що померли. Нов ^

Дол~пГТК НШІРОТИ ЦВИНТаряСусіди лякалися криків,]

бУДИНОЧКУ К1ЛЬКа разів на добу‘ Тільки А™=-

турбувався про молоде подружжя. Він купив їм деякі меблі і давав’

ші доти, поки до Хосе Аркадіо повернулося почуття реальності і Л

ходився Обробляти прилеглі до будинку пустища. імарантатаї

р оглпся притлумити в собі ворожість до Ребеки, хоча Урсула

П’еГТ ГаНЬб/’ ЩЮД°ВЖ‘™““ запрошувати на обЦи

П гро респі— Амаранта, яку Креспі доти звик розгля

ЯК дитину, несподівано постала перед ним по-новому. Ніхто не су —

вався, що він запропонує Амаранті вийти за нього заміж Ама^

ного°ДсГт;ТрЬКИ ПР°СИЛа 3аЧЄКатищо6 вони кРаЩе узнали одне,

Пти кТ Т8ДЮС ВПЛИНула на Ауреліано менше, ніж він міг

но                 заглибився в свою роботу, проте зберіг звичку грати у де*

но як це було за життя Ремедіос. Якось дон Москоте повернувсі

своєї поїздки дуже стурбований політичним становищем у країні

дуже тумТннеТяГ РОЗПОЧаТИ ВІЙНуА на ТУ пору Ауре ііано |

дуже туманне уявлення про консерваторів і лібералів, то тесть якні

,Р°!І™8 ПОЯСНИВ иомУ- в чому полягає різниця між цими партія


Лі берали — це масони, лихі


люди, які виступають за те, щоб пері


тяти священиків, запровадити цивільний шлюб, визнав рівні нр

за законними и незаконними дітьми і, скинувши верховний X

дробити країну, проголосити її федерацією. Консерватори ж одер-’

владу від самого Господа Бога, обстоюють непохитний порядок і

динну мораль, захищають віру в Христа, основи влади і не хочуть *

усьомуИ Р°ЗШМатування країни. Ауреліано симпатизував ліберГаГ

міти «я? Т°СУВа °СЯ ПраВ незак°нних дітей, але ніяк не міг зрої

Цати рГ1миРППМИНаТИ ЬШНУ ЧЄРЄЗ ЩОСЬ ТаКЄЧОГО не можна по

РУ«ами. До Макондо прибули озброєні солдати, конфіскував

мисливсь сі рушниці, мачете та навіть кухонні ножі, а п’іГрозд^

овікам, старшим від двадцяти одного року, блакитні папірці з і

нами кандидатів від консерваторів і рожеві — від лібера^Гу діь „

пі ^„ШЛЧаС Парт11 В ДОШНО 3 ДОНОМ Москоте Ауреліано став


АтаеТ Г°ЛОС1В На К°РИСТЬ консеРватоРІв• Тому коли друзі запитал

А^еліано, хто він, ліберал чи консерватор, то він відцвів, шолі

рал, бо консерватори — шахраї. Друзі направили його до революціон


410

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС. Сто років самотності


, що жив у Макондо під виглядом лікаря-гомеопата. Від нього Ауре- йііо довідався про політичний заколот, у який були втягнуті всі сини п|м)жилів міста. Проте коли уявний лікар відкрив йому, що заколо- иіси готують масові убивства урядових чиновників та їхніх сімей, «її одразу вийшов з їхнього кола і заявив, що коли вони прийдуть уби- (йп’и сім’ю дона Москоте, він зустріне їх на порозі зі зброєю у руках. ><йііа тривала вже три місяці, і в країні було запроваджено воєнний ‘ Wnn. До Макондо солдати зайшли зовсім тихо. У місті встановили ко- Мічідантську годину, у кожному будинку зробили реквізицію, цього [ |иііу позабиравши навіть сільськогосподарський реманент. Лікаря-го- Мпішпта розстріляли без слідства й суду. Вся влада зосередилася в ру­ки х командира гарнізону, який щоранку вигадував якесь нове здир- н<> на користь захисників порядку. Якось солдати видерли жінку, ііуміену скаженим собакою, з рук її рідних і забили на смерть прикла­ди просто на вулиці. Через два тижні після окупації міста Ауреліа- иіі найшов до свого друга Герінельдо Маркеса і владним голосом нака- ■«II готувати хлопців до війни. За два дні було проведено відчайдушно «МІ пиву операцію: вночі двадцять один чоловік під командою Аурелі- •м<> іїуендіа, озброєні столовими ножами та нагостреними заточками, ««копили зненацька гарнізон, заволоділи гвинтівками й розстріляли Ий площі капітана й тих чотирьох солдатів, котрі забили жінку. Тієї ж Мірі і Аркадіо було призначено цивільним і військовим правителем Ma­in иідо. Удосвіта, під вітальні вигуки звільненого від терору населення, ■яі ні Ауреліано, який віднині називав себе полковником Ауреліано Мушідіа, залишив Макондо, йдучи на з’єднання з військами револю­ційного генерала Вікторіо Медіни.

Полковник Ауреліано Буендіа підняв тридцять два повстання і «і’І програв. У нього було сімнадцятеро синів від сімнадцяти різних жінок, і всіх їх було забито однієї ночі. Сам він зостався живий піс- и чотирнадцяти замахів на його життя, сімдесяти трьох засідок і роз­стрілу. Він відмовився від ордена Пошани, яким його нагородив пре- ■иді’нт республіки, відхилив довічну пенсію, запропоновану йому іііпія війни, і до глибокої старості жив на прибуток від виготовлення «илотих рибок. Він завжди був попереду свого війська, але єдину рану («подіяв собі сам, коли прострелив груди після підписання капітуля­ції, що поклала край двадцятирічним громадянським війнам. Єдине, Н(ц залишилося після цього, — це названа його іменем вулиця в Ма­йні ідо. Проте він ні на що таке не сподівався навіть того ранку, коли Ий чолі загону залишив Макондо. Того ранку він сказав Аркадіо, що ішіи полишають на нього місто в гарному стані, а коли повернуться, І тут має бути ще краще. Проте Аркадіо став найлютішим правите­лі

 

ГА БРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС. Сто років самотності


лем Макондо. Він запровадив обов’язкову військову повинність, зі вав у колодки тих, хто насмілювався протестувати, розстріляв тр} із закладу Катаріно, який зустрів прихід Аркадіо до закладу сигнЛ фанфари. Край його безчинствам поклала Урсула, дізнавшись, що кадіо намірився розстріляти дона Москоте. Вона увірвалася з бато до казарми, відшмагала Аркадіо, звільнила Аполінара Москоте,1 пустила на волю всіх колодників і відтоді стала правити містом. | при виявлену мужність, Урсула почувалася такою самотньою, що 9 ла шукати порятунку в марному товаристві забутого під каштамм чоловіка, який на той час втратив будь-який зв’язок з дійсністю. ВСІ розповідала йому про родинні справи, їй здавалося, що погані нови засмучують його, тому вона вигадувала добрі, а згодом і сама пон1{ ла в них. Урсула розв язала чоловіка, але він і не зворухнувся зі см лавки і далі сидів на ній. У серпні вона повідомила новину, яку ■] жала правдивою: Амаранта і П’єтро Креспі невдовзі одружаться. Вв здавалося, що ці молоді люди створені одне для одного і нарешті зі йшли своє кохання. Проте Амаранта на пропозицію Креспі одру»— тися сказала, що вона радше помре, ніж піде за нього. П’єтро Крав невимовно страждав. Однієї ночі Макондо пробудилося від співу, ЦІ рейнятого любов’ю, палкішою за яку на землі й уявити собі було го»

І   тоді П єтро Креспі побачив світло в усіх вікнах міста, крім Амащ тиного. А вранці його знайшли з перерізаними венами. Урсула поои. вила гроб з тілом у себе в домі і поховала П’єтро поруч з Мелькіадег««, хоча падре Никанор противився похованню самовбивці на освячен землі. Амаранта не виходила зі спальні. Докори свого сумління во~ вирішила лікувати тортурами: тримала руку на розжареному вугі, лі, доки не відчула тлінний дух свого паленого м’яса. До кінця сво життя носитиме Амаранта на обпеченій руці пов’язку з чорного кр пу. Аркадіо оголосив офіційну жалобу з приводу смерті П’єтро Креаі Урсула розцінила це як повернення до сім’ї, але вона помилялася. Ви ніколи не відчував себе своїм у сім’ї Буендіа. Єдиний, хто запав йому душу, був Мелькіадес, і ніхто не знав, як страждав Аркадіо після йо*~ смерті, як хотів його оживити. Тільки почуття влади позбавило йоі страхів і смутку. Він не знав, хто його батьки, а до Пілар Тернери ві; чував такий самий непоборний потяг, як Хосе Аркадіо і Ауреліан< Одного разу, коли вона прийшла до школи за своїм молодшим синаЯ він майже затягнув її до ліжка. Пілар ледве вдалося умовити його П’ чекати до ночі. Але вночі до Аркадіо прийшла молода незаймана дії^ чина Санта Софія де ла П’єдад, якій Пілар заплатила половину св»’ їх заощаджень, другу половину вона віддала батькам дівчини, що вони не забороняли ходити дочці до Аркадіо. На той час, коли він ста 412

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ М А Р К Е С. Сто років самотності


и (ігелем Макондо, у них народилася дочка. З родичів про це знали Косе Аркадіо й Ребека, з якими Аркадіо підтримував стосунки, шіпралися не стільки на родинні почуття, як на спільні інтереси. Мдіо надійшов донос на Хосе Аркадіо, який незаконно привласнив прищі угіддя в околі. Та правитель Макондо і не збирався чинити иисуддя, натомість він запропонував Хосе Аркадіо узаконити його і на захоплені землі з умовою, що той дозволить місцевій владі Щшти замість нього податки. Завдяки цій угоді Аркадіо набив собі нені не тільки грішми від податків, а й тими, які він брав за дозвіл йти небіжчиків у володіннях Хосе Аркадіо. Минуло кілька міся- , ппрш ніж Урсула здогадалася про те, що знали всі: Аркадіо ви- Вммік гроші громади, на які побудував будинок і замовив віденські ЦМчІ. Тоді ж вона довідалася, що в нього є дочка і що Санта Софія де (І І Ггдад, з якою він живе невінчаним, знову вагітна. Урсула виріши­те инписати про все це полковникові Ауреліано Буендіа. Проте війна, ІН пула доти для всіх чимось невиразним і далеким, набрала форм ■іммптичної дійсності. Якось до воріт Макондо під’їхала стара баба Ь|ікп на ослі. Вигляд у неї був зовсім безневинний, і вартові пропус- IIим ії. Стара поїхала просто до казарми, де відрекомендувалася Ар-


С
ні полковником Ґреґоріо Стівенсоном, якого полковник Ауреліано
шідіа прислав з дорученням до Аркадіо: Макондо належить здати

Ври іиіору, аби уникнути даремних жертв і зберегти сили для весняно-
іа ії пі тупу. Аркадіо не повірив посланцю навіть тоді, коли він показав
Ьнму ;юлоту рибку Ауреліано, наказав тримати Стівенсона під вартою

■    шіхищати Макондо до загину. Це було безглузде рішення, бо сили ІЦімтивника значно переважали. Жоден з бійців Аркадіо не залишив­ши вий. На світанку, за вироком військово-польового суду, Аркадіо ■Н» розстріляно біля цвинтарного муру. Він велів передати дружині, •п дівчинку, якій ще так і не дали ім’я, назвали Урсулою, а якщо на­удиться хлопчик, хай назвуть в честь діда — Хосе Аркадіо. На про- Шініщію падре Никанора висповідатися Аркадіо відказав, що йому не- ■ііі и чому каятися.

V травні війна скінчилася. Полковник Ауреліано Буендіа, що, пе- Придпгнувшись індіанцем-знахарем, уже майже дістався до західно- 1« кордону, потрапив у полон. З двадцяти одного чоловіка, яких він і Цани із собою на війну, поруч з ним на той час був лише один — пол­ити ик Герінельдо Маркес. Звістку про полон було оголошено в Ма- Іииїдо надзвичайним декретом. А за тиждень, не підтверджена де­понтом, пройшла чутка: полковника Ауреліано Буендіа засуджено ди смертної кари, і вирок для науки його жителям буде виконано в Мпкондо. Коли полонених привели до міста, солдати ударами при-


413

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС. Сто років самотнпгті


кладів розчищали собі шлях у незліченому натовпі. Урсула з рантою ледве протиснулися до Ауреліано. Він здригнувся від териного зойку, твердо подивився їй у вічі й велів прийти у тюг Урсула було спробувала дістати дозвіл на побачення, але, переко шись, що це неможливо, склала у клуночок речі й пішла до в’язні Вартовому, якии перегородив їй дорогу, вона сказала, що вона полковника Ауреліано Буендіа, і якщо вони мають наказ стрі- нехай стріляють одразу, бо вона однаково зайде. Офіцер на й відповідальність дозволив Урсулі побачення на п’ятнадцять хві Урсулі здалося, що він блідіший, ніж був, трохи вищий і ще би/ самотній. Він знав про всі події, які відбулися вдома. На здив\ ня Урсули він відповів, сміючись, що він же ясновидець, і сер[ но додав, що він ніби пережив усі події, коли його вели до Мам до. Готуючись до побачення, Урсула понаготовляла запитань, та ]Г спілкування набрало форми звичайної повсякденної розмови, і щаючись Ауреліано передав матері свої вірші з проханням сщ ти їх, а Урсула сину — револьвер. Полковник Ауреліано Буендії казав матері нікого не благати про його помилування, а Перекоп! себе, що його розстріляно вже давно. Залишившись на самоті, він і мав, як цього разу смерть повідомить його про своє наближення ранніх літ, усвідомивши, що наділений хистом ясновидіння, що заздалегідь знатиме про свій кінець. Кілька разів під час ві на нього робили замахи, але він щоразу відчував це, тому й залиіі ся живии. Після побачення з Урсулою він не спав цілу ніч: нариви під пахвами. На світанку, почувши кроки вартового, він, рішив, що цього разу смерть не оповість його про своє наближені Але вартовии приніс лише каву. Так тривало майже тиждень В? ті не наважувалися виконати вирок, боячись, що обурення, яке Г пило місто, може мати серйозні політичні наслідки в усьому ок якщо полковника Ауреліано Буендіа буде розстріляно. Весь цей! Ребека вставала вдосвіта і вдивлялася крізь шпарку прочиненого кна У Цвинтарну стіну, хоча Хосе Аркадіо запевняв її, що ці тваріЗ не наважаться розстріляти його тут, а зроблять це в казармі Пр ‘ вівторок, о п’ятій ранку Ребека з Хосе Аркадіо у світлі ранкової побачили брата, той стояв спиною до стіни, взявшися в боки- неп нариви не давали йому опустити руки. Коли солдати підняли г‘ тівки, полковник Ауреліано Буендіа побачив себе раптом малень хлоп ям у коротеньких штанах, побачив, як батько заводить йога циганського шатра, побачив лід. Коли зачувся крик, він вирії що то вже остання команда загонові, розплющив очі і побачив ті ки капітана Роке М’ясника, що командував розстрілом, з піднят 414

 

ГАБРІЕЛЬ ГАРСІЯ МАРКЕС. Сто років самотності


>1>и руками та Хосе Аркадіо, що перебігав вулицю, наставивши страшенну двостволку, готову вистрелити.

I        І годі знову почалася війна. Капітан Роке М’ясник і шестеро його ■Рантів вирушили з полковником Ауреліано Буендіа визволяти ре- ■н’ікщійного генерала Вікторіо Медіну, засудженого на смерть у Ріо-

І’і і І Іроте коли загін, збираючи на своєму шляху зачаєних лібералів,


І
Нг гнися до Ріоачі, генерала Медіну вже було розстріляно. Прибічни-

це** проголосили полковника Ауреліано Буендіа головнокомандува-
<**м революційних сил усього узбережжя Карибського моря. За три

■ ІІІі н ці вдалося зібрати понад три тисячі людей, але майже всі вони і» і и пули. Уцілілі перебралися через східний кордон. Уряд передав ■І|і1умфальне повідомлення про смерть полковника Ауреліано Бу- I цілій. Але через два дні ще одна телеграма повідомляла про підня­тім нове повстання на півдні. Так виникла легенда про всюдисут-

■    II 11, полковника Ауреліано Буендіа. Керівники ліберальної партії •»пішли, що він авантюрист і не представляє їхньої партії. Уряд ого- |іі> и» полковника розбійником і оцінив його голову в п’ять тисяч Иі*пі. Після шістнадцяти поразок полковник Ауреліано Буендіа за­пнім и Ріоачу й оголосив усенародну війну проти консерваторів. Уряд •Ці укнувся погрозою розстріляти через сорок вісім годин полковни-

IIІ’іірінельдо Маркеса, якщо полковник Ауреліано Буендіа не від- (п своїх сил до східного кордону. Останній відповів рішуче: за три

імігіщі він буде в Макондо і, якщо не застане полковника Герінель- I Цч Маркеса живого, то розстріляє без суду й слідства всіх полонених #и»|ііці“рів. Першим, хто три місяці по тому привітав полковника Ау- пкишно Буендіа в Макондо, був полковник Маркес.

►      V домі Буендіа було повно дітей. Урсула забрала до себе Санта Со­фі * де ла П’єдад з її дочкою та двома хлопчиками-близнюками, що на­цідилися вже після смерті Аркадіо. Всупереч його волі Урсула назва­ли дімчинку Ремедіос, близнюків — Хосе Аркадіо Другим і Ауреліано |Д|іугим. Амаранта взяла їх усіх під свою опіку. Хосе Аркадіо й Ребека Ми|»<‘ґ>ралися жити в дім, збудований Аркадіо, уряд консерваторів уста­лим права Хосе Аркадіо на загарбані землі. Одного разу він повернувся І щілювання раніше, ніж звичайно, привітався з Ребекою в їдальні й ІІІіфов перевдягатися до спальні. Щойно за ним зачинилися двері, як Р Пудинку пролунав пістолетний постріл. З-під дверей спальні вибігла МІикп крові, витекла на вулицю й потяглася тротуарами просто до бу­динку Буендіа, а там прострумувала через кімнати й досягла кухні, де |/|м;ула вчиняла тісто на хліб. Ребека запевняла, що на той час була в Ііуіііільні й нічого не знає. Її версія викликала сумнів, але ніхто не міг И нити, навіщо було Ребеці вбивати чоловіка, який дав їй щастя. На


415

 

ГА Б РIЕ Л Ь ГА РСІЯ МАРКЕС. Сто років самотності

 

тілі Хосе Аркадіо не знайшли жодної рани, як не змогли позбаї

трупа гострого порохового смороду. Покійника закрили у герме1

труну, могилу обмурували цеглою, але від цвинтаря ще багато

по тому відгонило порохом. Щойно небіжчика винесли, як Ребекі

мкнула двері будинку й поховала себе за життя.

Незважаючи на тріумфальне повернення, полковник Ауре,

но Буендіа не дуже тішився видимим благополуччям. Його пер#]

нання, що війна зайшла в глухий кут, чимдалі ставало твердінГ

Він відчував, як невблаганно наближається той страшний світаь.

коли він буде змушений дати своїм військам наказ кинутися в мо
Одного разу він попросив Пілар Тернеру поворожити йому на карті.

«Бережи рота», — оце й усе, що вдалося дізнатися Пілар. А через4

дні хтось передав ординарцеві каву. Полковник кави не просив, а і
ж як принесли — випив. Кава містила дозу отруйного горіха, досі

ню, щоб убити коня. Урсула врятувала сина від смерті. В тумані тяі

Korji одужання полковник Ауреліано Буендіа перечитав свої рукопі

си й знову почав писати вірші, у яких заримував досвід, здобутий ■-

грані смерті. Одужавши, він умовив Урсулу віддати йому свої аф

щадження, потім призначив Герінельдо Маркеса цивільним та alb

ськовим правителем Макондо і відбув з міста налагодити зв’язь-

повстанцями всередині країни.

Делікатний від природи, полковник Герінельдо Маркес, одні!
краще почував себе в бою, аніж в кабінеті правителя. Урсула пр|
ймала його як рідного сина. Колись, ще майже хлопчиком, Герінвл!

до Маркес освідчився Амаранті в коханні, але вона саме тоді 6yd
захоплена пристрастю до П’єтро Креспі. Він вирішив чекати. К(Л
Герінельдо був у тюрмі, Амаранта ходила до нього. Якось УрсуЗ
сказала дочці, що хтозна, чи зустріне вона ще таку людину, тож хаі

іде за нього заміж. Амаранта з обуренням відповіла, що вона не буЩ
ловити чоловіків. Ставши правителем Макондо, Маркес часто бу Д
у домі Буендіа, обідав, грав у шашки з Амарантою. З часом Амар*
та з хвилюванням стала чекати його приходу. Але коли полковнЛ
ще раз висловив свій намір одружитися з нею, вона знову відмови^-
йому, а він зауважив, що рано або пізно умовить її. І далі відвідД
Урсулин будинок. Амаранта вмирала від бажання бачити свого зал*’
цяльника, та все ж знаходила в собі силу не вийти до нього.

 

Категорія: СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.