Гул затих. Я вийшов на підмостки.

До одвірка тулячись, людську Наслухаю долю в одголоску —

Що мені судилось на віку.

Прямо в мене цілить морок ночі Тисяччю біноклів на осі.

Та, якщо лиш можеш, авва отче, Чашу цю повз мене пронеси.

Я люблю твій задум і пристану На тобою визначену роль.

Але інша нині йде вистава,

І на цей раз вибути дозволь.

Та готовий вже порядок дійства.

І не відвернути німоти.

Я один, повсюди лицемірство.

Вік прожить — не поле перейти.

Переклад Ю. Буряка