СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ ТОЛСТОЙ — АННА КАРЕНІНА — ЧАСТИНА ДРУГА

Після пережитих подій Кіті захворіла. Наближалася весна, а їй ло дедалі гірше, і жоден з лікарів на міг зарадити. Єдине, що раде; поїздку за кордон на води. Мати її, відчуваючи свою провину, лад зробити все можливе, аби дочка була знову здорового й веселою. Ви 576

 

________________________________ ЛЕВ ТОЛСТОЙ. Анна Кареніна


I пи їхати за кордон. Доллі була заклопотана сімейними проблемами: що- I Іімо вставши після чергових пологів, піклувалася про одну зі своїх стар­ших дочок, яка саме захворіла, як вона боялася, на скарлатину. Стосунки

*  Доллі з чоловіком так і не поліпшилися. Його, як завжди, не було вдома, і гпк само як і грошей. А тут ще й від’їздить її улюблена сестра. Залишив­шись самі, Доллі і Кіті розмовляють про кохання й зраду. Старша сестра іимагається втішити Кіті, однак та дорікає їй за те, що Доллі продовжує І >кити з чоловіком, який її зрадив. Це завдає Доллі ще більшого болю,

■яджє на таку жорстокість від своєї сестри вона не сподівалася. Але ско­по вона побачила, що й сама Кіті плаче після цих слів і, зрозумівши стан

І шстри, все їй пробачила. Кіті говорить, що тепер бачить в усьому лише погане й нікому не вірить, добре їй лише з дітьми, отож вона просить у І «гетри дозволу доглядати разом з нею її дітей. Доллі з радістю погоджу- ( іться. Разом сестри виходжують усіх шістьох дітей Доллі, але здоров’я са­мої Кіті не покращилося. На Великий піст Щербацькі поїхали за кордон.

Тим часом Анна, перебуваючи в Петербурзі, спілкується з різними І людьми. Хоч вишукане товариство столиці й являло собою досить тіс- К ке коло, і в ньому існували своєрідні групи. З кожною Анна мала свої І отосунки: перша, офіційна, складалася з товаришів і співробітників її К чоловіка, людей розумних і розважливих; друга — це був гурток гра- I фіші Лідії Іванівни, гурток старих негарних цнотливих жінок і розум — [ иих честолюбних чоловіків, саме цей гурток величали «совістю петер- I Вурзького товариства». Третім був гурток княгині Бетсі Тверської, що І доводилася Анні родичкою — дружиною двоюрідного брата, — це був І «піт балів, розкішних туалетів, веселих обідів. Саме цього гуртка Анна рмніше уникала, адже це вимагало додаткових витрат, що перевершу- I шли її можливості, до того ж перший із гуртків був їй більше до душі. Але після приїзду з Москви Анна Кареніна почала уникати своїх висо-

■  кпморальних друзів, намагаючись проводити час у Бетсі. Вронський І угюди їздив туди, де бувала Анна. Вона не подавала йому жодних на-

4ій, проте, зустрічаючи його, ставала жвавою, веселою, і щось нове сві- I тилося в її очах. Зустрічі з Вронським дедалі більше захоплювали її.

Одного разу, запізнившись на початок спектаклю, Вронський І у Дійшов до ложі кузини Бетсі й розповів, чому затримався. Виявля- I *ться, йому доручили залагодити справу двох офіцерів, які дорогою І іустріли гарну жінку в екіпажі попереду і, простеживши, куди вона І увійшла, вже напідпитку вирішили написати їй пристрасного лис- I ні й вручити особисто. Але натомість вийшов її чоловік і викинув їх іч ть. Тепер чоловік вимагає в командира полку суворо покарати офі- I цррів. А той доручив цю справу Вронському, аби вони перепросили чоловіка тієї жінки й він їх вибачив.


577

 

ЛЕВ ТОЛСТОЙ. АннаКареніна


Після опери княгиня Бетсі влаштувала прийом. Розмова точил

спочатку не дуже жваво, аж поки не почали пліткувати. Особливо о

джували Кареніних, вважаючи Кареніна дурнем. Про Анну ж сказа

що після поїздки до Москви вона дуже змінилася і привезла із соб

тінь Вронського. Тим часом приїхали Вронський, а потім і Анна. Р

мова зайшла про шлюб, кохання і пристрасть. Бетсі питає в Анни

її думку з цього приводу. Анна говорить, що скільки сердець, стільД

видів кохання. Після цього вона звертається до Вронського, спові
чи його про те, що отримала листа з Москви про хворобу Кіті.

Усамітнившись у кутку вітальні з Вронським, вона дорікає йсх

за Кіті, а він укотре освідчується їй. Саме його кохання до Анн^_

стало причиною негідної поведінки з Кіті, вважає він. У цей час прі
їжджає Каренін. Усі з осудом поглядають на Анну з Вронським, як

навіть не перервали розмови. Коли Каренін поїхав, Анна ще залиш!
лася у Бетсі. Вронський зрозумів, що насправді вона зовсім не хочі

щоб він повернувся до Кіті. Прощаючись з Анною, він зрозумів, Л
цього вечора наблизився до Анни як ніколи раніше.

Коли Анна повернулася додому, вона побачила, що чоловік ще в
спить, чекаючи на неї. Перебуваючи у Бетсі, він бачив Анну з Врод
ським, але не надав цьому жодного значення. Але він побачив, Д

для інших це було дивно. Отож він вирішив поговорити з дружиною
хоч довго не міг вирішити, що саме їй сказати. Почувши його елі
ва, Анна ніби одягнулася у броню обману, удавано дивуючись. Пре,

те Олексій Олександрович надто добре знав дружину, щоб повіриті^р

те, що вона вдавала. Він побачив, що вона добре зрозуміла, на що вії
натякає, і її душа закрилася перед ним назавжди. Каренін почуваїї

людиною, яка повернулася додому і побачила, що її домівка закрі^—
та, а ключі загубилися. Анна ж у свою чергу зрозуміла, що її почу^

тя байдужі чоловікові, його турбує тільки розголос про її поведін|

у вишуканому товаристві. Коли полягали спати, Анна боялася,

розмова триватиме, проте невдовзі почула рівне дихання чоловіка.

Від того дня почалося нове життя Кареніних: зовні наче нічого н»
змінилось, але духовного зв’язку між подружжям уже не було. Хоч

Олексій Олександрович і був могутнім і впливовим у справах держав
них, проте у справах сімейних був безсилим. Він не зміг знайти прі

вильного тону у спілкуванні з Анною, хоч і відчував, що добротою

ніжністю її можна ще вмовити. Говорив з нею дещо іронічно, як !|

вжди, а таким тоном не можна було сказати того, що треба.

Минув рік, і те, чого так прагнув Вронський, що здавалося йом.

неможливим щастям, сталося: Анна тепер належала йому. Але їй сі

мій було непереливки: вночі її мучили жахливі сни, у яких її станс]

578


і І а

нк|

 

ПЕВ ТОЛСТОЙ. Анна Кареніна


іиіце поставало у спотворених образах — ніби і Вронський, і Каре­ні н — обидва були її чоловіками.

Якийсь час по тому, як Левін повернувся додому після невдалого юпідчення, він сподівався, що біль швидко мине, але й після трьох мі- ІИЩВ нічого не минулося. Та все ж робота, події сільського життя і час «били свою справу: тяжкі спогади потроху забувалися, і він чекав піше звістки про одруження Кіті. Так настала весна, і Левін вирішив (усе забути й будувати своє самотнє життя. Не все складалося так, як іптів, проте він багато працював у господарстві і сподівався переборо­ти одвічну селянську невибагливість: вдосконалював рільництво, за- *>див нові породи худоби, навіть зібрався написати книгу з сільського господарства, у якій враховував і особливості роботи найманих селян. Одного разу навесні до нього завітав Степан Аркадійович Облон- чий. Він саме був у тих місцях у справах — збирався продавати ліс її» маєтку своєї дружини, проте не міг відмовити собі в задоволенні зу- м рітися зі старим приятелем, побувати на весняному полюванні. Левін Кому дуже зрадів, але увесь час чекав новин про Кіті, а Стіва усе мов- члн про це. Нарешті на полюванні Левін спитав про неї сам. Облонськии розповів про хворобу Кіті і про плани Щербацьких. Левіну соромно було І самому собі зізнатися, що він зрадів новинам, бо тим, хто завдав йому Пилю, й самим було боляче. Однак, згадавши про причину всіх подійі — Нронського, став похмурим і дратівливим. Він ледве не посварився з 0- піжським, дорікаючи йому, що продає ліс задешево, залишаючи своїх •лей без маєтності. Ще більше псується настрій у Левіна в розмові про пральний занепад дворянських маєтків і безвідповідальність дворян- і тна перед майбутнім. Облонському чужі всі ці міркування, він вважає ,и<0е аристократом, і тому ці копійчані розрахунки поза його рівнем.

Вронський був сповнений пристрастю до Анни, але зовні в його І житті нічого не змінилося: він жив полковими інтересами, викону- ■пв світські обов’язки. Хоч він і не розповідав нічого про стосунки з Анною, усі давно здогадалися про все. Чутки про цей зв’язок дійшли І до матері Вронського. Спочатку вона поблажливо поставилася до Д..0Г0 захоплення сина: Анна їй подобалася, до того ж цей роман в пчах світу лише вивищував її сина. Та коли вона дізналася, що він

■ «ідмовився від вигідного для кар’єри місця, щоб залишитися в пол­ку, аби можна було бачитися з Анною, вона обурилася і почала вима-

I піти його негайного приїзду до Москви.

Вронський, крім справ служби та вищого світу, мав ще одне захо­плення: він любив коней. Отож, коли були призначені офіцерські пере­дни, він, придбавши чистокровну англійську кобилу, вирішив узяти І них участь. Зранку, поснідавши, він зайшов провідати свою кобилу

579

 

ЛЕВ ТОЛСТОЙ.АннаКареніна


Фру-Фру, яка ніби щось відчувала і нервувалася, а потім уже поїхав на дачу до Анни. Він сподівався поговорити з нею наодинці, бо знав, ЩоЯ цій порі її чоловіка не буде. Дорогою Вронський згадав про її сина, які^Н завжди заважав йому. Хлопчик відчував, що ніяк не може зрозуміти ставлення своєї матері до цього чоловіка, тож часом дивився на ньо*> пильним допитливим поглядом, а Вронському цей погляд був непріИ ємним. Діставшись до Анни, він побачив, що вона чимось дуже сту) бована, і наполіг, щоб вона розповіла йому про причину. Анна відкри­ла Вронському, що вагітна. Він і раніше наполягав, щоб вона покинул» чоловіка, а тепер і поготів почав на цьому наполягати. Анна щоразу від мовлялася зробити це, а Вронський не міг зрозуміти, чому вона, якій тяи важко було брехати, усе ще намагалася зберегти ці фальшиві стосун^И і не хотіла з’єднати свою долю з ним. Вронський бачив тільки їх двох Н себе і Анну, та не враховував її сина. Адже вона розуміла, що не може по­ставити під загрозу долю сина, бо, покинувши чоловіка, вона б утрати ла можливість і право не тільки виховувати сина, але й бачитися з ним Вона й хотіла сповістити Вронського про вагітність, і боялася, бо розумИ ла, що він знову вимагатиме докорінних змін у її житті. Аж тут вона по» чула голос сина, що повертався з прогулянки, і сказала, що цілком щаЯ лива. Потім поцілувала Вронського і пообіцяла приїхати на перегон^И Незважаючи на те, що Вронський, навіть перебуваючи в Анни, noj глядав на годинник, він був надто схвильований, аби усвідомити, гц» часу до перегонів лишилося обмаль, а тому поїхав розрахуватися коней. Вже дорогою він зрозумів, що ледве встигне на свій заїзд і не* минуче пропустить попередні, тобто приїде із значним запізненнями коли всі, навіть царський двір, уже зберуться на іподромі. Це було fl порушенням норм етикету й спричинило б плітки. Отож ВронськиЯ повернувся додому, коли вже нікого з товаришів не було. Лакей до­повів, що по нього вже двічі присилали зі стайні. Неспішно й спокій­но, як завжди, Вронський переодягнувся й прибув на іподром caiJ вчасно: якраз закінчився черговий заїзд. Але його запізнення усе зН таки привернуло увагу. До Вронського підійшов його брат Олександі і зробив зауваження щодо його запізнення, бо впливові особи помі­тили відсутність Вронського, а також дорікнув за те, що того остан^ нім часом бачать поблизу дачі Кареніних. Олексій Вронський рідк^| сердився, але тепер розлютився по-справжньому. Брат зрозумів і^Н і, побажавши успіху, відійшов. Вронський хотів зосередитись переД перегонами, але йому це так і не вдалося: спочатку його зупинив ОЯ донський, який приїхав до Петербурга і хотів бачити свого приятеля, | потім якийсь знайомий, так що у Вронського не залишилося часу не* віть оглянути сідло, коли гукнули учасників перегонів.


580

 

ЛЕВ Т О Л С Т О Й. Анна Кареніна


Щойно дали старт, Вронський рвонув уперед, але спочатку йшов Ь.угим. Потім після кількох бар’єрів вийшов уперед і очолив перего­ни Його Фру-Фру перелітала через перепони, наче птах, добре розу міла свого вершника і слухалася його в усьому. Залишилася ще тіль­ки одна перепона — рівчак з водою, — і Фру-Фру легко П°Д°™

„пе сам вершник трохи не встиг за її рухами і пРипУСТИ«С^™х К и — Сів У Сідло раніше, ніж треба. Фру-Фру впала, незграбний рух Цронського зламав їй спину. Він навіть не одразу збагнув, що саме гталося, і все ще тягнув її, примушуючи встати, але вона лише трем тіла, як рибка, і дивилася своїми чудовими очима. Вронськии спере , одя вдарив її у живіт ногою і знову потягнув, але марно. Схопив­шись за голову, він закричав. До нього вже бігли лікар та офіцер ЙОГО полку, які вирішили пристрелити Фру-Фру. Вронськии не МІГ ні з ким говорити і пішов з іподрому геть. Уперше в житті він відчу „пв провину і був нещасним. Один із товаришів наздогнав иогоіпро- п.в додому. Через деякий час Вронський вже отямився, але спогади „„о ці перегони залишилися найтяжчим спогадом його життя.

Після розмови з дружиною щодо подружніх обов язків Олексій Олександрович Каренін зовні мало змінився у ставленні до неї. Він на іутгався не думати про її почуття й поведінку, і йому це вдавалося Він н<> хотів бачити і не бачив, як дивилися скоса на його дружину. Але, н „іть не маючи і не потребуючи жодних доказів, він почувався зрадже- н им чоловіком, а тому був нещасним. Того дня, коли відбувалися пере­гони він вирішив поїхати до дружини на дачу, бо взяв за правило раз „а тиждень відвідувати її про людське око, аби хоч зовні підтримувати ішгляд благополуччя у сім’ї. До того ж треба було передати грошей на господарство. Звідти він мав поїхати наперегони, де мав бути царський диір і де йому необхідно було побувати. Анна не чекала Кареніна і д мовилася їхати разом з Бетсі. Вона гідно витримала розмову з чолові ком, намагаючись говорити природно, але відчувала, що слів забагато^ ТП й говорилися вони поспіхом. Дивні почуття володіли нею. Сідаючи до карети Бетсі, вона, вже попрощавшись з Кареніним, раптом при гадала поцілунок чоловіка й, відчувши те місце на руці, здригнулася.

Щойно Олексій Олександрович приїхав на перегони, він пошукав Анну і не одразу побачив її серед дам. Проте вона побачила чоловіка ще „далеку й мала нагоду спостерігати, як він вітається зі знайомими: по­гордливо з тими, хто чекав його погляду, дружньо з явними і сам че­кав, доки сильні світу цього кинуть погляд на нього. Бачити це Аш було огидно. Бетсі гукнула Кареніна, і він підійшов до дружини. В цей час Анна чекала на виїзд Вронського і дивилася туди, де шикувалися в,.ршники. Чоловік саме розмовляв зі знайомим генералом, і його голос

581

 

ЛЕВ Т О Л С Т О Й. Анна Кареніна


чомусь дивно дратув&в її. Може, тому, що він був такий спокійний, ро* судливий. Анна не хотіла зрозуміти, що за цим удаваним спокоєм Кар* нін приховував свої переживання, адже з усіх боків тільки й чути бyJB ім’я Вронського. Коли перегони розпочалися, Анна невідривно диви^И ся на Вронського, а Каренін з жахом прочитав на її обличчі ті почут^И про які він так уперто намагався не думати. Коли Вронський упав, Ан^| не стрималася: вона забилася, мов пташка, й не тямила, що до неї говор рили, аж до того часу, поки не принесли звістку, що Вронський живи Тоді вона закрила обличчя і розридалася. Каренін не міг допусти^И щоб цю сцену побачили, і закрив її собою, даючи їй час прийти до тяслН Уже втретє він запропонував Анні їхати з іподрому і відмовив княгр* Бетсі, коли та запропонувала відвезти Анну додому. У кареті він заув жив, що її поведінка під час падіння одного з вершників виглядала не#к то скандальною. Він усе чекав, що дружина почне спростовувати йоЛ підозри, але вираз її обличчя не обіцяв йому навіть бажаного обмаі^| Більше того, Анна сказала, що кохає Вронського, що вона його кохкі ка, а ще про те, що боїться і ненавидить свого чоловіка. Каренін зблі/ сидів, не поворухнувшись, до самого дому; аж коли вони під’їжджа^И він звернувся до Анни з вимогою поводитися гідно, поки він знайде Зь соби врятувати свою честь. Сам він поводився зовні спокійно: вийшов І карети, подав руку дружині і потиснув ЇЇ на прощання, бо навколо бужв слуги. Незабаром Анна отримала записку від Бетсі, яка сповіщала, ща Вронський здоровий, але у відчаї. Анна трохи заспокоїлась. Настрі^И неї покращився: вона згадала свою розмову з чоловіком і з полегш»1 ням подумала про те, що стосунки розірвано. Крім того, звістка Бек обіцяла, що призначене Вронським побачення відбудеться.

Щербацькі нарешті від’їхали на води до маленького німецької» містечка. Кілька днів вони прожили втрьох з дочкою й дружиною, ■ потім батько вирушив до Карлсбада. Кіті нудьгувала у вишуканому товаристві, що зібралося на той час на модному курорті. Мати її даті кладала максимум зусиль, щоб розважити дочку: відрекомендуєАИ її німецькій принцесі, англійській леді, але коло їхнього спілкуваИ ня усе ж таки обмежувалося здебільшого російськими сім’ями. 0сп бливу увагу привертала одна російська дівчина Варенька, що приїха1! ла разом з російською дамою — мадам Шталь. Ця дівчина допомагали важкохворим і всім, хто того потребував. Спостерігаючи за нею, Кіті дійшла висновку, що Варенька не доводилася мадам Шталь родиш кою, проте не була й найманою працівницею. Кіті відчувала якуН дивну симпатію до цієї дівчини і бачила, що теж їй подобається. Про>| те згодом зрозуміла, що обманювалась у ній, хоч і не розуміла, звіді ки це почуття, і Кіті стало сумно. Цей настрій ще посилився, коли на

582

 

ПЕВ ТОЛСТОЙ. Анна Кареніна

 

■оди прибула дивна пара: високий худий згорблений чоловік і моло­ки рябувата жінка, одягнена погано і без смаку.

Кіті вже малювала в своїй уяві прекрасний сумний роман, коли княгиня довідалася, що це Миколай, брат Костянтина Левіна, і його инвмешканка Марія Миколаївна. Згадка про Левіна примусила Кіті ■мову пережити те, що з нею сталося, отож Миколай викликав у неї іідразу. Історія мадам Шталь, що, як виявилося, втратила свою що­

*  ненароджену дитину під час пологів, а родичі, злякавшись за її здо­ров’я, замінили дитину на дочку кухаря, що народилася тоді ж. Це й Пула Варенька, яку мадам Шталь не покинула навіть тоді, коли дізна- щся всю правду. Тут, на водах, вони обидві проповідували релігію са­мопожертви й служіння, яка спочатку захопила й Кіті. Однак після її торії з художником Петровим, який почав закохуватися у Кіті, що доглядала його, та його ревнивою дружиною, це захоплення служін- И’їм людям і релігією самопожертви припинилося. Коли через деякии ч»с повернувся князь Щербацький, він побачив дочку в набагато кра­щому стані, проте її релігійних захоплень не схвалював. Адже він знав иидам Шталь ще до того, як вона опинилася в інвалідному візку: злі кмики твердили, що в неї були надто короткі ноги, що спотворювало І статуру, отож вона й не встає з візка. Кіті сперечається, гарячково доводячи, що це справді добра жінка. Князь Щербацькии зауважив НІ. це, що було б набагато краще робити добро так, щоб про це ніхто не ішов. Після того батько запрошує на каву гостей і підкоряє всіх своєю життєрадісністю, веселою вдачею. Тоді Кіті вперше почула, як смія­вся Варенька. Прощаючись після неприємної розмови і примирення нею, Кіті взяла з неї слово, що та приїде до неї в Росії. Варенька жар- I ліма пообіцяла приїхати, коли Кіті вийде заміж, на що та, в свою чер- і’У, пообіцяла задля цього спеціально одружитися.

І Сподівання лікарів справдилися: Кіті одужала, хоч і не була вже тпкою веселою, як раніше. Московські події стали здаватися ш тепер чимось далеким.

 

Категорія: СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ: Мегадайджест: Російська та зарубіжна література. 10—11 (12) класи (Стислі перекази)

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.