Дудик П. С. Стилістика української мови

Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів

Мова, вся її система формується з мовних одиниць і мовних рівнів.

Мовними одиницями є різнотипні елементи мови, її складові. До основних, визначальних мовних одиниць належать фонеми (звуки), морфеми (корені слів, афікси), слова, словосполучення, члени речення і речення.

Усі мовні одиниці матеріальні за своєю природою, бо становлять фізіологічно-акустичні складові частини мовлення, вимовляються й сприймаються на слух або зором (будучи записаними). Така мовна одиниця, як фонема, ніякого лексичного значення не має, але в складі слова виконує словоутворювальну функцію. Вод­ночас інколи й окрема фонема (один з основних звуків мови) може впливати на стилістичну (функціональну) видозміну слова: пор.: вільний — сучасна узвичаєна всенародна форма і вольний — форма колишня, тільки поетична, урочиста, нині нелітературна, ненормативна.

Нефункціональних (які б не виконували жодної функції) мовних одиниць немає. Хоча окремий звук сам собою нічого не означає, він усе ж набуває певної функ­ції в слові: досить усунути з нього хоча б один звук чи змінити його місце, як слово зруйнується, спотворить­ся, пор.: книжка, але кижка чи кинжка; звук і, який позначається літерою і, — це звук (фонема) переднього ряду, високого піднесення, неогублений і т. ін., у мов­ленні він може також виступати звуком-словом (служ­бовим), якщо поєднує між собою інші слова, словосполу­чення, частини складносурядного речення або й окремі прості чи складні речення, напр.: І день іде, і ніч іде, І го­лову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Шевченко); Свята брама одчинилась, Козака впустили. І знов брама зачинилась (Т. Шевчен­ко); І плаче, плаче Ярославна в Путівлі-городі. Йрече … (Т. Шевченко).

У системі фонетико-фонологічного складу мови є й інші (крім фонем) одиниці: склад слова і наголос, у словниковому складі мови виділяють лексеми , тоб­то повнозначні слова, або семеми (грец. ветато — визначаю); фразеологічна система мови представлена фразеологізмами; граматична будова мови склада­ється з морфем (морфемної будови), морфологічних форм слів, граматичних (морфологічних) категорій (відмінок, число, рід, час, вид, особа та ін.), граматич­них значень (називний відмінок, жіночий рід, недоко- наний вид тощо); стилістична система мови формується такими мовними одиницями, як с ти ліс те ми .

Центральною мовною одиницею є слово. Однак оцінка мовних одиниць умовна, бо, наприклад, без фо­нем (звуків) також не було б мови як засобу спілкуван­ня, мислення.

Мовні одиниці якогось одного типу утворюють пев­ний мовний рівень (ярус, зріз). Розрізняють такі мовні рівні:

—  звуковий рівень мови (утворений із звуків мови);

—  фонологічний рівень мови (до його складу входять фонеми);

—  акцентний рівень мови (формується з наголосів);

—   морфемний рівень мови (його утворюють мор­феми);

—   синтаксичний рівень мови (утворений із членів речення, словосполучень і речень);

—  лексичний, або семантичний, рівень мови (скла­дається з лексичних значень слів);

—  стилістичний мовний рівень (його утворюють сти- лістеми);

—   графічний рівень мови (формується з графем — найменших писаних знаків, літер, букв);

—  орфографічний мовний рівень (утворюється з ор­фограм);

—  пунктуаційний рівень мови (його формують пунк­тограми).

Проаналізувати слово па. фонетичному рівні означає виявити в слові звуки, охарактеризувати їх, визначити склади в слові тощо; проаналізувати слово на морфемному рівні — розглянути слово за його морфемною будовою, визначивши в ньому корінь і афік­си; схарактеризувати слово па. словотвірному рів- н і означає виділити в ньому ті способи й засоби, якими утворилось слово; аналіз певного відрізка мовлення на синтаксичному рівні передбачає виявлення і аналіз у ньому речень, словосполучень і членів речення, способів поєднання їх.

Тільки вивчення конкретної мови у межах усіх її одиниць і на всіх її рівнях дає можливість пізнати мову науково, з’ясувати, чим вона відрізняється.від інших мов. Можливий і інший підхід до аналізу мовних явищ, наприклад виділення серед них матеріальних одиниць мови, які мають звукову оболонку, тобто представлені звуком, кількома чи багатьма звуками (фо­неми, морфеми, слова, члени речення, словосполучення, речення), і нематеріальних одиниць мови — одиниць значення (значеннєвих одиниць), так званих семем і сем. Ними є, у них виявляється ідеальна сут­ність матеріальних одиниць мови. Це передусім семан­тика слів, фразеологізмів, тобто властиве їм лексичне значення.

Матеріальні мовні одиниці поділяють на однобіч- н і, які не мають власного лексичного значення (фоне­ми, склади слів, службові слова), і двобічні, які мають своє лексичне значення і своє звучання, інакше кажучи, мають план змісту і план вираження (суфіксальні й пре­фіксальні морфеми, слова, члени речення, словосполу­чення, сполучення слів, речення, текст).

Для стилістики як окремої лінгвістичної галузі знань по-різному функціонально важливі всі мовні одиниці, але найвагомішими є слова в структурі ре­чення, фразеологізми, речення, особливо в поєднанні з іншими реченнями, тобто речення в певному тексті.

Пізнання всієї сукупності функцій, що їх викону­ють різноструктурні мовні одиниці, неможливе без системного вивчення всього комплексу одиниць, з яких сформувалася сучасна українська літературна мова.

Категорія: Дудик П. С. Стилістика української мови

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.