Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

1.5. Граматичне значення середнього роду в структурі категорії роду

загрузка...
Категорія роду як категорія «переважно відображувального типу» [Бондарко 1976, с. 47] у структурі ГЗ не механічно відображає дійсність, а представляє її у вигляді класифікації, реалізуючи семантичну напов­

 

158


Морфологія


неність деяких ГФ. Серед семантично наповнених ГФ роду іменників виділяється група слів середнього роду. Як рівноправний член системи родової диференціації ГЗ середнього роду протистоїть рядам з од­норідним значенням чоловічого або жіночого роду. У цьому про­тиставленні ознака семантичного наповнення частини ГФ середнього роду рівною мірою знаходиться в опозиції як до чоловічого, так і до жіночого роду, тому що протиставленість здійснюється за іншим се­мантичним критерієм — «стать/не-стать» («чоловіча — жіноча стать»// «нейтралізація» статі), граматичним принципом («чоловічий — жіно­чий рід»//«середній рід»). Обов’язковість у межах назв істот опозиції із значенням віку дозволяє розглядати назване значення як одну з ознак, що знаходиться в основі класифікації іменників за родами. З одного боку, обов’язковість та інваріантність ознаки «нейтральності» статі створює оптимальні можливості для того, щоб вона відігравала диференційну роль у системі граматичного роду іменників. З іншого боку, системна релевантність опозиції «дорослість/недорослість» ви­ступає тільки як така ознака, якій притаманна саме системна зна­чущість, тобто вона визначає певну граматичну підструктуру (у назва­ному випадку — підструктуру середнього роду), її внутрішню підсис- темність. Проте виділена опозиція із значенням дорослості/недорос­лості не є домінуючою (основоположною), наявність чоловічого або жіночого не передбачає, у свою чергу, «нейтральності» у статі. Якщо чоловіча і жіноча статі взаємодіють і взаємозалежні, то між проти­ставленням «чоловіча — жіноча стать»//«середня стать» («ней­тральність» за .відношенням до статі) не спостерігається такої залеж­ності. У сучасній українській мові можна спостерігати регулярність словотвірних моделей деривації імен на позначення особи згаданого виду, але менших за розміром, наприклад: черепаха — черепаша, чере­пашеня, черепашенятко, голуб — голубеня, голуб’я, голубенятко, го- лубеняточко, зубр — зубря, зубренятко і т. ін.

Опора змістової ознаки «нейтральності» статі на замкнену систему формальних граматичних засобів (дериваційні форманти + система відмінкових закінчені») уможливлює функціонування цього підкласу іменників на противагу словам чоловічого і жіночого роду. Ядром ГЗ середнього роду варто вважати центр збігу ГЗ з лексичним, площину, у якій значення середнього роду екстралінгвістично мотивоване.

загрузка...

Опозиція «чоловіча — жіноча стать»// «нейтральність» статі (об­разно кажучи «стать»//«не-стать») утворюється на ґрунті про­тиставлення розрізнювальних ознак у складі відповідних семем чоло­вічої — жіночої статі (сема із значенням дорослості). Твірними для імен середнього роду можуть виступати як слова чоловічого, так і жіно­чого роду. Тільки в деяких з них виявлена непохідність, пор.: дід — баба — онуча, батько — мати — дитинча, дитя, хлоп’я, дівча, бик — корова — теля, телятко, теляточко, жеребець — кобила — лоша, лошатко, циган — циганка — циганча, циганя, циганятко, шпак — шпаченя, яструб — яструбеня, павук — павученя, чорногуз — чорно­гузеня, дятел — дятленя, змія — змієня, ворона — вороненя, вороня,

 

Розділ НІ. функціонально-семантичні особливості.

 

159

 

воронятко, вороненятко. У сучасній українській мові не зафіксовано утворень іменників середнього роду від назв осіб, які позначають: а) професію (вантажник — вантажниця, монтажник — монтажни­ця, трикотажник — трикотажниця, художник — художниця, трам- вайник — трамвайниця, вагранник — вагранниця); б) посаду, соціаль­ний стан (дипломник — дипломниця, дисертант — дисертантка, ви­пускник — випускниця, розбійник— розбійниця). До специфічних особ­ливостей українського словотвору імен належать словотвірні типи на утворення іменників середнього роду (Белий, с. 31-36). Серед них од­ним з найбільш продуктивних і регулярних є словотвірний тип із су­фіксом -ен-я, який позначає недорослих осіб, наприклад: козеня, гусе­ня, кошеня, каченя, шакаленя, щуреня, щученя, пацюченя, ведмеденя, коненя, кроленя, лисеня, рисеня, раченя, турченя, татарченя, старче­ня, хлопченя, попеня, татареня. До суфіксів -ят-, єн- може приєднува­тись інший суфікс -к-, -єн-, -ят-; ят- + -очк-, наприклад: голубенятко, горобенятко, совенятко, зайченятко, звіренятко, кабаненятко, жа­бенятко, дятленятко, вовченятко, вороненятко, оленятко, бобренят­ко, татаренятко, турченятко, маленятко, чортеняточко, немовля­точко, каченяточко, гусеняточко. Названий словотвірний тип охоп­лює імена середнього роду на позначення осіб і недорослих особин тва­ринного світу (табл. 12).
Сильна мотивованість імен середнього роду зумовлена специфічними дериваційними формантами: наявність того чи іншого суфікса взаємо­пов’язана з певним закінченням іменника і його родом. Словотвірні форманти -ат-а, -ен-я, -єн- + -ат-; -єн- + -ат- + -очк- зафіксовані нами тільки в іменників середнього роду, що дає змогу говорити про марко- ваність цього словотвірного типу.

Поширеність імен середнього роду серед підкласу іменників-фау- нонімів пояснюється екстралінгвістичними факторами — небхідністю вираження емоційної оцінки до недорослих тварин і диференціації тва­рин за ознакою «дорослості» (частотність демінутивних суфіксів серед іменників-фаунонімів і антропонімів середнього роду відображена в табл. 8).

Серед назв осіб і тварин поширені комбінації словотворчих суфіксів -єн- + ат-(ят) + -очк-; -ат(-ят) + -очк-, перша охоплює чотирнад­

 

160


Морфологія


цять слів, друга — двадцять одне. Для словотворення іменників — назв істот середнього роду характерний паралелізм: від одного твірно­го слова продукується декілька похідних за принципом або послідов­ності (словотвірного ланцюжка), наприклад: пес — песя, песеня, песе- нятко, песеняточко, олень — оленя, оленятко, оленяточко, зозуля — зозуля — зозуленя, зозуленятко, зозуленяточко, або словотвірного гнізда, наприклад: орел — (орля — орлятко — орляточко) — орленя, орленятко — орленяточко, перепел — перепеля — (перепелятко — перепеляточко) — перепеленя — перепеленятко — перепеленяточко, ведмідь — ведмедя — (ведмежа // ведмедятко — ведмедяточко) — ведмеденя — ведмеденятко — ведмеденяточко тощо. Згадані пара­лельні, синонімічні за своїм значенням, імена функціонують як один член опозитивних утворень.

Незалежно від їх емоційно-експресивного забарвлення значення диференційного елемента в межах ЛЗ основи залишається ідентичним (пор.: гадя, гадюченя, гадюченятко, гадюченяточко, зубря, зубреня, зуб- ренятко, кроля, кролятко, кроленя, кроленятко, кроленяточко), ступінь вираження значення дорослості залишається тим самим. Тому й можливі такі модифікації двочленних утворень, де перший член зав­жди двокомпонентний (дід — баба, мати — батько, лев — левиця, тигр — тигриця), а другий компонент може бути одно-, дво-, три-, чотирьох-, п’яти- і більше валентним.

У межах підкласу імен середнього роду ЛГР іменників — назв істот виділяється група слів, яка не вступає в опозицію з «чоловічою — жіночою статтю», тому що ЛЗ цих імен не детерміноване «нейтраль­ним» відношенням до статі, пор.: цоркотало, створіння, дичисько, здихля, трепло, убоїсько, убоїще, всезнайко, відгадько, міняйло, мур­ло, скавло, завивайло, потворище і т. ін. Вони зближуються з імена­ми чоловічого та жіночого роду і цілком характерні для позначення осіб жіночої і чоловічої статі, наприклад: Взагалі зовні виглядав він простаком, так і сприймали його з першого погляду, і це іноді йшло Коренчукові на користь: ділки й пронози втрачали пильність, вважа­ючи, зможуть швидко обкрутити це нездаюисько. й потрапляли на гачок (Самбук, 1979, с. 56); Надія Миколаївна була таким міняйлом, що декого це починало нервувати (Логвиненко, 1975, с. 158); Хто б же йому, сердезі, розтлумачив: коли ти таке кикиуідло. то не нама­гайся кувати (Лук’яненко, 1982, с. 54). Деякі з них мають ГЗ серед­нього роду, детерміноване формальним показником (початковою фор­мою), наприклад: бабисько, дівчисько, потворисько та ін. Тут спосте­рігається взаємодія формально-граматичного і екстралінгвістичного планів, домінування першого при визначенні граматичного роду. Уся названа група характеризується динамічністю у функціональному плані, з одного боку, й обмеженістю функціонування окремими стилями (роз- мовно-побутовий, художньо-белетристичний) — а другого. ГЗ серед­нього роду в них запрограмоване формально і детерміноване міжпара- дигматично, пор.: бабисько, бабиська, бабиську, бабисько, бабиськом, на бабиську, бабисько.



.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.