Конфесійний стиль мови і мовлення

Мовлення в межах конфесійного (лат. сої^еБвіо — визнання, сповідь) стилю, або конфесійне мовлення, обслуговує культово-професійні потреби священнослу­жителів — дияконів, священиків, єпископів, інших ду­ховних осіб, а також (меншою мірою) парафіян, тих, хто вірить у Бога.

Розумово-мовленнєву основу конфесійного СТИЛЮ становить Біблія (грец. ЬіЬІіа — книги) — найпоширені­ша у всьому світі книга. В ній зібрано різні за часом на­писання, мовою і змістом твори. Християни та іудеї (частково) визнають Біблію книгою священною.

^Найповніше конфесійний стиль виявляється у бо- гослужінні. Завдяки цьому його первісна форма — пи­семна — стала й усною. По-особливому і меншою мірою цей стиль реалізується в проповідях.

Стилетвірні особливості конфесійного стилю, як і всіх інших стилів, бувають лексичними і граматичними.

Лексичні особливості. Лексика конфесійного стилю тематично спеціальна, стандартна, лепто незвич­на, особлива, чітко відмежована від лексики інших сти­лів. Це передусім такі стилістеми-найменування:

—   центральні, основоположні Бог, Ісус (Ісус Хрис- тос), Дух Святий, Богородиця, Матір Божа, ангел, апостол, пророк;

—    назви служителів релігії: патріарх, митропо­лит, єпископ, архієрей, архімандрит, протоієрей, піп, священик, дяк, диякон, монах, пастор, ксьондз, чернець, святий, священнослужитель, чудотворець, духовен­ство, триєдиний, чоловіколюбний, Богочоловік, правед­ник та ін.;

—        назви таїнств, елементів християнської обрядо­вості: хрещення, миропомазання, покаяння (сповідь), причастя, вінчання, Різдво, Великдень, Пасха (Велик­день ), Трійця, Благовіщення, Покрова, Стрітення Гос­поднє, Спас, або Преображення, Різдво Богородиці;

—         назви постів — Різдвяний піст, (Пилипівка), Петрівка, Спасівка;

—         назви різних конфесійних реалій, понять — лі­тургія, вівтар, престол, храм, церква, ікона, молитва, кадило, гріх, піст, провидіння, триєдиний, абат, авто­кефалія, акафіст, алілуя, амінь, антихрист, архієрей­ський собор, благодать, благочинний, блюзнірство, Ва­тикан, відлучення, відспівування, вікарій, віротерпи­мість, Вульгата, гомілетика, декалог, дзвін церковний, душа, екзегетика, екстремізм релігійний, екуменічний рух, енцикліка, есхатологія, євангелічні церкви, єкте­нія, єпархія, єпитимія, єресь, жертвоприношення, ігу­мен, ієрей, інок, інтронізація, кадило, канонізація, кап­лиця, катехізис, католикос, клір, клірос, конклав та ін.

—        деякі поняття-назви неправославних релігій: ін­дульгенція, кірха, конгрегація, Аллах, костьол (кос­тел ), курія, маца, мечеть, нунцій, халіф, целібат, Ягве (Яхве, Єгова) і т. ін.

Серед конфесійної лексики немало старослов’яніз­мів: агнеиь. взивати, воздати, возсідатй, ректи, сот­ворити, сотворения, уповати, упованіє та ін.


Loading...