| Змішаний характер виду дієслова відбитий в особливостях видо- творення. При перфективації (творення форм док. в.) відбувається зміна або 1) поняттєвого (статус самої дії, чим вона відрізняється від інших) й акціонального (загальні умови перебігу дії у внутрішньому часі) значень і витворюється нова лексема, або 2) лише акціонального компонента. Поняттєво-акціональна перфективація зумовлює творення похідної одиниці та співвідноситься з лексичною деривацією. Родова ознака похідної лексеми розкривається перфектним формантом (префіксом типу з-/с~, зі -, роз-, пере-, по-, на), диференційна — коренем (спільним для твірної і похідної одиниць), пор.: робити (займатися якою-небудь справою, діяльністю. Без нарікань вона робила найтяжчу роботу… (Стельмах, 1962, т. 2, с. 209)) — заробити (працюючи, набувати права на одержання плати або одержувати плату за виконану роботу. Оцими самими руками, заробив він увесь свій статок… (Коцюбинський, 1955, т. 1,0, 188)); рожевіти (ставатирожевим,рожевуватим, набувати рожевого кольору, відтінку. Орися сидить принишкло, нервово перебирає пальцями оброчку фартушка, блідість поволі зникає з її обличчя, щоки рожевіють, вушка з її золотими сережками горять, як пелюстки троянди (Тютюнник, 1966, с. 96)) — зарожевіти (стати рожевим. Улька остаточно видужала. її щоки зарожевіли, зеленкуваті очі знову заясніли (Добровольський, 1961, с. 202)), хитрувати (виявляти хитрощі. Китаєць хитрував: удавав із себе кволого й знеможеного… (Яновський, 1958, т. 2, с. 155)) — перехитрити (перевершити кого-небудь хитрощами; виявлятися хитрішим за кого- небудь. Так, значить, можна смерть перехитрити (Самійленко, 1990, с. 267)); говорити (мати здатність висловлювати думки, почуття; володіти мовою. Іде [Олеся] на панщину, мусить їх кидати, а дітки — одно не говорить, друге не ходить, а третє не вміє сидіти, — дрібненькі (Марко Вовчок, 1955, т. 1,с. 281) — заговорити (починати розмову, бесіду, звертаючись до кого-небудь; вступати в розмову з ким- небудь. Стара Тимчиха грілася на призьбі проти сонця. Поперед ворота проходили люди, і ніхто з бабою слова не заговорив (Стефаник, 1949, т. 1, с. 41)). Паралельно в дії похідного дієслова відбувається зміна й акціональних властивостей: вона інтерпретується як наявний результат попередньої в часі дії твірного дієслова. Це може бути наслідок: 1) логічного розвитку мотивуючої дії (підійти до школи — йдучи, наближатись до кого-, чого-небудь. Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса Титарівна і Несе дитину. То підійде до криниці, То |
| РОЗДІЛ IV. Формально-граматична і семантична корелятивність… 201 |
| знов одступає (Шевченко, 1984, с. 89)); 2) реакція на мотивуючу дію (повіддавати — повертати назад взяте (позичене, дане, привласнене, належне). Мені не доведеться видавати аванси співробітникам… треба тільки повіддавати свої борги всім (Самійленко, 1990, с. 514)); .4) «відміни» мотивуючої дії (розкрити — скидати, зривати покрівлю, верх будівлі, споруди. Щоб почати безпосередньо розробляти вугільну верству, треба спочатку розкрити її, тобто… прибрати породу, яка вкриває її (Наука і суспільство. — 1956. — № 7. — С. 7)). У формальній структурі похідного конкретний характер результату не набуває безпосереднього вираження, він лише домислюється, що є цілком закономірним у словотворі, оскільки в значення словотвірно мотивованих слів входять: 1) мотивуюча частина, виражена словом або комплексним найменуванням; 2) частина, виражена словотвірним формантом; 3) семантичні компоненти, які не входять ні до мотивованої, ні до формантної частин [Улуханов 1977, с. 76].
Власне-акціональна перфективація не змінює загальнопоняттєвої характеристики дієслівної дії твірної основи, вона лише модифікує акціональні ознаки дії. Загальнопоняттєва спільність кваліфікації дії зумовлює часто віднесення перфективів до словозмінних [Леонова 1983, с. 165-167], що вимагає свого уточнення, оскільки при цьому не враховується семантична відмінність між видовими корелятами. Перфективація є двобічно-спрямованою. Охоплюючи явище лексичної деривації, перфективація як компонент видотворення зумовлюється імперфективацією — творенням похідних форм недок. в.: читати —> по/ про/на/ пере/при/під/за/від/з/недочитати — > по/про/на/пере/при/під/за/від/ з/недочитувати. Власне-акціональна перфективація за функціональним виявом неоднакова. В одних випадках акціональний префікс модифікує парадигматичну сему дієслівної лексеми, яка виступає в ролі пасивного регулятора нового значення, пор.: за-співати, заговорити, за-крича- ти, по-бігтщ по-летіти, при-бити тощо. В інших випадках префікс лише експлікує акціональний елемент, що міститься в семантичній структурі твірної основи, виступаючи делексикалізованим елементом у формальній структурі похідного, тобто префіксу належить функція актуалізації значення. Ряд дієслів на позначення необмеженої (некомплексної) дії (Час усе лікує; Хлопчик добре малює; Дівчина пише з помилками та ін.) при сполученні з префіксами на-, ви-, про- тощо звужує свою акціональну багатозначність і дистрибуцію: намалювати, вилікувати, записати та ін. Семантика перфектних формантів передбачає обов’язкову обмеженість дії твірної основи внутрішньою межею (комплексність). Творення співвідносних видових форм за допомогою делексикалізованих префіксів належить до морфологічної деривації і становить поряд з імперфективацією словозмінну парадигму МК виду, центральною ознакою якої є наявність між твірною і похідною основами хоча б одного спільного лексико-семантичного варіанта, змінюваного за видом (Він пише листа —» Він написав листа; Хлопчик малює картину -> |
| 202 |
| Морфологія |
| Хлопчик намалював картину; Міцніє наша дружба -» Зміцніла наша дружба та ін.).
Врахування словозмінної і класифікаційної сутностей виду дієслова зумовлює необхідність встановлення основних його функціональних характеристик. Види можуть ґрунтуватися на ГФ того самого слова, на різних словах або на частково різних — частково тотожних, коли в межах однієї лексеми можлива видова корелятивність унаслідок варіативності лексико-семантичних компонентів. Другий тип видових кореляцій наявний серед перфективів, яким властива поняттєво-акці- ональна похідність, третій різновид має поширення серед перфективів з акціональною зміною твірної семантики у похідній основі. Словозмінний характер МК виду найпослідовніше виявляється в імперфек- тивах (перший різновид). Особливістю імперфективації є лексико-се- мантична тотожність похідних твірним у переважній більшості випадків. Так, із 1310 видових суфіксальних пар (за СУМ) у 1260 випадках спостерігається збіг поняттєвої й акціональної семантики твірної та похідної основ. Лексико-семантична тотожність імперфективів та їх твірних і нетотожність перфективів з їх твірними зумовлює співвіднесення видотворення з морфологічною і лексичною деривацією і на цій підставі тлумачення морфологічного видотворення як словозмінної сутності, лексичного видотворення як класифікаційної сутності категорії виду [Маслов 1948, с. 303-316; Маслов 1963, с. 5-18; Маслов 1965, с. 53-80; Маслов 1968, с. 53-58]. Як свідчить аналіз, значна кількість перфективів корелює з морфологічною деривацією. Наявність поняттєво-акціональних перфективів відбиває співвідносність видотворення з лексичною деривацією. Таким чином, МК виду репрезентується словозмінною і словотвірною площинами, серед яких перша є більшою і чисельнішою (охоплює близько 70 % загальної кількості перфективів та імперфективів). МК виду характеризується бінарною граматичною опозицією, у межах якої реальне значення процесів і дій, виражених компонентами опозиції, є тотожним, відрізняються вони лише семантикою виду. Бінарна опозиція виступає ядром граматичної семантики виду, яка охоплює весь склад дієслівних лексем. Можливість/неможливість дієслова вступати у видову опозицію залежить від його семантики (пор. у чомусь подібне явище в системі родової диференціації, у межах якої на шляху до витворення фемінативів стоять причини семантичного, соціального, морфонологічного, психологічного плану: отоларинголог, дендролог, лексикограф та ін.). Структуру категорії виду дієслова витворюють дві грамеми (док. в. і недок. в.): сильний (маркований — док. в.) компонент вже на віртуально-парадигматичному рівні позначений наявністю вираження значення комплексності (цілісності), почасти досягнутої межі дії. Для слабкого компонента (недок. в.) властивою є некомплексність (не- цілісність) дії. Кваліфікація форм док. в. як маркованих на парадигматичному рівні підкреслює граматичний характер семантичної мотивованості категоріальних значень виду на рівні системи, що відмежовує її від усіх |
| РОЗЛІ/1 IV. Формально-граматична і семантична корелятивність. |
| 203 |
| інших (подібних до виду) структур у безвидових мовах (реалізується семантика аспекту дії) і від свого поняттєво-функціонального еквівалента — мовно-поняттєвої категорії аспектуальності. ГЗ виду ґрунтується на семантиці дієслова і є показником певного когнітивного смислу, адже «вид — це точка зору, з якої розглядається дія, а розглядається вона або як процес, або як факт» [Вопросы 1962, с. 41].
МК виду дієслова є одним із компонентів функціональної підсистеми аспектуальності, яку також репрезентують різноманітні акціональні значення і так званий аспектуальний контекст (див.: [Ломов 1977, с. 17-45; Теория 1987, с. 40-209]). Ядерність дієслівного виду в «характері перебігу дії і розподілі дії в часі» [Пешковский 1956, с. 105] пояснюється його віртуально-класифікаційним характером (співвідношенням суто класифікаційних і власне-словозмінних факторів) і формальною закріпленістю на семантико-парадигматичному рівні дієслівних лексем. Ототожнювання властивостей дієслова-лексеми і дієслова-пре- диката зумовлює часто кваліфікацію виду як суто суб’єктивної величини, вживання якої детерміноване уявленнями мовця про характер перебігу дії, її інтенсивність, тривалість: «…користуючись дієсловом недок. в. …мовець уявляє собі дію в становленні, як певний процес; користуючись дієсловом док. в., він охоплює дію загалом, і в його сприйнятті вона повністю відзосереджена від ідеї розвитку» [Кошми- дер 1962, с. 110], і в такому разі «для видів переважаючим, вирішальним моментом виступає суб’єктивне сприйняття мовця…» [Вопросы 1962, с. 40]. Зазначені підходи до тлумачення виду акцентують функціональний аспект МФ виду, залишаючи поза увагою особливості се- мантико-парадигматичної мотивованості грамем виду, їх «включеність» в основу дієслівної лексеми. Останнє позначається на функціональному діапазоні і граматичній семантиці похідних утворень. Отже, МК виду дієслова належить до віртуально закріплених і семантично мотивованих класифікаційних категорій. |