Висновки

  1. Усі мовні одиниці (навіть найменша з-поміж них — фонема) сти­лістично вагомі, бо виконують певну функцію. Наприклад, форми вве­чері й увечері однозначно-варіантні, хоча початкова фонема в них сут­тєво інша (приголосний в і голосний у); внаслідок цього змінюється звучання всього слова, отже, і добір однієї з цих форм у кожному кон­кретному акті спілкування проводиться для мовленнєвої зручності, милозвучності, стилістичної доцільності.
  2. За характером, сутністю і функціями мовних одиниць, які ста­новлять окремі об’єкти стилістики, виокремлюють стилістику фо­нетичну (фонематичну, орфоепічну й акцентологіч­ну), лексичну, фразеологічну і граматичну (морфем­но — сл о вот вір ну, морфологічну й синтаксичну).
  3. У межах фоностилістики особливий інтерес становлять такі явища, як різнотипні звукові повтори й напівповтори, зокрема реф­рен (повторення віршованих рядків наприкінці кожної строфи), анафора (повторення слів на початку віршованих рядків), аліте­рація (повтор однакових приголосних звуків у певному поєднанні слів),асонанс (повтор голосних у словах, які розміщені поряд), р и — ма (певне співзвуччя слів у віршованих рядках), звуковідтворення, звуконаслідування тощо.
  4. Важливим для стилістики є дотримання сил а б/ч них зако­ном ір н осте й у мовленні, тобто нормативного поділу слів на склади й відповідної їх вимови, і закономірностей просо­дичних — усталеного наголошування слів, виразів, їх мелодики, інтонування; дотримання нормативного логічно-інтонаційного виді­лення в реченні одного з його елементів, слів. Інтонація, будучи яви­щем незмірно різноманітним в усному мовленні, завжди потенційно властива й писемному мовленню, бо, пишучи, мовець повсякчасно орієнтується на стилістично найумотивованіше усне прочитання напи­саного. Стилістично вагомий і кожен з елементів інтонації: мелодика мовлення; ритм, або ритміка; сила, або інтенсивність, мовлення; темп мовлення; його тембр, тобто індивідуальне забарвлення голосу кож­ного з мовців.
  5. У лексичній етил істи ці досліджують семантику слів і зу­мовлену нею, а також контекстом, стилістичну функцію (функції) сло­ва. Стилістично зовсім нейтральних слів немає. Навіть загальновжи­ване, стилістичної немарковане слово (земля, вода, він, його, білий, чорний, працювати, сьогодні, без, і), логічно виділяючись у реченні, набуває певної додаткової семантико-комунікативної важливості, от­же, й певної стилістичної функції, бо в цьому випадку слово об’єктив­но привертає до себе дещо більшу, ніж звичайно, увагу, активізується, його семантика сприймається з певною емоційністю.
  6. Лексична стилістика має своєю метою переважно характерис­тику стилістичних функцій усіх різновидів лексем, тобто слів і лексич­них сполучень слів (ними виступають дво- і кількаслівні поєднання слів із функцією одного номінатива, найменування і члена речення: асиміляція звуків, складнопідрядне речення з підрядним означаль­ним’, власні назви з двох і більше слів).

Loading...