Дудик П. С. Стилістика української мови

Нормативність мовлення

загрузка...

Найголовнішою особливістю, ознакою мовленнєвої культури є нормативність мовлення, бо в ній знаходить свій вияв визначальна сутність, ознака все­народної літературної мови і мовлення окремої особи, сформоване у кожного вміння всебічно користуватись мовою в її соціально усвідомлених і усталених формах, кожна з яких має статус літературної норми.

Мовна норма в «Українській мові. Енциклопедії» витлумачується як сукупність мовних засобів, що від­повідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період «роз­витку мови і суспільства», як головна категорія куль­тури мови і «важливе поняття загальної теорії мови». Мовець опановує мовні норми в їхньому повному й ма­совому вияві впродовж усього життя — переважно нас­лідуванням мовленнєвої практики інших. Наприклад, дитина без спеціального навчання переймає вміння го­ворити від батьків, родичів, друзів, товаришів, знайо­мих. Щоб усвідомити і якнайповніше користуватись мовними нормами, кожен має спеціально навчатись. Мовна норма — це завжди певний конкретний факт мовленнєвої поведінки мовців. Кожна з мовних і мов­леннєвих норм завжди співвідносна з певними мовними одиницями — фонетичними, семантичними, граматич­ними, стилістичними. На цьому ґрунтується класифЬ кація мовних норм на фонетичні (і фонологічні), орфо­епічні, лексичні, фразеологічні, граматичні (морфемно- словотвірні, морфологічні, синтаксичні), орфографічні, пунктуаційні, стилістичні. Окрема мовна норма — це окреме, тільки одне усталене явище в мові, зокрема кожне із закріплених за словом лексичних й граматич­них значень, будь-яка усталена структура членів речен­ня і речень. Вияв окремої мовної норми полягає в дотри­манні й реалізації в усному й писемному мовленні певної історично усталеної одиниці літературної мови. Вся су­купність мовних норм характеризується всією сукупніс­тю мовних правил. Окрема мовна норма усвідомлюється через окреме мовне правило, тобто через її окремий опис, вйЗНачення

Нормою у мові здебільшого є те, що стало надбанням усіх носіїв літературної мови. Норма мови — одне з ус­талених явищ культури мовлення. Статус мовної норми неоднаковий. Чим ширше певне мовне явище викорис­товується і усталюється писемно, тим очевидніша його нормативність, тим менше така мовна одиниця стає об’єктом для різних оцінок, кваліфікацій.

загрузка...

Розрізняють такі основні різновиди мовних норм:

—  Фонетичні (і фонологічні) норми. Вони стосують­ся закріпленого у всенародній літературній практиці вимовляння голосних і приголосних звуків, різних їх поєднань. Нормативним, наприклад, є чергування [і] в закритому складі з [о], [е] у відкритому: дім — дому, піч — печі, перехід у певних позиціях приголосних [г], [к]. М У [ж]> [ч1> [“*]> У [3‘]> [^’]> [с‘]; нога ~ ніжка — но­

зі,          рука — ручка — руці, вухо — вушко — у вусі;

—  орфоепічні норми..Виявляються вони в усталено­му традицією вимовлянні наголошених і ненаголоше- них голосних звуків, дзвінких і глухих приголосних, різних звукосполучень, окремих граматичних форм, у правильному наголошуванні слів. Наприклад, дзвінкі приголосні в кінці слів (дуб, діловод, мороз, трикотаж)

 

потрібно вимовляти без оглушення, дзвінко: голосний [а] в усіх позиціях вимовляється і чується виразно — як звук низького піднесення; [і] на початку слова вимовля­ється чітко; в словах ґанок, ґудзик, ґрати, ґава перший звук задньоязиковий, проривний;

—   лексичні НОІЩЙ^.ЦІ норми стосуються того лек­сичного значення чи значень слів, які закріпились за кожним словом. Наприклад, на означення зустрічі двох чи кількох осіб (здебільшого за домовленістю) вжива­ється слово побачення, а не зобачення (діалектизм); слово матеріалістичний (який ґрунтується на ідеях матеріалізму: матеріалістичний світогляд; вузько­практичний, корисливий: матеріалістичне почування) відрізняється значенням від слова матеріальний (та­кий, що стосується матерії: матеріальний добробут); слово переворот може мати близькі одне до одного зна­чення (полісемічне слово): 1) фігура вищого пілотажу, під час виконання якої літак перевертається навколо напрямку польоту на кут у 100° чи більше; 2) різка змі­на, злам у розвитку чого-небудь, у чиємусь житті; 3) змі­на існуючого суспільно-політичного ладу, насильниць­кий (переважно) переворот у житті народу, тобто рево­люція, також і переворот у якій-небудь галузі знань, у виробництві;

—   фразеологічні норми. Сутність цих норм виявля­ється у такому вживанні фразеологізмів, при якому не змінюється їх зміст і граматична будова: за боки брати­ся — сильно сміятися; на вудочку попастися — дати се­бе ошукати, обдурити; байдики бити — нічого не роби­ти; теревені правити — говорити дурниці; переливати з пустого в порожнє; наговорити три мішки гречаної вовни і всі неповні — не сказати нічого важливого;

—^морфемно-словотвірні норми. Такі норми поляга­ють у правильному вживанні морфем (значущих частин слова): п’ятдесяти, а не п’ятидесяти; помідорів (Р. в. множ.), а не помідор-, нормативними, зокрема, вважа­ються паралельні форми: плечей і пліч, весіль і весіллів;

—   морфологічні норми. Вони виявляються в дотри- маннГутугствлетїйі усталених форм слів — форм відмінка, роду, числа, особи, виду, часу, способу, стану; в струк­турі морфологічно незмінних слів — повнозначних (пе­реважно прислівників), службових і вигуків;

—  синтаксичні норми. Ці норми полягають у літера­турних формах словосполучень, сполучень слів, членів речення і речень: завдавати шкоди (а не шкоду), наслі­дувати вчителя (а не вчителю), звернутися на адресу (а не по адресу), робота за сумісництвом (а не по суміс­ництву) тощо; ненормативною в реченні Більшість уч­нів класу вчасно розв’язала задачу була б множинна форма розв’язали та ін.;

—    прфогрягіїічні нопми- Такі норми представлені в загальнооОов’язкових правилах написання слів: наприк­лад, написання слів разом або через дефіс, з великої чи малої літери (орел — птах, Орел — прізвище); префікси роз-, без- завжди пишуть із літерою з: розбити і розпи­тати тощо;

—   пунктуаційні норми. Вони виявляються в прави­лах, якими регулюється вживання розділових знаків у писаному і друкованому текстах;

—• стилістичні норми. Дотримання цих норм забезпе­чує наираціональніше вираження думок за конкретної життєвої ситуації, бо при цьому максимально врахову­ються мета, характер мовлення і його стильова належ­ність. Наприклад, слово заява в значенні письмового прохання, оформленого за певним зразком і адресовано­го якійсь офіційній особі, установі чи організації, — це елемент лексики, термінології офіційно-ділового сти­лю; заява як виклад певного усного повідомлення ста­новитиме мовне явище розмовно-побутового стилю: Твоя заява мені ні до чого (тобто сказане тобою). До ти­пових явищ стилістики належить уживання слів із зна­ченням певної суб’єктивної оцінки — зменшеності, пест- ливості, зневажливості тощо, а також частина ознак, Якими’, наприклад, мовне оформлення поетичного тво­ру відрізняється від оформлення типових матеріалів га­зети або наукової праці з хімії, коли, скажімо, допуска­ється тільки якась одна синтаксична сполучуваність певного слова з іншими. Наприклад, стилістично нор­мативними вважають словосполучення в змаганнях бе­руть участь (а не приймають), екзамени складають (а не здають) та ін.

Нормативність становить спеціальну й визначальну ознаку літературної мови, оскільки мовні норми поля­гають у дотриманні всіх реалій, явищ літературної мо­ви. У своєму найтиповішому вияві мовні норми єдині і обов’язкові для всіх користувачів літературною мовою. Цим вони відрізняються від «діалектних норм», які те­риторіально обмежені, менш усталені функціонально,

помітно стихійні, бо їх дотримуються мешканці тільки частини національної території. Норми літературної мови мають всенародно-освітній статус, підлягають таким оцінкам, як правильно чи неправильно, логічно, точно, образно, етично та ін. Чим більша кількість мов- дав дотримується мовних норм, тим більше вони стають усенародно звичними. Явища діалектного мовлення з багатьох соціальних і власне мовних причин лягають в основу формування літературної мови. Наприклад, усне мовлення Середньої Наддніпрянщини стало підґрунтям сучасної української літературної мови.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.