Юрій Яновський - Оповідання. Романи. П'єси.

ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ — ГЕНЕРАЛ МАКОДЗЬОБА

Слухай ти, дурень божий! Мало даєш за мою голову. Десять тисяч марок — це не справжня ціна. У мене в кол­госпі один жеребець орловської породи коштує п’ятнадцять тисяч золотом. А ти за мене даєш паперових десять. Не збідніє твій Гітлер ‘, як і сто заплатить. Злидні його батька діти — звикли жити на шармачка! А ти сам хоч і генерал, та невмиваний, хоч вояка, та куций, хоч і вчений, та дур­ний…

Я, Карпо Макодзьоба, оголосив тобі війну, генерал фон Лер 2. А коли тебе чорт ухопить, я оголосю війну кожному гітлерівцю, який стане на твоє місце. Отак собі й знай. Я на вітер не звик говорити. Що скажу — зроблю. У мене й сини такі — як візьмуться, то не вирвешся! І двоє зятів до пари моїм дочкам. Всіх благословив на фронт—п’ятьох синів і двох зятів. Бач, який я багатий. І діти мої не конфузні: хто на коні — того не зіпхнеш, хто в танку —того не вико­лупнеш. На самольоті — як орли, у піхоті — як чорти.

Десять тисяч марок — скупенький твій хазяїн. А може, трохи набавиш? Сам знаєш — дешева рибка, погана юшка. Я не генерал, хоч ти й називаєш мене в твоєму оголошенні «генерал Макодзьоба». Я — вище генерала. Я — народ! Те­пер розумієш, який ти дурний? Хіба народ можна купити?!

А може, я трохи й генерал. Коли ми захопили твій штаб, а ти в самих підштаниках вискочив у вікно, мені було при­ємно зазнайомитись із твоїми планами і потім викинути їх на смітник. А твій мундир із залізним хрестом мрї парти­зани надягли на опудало в городі, щоб гави не довбали огір­ків. От за що спасибі, так це за карти. І спасибі за познач­ки, де що стоїть, як називається і де аеродром. Ми встигли похазяйнувати добре, сам знаєш.

Одинадцять твоїх самольотів — як корова язиком зли­зала! А вісім згорілих танків — це тобі жук на паличці? А шістдесят п’ять машин догори раком? А сто сім мотоцик­лів? А ставок пального пам’ятаєш? А штук двісті автоматів? А п’ять мостів? А гармат, а коней, а мін? І ти після всього цього даєш за мене тільки десять тисяч?

Я — український народ, генерал фон Лер. Твій Гітлер мріє знищити мене, зітерти з лиця землі, щоб мою країну посіла фашистська наволоч, чума XX століття. Ніколи цього не буде! Ніяка сила не відірве мене од моєї землі. Роздуши мене геть танком, втовкмач на ступінь в землю, кожну кі­сточку розчави, кожну жилку розірви, я все одно встану і піду по моїй землі, і житиму, і буду сіяти, і сіятиму, ще й співатиму!

В чому й підписуюсь,

5.Х1 1941

Категорія: Юрій Яновський - Оповідання. Романи. П'єси.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.