А р х і є р е й — загальна назва ви­щих чинів з числа чорного (чен­ців) духовенства у православній церковній ієрархії (єпископа, ар­хієпископа та ін.).

Атрамент — чорнило.

Байдак — дерев’яна заготовка,

з    якої вирізують ложку чи іншу річ.

Б а к у н — сорт міцного тютюну.

Банувати — сумувати, побива­тися.

Бас урвався — скінчилась лег­ка пожива.

Б а т а в а — ряд, лава.

Бауер— селянин (нім.). Для не­вільників, примусово вивезених фашистами в Німеччину, це сло­во означало «хазяїн».

Бахурйсько — тут: хлопчись­ко.

Бич — коротка частина ціпа, якою б’ють, вимолочуючи колос; бияк.

Б і г м е — їй-богу.

Біда — двоколісний однокінний візок на одну або дві особи.

Бовдур — тут: відлита металева болванка; литво.

Б у р г — середньовічний замок у країнах Західної Європи.

Вандрувати — мандрувати.

Варенуха — горілка, зварена з медом, фруктами і прянощами.

Вар’юватий — божевільний.

Ватра — вогнище, багаття.

Вбитися в колодочки — вирости, набратися сили.

Вергуни — смажене в смальці або в олії солодке продовгувате печиво.

Вирло — жердина у приводі для кінної тяги; дишель.

Віхоть — жмут соломи, клоччя або шматок тканини.

В одну розстрільну — в цеп.

Вуйко — дядько.

Г а б а — поволока, покривало.

Г а й д а й — гульвіса, гультяй.

Г ё й б и — наче, немов.

Гила — грижа.

Г ирйлиця — вервечка, низка. Гойні — тут: добрі.

Гони — українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів (сажень —3 аршини, або 2,134 м).

Городовий — нижній чин місь­кої поліції в царській Росії.

Г р ё г о — північно-східний вітер.

Г рейдер — машина для вирів­нювання грунтових доріг, а та­кож сама грейдерна дорога.

Г ривеник — срібна монета вар­тістю десять копійок.

Г у т а — склоплавильний завод.

Д є д ь о — тато.

Джинджористо (дженджу­ристо) — кокетливо.

Д ж у с — сік.

Д о р ф — село.

Дука — багатій.

Дукат—жіноча прикраса у ви­гляді монети.

Д у ч а — яма.

Евентуальний — можливий у якомусь випадку, за певних об­ставин.

Єр и к —невелика протока між річкою та озером або лиманом.

Загінка — смуга поля, зайнята ким-небудь для обробітку, ви­пасу тощо.

Закон йтися — зачатися.

Зашпортнутися — спіткнути­ся.

Зінське щеня — невеликий гризун, що живе під землею, має недорозвинені очі і зуби, при­стосовані для риття землі; слі­пець.

Злотий — тут: монета вартістю п’ятнадцять копійок.

З     б у й — розбійник, грабіжник.

Іритувати — злити, сердити.

К а б й ц я — відкрита літня кухня (пічка) на подвір’ї.

Кадйло — невелика металева посудина з кришкою на довгих ланцюжках для куріння ладаном під час релігійних відправ.

Каламар — чорнильниця.

Кант — хвалебна урочиста пісня духовного або світського змісту.

Капиця — ремінь, що з’єднує бич ціпа з держаком (ціпилном).

Каупер — нині застаріла назва доменного повітронагрівача, при­значеного для підігріву повітря, яке вдувається в домну.

Каюк — невеликий човен із пло­ским дном і двома веслами.

Кіот — засклене обрамлення іко­ни; божниця.

К б р б а — ручка, якою заводять двигун машини або обертають вал найпростішого підйомного пристрою, намотуючи на нього канат чи ланцюг.

Корнетйст — музикант, що грає на корнеті (духовому му­зичному інструменті).

Кпити — кепкувати.

Крамний — куплений у крамни­ці, фабричного виробництва.

Крант — кран (водопровідний).

Крем’яхи — гладенькі камінчи­ки для дитячої (переважно дів­чачої) гри і сама ця гра: один

з      п’яти камінчиків підкидається й ловиться, а за час його польо­ту гравець повинен робити в пев­ній послідовності різні маніпуля­ції з рештою камінчиків, розкла­дених біля себе.

Кунтуш — верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг замож­ного українського і польського населення XVI—XVIII ст.

Купчакй — запашні квіти жов­того або жовтогарячого кольо­ру; повняки.

Кутя — обрядова каша з ячменю або пшениці, готується напередо­дні різдва і водохреща.

К ’ я н т і — італійське натуральне червоне вино.

Ладівниця — патронташ.

Л і т е п л о — теплувата (літня) вода; в переносному значенні — тепле повітря; тепло.

Лотоки — тут: жолоби, якими при потребі випускається вода із ставка.

Лоція — систематичний опис моря, річки, узбережжя тощо, яким користуються в плаванні як посібником.

Луципер — біс.

Мазка — кров.

Мазниця — бляшанка (відерце)

з      дьогтем для змащування ко­ліс воза, плуга тощо.

Майстрб — південно-західний вітер.

М а п а — карта.

М е й с т е р з гі н г е р — середньо­вічний німецький поет і співець.

Мельдуватися — відмічатися.

Ми — мені.

Миля — міра довжини, неоднако­ва в різних країнах; буває мор­ська й сухопутна. Тут: сухопут­на, дорівнює 1,609 км.

Мосьпане — вживається як звертання в значенні «милости­вий пане добродію».

М у л ь д а — сталева коробка для завантаження шихти в марте­нівську піч.

Най вас шляк трафить— лайка, зле побажання.

Намусюватися — навозитися, навовтузитися.

Нарйтники — частина кінської збруї, що утримує хомут або шлею від сповзання на шию під час спуску з гори тощо.

Не знаходити попару— метатися, не знаходити собі міс­ця.

Н е м н и й — неповороткий.

Неофіт — новий прибічник яко- го-небудь вчення або руху.

Н і ц — нічого.

Обійстя — подвір’я.

Обніжок — вузька неорана сму­га землі між ланами чи города­ми.

О к о л б т — великі снопи добірної житньої соломи для вшивання покрівлі.

Опоряджати — давати лад чому-небудь, упорядковувати.

Осавул — офіцерський чин у ко­зачих військах царської Росії, а також збройних сил контрре­волюції в період громадянської війни.

Оскард — знаряддя у вигляді загостреного молотка для насіч­ки млинового каменя.

Офірувати — жертвувати; при­свячувати своє життя якійсь справі.

Очіпок — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім ро­зрізом ззаду, який зашнурову­ють, стягуючи сховане під ним волосся.

П й в і т е р — легкий подув вітру.

Паристий — вдало вибраний для подружньої пари,

П о в ст я н и к и — тепле взуття, пошите з повсті (нетканого цуп­кого матеріалу з вовни).

Погорйдж — згарище.

Позбиткувати — поглумити­ся, поглузувати.

Поминальник — учасник по­минок, обрядової учти в пам’ять померлих.

Порский — швидкий, жвавий.

П р й в о д — механізм, який при­водиться в обертовий рух кінь­ми і передає його на робочий вал машини (молотарки, січкар­ні, водокачки тощо).

П р й п і ч о к — тут: продовгува­тий виступ для лежання, при­будований до печі; лежанка.

Причинити — доточити, збіль­шити.

П р о в а — ніс шаланди (взагалі судна).

Прогній — річка або її рукав, що не має течії, губиться в плав­нях.

Путо — знаряддя з мотузків, ре­меню або ланцюга, яке одіва­ють коням на ноги для обмежен­ня рухливості (переважно під час випасу).

Р а к а л і я — мерзотник.

Ракша — перелітний птах із блискучим строкатим оперенням.

Рахуба — зайвий клопіт, морока

з    чим-небудь.

Р е й в а х — безладна метушня.

Решпект — пошана, повага.

Р о б р б н — старовинна жіноча сукня з криноліном.

Родзинки — сушені ягоди ви* нограду.

Р у р а — труба.

Сальва — залп.

Свічадо — дзеркало.

Сволок — подовжня балка в старовинних хатах, опора стелі.

С е р д а к — рід верхнього корот­кого одягу з сукна.

Сирно — маленький низенький столик.

С к й т с ь к и й — скіфський.

Скіп — підйомний саморозванта­жувальний ківш, що рухається за допомогою каната по напрямних пристроях. Застосовується, зо­крема, для подачі шихти в до­менні печі.

Скрап — металева сировина з відходів виробництва і брухту.

С л у п — стовп.

Смоковий — насосний.

Ставнйк — великий церковний свічник.

Степанчичок — сонячний зай­чик.

Стійковйй — вартовий.

Теліжка — колісна частина плу­га; колішня.

Тирлувати — тримати худобу на вибитих місцях, де немає паші.

Товар — тут: худоба.