А р х і є р е й — загальна назва вищих чинів з числа чорного (ченців) духовенства у православній церковній ієрархії (єпископа, архієпископа та ін.).
Атрамент — чорнило.
Байдак — дерев’яна заготовка,
з якої вирізують ложку чи іншу річ.
Б а к у н — сорт міцного тютюну.
Банувати — сумувати, побиватися.
Бас урвався — скінчилась легка пожива.
Б а т а в а — ряд, лава.
Бауер— селянин (нім.). Для невільників, примусово вивезених фашистами в Німеччину, це слово означало «хазяїн».
Бахурйсько — тут: хлопчисько.
Бич — коротка частина ціпа, якою б’ють, вимолочуючи колос; бияк.
Б і г м е — їй-богу.
Біда — двоколісний однокінний візок на одну або дві особи.
Бовдур — тут: відлита металева болванка; литво.
Б у р г — середньовічний замок у країнах Західної Європи.
Вандрувати — мандрувати.
Варенуха — горілка, зварена з медом, фруктами і прянощами.
Вар’юватий — божевільний.
Ватра — вогнище, багаття.
Вбитися в колодочки — вирости, набратися сили.
Вергуни — смажене в смальці або в олії солодке продовгувате печиво.
Вирло — жердина у приводі для кінної тяги; дишель.
Віхоть — жмут соломи, клоччя або шматок тканини.
В одну розстрільну — в цеп.
Вуйко — дядько.
Г а б а — поволока, покривало.
Г а й д а й — гульвіса, гультяй.
Г ё й б и — наче, немов.
Гила — грижа.
Г ирйлиця — вервечка, низка. Гойні — тут: добрі.
Гони — українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів (сажень —3 аршини, або 2,134 м).
Городовий — нижній чин міської поліції в царській Росії.
Г р ё г о — північно-східний вітер.
Г рейдер — машина для вирівнювання грунтових доріг, а також сама грейдерна дорога.
Г ривеник — срібна монета вартістю десять копійок.
Г у т а — склоплавильний завод.
Д є д ь о — тато.
Джинджористо (дженджуристо) — кокетливо.
Д ж у с — сік.
Д о р ф — село.
Дука — багатій.
Дукат—жіноча прикраса у вигляді монети.
Д у ч а — яма.
Евентуальний — можливий у якомусь випадку, за певних обставин.
Єр и к —невелика протока між річкою та озером або лиманом.
Загінка — смуга поля, зайнята ким-небудь для обробітку, випасу тощо.
Закон йтися — зачатися.
Зашпортнутися — спіткнутися.
Зінське щеня — невеликий гризун, що живе під землею, має недорозвинені очі і зуби, пристосовані для риття землі; сліпець.
Злотий — тут: монета вартістю п’ятнадцять копійок.
З б у й — розбійник, грабіжник.
Іритувати — злити, сердити.
К а б й ц я — відкрита літня кухня (пічка) на подвір’ї.
Кадйло — невелика металева посудина з кришкою на довгих ланцюжках для куріння ладаном під час релігійних відправ.
Каламар — чорнильниця.
Кант — хвалебна урочиста пісня духовного або світського змісту.
Капиця — ремінь, що з’єднує бич ціпа з держаком (ціпилном).
Каупер — нині застаріла назва доменного повітронагрівача, призначеного для підігріву повітря, яке вдувається в домну.
Каюк — невеликий човен із плоским дном і двома веслами.
Кіот — засклене обрамлення ікони; божниця.
К б р б а — ручка, якою заводять двигун машини або обертають вал найпростішого підйомного пристрою, намотуючи на нього канат чи ланцюг.
Корнетйст — музикант, що грає на корнеті (духовому музичному інструменті).
Кпити — кепкувати.
Крамний — куплений у крамниці, фабричного виробництва.
Крант — кран (водопровідний).
Крем’яхи — гладенькі камінчики для дитячої (переважно дівчачої) гри і сама ця гра: один
з п’яти камінчиків підкидається й ловиться, а за час його польоту гравець повинен робити в певній послідовності різні маніпуляції з рештою камінчиків, розкладених біля себе.
Кунтуш — верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI—XVIII ст.
Купчакй — запашні квіти жовтого або жовтогарячого кольору; повняки.
Кутя — обрядова каша з ячменю або пшениці, готується напередодні різдва і водохреща.
К ’ я н т і — італійське натуральне червоне вино.
Ладівниця — патронташ.
Л і т е п л о — теплувата (літня) вода; в переносному значенні — тепле повітря; тепло.
Лотоки — тут: жолоби, якими при потребі випускається вода із ставка.
Лоція — систематичний опис моря, річки, узбережжя тощо, яким користуються в плаванні як посібником.
Луципер — біс.
Мазка — кров.
Мазниця — бляшанка (відерце)
з дьогтем для змащування коліс воза, плуга тощо.
Майстрб — південно-західний вітер.
М а п а — карта.
М е й с т е р з гі н г е р — середньовічний німецький поет і співець.
Мельдуватися — відмічатися.
Ми — мені.
Миля — міра довжини, неоднакова в різних країнах; буває морська й сухопутна. Тут: сухопутна, дорівнює 1,609 км.
Мосьпане — вживається як звертання в значенні «милостивий пане добродію».
М у л ь д а — сталева коробка для завантаження шихти в мартенівську піч.
Най вас шляк трафить— лайка, зле побажання.
Намусюватися — навозитися, навовтузитися.
Нарйтники — частина кінської збруї, що утримує хомут або шлею від сповзання на шию під час спуску з гори тощо.
Не знаходити попару— метатися, не знаходити собі місця.
Н е м н и й — неповороткий.
Неофіт — новий прибічник яко- го-небудь вчення або руху.
Н і ц — нічого.
Обійстя — подвір’я.
Обніжок — вузька неорана смуга землі між ланами чи городами.
О к о л б т — великі снопи добірної житньої соломи для вшивання покрівлі.
Опоряджати — давати лад чому-небудь, упорядковувати.
Осавул — офіцерський чин у козачих військах царської Росії, а також збройних сил контрреволюції в період громадянської війни.
Оскард — знаряддя у вигляді загостреного молотка для насічки млинового каменя.
Офірувати — жертвувати; присвячувати своє життя якійсь справі.
Очіпок — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся.
П й в і т е р — легкий подув вітру.
Паристий — вдало вибраний для подружньої пари,
П о в ст я н и к и — тепле взуття, пошите з повсті (нетканого цупкого матеріалу з вовни).
Погорйдж — згарище.
Позбиткувати — поглумитися, поглузувати.
Поминальник — учасник поминок, обрядової учти в пам’ять померлих.
Порский — швидкий, жвавий.
П р й в о д — механізм, який приводиться в обертовий рух кіньми і передає його на робочий вал машини (молотарки, січкарні, водокачки тощо).
П р й п і ч о к — тут: продовгуватий виступ для лежання, прибудований до печі; лежанка.
Причинити — доточити, збільшити.
П р о в а — ніс шаланди (взагалі судна).
Прогній — річка або її рукав, що не має течії, губиться в плавнях.
Путо — знаряддя з мотузків, ременю або ланцюга, яке одівають коням на ноги для обмеження рухливості (переважно під час випасу).
Р а к а л і я — мерзотник.
Ракша — перелітний птах із блискучим строкатим оперенням.
Рахуба — зайвий клопіт, морока
з чим-небудь.
Р е й в а х — безладна метушня.
Решпект — пошана, повага.
Р о б р б н — старовинна жіноча сукня з криноліном.
Родзинки — сушені ягоди ви* нограду.
Р у р а — труба.
Сальва — залп.
Свічадо — дзеркало.
Сволок — подовжня балка в старовинних хатах, опора стелі.
С е р д а к — рід верхнього короткого одягу з сукна.
Сирно — маленький низенький столик.
С к й т с ь к и й — скіфський.
Скіп — підйомний саморозвантажувальний ківш, що рухається за допомогою каната по напрямних пристроях. Застосовується, зокрема, для подачі шихти в доменні печі.
Скрап — металева сировина з відходів виробництва і брухту.
С л у п — стовп.
Смоковий — насосний.
Ставнйк — великий церковний свічник.
Степанчичок — сонячний зайчик.
Стійковйй — вартовий.
Теліжка — колісна частина плуга; колішня.
Тирлувати — тримати худобу на вибитих місцях, де немає паші.
Товар — тут: худоба.
Торгати — смикати, шарпати.
Трамбак — невелике вітрильне каботажне судно.
Трамонтан — холодний північний і північно-східний вітер у південних краях.
Троїста музика — український народний оркестр з трьох музичних інструментів (найчастіше — скрипки, бубна та цимбалів) .
Тройзілля — народна назва деяких рослин (зокрема конюшини лучної, братиків), з якими пов’язувалися різні повір’я.
Т р я м б к — перекладина в хаті під стелею біля глухого кутка, на яку вішали одяг; жердка.
У в р а ж — робота, твір.
Урядник — нижній чин повітової поліції в дореволюційній Росії.
Ф а й к а — люлька.
Ф а й н о — гарно.
Фанаберія — тут: дивацтво, безглузді уявлення.
Ф л о я р а — басова сопілка-зу- бівка майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.
Хоругов — військовий бойовий прапор.
Хуга — сильний вітер із снігом; хуртовина.
Хука дати — припуститися якогось промаху.
Хунт (фунт) — міра ваги, що застосовувалася з часів Київської Русі до запровадження метричної системи мір; дорівнювала приблизно 409,5 г.
Цабе — праворуч (одне з пону- кань для робочої худоби).
Царина — тут: засіяне поле, посіви.
Ц и б у х — цівка люльки; чубук.
Ц й н д р а — окисел, що утворюється на поверхні металу під дією високих температур; окалина.
Ціпилно — держак ціпа.
Ц о б — ліворуч (одне з понукань для робочої худоби). Іноді так називають малого бичка, маючи на увазі, що з нього буде віл.
Цуг —коні, воли і т. ін., запряжені поодинці або парами один за одним, а також ряд підвід, що їдуть услід одна одній.
Цурка — тут: коротка палиця.
Цямрина — одна деревина з колодязного зрубу.
Чепіги — ручки кінного плуга, за які його тримають під час оранки.
Чересло — вертикальний ніж у плузі, який міститься перед лемешем (чересло відрізає скибу збоку, леміш — знизу).
Ч у с т р и й — моторний, спритний.
Шаланда — плоскодонний парусний риболовецький човен.
Шарварок — тут: гомінкий побут багатодітної родини.
Швагер — сестрин чоловік; зять.
Ш ё й м а — хитра й спритна людина.
Шлик — конусоподібний верх шапки, що звисає вниз.
Штейгер — гірничий майстер, технік, який відав роботами на руднику.
Штих — шар землі на глибину лопати.
Ш т о с — один з прийомів у фехтуванні.
Я т і л ь — дятел.
Ятір — риболовне знаряддя у вигляді сітки, натягнутої на обруч (ставлять на дно водойм).
Я х ч і — гаразд, добре.