Мова є засобом спілкування між людьми у різних сферах діяльності. Її призна
чення як реальної знакової системи, що використовується у певному соціумі (суспіль
ному об’єднанні людей), полягає не тільки у пізнанні навколишньої дійсності, вира
женні та повідомленні думок, а й у збереженні та передаванні від покоління до
покоління національної самосвідомості, традицій культури та історичного досвіду
суспільства.
Українська мова є національною мовою багатомільйонного українського народу і
відзначається давніми традиціями та високим ступенем розвитку комунікативних
функцій, що дає підстави віднести її до найбільш розвинених мов світу. Більшість
українців проживає в Україні. Крім того, українською мовою послуговуються грома
дяни українського походження в Росії (Воронезькій, Ростовській областях, Краснодар
ському і Ставропольському краях, на Поволжі, Алтаї та Далекому Сході), у Молдові,
Казахстані, Киргизстані, у Польщі, Словаччині, Чехії, Сербії, Румунії, Угорщині,
Хорватії, Канаді, Бразилії, Австралії, Сполучених штатах Америки та в інших країнах.
Українська мова належить до групи слов’янських мов (індоєвропейської сім’ї), яка,
у свою чергу, поділяється на три підгрупи: 1) східнослов’янську (українська, біло
руська, російська мови); 2) західнослов’янську (польська, чеська, словацька, верхньо-
лужицька і нижньолужицька мови) і 3) південнослов’янську (болгарська, македонська,
сербська, хорватська, словенська мови).
Учені вважають, що розпад праіндоєвропейської мовної спільноти, з якої виокре
милася праслов’янська мова, сягає бронзового періоду — ІП тис. до н. е. Праслов’янська
мовна єдність розпалася значно пізніше (приблизно в IV-VI ст. н. е.), а десь у VII ст. ви
ділилися три етнічні та мовні групи слов’янських народів (спочатку південно-,
а згодом і східно- та західнослов’янська). У ІХ-ХІП ст. східні слов’яни об’єдналися в
могутній давньоруській державі — Київській Русі, що поглибило руйнування родопле
мінної мовної єдності та дало початок формуванню спільної мови східних слов’ян.
Однак процес створення єдиної давньоруської мови був загальмований монголо-та-
тарською навалою в першій половині XII ст. і розпадом Київської Русі. З’явилися
передумови для поділу східних слов’ян на три народності та формування їхніх мов на
основі кількох діалектних масивів.
Українська мова розвинулася з південного давньоруського діалектного масиву
серед населення територій Київщини, Полтавщини (колись — Переяславщини), Чер
нігівщини, Волині, Поділля, Галичини, Буковини та Закарпаття. Більшість із них у
середині XIV ст. було поділено між Литвою і Польщею, доки Литва, з другої половини
XVI ст., також не перейшла під владу польських королів.
Після приєднання Східної України до Росії (1654) Правобережжя, більша частина
Західної та Південна Україна залишилися у складі Польщі.
Формування мови української народності відбувалося у складних історичних умо
вах, багато в чому відмінних у різних регіонах України. У запеклій боротьбі проти
всіляких утисків і заборон, намагань полонізувати чи русифікувати українську мову.
вона набирала гарту, збагачувала свої виражальні засоби, шліфувалася й розширювала
сфери функціонування.
На першому етапі свого розвою українська мова існувала переважно як усне мов
лення з широкою мережею територіально-діалектних розгалужень. Далі вона посту
пово формується як загальнонародна мова з розвиненими літературними стилями, збе
рігаючи певною мірою й усно-розмовне функціонування її територіальних діалектів.
Сучасна українська літературна мова — це вища форма вияву української націо
нальної мови, нижчими формами якої є територіальні та соціальні діалекти. Основні
ознаки літературної мови такі: поліфункціональність (вона обслуговує всі сфери діяль
ності суспільства), унормованість та кодифікація норм (орфоепічних, лексичних,
словотвірних, граматичних, орфографічних і пунктуаційних), розвинена система сти
лів. Наддіалектна форма існування літературної мови виявляється в тому, що вона
об’єднує всіх носіїв мови, має загальнонародний характер. Цим літературна мова від
різняється від діалектів, якими об’єднуються окремі групи на певній території і які
функціонують як форми побутового усного спілкування.
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного
наріччя, значною мірою увібравши в себе й деякі риси південно-західних та північних
діалектів. Першим твором нової української літературної мови стала поема «Енеїда»
Івана Котляревського, який використав замість старокнижної живу народну розмовну
мову.
Традиції Котляревського розвинули Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка,
Юрій Федькович, Лесь Мартович, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський та інші
письменники, творчість яких сприяла закріпленню мовної практики українського
народу, дала можливість зберегти рідну мову й передати цей скарб нащадкам.
Животворні сили української мови невичерпні. Нині вона переживає своє друге
народження. З прийняттям 28 жовтня 1989 р. Закону «Про мови» вона отримала статус
державної, що зафіксовано в Конституції України.
Українська мова є мовою державних установ і громадських організацій, наукових
конференцій та з’їздів, нею пишуться закони та інші акти державної влади, прова
диться судочинство, послуговуються офіційні засоби масової інформації тощо. Воло
діння українською мовою стає життєвою необхідністю для всіх громадян нашої Бать
ківщини.
Композиційно видання охоплює зміст з усіх розділів курсу «Сучасна українська
літературна мова» для вищих навчальних закладів (фонетика, орфоепія, графіка, орфо
графія, будова слова, словотвір, лексика, фразеологія, морфологія, синтаксис, пунк
туація) із широким використанням таблиць, схем, словесних ключів, що допомагають
користувачам багатоваріантно самостійно опрацювати мовну теорію.
Крім того, у посібнику подано зразки видів мовного аналізу (фонетичного, орфо
графічного, морфемного, словотвірного, лексичного, синтаксичного, пунктуаційного),
завдання на спостереження, запитання для самоконтролю, а також тестові завдання.
Автори сподіваються, що посібник стане добрим порадником усім, хто цікавиться
українською мовою, прагне вдосконалити свої знання, а насамперед — слухачам
підготовчих відділень та студентам вищих навчальних закладів.
Бажаємо всім успіхів!