Крім функціональних стилів, в українській мові виділяються й інші стильові
різновиди, основою класифікації яких є неоднакове експресивне забарвлення, харак­
терне для того чи іншого мовлення. За допомогою такого забарвлення виявляються
різне ставлення того, хто говорить, до висловлюваного, різний тон і колорит вислов­
люваної думки.
З цього погляду розрізняють такі експресивно забарвлені різновиди літературної
мови: урочисто-офіційний, інтимно-ласкавий, ввічливий, фамільярний, жартівливий,
сатиричний. Вони не збігаються з функціональними стилями, хоч можуть накла­
датися на них.
Урочистий різновид характеризується вживанням слів і словосполучень з підне­
сеним емоційним змістом, окличних речень. Урочисте забарвлення мови найчастіше
виявляється в публіцистичному й ораторському стилях, іноді також у художньому и
епістолярному.
Офіційне забарвлення властиве діловому і зрідка приватному листуванню, а іноді
й усній розмовній мові. Воно створюється вживанням офіційних звертань (слів з
офіційно-ділової мови, описових синтаксичних зворотів), а також тим, що в такому
листуванні немає займенників першої і другої особи однини тощо.
Інтимно-ласкаве забарвлення досягається насамперед використанням слів із су­
фіксами пестливості та вживанням епітетів з пестливим значенням і простих синтак-
12 Мова і мовознавство
сичних конструкцій, властивих розмовній мові. Воно доречне у розмовно-побуто­
вому, епістолярному і художньому мовленні для вираження інтимної близькості,
симпатії й подібних почуттів.
Забарвлення ввічливості у мові досягається вживанням слів із значенням пошани
до особи, якій адресується висловлювання, а фамільярний тон характеризується
наявністю слів і словосполучень, які підкреслюють перебільшену невимушеність,
надмірну розв’язність та безцеремонність у ставленні до своїх співрозмовників. Емо­
ційне забарвлення ввічливості або фамільярності може виявлятися в епістолярному та
розмовно-побутовому стилях літературної мови.
Жартівливий, або гумористичний, колорит надається мові вживанням слів у не­
відповідному до ситуації значенні, контрастно-комічними зіставленнями, перебіль­
шенням якостей осіб і предметів, про які йдеться у висловлюванні, невідповідними
змістові висловленої думки висновками та іншими подібними засобами. До такого
емоційного забарвлення вдаються в художніх творах та в розмовно-побутовому мов­
ленні.
Сатиричний емоційний тон найчастіше спостерігається в публіцистичному, ора­
торському і художньому мовленні, а іноді й у розмовному. Найголовнішим мовним
засобом сатири є вживання слів, за допомогою яких виражається презирство і зневага
до потворних вчинків, обурення ними, а також глузливі означення-епітети, порів­
няння, архаїзовані лексика і синтаксичні конструкції, влучні дотепи тощо.