Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Суржик

Суржик буквально означає суміш жита з пшеницею, ячменю з вівсом та ін., а та­
кож борошно з такого зерна. У мовознавстві цим словом позначають мову, в якій
штучно об’єднано без дотримання літературних норм елементи різних мов. Уживають
суржик в Україні переважно у просторіччі, тобто в уснорозмовному спілкуванні,
засміченому невмотивовано запозиченими (внаслідок українсько-російської інтер­
ференції) російськими елементами. Це збіднена мова, позбавлена національного
колориту, краси й виразності. Поширений у побутовому мовленні, суржик проникає
на сторінки газет і журналів, на радіо й телебачення та в інші сфери суспільної діяль­
ності, порушуючи літературні норми вимови, уживання слів, їх форм і написання.
Боротьба з суржиком — одне з головних завдань у галузі підвищення культури україн­
ської мови (К. В. Донець).
Основною рисою літературної мови є її нормативність. Культура мовлення — це
володіння нормами літературної мови: вимови звуків і звукосполучення, наголошення
голосних у складі слів, норм слововживання. Людина, яка дотримується літературних
норм, вирізняється з-поміж тих, хто недостатньо володіє літературною мовою, висо-
корозвиненим чуттям мови, словесно-естетичним смаком як особистість високого
рівня загальної культури.
Українсько-російський суржик історично зумовлений утиском і забороною укра­
їнської мови в попередні віки.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.