Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Основні типи переносних значень

Переносне значення слів особливо поширене в художньому та розмовному стилях.
Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху.
Метафора (від грец. тешркога — перенесення) — це тип переносного вживання
слова, що грунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастіше відбуваються
метафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки, на­
приклад: І земля, і вода, і повітря — все поснуло.
Метафора може бути побудована на:
1) подібності форми.Помережив вечір кучерявий льодяними фатами вікно
(М. Драй-Хмара);
2) подібності кольору: Сонце хилилося уже на захід і кривавим блиском обливало
сніжні полонини (І. Франко);
3) подібності властивості: Відомо, що за людина з Невкипілого — кремінь
(А. Головко);
4) подібності вияву почуття: Думки, спогади краяли серце Костомарова
(М. Івченко);
5) схожості поведінки, способу дії: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти
себе не дає (В. Бичко).
Метафора може ґрунтуватися і на основі вражень та оцінки будь-чого: Вишневі
пахощі думок (М. Драй-Хмара).
На основі метафоризації в художньому мовленні створюються мовні образи: грім
оплесків, зоря надії.
Метонімія (від грец. теЮпітіа — перейменування) — це перенесення назви з
одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують, пере­
бувають між собою в органічному зв’язку.
Може переноситися:
1) назва приміщення — на людей у ньому: Інститут святкує своє сторіччя
(П. Воронько);
2) назва матеріалу — на виріб з нього: Весь стіл заставлено сріблом (тобто
посудом зі срібла);
3) назва дії — на результат: зупинка (сама дія і місце, де зупиняються);
4) предмет, що вивчається, — на галузь науки: анатомія і фізіологія;
5) назва заходу — на її учасників: Конференція прийняла звернення;
6) назва емоційного стану — на його причину: Жах!;
7) ім’я автора — на його продукцію: Вивчаємо Шевченка;
8) назва об’єкта — на препарат: пігулки від голови;
9) назва предмета — на те, що в ньому міститься: — Ось, випий склянку,
освіжись;
10) назва ознаки, властивості — на її носія: Сам народний бас, що сидів попереду,
теж вибіг на сцену, трохи поспівав… (Ю. Яновський).
Синекдоха (від грец. ьпеМоске — співпереймання) — це тип перенесення назви
частини на назву цілого і навпаки. Наприклад: Ґринджолами мовчазно кожух проїхав
(М. Драй-Хмара).
__ __________________ Лексикологія ____________
21 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Як і метонімія, синекдоха грунтується на понятті суміжності, але специфічним для
неї є те, що ця суміжність кількісного характеру — загальніша і конкретніша від назви:
Він скрізь руку мас, а ми що? (І. Карпенко-Карий). Синекдоха використовується як
мовний художній засіб, але не так часто, як метафора і метонімія.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.