Антоніми (від грец. апґу — проти, опута — ім’я) — це слова переважно однієї
частини мови, які мають протилежне значення.
Антоніми об’єднуються не в ряди, а в пари різнокореневих і спільнокореневих
слів: т епло-холод; глибокий — мілкий; надія — безнадія; правда — неправда.
Антонімами є тільки слова з діаметрально протилежним значенням. Багатозначні
слова можуть мати антоніми як для прямих, так і для переносних значень. Наприклад:
сухий одяг — мокрий одяг, сухий хліб — свіжий хліб, суха зустріч — тепла зустріч.
Антоніми широко використовуються в художньому стилі для творення таких
стилістичних фігур, як антитеза та оксюморон (або оксиморон).
__________________ _____________________Лексикологія_______________ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
2 3 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Антитеза — цс протиставлення різко контрастних понять для створення худож­
нього образу: Ситий голодного не розуміє (Нар. творчість).
Оксюморон (від грец. oxymoron — дотепне, безглузде) — це стилістичний прийом
поєднання двох антонімічних понять, що логічно виключають одне одного. Пред­
метові завдяки цьому дасться додаткова характеристика. Наприклад: 1. Гукала тиша
рупором перонним (Л. Костенко). 2. Гаряча сніжка у руках сльозинками стекла…
(В. Корж).
І Увага! Антонімів не мають: І) власні назви: Суми, Марія, Дніпро; 2) слова, які
І називають конкретні предмети, процеси: волосся, дерево, книга; 3) числівники і
І більшість займенників: два, п ‘ятнадцять, ми, ти, вони; 4) слова-терміни:
І апостроф, відмінок, ом, вольт; 5) якісні прикметники, які позначають відтінки
І кольорів: фіалковий, рожевий, волошковий, жовтогарячий.