Прислів’я — це народний вислів повчального змісту. У цьому вислові передається
певна закономірність або правило, сформульоване на основі багатовікового досвіду
народу. Прислів’я відносяться до фразеологізмів, які переважно співвідносяться з
реченням: Згаяного часу і конем не доженеш; Не купити ума, як нема; Говори мало,
слухай багато, а думай ще більше; За праве діло стій сміло; Не все те золото, що
блищить; Під лежачий камінь вода не тече. Серед прислів’їв є такі, які не зістав-
ЗО Фразеологія
ляються ні з словом, ні з реченням: сім п ‘ятниць на тиждень; з хворої голови на здо­
рову; ґедзь укусив; як з гуся вода.
Приказка — це зворот мови, який образно визначає якесь життєве явище. Від­
різняється приказка від прислів’я тим, що знаходить своє остаточне вираження тільки
в контексті. Приказка завжди є ніби частиною речення: Подивилась — копійку дала;
Чим би дитя не тішилося, аби не плакало; Грошей, як кіт наплакав.
Прислів’я і приказки художньо й емоційно виразні. Вони часто будуються на
антонімічній основі: Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся; Широкі ворота
увійти, та вузькі вийти; Правда та кривда — як вогонь та вода.