Подвиг лексикографа йде слідом за подвигами Геракла. Григір Тютюнник писав:
«Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах — так багато відкрив
мені цей блискучий твір».
Словники, у яких узагальнено життєвий досвід, думки, почуття, передано ду­
ховний космос людей, називають скарбницею мовного багатства народу. Отримуючи
цей неоціненний скарб від своїх попередників, кожне наступне покоління збагачує
його і передає нащадкам.
Перші словники — лексикони (від грец. Іехікой — словник) з’явились у східних
слов’ян у ХТО ст. За всю історію формування і розвитку української мови було
складено сотні найрізноманітніших словників.
Залежно від лексичного матеріалу, способу його опрацювання й призначення
розрізняють енциклопедичні і загальномовні (лінгвістичні) словники.
Енциклопедичні словники тлумачать не слова, а поняття, містять відомості про
історичних осіб, діячів науки, культури, пояснюють факти, явища з найрізнома­
нітніших галузей життя — науки, економіки, мистецтва, політики, релігії, права тощо.
До енциклопедичних словників належать усі термінологічні словники. Такими, на­
приклад, є «Словник лінгвістичних термінів», «Філософський словник», «Довідник
терапевта», «Шевченківський словник» тощо.
Загальномовні (лінгвістичні) словники пояснюють слова як лексичні одиниці
(значення, походження, написання, вимову тощо). Вони можуть бути одномовні і
двомовні (рідше — багатомовні). Наприклад: «Орфографічний словник», «Україн­
сько-російський словник» тощо.
Розділ мовознавства, який займається теоретичними проблемами укладання слов­
ників, збиранням, упорядкуванням та описом словникового матеріалу, називається
лексикографією.