Слово як основний об’єкт опису в словниках можна розглядати у багатьох аспек­
тах: семантичному, структурному, стилістичному тощо. Відповідно до характеру
опису слів загальномовні словники поділяються на різні типи і види.
Мовні словники, у яких пояснюється значення слів, називаються тлумачними.
Вони, у свою чергу, поділяються на історичні, фразеологічні, діалектні, словники
мови окремих письменників.
35 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Першими тлумачними словниками змішаного типу (бо передавали переклад іншо­
мовних слів) були «Лексис» невідомого автора (XIII ст.), «Лексис» Лаврентія Зизанія
(XIV ст.), «Лексіконь Словеноросскій» Памви Беринди (XVII ст.). Перші два поясню­
вали значення лише окремих слів, третій тлумачив 1061 слово, перекладаючи їх на
староукраїнську мову. Наприклад: абіє — зараз; баснь — казка, слово, байка; месть —
помста; небрежникь — недбалий; блюдо — миска; житница — клуня; юноша — парубок;
мь.ть — крейда.
Орфографічні словники с довідниками з написання слів.
Орфоепічні словники подають відомості про вимову та наголошування слів.
Етимологічні словники дають характеристику найдавнішого звукового складу
слова, тлумачать його первісне значення.
Словники мови письменників фіксують слова і звороти з художніх текстів із тими
значеннями, у яких вони використані автором.