Найбільшою подією в українській лексикографії кінця XIX — початку XX ст. стало
видання у 1907-1909 роках «Словаря української мови» в 4 томах за редакцією
Б. Д. Грінченка, що не втратив своєї цінності й понині.
Чималими здобутками в галузі української лексикографії позначене XX ст.
Значну роль у закріпленні норм української літературної мови відіграли різні
довідкові словники, як-от: «Орфографічний словник української мови» за загальною
редакцією С. І. Головащука і В. М. Русанівського, «Український орфографічний слов­
ник» за редакцією А. О. Свашенко, «Словник-довідник з правопису та слововжи­
вання» С. І. Головащука, «Словник труднощів української мови» С. Я. Єрмоленко,
«Фразеологічний словник української мови: В 2 т.» Г. М. Удовиченка, «Українська
літературна вимова і наголос» (укладачі І. Р. Вихованець та ін.), «Морфемний слов­
ник» (укладач Л. М. Полюга), «Словник лінгвістичних термінів» (укладачі Д. І. Ганич,
І. С. Олійник), «Словник іншомовних слів» за редакцією О. С. Мельничука, «Ети­
мологічний словник української мови: В 7 т.» АН України, «Словник антонімів» за
редакцією Л. М. Полюги, «Короткий словник синонімів української мови» за редак­
цією П. М. Деркача та інші.
Найповнішим тлумачним словником є одинадцятитомний «Словник української
мови», підготовлений колективом науковців Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні
АН України (1970-1980), налічує близько 150 тисяч слів. У 1983 р. його було відзна­
чено Державною премією ім. Т. Г. Шевченка. Але й він не вичерпав усього багатства
словникового складу української мови.
З-поміж найважливіших словників української мови, виданих протягом останніх
10 років, такі: «Фразеологічний словник української мови: В 2 т.» (укладачі
В. М. Білоноженко та ін.), «Словник синонімів української мови; В 2 т.», «Великий
тлумачний словник сучасної української мови», «Орфоепічний словник української
мови: В 2 т.».
Для потреб повсякденного спілкування досить невеликої кількості слів, але для
читання і розуміння книг їх треба знати дуже багато.
3 6 Лексикографія
Установлено, що дитина у 7 років уже використовує близько 5000 слів, а в 14 років
— до Ю 000. Обсяг словника конкретної особи залежить від роду її занять, освіченості
та здібностей.
Словник мови прозових творів Т. Г. Шевченка охоплює 20 000 слів, а поетичних —
понад 10 000.