Особливості звуків вивчаються акустикою. В акустиці розглядаються властивості
хвильових рухів, шо залежать від характеристик джерела коливань, і ті відчуття, що
виникають у людини, яка сприймає той чи інший звук.
У фізичному аспекті кожному звукові людської мови властиві такі п ’ять ознак:
висота, сит, довгота, чистота, тембр.
Висота звука залежить від частоти коливань пружного тіла, тобто від кількості
стисків-розріджень повітря за одну секунду (один стиск-розрідження за секунду — це
герц). Людське вухо сприймає звук частотою від 16 (найнижчий звук) до 20 000 Гц.
Діапазон коливань у людській мові значно менший: у чоловіків — 85—200 Гц, у жінок —
160-340 Гц (у жінок голосові зв’язки коротші, і тому звук вищий), у співаків — від 80
(найнижчий бас) до 1300 ( найвище сопрано) Гц. Висота звука в мові використовується
для формування інтонації висловлювання, а також частково наголосу.
Сила (інтенсивність) і гу чність звука залежать від амплітуди (розмаху) коли­
вань голосових зв ’язок, що, у свою чергу, зумовлюється силою, з якою тисне на голо­
сові зв’язки чи інші перепони видихуваний струмінь повітря. Чим більший розмах
коливань, тим сильніший звук. За допомогою сили звука виділяють наголошені скла­
ди, домагаються доброї чутності тощо. Коливальні рухи викликають згущення і роз­
рідження звуків, шо, у свою чергу, викликає зміни повітряного тиску порівняно з
атмосферним (збільшує або зменшує його). Відповідно, сила звука залежить від
величини звукового тиску хвилі, що розповсюджується. Сила звука оцінюється слу­
хом як гучність: збільшення звукового тиску приводить до збільшення гучності,
зменшення — до її послаблення. Сила звука, або інтенсивність, вимірюється в особ­
ливих одиницях децибелах (І дБ). Тут виявляється людський фактор (голосна або
тиха розмова, говорить чоловік чи жінка тощо). Голосна розмова дорівнює приблизно
70 дБ.
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА________________ ___
4 2 Фонетика
Між силою звука і його гучністю існує складна залежність. Піл час одного і того ж
звукового тиску звуки з частотою 1000-3000 Гц чути краще, оцінюються як більш
гучні, ніж звуки з частотою 100-200 Гц. Найбільшу інтенсивність мають відкриті
голосні звуки [а], [о], [е], найменшу — закриті [и], [у], (і). Напружені голосні звуки
легко переходять у приголосні [у] — [в], [і] — [й]. Регулювання сили звуків зумовлю­
ється умовами спілкування, зокрема відстанню між його учасниками, а також емо­
ційним станом мовців.
Довгота залежить від часу звучання. Тривалість звука в слові виражається в
мілісекундах: наприклад, голосний е в українській мові триває 240-260 мс, голосний
и — 245-265 мс. Українська мова розрізняє звичайні й подовжені приголосні (ціна і
цінний, в житі і в житті), трохи довше звучать у ній наголошені голосні.
Чистота звука залежить від ритмічності коливань. Якщо коливання ритмічні,
рівномірні, виникають чисті гони; якщо коливання неритмічні, чуються шуми. Дже­
релом тонів є коливання голосових зв’язок, а джерелом шумів — тертя повітря об губи,
зуби, піднебіння, язик тощо. Чисто тональними звуками є голосні, шум бере участь у
формуванні приголосних звуків.
Тембр залежить від додаткових тонів, які накладаються на основний і є основ­
ною акустичною ознакою кожного окремого звука мови. Саме тембр несе інформацію
про те, як твориться певний звук, що його чує слухач. Тембр несе також інформацію
про особливості будови резонаторів кожної окремої людини (не лише глоткова, ротова
й носова порожнини, а й форма язика, випуклість піднебіння, стан зубів тощо впли­
вають на розмір резонатора). Якраз завдяки темброві ми впізнаємо голос лкщини,
навіть не бачачи її. Тембр надає тій чи іншій мові неповторного національного
забарвлення.
За тембром розрізняють звучання конкретного мовлення, яке може бути світлим,
легким, масивним, радісним, похмурим і т. д. Тембральні характеристики звуків сут­
тєво доповнюють зміст того чи іншого висловлювання, створюють потрібний настрій,
відповідний підтекст.