Дзвінкі і глухі приголосні розрізняються артикуляційно — ступенем напруження
мовних органів: губ, язика, глотки, гортані, стінок ротової порожнини. Вважають,
що глухі — напружені звуки, дзвінкі — ненапружені. Ця різниця особливо помітна в
шепітному мовленні, без голосу, коли, наприклад, [б] і [п] або [д] і [т] розрізняються
саме завдяки неоднаковій напруженості (За Л. Шевченко).