У мовах силабічної будови (це більшість мов східної Азії та Китаю) немас морфем,
менших за склад (пор. укр. префікс на-, корінь -лис-, суфікси -я- та закінчення -ий
у слові написаний). Зрозуміло, що в нашій мові не кожен склад сам по собі мас
значення, порівняйте: я-і-ти; як-не-як і ве-ре-сень. У слові ве-ре-сень мас значення
лише поєднання складів.
Склади мов силабічної будови певною мірою відповідають нашим словам або
відрізкам (сегментам) тексту, які мають певний зміст. Наприклад, у китайській мові:
бей — північ, дун — схід, нань — південь, сі — захід, де кожен склад є самостійним у
фонетичному і семантичному відношеннях, тобто за своєю формою і своїм зна­
ченням. Однак словам нашої мови найчастіше у китайській відповідають не окремі
склади за змістом («слова-склади»), а поєднання складів зі змістом, наприклад: кесюе
або сюешу — наука, юйяньсюе — мовознавство (За А. Білецьким).
Увага! Загальноприйнятого визначення складу досі ще немає. Труднощі у
визначенні складу пояснюються тим, що він не співвідноситься із значеннєвими
одиницями і виділяється й усвідомлюється тільки на основі фонетичних ха­
рактеристик.