Складотворні звуки утворюють вершину складу, решта звуків у складі — нескла­
дотворчі. У функції складотворних звуків виступають звичайно голосні, у функції
нескладотворчих — приголосні. Разом з тим у кожній мові відомі голосні, позбавлені
складотворної функції (пор. укр. [у], [і], наприклад: мо[у]ни[і], [іду], [у]па[у]), або
приголосні, наділені нею (пор. [р], [л] у сербсько-хорватській або чеській мові).
Сонорні приголосні можуть бути складотворними і в українській мові. Наприклад:
ве-пр, се-ме-стр, мо-нстр.
Кількість вершин сонорності показує кількість складів у слові, а кожна вершина
вказує на складотворний звук.
Однак сонорні приголосні в кінці слова після глухих приголосних, особливо в
швидкому темпі мовлення, можуть оглушуватися. Тоді їх гучність зменшується і вони
втрачають свою складотворну функцію. Внаслідок цього склади, утворені сонорними,
які є нетиповими для української мови, втрачаються (За Л. Шевченко).