Система наголошування в українській мові досить складна. Тому у випадках
сумніву слід звертатися до словників.
Разом із тим спостерігаються і деякі закономірності в наголошуванні слів.
1. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів,
мають наголос, як правило, на суфіксі: навчання, завдання, запитання, читання
визнання, видання, пізнання, послання.
Але є й відхилення від цього правила: обладнання (набір механізмів тощо), нехту­
вання, бігання, ковзання.
2. Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині
переходить на закінчення — вказівка — вказівки, учителька — учительки, ластівка —
ласт івки, голка — голки, писанка — писанки; але: родичка — родички, сусідка — сусідки,
верхівка — верхівки.
3. У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення: вузький,
круж ний, легкий, липкий, мілкий, низький, новий, нудний, пісний, різкий, сипкий,
скучний, стійкий, стічний, страшний, твердий, тісний, тонкий, трудний, тяжкий,
черствий, чіткий, чуткий, шкільний.
У прислівниках, утворених від таких прикметників, наголос падає на перший
склад: вузько, легко, мілко, нудно.
____________________________ ___Фонетик* ________
73 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -ете, -ите не наголощуегьс-.
Ш № . песеті (а не несемо, несете); ідемо, ідете (а не ідімо, ідете); підемо, підете
будемо. будете, гуркочемо, гуркочете; гуркотимо, гуркотите; залишимо, залишите ‘
Треба запам’ятати наголос у таких словах: агент, бюлетень (множина: бюлетені)
ттмарш. викпадок. глядач, діалог, документ, засуха, монолог, ім ’я, каталог
некролог, експерт, жевріти, квартал, кілометр, колія, компроміс, кропива, мерёока
одинадцять, ознака, оптовий, партер, пасквіль, пеня, перепис, перепустка, піна
предмет, приятель, приятелька, разом, рукопис, середина, сільськогосподарський,
спина, співробітник, титульний, урочистий, феномен, цемент, центнер, черговий
чотирнадцять, шофёр (За І. Ющуком).