Фраза членується на менші одиниці — синтагми.
С интагм а — відрізок усного мовлення, що виділяється в межах фрази як певна
інтонаційно-смислова єдність. Синтагма вичленовується із фрази короткими паузами,
наголосом, мелодикою змісту висловлювання. Наприклад: Скинути з плечей / і від­
дати останню сорочку / / ще залишитися живим // а скинути сорочку духу ! віддати
свою душу / самознищитись // (Б. Харчук). На письмі синтагма позначається однією
вертикальною рискою. На останнє слово синтагми завжди падає синтагматичний
«долог, якому підпорядковані інші, слабші наголоси. Синтагму може становити одне
або кілька слів. Кількість синтагм у фразі не є незмінною. Залежно від темпу мов­
ленні та від змісту те саме речення може становити одну синтагму або кілька. На­
приклад. фразу Студенти уважно слухають лекцію можна розчленувати на синтагми
по-різному: Студенти /уважно / слухають лекцію; Студенти уваж но слухають /
лекцію. Але не можна цю фразу розчленувати так: Студенти /уваж но слухають
лекцію. У деяких випадках варіанти членування на синтагми можуть помітно зміню­
вати зміст фрази. Порівняйте: Ставайте/тут вам буде видно; Ставайте т ут/вам
буде видно. Фраза їхати неможна чекати, якщо її не поділити на синтагми, буде по­
збавлена змісту.
Питання про членування фрази на синтагми розглядали Л. В. Щерба, І. А. Бодуен
де Куртене, Л. Р. Зінгер, Є. К Тимченко, О. Б. Курило, Н. І. Тоцька. Синтагму вони
розглядали як групу слів або одне слово, що презентує смислове ціле для певного
контексту або ситуації у процесі мовлення.
Синтагма виконує дві функції: фонетичну й семантичну. На думку Л. В. Щерби,
синтагма наділена фонетичною єдністю, забезпечується фонетичною інтонацією і
обумовлена смислом, значенням, яке мовець вкладає у висловлення відповідним
фонетичним оформленням (синтагматичним наголосом).
Що ж до смислової функції, то синтагма конкретизує, уточнює або змінює зміст
висловлювання, надає змістові різних відтінків. У реченні синтагма співвідноситься з
групою підмета та присудка. Наприклад: Народна мудрість / давно завваж ила І де
ростуть верби / там чисті джерела води / / (О. Стороженко). Те саме речення на
синтагми можна ділити по-різному, але не довільно.