Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Фонологічні школи

Представники Щербівської фонологічної школи при встановленні фонемної
незалежності виходять з реального звучання конкретної словоформи. Наприклад, у
слові просьба виступає фонема /з’/, що є наслідком асимілятивного чергування
перед наступним дзвінким [б].
інакше відбувається встановлення фонемної належності конкретних звуків
представниками Московської фонологічної школи. На їхню думку, на основі однієї
тільки словоформи не можна встановити фонемну належність звука, що стоїть у
слабкій позиції. Отже, в основі теорії фонеми Московської фонологічної школи
92 лежить морфема і поняття сильної та слабкої позицій. Так, у слові просьби, за
Московською фонологічною школою, позиція звука перед [б] є слабкою. У цій
позиції звуки [с’] і (з’) не протиставляються, не розрізняються. Щоб установити,
якою фонемою є звук слабкої позиції, його треба поставити в сильну позицію
(змінивши положення морфеми). У результаті такої процедури виявляється, що
перед [б] стоїть фонема /с 7 у варіанті [з’].
Одним із найвизначніших представників Празької школи і світової лінгвістики
взагалі став Микола Сергійович Трубецькой.
Навчаючись у Московському університеті, успадковує традиції школи
П. Фортунатова. Підчас проживання в Росії досліджує слов’янські, фінно-угорські
й мови Кавказу. Друкується нечасто, до того ж більшість його праць утрачено.
1919 року еміф ує з Росії спершу до Болгарії, а з 1922 р. — до Австрії, де працює
викладачем Віденського університету. У 30-х роках переїздить до Праги. Саме тут
підготовлено й видано основні його праці.
Найвагомішою в науковій спадщині М. С. Трубецького стала книга «Основи
фонології», в якій уперше запропоновано фонологічну концепцію фонетичної си­
стеми мови, визначено предмет фонетики і фонології: фонетиці залишено мате­
ріальне вираження у вигляді звуків, нею вивчається фізично-акустична і звукова
системи, артикуляційно-фонологічно аналізується безкінечна кількість звуків; у
фонології ж аналізуються чітко усвідомлювані звуки, що виділяються на основі
розрізнення і розпізнавання слів; визначено принципи функціонального розріз­
нення фонем.
Крім конститутивної, сигніфікативної і перцептивноГ, М. С. Трубецькой
визначає ще дві важливі функції фонем: делімітативну (розмежувальну) і куль-
мінативну.
Делімітативна функція пов’язана з сигнальною вказівкою на межі слів і морфем.
Так, зокрема, у чеській мові наголос завжди є сигналом початку слова.
Кульмінативна функція полягає в забезпеченні цілісності та виділеності слова,
що досягається завдяки наголосу і сингармонізмові (всі голосні у слові стають
гармонійними за артикуляцією). У тюркських і деяких інших мовах — уподібнення
голосних звуків афіксів голосним звукам кореня-основи: бали. — «голова*, башлар —
«голови»; т еиі — «зуб», тешлер — «зуби».
Фонему М. С. Трубецькой визначає на основі опозиції, точніше звукового
протиставлення. Якщо за допомогою опозиції розрізняються значення двох слів, то
Тх називають фонологічними, дистинктивними, смислорозрізню вальними. Вони
протиставляються всім іншим, несуттєвим. Таким чином, будь-яке слово постає
структурою з кількох фонем. У всякої фонеми можуть виділятися, крім смислороз-
різнювальних, ще й численні несуттєві ознаки. Зрозуміло, що фонема реалізується
у вигляді звуків, а всякий звук — це варіант фонеми. Основний варіант — то інваріант
фонеми. Парадигматично М. С. Трубецькой розрізняє варіанти фонеми, а син­
тагматично відрізняє фонему від сполучення фонем. Варіанти не розрізняють
слова, якщо ж два звуки розрізняють слова — то це дві фонеми. Ученим було звер­
нено увагу на пару протиставлених однією ознакою фонем, що пізніше стали
кваліфікуватися корелятивною парою фонем, а явище — кореляцією.
Серед опозиції М. С. Трубецькой розрізняв одновимірні, багатовимірні, у вигляді
кількох пар, фонеми, пропорційні (однотипні) для кількох пар, та ізольовані, що не
____________ Фонологія
93 мають інших пар. Найвагомішим у нього виявилися привативні, градуальні й еквіва
лентні (рівнозначні) опозиції. Привативні — то протиставлення дзвінкого й недзв]н
кого. Компонент опозишТ протиставлення називають немаркованим на відміну в-‘
вираженого, маркованого. Названі поняття і терміни стали використовуватися v
процесі аналізу інших підсистем мови. Учений запроваджує поняття про
архіфонему у випадну нейтралізації однієї з фонем у певних позиціях. Крім роз
різнювальних ознак фонем, М. С. Трубецькой вивчає наголос, інтонацію і т. ін
поглиблено досліджує загальні принципи сполучення фонем, фонологічні системи
різних мов.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.