Фонологічні позиції — звукове оточення фонеми, що створює відповідні умови для
її реалізації, положення фонеми щодо інших фонем і місця наголосу в слові.
Позиції можуть бути сильні і слабкі. Сильна позиція — це позиція максимальної
диференціації, в якій розрізняється (протиставляється) найбільша кількість фонем і
відповідно найбільшою мірою диференціюються звукові види словоформ. У сильній
позиції фонема функціонує в основному своєму звучанні. В українській мові голосні
звуки акустично найбільш виразні й диференційовані під наголосом, у зв’язку з чим
склад голосних фонем визначається насамперед:
• у наголошеній позиції, яка є для них сильною;
• у ролі окремих слів;
• на абсолютному початку слова. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Слабка позиція — це позиція мінімальної диференціації, в якій розрізняється (про.
тиставляється) менша кількість фонем, ніж у сильній позиції, і відповідно меншою
мірою розрізняються звукові види словоформ. У слабкій позиції фонеми виступають
у своїх варіантах, окремі з них змінюють свою якість і збігаються з іншими фонемами
Наприклад, з цього погляду, в українській мові ненаголошені позиції для голосних
фонем /е/, /и/, а також !о! перед наголошеними у, І є слабкими. Пор.: девіз [деивіз] і
дека [дека]; зимовий [зиЧювиТ] і зиркати [зиркати]; голубка [гоулубка] і голуб [голуб].
Є ряд слів, у яких при вимові ненаголошені голосні фонеми можуть зовсім не
розрізнятися: [греиби] і [гриеби], тобто у вимові може відбуватися повне злиття ДВОХ
словоформ: поселити [посеилйтн] і посилити [посгілити]; кленок [клеИндк] і клинок
[клинок].