Африкати /ц/, і5зі, /і(7, І$з’І. Передньоязикові африкати [ц], [да] — основні ало­
фони відповідних фонем. При їх вимові кінчик язика спочатку утворює зімкнення з
ділянкою біля верхніх різців і альвеол, а потім це зімкнення поступово переходить у
коротку щілину. При артикуляції [дз] передня частина спинки язика зімкненням із
верхніми зубами утворює перепону (як при артикуляції [д]), а потім, трохи відсува­
ючись назад, утворює невелику щілину (як при артикуляції [з]). Цей перехід здійсню­
ється моментально, атому розриву в утворюванні звукового комплексу немає і вимов­
ляється один злитий звук, а не звукосполучення [д] + [з]. Як глухий відповідник
фонеми [дз] фонема [ц] має однакову артикуляційну базу з нею. Різняться вони тим,
що при вимові [ц] голосові зв’язки не дрижать. При цьому, як і при [с] та [з], з’явля-
98 Фонологія
ється характерний свист, за яким приголосні [ц], [дз] називають свистячими. П ри­
голосний [ц] — глухий, а [дз] — дзвінкий.

Палаталізовані африкати [ц’], [дз’] — основні алофони відповідних фонем. Вони
відрізняються від своїх твердих відповідників додатковим підняттям середньої спин­
ки язика до твердого піднебіння.
Аф рикат и /ч/, і5ж і. Африкати [ч], [дж] — основні алофони відповідних фонем.
При їх вимові широкий кінчик язика спочатку змикається з переднім краєм твердого
піднебіння, а потім це зімкнення поступово переходить у коротку щілину. Одночасно
до переднього краю м’якого піднебіння наближається задня частина спинки язика.
У вимові африкати [ч] злиті в неподільну цілість альвеолярний [т] та ясенний [ш].
Проходячи крізь дві щілини, повітряний струмінь утворює характерний шум, за
яким африкати [ч] і [дж] називаються шиплячими. Приголосні [ч], [дж] належать до
твердих, [ч] — глухий, [дж] — дзвінкий.