Алофони /і/ та /ї/ . Сонорна фонема ІйІ функціонує в українській мові у
основних алофонах. Обидва вони вимовляються при такому положенні мовних орта-
ні* середня частина язикової спинки піднімається до твердого піднебіння боковими
краями, утворюючи посередині досить вузьку щілину, крізь яку проходить звучний
струмінь повітря. Кінчик язика впирається в ясна нижніх зубів. Коли спинка язика
піднята до твердого піднебіння, не найвище, повітря виходить назовні досить вільно
не утворюючи помітного шуму. У цьому разі артикуляційно й акустично утворюється
звук, зближений з голосним [і]. Це типовий сонорний алофон фонеми /м/, що тради­
ційно позначається в транскрипції як [ї] (і нескладовий). Він виступає в таких пози­
ціях: а) на кінці слова або складу після голосного, наприклад: [краї], [боїлер]; б) на
початку слова перед приголосним, наприклад: [Імен’:а], [імов’ірниї].
Другий алофон утворюється при максимально піднятій спинці язика (із збере*
женням щілини) до піднебіння. Коли повітря протискується крізь цю вузьку щілину,
з’являється значний шум. Це буває: а) на початку складу після приголосного; б) на
початку слова перед голосним; в) у кінці слова після голосного, наприклад: [фат’],
[|амб], [слухаіу]. Проте слід зазначити, що в аналогічних позиціях можлива й вимова
сонорного [й] типу [ї].
Оскільки при вимові обох алофонів середньоязикова артикуляція є основною, то
приголосну фонему їй/ слід вважати не пом’якшеною, а м’якою.