Теорію позицій розроблено Московською фонологічною школою. За Щербів-
ською фонологічною школою, слабка позиція фонеми та, в якій фонема не може функ­
ціонувати. Наприклад, перед дзвінкими не можуть стояти глухі. Поняття «варіант
фонеми» представниками Щербівської фонологічної школи трактується як живе чер­
гування. Наприклад, у слові [проз’ба] фонема Іс’І чергується з фонемою /з’/.
В українській мові сильними позиціями для приголосних є:
позиція перед голосними заднього ряду а, о, у: яхта — Цахта], юнак — Цунак], голос
— [голос];
позиція кінця слова: стан — [стан], степ — [степ], граб — [граб ], грип — [грип].
Прикладом слабкої позиції в системі приголосних може бути фонема /з/, яка перед
глухими /к/, Inl, І ті, /ф/, ІхІ реалізується в звукові Ici (сказати), перед /ш / — у звукові
/ш/ (/ш/шити), перед /ж / — у звукові /ж / (ро/ж/жарити), перед Із’! — у звукові Із’/
(/з’/зіркою ). У сильній позиції фонема виступає в своєму основному варіанті. У
слабкій позиції той самий звук може бути реалізацією двох фонем. Наприклад, у слові
[ход’ба] звук [д’] є головний варіант фонеми Ід’І, а в слові [бород’ба] звук [д’] є
комбінаторним варіантом фонеми Іт’І. Коли в різних позиціях конкретні вияви фо­
неми відрізняються своїм звучанням, але не змішуються з іншими фонемами, — це
варіації фонем. Наприклад, у слові сова фонема /с/ реалізується варіацією [с°]. Щоб
дізнатися, представником якої фонеми є конкретний звук у слові, треба його по­
ставити в сильну позицію, наприклад, у слові [д’охт’у] звук [х] є варіантом фонеми ІгІ
(пор. дьоготь), а в словоформі [в’іхт’у] звук [х] є основним варіантом фонеми їх /(пор.
віхоть). У деяких словах не можна встановити фонемну належність звука, оскільки
він не може стояти в сильній позиції у споріднених словах. Наприклад, у слові
торохтіти звук [х] не може стояти перед голосним, тобто в сильній позиції, і тому не
можна встановити, чи це фонема /*/, чи фонема ІгІ у варіанті [х]. У таких випадках
поняття фонеми характеризуються як гіперфонеми, тобто в слові торохтіти [х] —
варіант гіперфонеми /х/г. Гіперфонема — це функціональна одиниця, що виявляє себе
у позиції нерозрізнення, нейтралізації фонем.